Рішення № 103182894, 26.10.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Копія ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2021 року Справа № 160/11834/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ІМПОРТ ЛОГІСТІК ГРУПП” до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

15.07.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю “ІМПОРТ ЛОГІСТІК ГРУПП” звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просить визнати протиправними та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA110140/2021/00001/1 від 10.03.2021 року з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів № UA 110140/2021/00028.

Позовні вимоги мотивовано тим, що рішення про коригування митної вартості товарів № UA 110140/2021/00001/1 від 10.03.2021 року та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів №UA110140/2021/00028 прийняті відповідачем необґрунтовано та без урахування усіх обставин, відтак підлягають скасуванню у судовому порядку.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.08.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Цією ж ухвалою відповідачу надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Представником відповідача 22.09.2021 надано до суду відзив на позовну заяву, згідно змісту якого останній просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “ІМПОРТ ЛОГІСТІК ГРУПП” оскільки, у спірних правовідносинах відповідач діяв в межах та на підставі наданих йому повноважень.

Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, суд встановив наступне.

Між позивачем (в якості покупця) та іноземною компанією Wenzhou Seineca International Corporation China, (Китай) (в якості продавця) 18 вересня 2019 року укладено зовнішньоекономічний контракт №WSIIMPLOGGR/19.

За умовами даного контракту (п.2.1) ціна на товар зазначається в інвойсах до даного контракту на кожну поставлену партію.

Загальна вартість контракту складає загальну суму інвойсів (п.2.2).

Продавець поставляє покупцю товар на умовах, визначених в інвойсах (згідно Інкотермс, в редакції 2010 року)(п.3 контракту).

Вартість тари і пакування включені у вартість товару( п.6.2 контракту).

Згідно даного Контракту та на підставі відповідних супровідних документів (інвойсу та інших документів), на умовах СРК-Одеса позивачу надійшли товари.

Позивач надав митному органу документи, що посвідчують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування, а також митну декларацію №UA110140/2021/002234 від 10.03.2021 року: декларацію митної вартості №4392, пакувальний лист № б/н від 22.01.2021 (код документу 0271), рахунок-фактура (інвойс) №РН21332 від 22.01.2021 (код документу 0380), коносамент №0X172101003 В від 25.01.2021 (код документу 0705), автотранспортна накладна - міжнародна товарно-транспортна накладна СМК №057064 від 05.03.2021 року (код документу 0730), документ про походження товару №РН21332 від 22.01.2021 (код документу 0862), банківський платіжний документ, що стосується товару від 23.10.2020 (код документу 3001), банківський платіжний документ, що стосується товару від 29.01.2021 (код документу 3001), зовнішньоекономічний договір - контракт №WSIIMPLOGGR/19 від 18.09.2019 (код документу 4104), інші некласифіковані документи (код документу 9000): лист №1003 від 10.03.2021 про надання декларантом всіх документів.

За результатами розгляду поданих декларантом документів митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA 110140/2021/00001/1 від 10.03.2021 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів № UA 110140/2021/00028.

Не погоджуючись з вказаним рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд виходить з наступного.

Згідно із ч. 8 ст. 257 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі - Митний кодекс України), митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості щодо митної вартості товарів та методу її визначення.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 Митного кодексу України).

На виконання статті 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 Митного кодексу України. До таких документів належать: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За приписами частини 3 вказаної статті, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, митний орган має право, серед іншого, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; застосовувати інші передбачені форми митного контролю (ч.5 ст.54 Митного кодексу України).

Відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, митний орган може виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі, у разі невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу (ч.6 ст. 54 Митного кодексу України).

Згідно ст.55 Митного кодексу України, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, він має право прийняти у письмовій формі рішення про коригування заявленої митної вартості товарів.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту встановлюються статтею 57 Митного кодексу України. До таких методів належать: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); та другорядні - за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що митною вартістю товарів є ціна, яку декларант дійсно сплатив за придбаний товар, щодо якого здійснюється митне оформлення. Така ціна має бути підтверджена належними та достовірними документами, зокрема, зовнішньоекономічним договором (контрактом) або рахунком-фактурою (інвойсом). При цьому, якщо рахунок сплачено, декларант в обов`язковому порядку зобов`язаний надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, наявності у них розбіжностей, ознак підробки, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

За приписами статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом. При цьому, контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи (ч.ч.1,4 ст.337 Митного кодексу України).

Згідно з ч.1 ст. 320 Митного кодексу України, форми та обсяги контролю, обираються 1) посадовими особами митних органів на підставі результатів застосування системи управління ризиками; та/або 2) автоматизованою системою управління ризиками.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. При цьому, митний орган зобов`язаний довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Суд зауважує, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.08.2020 у справі № 815/3451/16, від 12.06.2020 у справі №826/4434/16, від 10.10.2019 у справі №809/1469/16.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у оскаржуваному рішенні вказується на невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України, у зв`язку з тим, що надані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також у зв`язку з ненаданням декларантом додаткових документів, передбачених пунктом 3 статті 53 Митного кодексу України.

Згідно із ч.2 ст. 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Суд досліджуючи оскаржуване рішення на відповідність ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов до наступного висновку.

Відносно зауважень відповідача про відсутність у Контракті виокремлених відомостей про всі складові митної вартості придбаного товару (зокрема, про вартість доставки та навантаження), суд вказує наступне.

За змістом спірного рішення відповідач повідомив про те, що відповідно до п. 6.2. контракту передбачено що вартість тари та пакування включені до вартості товару, проте не зазначено чи включено до вартості товару вартість доставки та навантаження.

Разом з тим, за умовами зовнішньоекономічного контракту сторони погодили, що відповідно до п.3 продавець поставляє покупцю товар на умовах, визначених в інвойсах (згідно Інкотермс, в редакції 2010 року).

Відповідно до інвойсу №РН21332 від 22.01.2021 сторони погодили умови поставки СFR Одеса.

Отже, умови поставки, що фактично були використані сторонами, цілком узгоджуються з пунктом контракту.

Відповідно до умов поставки СFR -Одеса (в редакції Інкотермс-2010) даний термін "вартість і фрахт" означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. При цьому, саме продавець зобов`язаний понести витрати і оплатити фрахт та всі інші витрати, включаючи витрати щодо завантаження товару на борт судна і будь-які платежі за розвантаження товару в узгодженому порту розвантаження, покладені на продавця відповідно до договору перевезення, необхідні для доставки товару. Також термін СFR не тільки зобов`язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту, а й визначає, що саме продавець зобов`язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару, яке він організує, а упаковка повинна містити належне маркування. Але при цьому, за даними умовами поставки, у сторін немає зобов`язань зі страхування товару.

Таким чином, поставка товару на умовах СFR зобов`язує саме продавця за власний рахунок укласти на звичайних умовах договір перевезення товару до названого порту призначення звичайним судноплавним маршрутом морським судном такого типу, що звичайно використовується для перевезення товарів з характеристиками, аналогічними визначеним у договорі купівлі-продажу

У спірних правовідносинах портом призначення товару є м. Одеса.

Отже, погоджуючи обрані умови поставки, сторони виходили з того, що за самим визначенням термінів Інкотермс-2010 ціна товару, яка вказана у відповідному інвойсі, долученому до матеріалів даної справи, вже включає в себе і витрати на транспортування, і витрати завантаження/розвантаження, і вартість тари та упаковки тощо, відповідно до умов Контракту. При цьому, у поданих позивачем документах відсутні будь-які розбіжності, ознаки підробки або відомості, які б не підтверджували числові значення складових митної вартості товарів.

До того ж, не зазначення у контракті про зарахування даних витрат до загальної суми Контракту (ціни товару) протилежного не доводить, оскільки сторони контракту, узгодивши умови поставки товару згідно з офіційними правилами Інкотермс 2010, тим самим встановили, що всі наведені витрати входять до ціни товару.

За змістом ч. 3 ст.53 Митного Кодексу України, відповідно до якого визначена необхідність надання транспортних (перевізних) документів, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, для підтвердження витрат на транспортування, але тільки за певних умов.

Зокрема п.6 ч. 2. ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів".

Даний висновок узгоджується з усталеною судовою практикою та правовим висновком Верховного Суду у справі №821/1617/17 (постанова від 14.08.2018 року).

Згідно зі змістом гр. 20, гр. 22 відповідної митної декларації, витрати на транспортування товарів до місця їх доставки, так само, як і витрати на страхування товарів, дорівнюють 0,00 грн.

Згідно Правил заповнення декларації митної вартості (ДМВ), затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 червня 2012 за №984/21296, саме у наведених графах ДМВ підлягають відображенню: витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України (гр.20) та витрати на страхування оцінюваних товарів (гр.22). Але їх відображення передбачене виключно за певних умов: тільки якщо всі ці витрати (і транспортування, і страхування) відповідно до умов поставки (графа З ДМВ) не були включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (графа 14(а) ДМВ).

Отже, відсутність даних у гр.20 та гр.22 додатково свідчить про те, що декларант не поніс відповідних витрат, оскільки вони вже враховані постачальником саме у ціні товару.

Виходячи положень ст.ст.179, 189, 190 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення; суб`єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни; ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін; вільні ціни визначаються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб`єкта господарювання.

Отже, ціна, яка була погоджена сторонами у контракті, є договірною (вільною).

Відносно зауважень відповідача про відсутність відомостей щодо виробника товару у рахунку-фактурі та контракті, слід вказати наступне.

Відповідач у рішенні зазначає про те, що у графі 44 ЕМД декларантом заявлено характер угоди-контракт з виробником (4104). У відповідності до Наказу Міністерства фінансів України від 20.09.2012 № 1011 «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій» код документа 4104 це Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та внутрішніх) договорів. Згідно відомостей електронного інвойсу ЕМД відомості щодо безпосереднього виробника та торгівельної марки відсутні у контракті та наданому рахунку-фактурі.

Разом з тим, за нормою ст. 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", з урахуванням вимог п.1.7 Положення “Про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів)”, затвердженого наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 06.09.01 № 201, в редакції, що діяла на момент укладання контракту, зміст, що викладений у Контракті, містить саме ті умови, які визначені основними і повинні бути передбачені в зовнішньоекономічному договорі (контракті).

Зміст поданого декларантом інвойсу, як і зміст інших поданих ним за даною угодою документів, становить волевиявлення сторін контракту в тому числі і стосовно терміну оплати за товар, і стосовно ціни товару, придбаного позивачем за умовами поставки СРК-Одеса (в редакції Інкотермс-2010).

Приймаючи ж до уваги місце укладення зовнішньоекономічного Контракту, та виходячи зі змісту наведеного вище Положення №201, в редакції, що діяла на момент укладання Контракту, варто зазначити, що законодавством України не передбачено затвердженої форми ані інвойсу, ані рахунку-проформи, ані вимог щодо їх заповнення (в тому числі і відносно обов`язку наведення відомостей щодо умов оплати за товар та виробника товару).

Відповідно до Рекомендації Європейської економічної комісії ООН №6 (Женева, вересень 1983) встановлено формуляр-зразок уніфікованого комерційного рахунку для використання у міжнародній торгівлі, який узгоджується з формуляром-зразком ООН (п.8 розділ II Рекомендації № 6).

Згідно з цим документом відомості про умови поставки та платежу мають наводитись або певним посиланням на стандартні умови, такі як Інкотермс, або шляхом точного опису умов, які застосовуються (див. рекомендацію ЕЗК N 18 (995 991). Міра по спрощенню 3.4). Можуть використовуватись загальноприйняті кодові позначення (див. рекомендації ЕЗК № 5 "Скорочення для ІНКОТЕРМС" (995 984) та № 17 "УМОВИ ПЛАТЕЖУ" та ін.).

Таким чином, і зміст поданого декларантом комерційного інвойсу, і зміст рахунку- проформи відповідає нормам і вимогам наведеної вище Рекомендації Європейської економічної комісії ООН №6 (Женева, вересень 1983).

Саме з наведених підстав всі додаткові вимоги відповідача до змісту наданого позивачем інвойсу, які викладені у спірному рішенні, є необґрунтованими.

Стосовно зауважень митного органу до змісту поданих декларантом платіжних документів.

Поданими декларантом платіжними документами від 23.10.2020, від 29.01.2021, що перелічені у гр.44 ЕМД №UA110140/2020/002234 від 10.03.2021, визначена передплата вартості товару, що була здійснена до дати надходження товару на митну територію України та до оформлення відповідної ЕМД від 10.03.2021.

У зв`язку з чим, саме внаслідок суб`єктивних причин, які не залежали від декларанта, у призначенні платежу кожного відповідного платіжного документу позивач не міг посилатись на наведений вище відповідний рахунок-фактуру (інвойс).

Крім того, загальна сума поданих декларантом платіжних документів від 23.10.2020 (на суму 10000,0, від 29.01.2021 (на суму 6060,40), що разом становить 16 060,40, цілком дорівнює загальній вартості товару, придбаного за митним оформленням відповідно до ЕМД №UA110140/2021/002234 від 10.03.2021.

Беручи до уваги норми митного законодавства, слід звернути увагу, що відповідно до ч.2 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору).

При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Однак, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв`язку з наведеним, саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Разом з тим, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості. Згідно з частиною сьомою статті 58 МК України платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно).

Даний висновок викладено у постанові Верховного суду від 07.05.2020 у справі №1.380.2019.001625.

До того ж, визначена вартість у наданих декларантом документах, не суперечить висновку Дніпропетровської Торгово-промислової палати України, відповідно до якого дійсна ринкова вартість отриманих товарів відповідає цінам згідно інвойсу за 1 шт. на умовах поставки СРК-Одеса.

Згідно з приписами частини першої статті 14 Закону України "Про ціни і ціноутворення" від 21.06.2012 року №5007-VI, під час проведення експортних (імпортних) операцій у розрахунках з іноземними суб`єктами господарювання застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку.

Статтею 6 Указу Президента України від 25.08.1994 № 475/94 "Про заходи щодо запобігання експорту товарів походженням з України за цінами, що можуть розглядатися як демпінгові, та врегулювання торговельних спорів" встановлено, що при здійсненні суб`єктами підприємницької діяльності України експортних та імпортних операцій безпосередньо або через зовнішньоторговельного посередника контактні (зовнішньоторговельні) ціни мають відповідати цінам, що склалися чи складатимуться на відповідний товар на ринку експорту чи імпорту на момент здійснення експортної, імпортної операції.

З аналізу наведених вище норм права вбачається, що ціна імпортованого товару повинна відповідати цінам, що склалися на ринку експорту на ідентичний або аналогічний товар, тобто на товар, який є однаковим або подібним за характеристиками, торговельною маркою, артикулом та має однакову собівартість виробництва.

У висновку експерта Дніпропетровської ТПП була проаналізована ринкова вартість товару на ринку експорту, використовувалась відповідна нормативно-законодавча база, зокрема, Міжнародний стандарт оцінки" (2003 р., 6 видання), та проведено аналіз цінової інформації ринку з використанням загальнодоступної інформації з інтернету.

Отже, висновки експерта ґрунтуються на повних та об`єктивних даних. Дослідження проведені методом співставлення саме дійсних цін на товар у їх понятті, визначеному у статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, згода на обов`язковість якої надана Верховною Радою України, тому дане зауваження митниці, на думку суду, є необґрунтованими та безпідставним.

Слід відмітити, що згідно з частиною 1 статті 1 1 Закону України “Про торгово-промислові палати України'’ саме торгово-промислові палати мають право проводити на замовлення українських та іноземних осіб експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість. А відповідно до частини 2 статті 11 вказаного Закону методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов`язковими для застосування на всій території України.

На цьому наголошує й Верховний суд з аналогічних правовідносин, висновок якого викладений у постанові від 06.11.2018 у справі №810/2593/15, зокрема, стосовно експертного висновку Київської обласної торгово-промислової палати, враховано, що за правилами статті 11 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов`язковими для застосування на всій території України. Крім того, у разі сумніву у відповідному експертному висновку, митниця має право звернутися до іншого суб`єкта оціночної діяльності із письмовим запитом на рецензування (згідно із Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в України).

Разом з цим, зміст спірного рішення не містить документально засвідчених доказів наявності у відповідача результатів будь-яких інших експертиз, які були б ним організовані і містили б інші висновки про якісні та вартісні характеристики придбаного позивачем товару, та спростовували б висновок Дніпропетровської Торгово-промислової палати України.

Таким чином, відповідний висновок Дніпропетровської ТПП, у сукупності з іншими документами у даній справі, є додатковим доказом правильності визначення митної вартості товару саме за ціною Контракту.

Стосовно додаткового витребування митницею документів та підстав для коригування заявленої митної вартості товарів.

За змістом спірного рішення відповідач звернувся до положень п.9.1 зовнішньоекономічного контракту, яким передбачено надання експортної декларації, а також зазначив про те, що наведений документ не надано декларантом до митного оформлення.

Разом з цим, необхідність надання копії митної декларації країни відправлення є імперативною нормою, яка прямо і чітко виражає певні позначені дії (наказує правила поведінки) саме у випадку, визначеному частиною 3 ст.53 МК України, й не допускає ніяких відхилень від вичерпного переліку прав і обов`язків суб`єктів.

Зокрема, відповідно да зазначеної норми закон пов`язує необхідність надання копії митної декларації країни відправлення тільки у тому випадку, “якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари "

Разом з цим відповідач у спірному рішенні не заявляв про те, що документи, зазначені у частині другій статті 53, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.2, 3 ст.57 МКУ основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції); кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Щодо вжиття заходів за результатами спрацювання АСАУР, судом встановлено, що системою аналізу ризиків за ЕМД від 10.03.2021 №UA10140/2021/002234 згенеровано обов`язкову форму контролю 105-2 Контроль правильності визначення митної вартості товарів, 106-2 Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Вказане свідчить про різний підхід до оцінки належності та достатності поданих позивачем документів на підтвердження обраного методу визначення митної вартості по одній й тій самій імпортній операції.

Відповідно до частини 2 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відтак, з матеріалів справи вбачається, що відповідач, всупереч вимог частини 2 статті 54 МК України, посилаючись на наявність розбіжностей та ненадання позивачем додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості, фактично керувався виключно спрацюванням профілів ризиків АСАУР щодо можливого заниження митної вартості, які носять рекомендаційний характер, та не здійснив належної перевірки розрахунку митної вартості, здійсненого декларантом, а також не врахував поданих до митного оформлення документів на підтвердження митної вартості товарів, заявленої позивачем у митній декларації.

Суд зазначає, що спрацювання ризиків є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була висловлена в постанові від 19.02.2019 по справі 805/2713/16-а.

Згідно ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналіз наведених норм ст. ст. 53, 54 МК України дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

В ході судового розгляду відповідач не довів неможливості застосування заявленого позивачем методу визначення митної вартості, оскільки не була підтверджена наявність у поданих до митного оформлення документах розбіжностей, недостовірних або неповних відомостей, через що не обґрунтовано наявність підстав для витребування додаткових документів.

Суд зазначає, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що в силу ч. 4 ст.54 МК України саме по собі ненадання документів на вимогу митного органу не є підставою для коригування митної вартості, за відсутності обґрунтування митним органом того, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які конкретно документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 22.01.2021 у справі 826/21860/15.

Щодо джерел інформації, якими користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості, суд вважає за необхідне вказати наступне.

Згідно з положеннями статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); г) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 55 Митного кодексу України прийняте відповідачем письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів повинно містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію, у тому числі щодо митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, яка призвела до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. При коригуванні митної вартості товарів за другорядними методами, передбаченими статями 59, 60 та 64 цього Кодексу, у рішенні обов`язково зазначаються номер та дата митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів (пункт 2.1 розділу II Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598).

Проте, оскаржуване рішення про коригування митної вартості, не відображає перелік характеристик товару, який відповідач використовував при порівнянні, зокрема: ані їх найменування, ані відомостей про порівнюваний товар (зокрема, про його виробника, про країну походження, про торгову марку, про обсяги продажу тощо), ані характеристик порівнюваної упаковки (паперова, металева, дерев`яна, ін.), ані умов поставки (за правилами Інкотермс), ані комерційних умов тощо (в тому числі, але не виключно, і про всі супутні витрати, пов`язані з навантаженням/розвантаженням, страхуванням, пакуванням, маркуванням, та ін), ані взагалі будь-яких порівнюваних даних.

До того ж, зміст спірного рішення не містить і відомостей про наявність у відповідача належних та беззаперечних документальних доказів, які б засвідчували дані, що були використані ним при проведенні порівняння, а також вплив саме порівнюваних ним характеристик товару на його ціну/митну вартість.

З огляду на встановлені судом обставини, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно із ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем у рамках даної справи сплачено судовий збір на суму 4540,0 грн. згідно квитанцій від 13.07.2021, 09.08.2021.

Отже, судові витрати, у вигляді судового збору, підлягають стягненню з Дніпровської митниці Держмитслужби за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача у розмірі 4540,0 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 139, 242-246, 250, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “ІМПОРТ ЛОГІСТІК ГРУПП” (код ЄДРПОУ 41795971, вул. Суворова, буд. 14, секція 3, кв. 96, м. Дніпро, 49089) до Дніпровської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43350935, вул. Княгині Ольги, 22, м. Дніпро, 49038) про визнання протиправними та скасування рішень – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA 110140/2021/000011/1 від 10.03.2021 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів № UA 110140/2021/00028 Дніпровської митниці Держмитслужби.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ІМПОРТ ЛОГІСТІК ГРУПП” (код ЄДРПОУ 41795971, вул. Суворова, буд. 14, секція 3, кв. 96, м. Дніпро, 49089) за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43350935, вул. Княгині Ольги, 22, м. Дніпро, 49038) суму судового збору в розмірі 4540,0 грн. (чотири тисячі п`ятсот сорок гривень).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) С.І. Озерянська

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Суддя С.І. Озерянська

26.10.2021

Рішення не набрало законної сили 26 жовтня 2021 р.

Суддя С.І. Озерянська