Рішення № 103182882, 27.09.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2021 року Справа № 160/11046/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу №160/11046/21 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-А, код ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

06 липня 2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, засобами поштового зв`язку, надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов`язання вчинити дії, підписана представником позивача адвокатом Горщар Сергієм Васильовичем, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними та скасувати вимоги про сплати боргу (недоїмки) Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області зі сплати єдиного соціального внеску № Ф -279859-55 від 06.11.2020 року на суму 35588,74 грн., № Ф-279859-55 від 21.02.2020 року на суму 29293,44 грн., № Ф-279859-55 від 12.11.2019 року на суму 26539,26 грн.;

- зобов`язати Головне управління у Дніпропетровській області закрити інтегровану картку платника-фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з одночасним формуванням відомостей про відсутність заборгованості зі сплати єдиного внеску;

- зобов`язати Головне управління у Дніпропетровській області зняти з податкового обліку ОСОБА_1 як фізичну особу-підприємця (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Позовні вимоги обґрунтовано наступним.

У червні 2021 року ОСОБА_1 стало відомо про наявність в неї недоїмки з єдиного соціального внеску у сумі 37788,74 грн. Позивач була зареєстрована до 2004 року як фізична особа-підприємець та до 2004 року припинила підприємницьку діяльність подавши відповідну заяву до податкових органів. Будь-яких документів, що підтверджують дану обставину в позивача немає так як не збереглися за давністю часу. Згідно витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб - підприємців та громадських формувань №154843652727 від 01 січня 2021 року записи щодо позивача не знайдено, тобто відповідач не є фізичною особою-підприємцем, відповідно у неї відсутній обов`язок сплачувати єдиний соціальний внесок.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного від 08 липня 2021 року задоволено заяву представника позивача адвоката Горщар Сергія Васильовича про забезпечення позову. Забезпечено позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов`язання вчинити певні дії. Зупинено стягнення у виконавчому провадженні № 65525528, відкритому 21 травня 2021 року державним виконавцем на підставі виконавчого документа - вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за № Ф-279859-55 У від 06.11.2020 року на суму 35 588,74 грн. - до набрання законної сили рішення суду в адміністративній справі № 160/11046/21.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 липня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов`язання вчинити дії залишено без руху та запропоновано усунути недоліки, вказані даній ухвалі.

15 липня 2021 року представником позивача надано до суду заяву про усунення недоліків та заяву про поновлення пропущеного процесуального строку.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 липня 2021 року визнано поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом, поновлено ОСОБА_1 пропущений строк звернення до суду, прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі №160/11046/21 та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження). Судом також витребувано від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області належним чином завірені копії з детальним розрахунком:

- вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску № Ф-279859-55 від 06.11.2020 р., якою встановлено суму заборгованості зі сплати єдиного внеску у розмірі 35588,74 грн.;

- вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску № Ф-279859-55 від 21.02.2020 р., якою встановлено суму заборгованості зі сплати єдиного внеску у розмірі 29293,44 грн.;

- вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску № Ф-279859-55 від 12.11.2019 р., якою встановлено суму заборгованості зі сплати єдиного внеску у розмірі 26539,26 грн.

07 вересня 2021 року представником відповідача надано до суду відзив на позовну заяву, в якому він заперечував проти позову та зазначив, що за даними інформаційної системи податкового органу ФОП ОСОБА_1 перебуває на обліку в Кам`янській ДПІ Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, як фізична особа - підприємець з 04 травня 1995 року. Стан платника: 0 - платник податків за основним місцем обліку. Код ВЄД 52 - Роздрібна торгівля з лотків та на ринках. Законом передбачений обов`язок фізичної особи - підприємця сплачувати єдиний внесок, незалежно від отримання доходу, у розмірі не меншому мінімального страхового внеску. Інтегровані картки та інші внутрішні розрахунки є частиною інформаційної системи податкового органу. З метою контролю за сплатою сум єдиного внеску, ДПС України в базі АІС «Податковий блок» в інтегрованій карті платника за кодом бюджетної класифікації 71040000 впроваджено автоматичне щоквартальне нарахування сум єдиного внеску по фізичним особам - підприємцям. Станом на 19 січня 2021 року за даними інтегрованої картки позивачу були автоматично розраховані нарахування єдиного внеску. Станом на 31 січня 2020 року сума недоїмки становила 29293,44 грн. Станом на 31 жовтня 2020 року сума недоїмки вже складає 35588,74 грн. Вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається належним чином надісланою (врученою), якщо вона надіслана на адресу платника єдиного внеску рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику єдиного внеску або його законному чи уповноваженому представникові. Оскаржувані вимоги були надіслані на адресу позивача ( АДРЕСА_2 ), проте листи повернулися до контролюючого органу за закінченням терміну зберігання. Твердження позивача стосовно того, що відсутність інформації щодо нього в ЄДР свідчить про відсутність у особи правового статусу фізичної особи-підприємця є необґрунтованим та хибним. Разом з відзивом на позовну заяву відповідачем надано до суду витребувані документи.

13 вересня 2021 року представником позивача надано до суду відповідь на відзив в якій зазначає що відсутність офіційного підтвердження в особи статусу підприємця шляхом проходження реєстраційних процедур унеможливлює її участь у системі державного соціального страхування. Такий висновок зробив ВС в постанові №160/3418/19 від 16 вересня 2020 року. Аналогічна правова позиція висвітлена Великою палатою Верховного Суду у справі за подібних фактичних обставин №260/81/19 від 01 липня 2020 року.

Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Всебічно та повно встановивши обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд зазначає наступне.

За даними інформаційної системи податкового органу фізична особа - підприємець ОСОБА_1 перебуває на обліку в Кам`янській ДПІ Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, як фізична особа - підприємець з 04 травня 1995 року.

Стан платника: 0 - платник податків за основним місцем обліку.

Код ВЄД 52 - Роздрібна торгівля з лотків та на ринках.

Згідно витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб - підприємців та громадських формувань №154843652727 від 01.07.2021 року записи щодо позивача не знайдено.

Станом на 19 січня 2021 року за даними інтегрованої картки платника по коду бюджетної класифікації 71040000 фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 були автоматично розраховані нарахування єдиного внеску, а саме:

по строку 09 лютого 2018 року у сумі 8448,00 грн. за 2017 рік;

по строку 19 квітня 2018 року у сумі 2457,18 грн. за І квартал 2018 року;

по строку 19 липня 2018 року у сумі 2457,18 грн. за ІІ квартал 2018 року;

по строку 19 жовтня 2018 року у сумі 2457,18 грн. за ІІІ квартал 2018 року;

по строку 21 січня 2019 року у сумі 2457,18 грн. за ІV квартал 2018 року;

по строку 19 квітня 2019 року у сумі 2754,18 грн. за І квартал 2019 року;

по строку 19 липня 2019 року у сумі 2754,18 грн. за ІІ квартал 2019 року;

по строку 21 жовтня 2019 року у сумі 2754,18 грн. за ІІІ квартал 2019 року;

по строку 20 січня 2020 року у сумі 2754,18 грн. за ІV квартал 2019 року;

по строку 21 квітня 2020 року у сумі 2078,12 грн. за І квартал 2020 року (січень, лютий);

по строку 20 липня 2020 року у сумі 1039,06 грн. за ІІ квартал 2020 року (червень);

по строку 19 жовтня 2020 року у сумі 3178,12 грн. за ІІІ квартал 2020 року;

по строку 19 січня 2021 року у сумі 2200,00 грн. за ІV квартал 2020 року.

У зв`язку із несплатою нарахованого єдиного внеску в інтегрованій картці платника по коду бюджетної класифікації 71040000 фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 станом на 19 січня 2021 року обліковувалась заборгованість з єдиного внеску в сумі 37788,74 грн.

У зв`язку із наявність заборгованості відповідачем сформовано вимоги про сплату боргу (недоїмки), які були направлені позивачу засобами поштового зв`язку листом з повідомленням про вручення, а саме:

12 листопада 2019 року №Ф-279859-55 на суму боргу 26539,26 грн., направлено позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення, відповідно до поштового повідомлення повернуто 17 лютого 2020 року у зв`язку з закінченням терміну зберігання;

від 21 лютого 2020 року №Ф-279859-55 на суму боргу 29293,44 грн., направлено позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення, відповідно до поштового повідомлення повернуто 13 липня 2020 року у зв`язку з закінченням терміну зберігання;

від 06 листопада 2020 року №Ф-279859-55 на суму боргу 35588,74 грн., направлено позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення, відповідно до поштового повідомлення повернуто 08 лютого 2021 року у зв`язку з закінченням терміну зберігання.

11 травня 2021 року відповідачем направлена заява до Заводського відділу ДВС у м. Кам`янське Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про примусове виконання рішення, а саме щодо стягнення з позивача на користь відповідача коштів у розмірі 35588,74 грн. за вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 06 листопада 2020 року №Ф-279859-55.

Станом на 31 січня 2021 року заборгованість зі сплаті єдиного внеску по коду бюджетної класифікації 71040000 складає 37788,74 грн.

Вважаючи вимоги відповідача про сплату боргу (недоїмки) протиправними позивач звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі по тексту - ПК України), який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пп. 14.1.226 п. 14.1 статті 14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати визначає Закон України від 08.07.2010 № 2464-VІ "Про збір та облік єдиного внеску за загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464).

Приписами п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464 (в редакції, чинній з 01.01.2017 згідно із Законом України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій") встановлено, що для платників, зазначених у п. 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 ч.1 ст. 4 цього Закону, єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до абз.2 п.2 ч.1 ст.7 Закону № 2464 у разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Частиною 8 ст. 9 Закону № 2464 встановлено, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Отже, платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці (крім тих, що перебувають на спрощеній системі оподаткування), зареєстровані у встановленому законом порядку. При цьому, лише з 01.01.2017 (з прийняттям Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ) запроваджено саме обов`язок фізичних осіб-підприємців сплати єдиного внеску незалежно від отримання доходу.

Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" від 15.05.2003 № 755-IV, який набув чинності з 01.07.2004 року (в редакції, чинній станом на 31.03.2005 (далі - Закон № 755) регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців.

Положеннями ч. 1 ст. 4 Закону № 755 визначено, що державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

За приписами ч. 1 ст. 42 Закону № 755 для проведення державної реєстрації фізична особа, яка має намір стати підприємцем (далі заявник), повинна подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору за місцем проживання такі документи:

- заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця;

- копію довідки про включення заявника до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших обов`язкових платежів;

- документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця.

Згідно з ч. 1 ст. 46 Закону № 755 державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця проводиться у разі прийняття фізичною особою-підприємцем рішення про припинення підприємницької діяльності.

Частиною 3 ст. 46 Закону № 755 передбачено, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

Отже, державна реєстрація засвідчує не тільки факт припинення статусу підприємця, але і його набуття.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 з 04.05.1995 року зареєстровано як ФОП, та перебуває на обліку в Кам"янській ДПІ ГУ ДПС у Дніпропетровській області, стан платника - 0.

Відповідно до п.2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб`єктів господарювання" від 01.07.2010 № 2390 (далі - Закон № 2390) процес включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зареєстрованих до 01.07.2004 , завершується через рік, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Усі юридичні особи та фізичні особи-підприємці, створені та зареєстровані до 01.07. 2004, зобов`язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до Єдиного державного реєстру та для заміни свідоцтв про їх державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка або для отримання таких свідоцтв.

Згідно з п. 2 Прикінцевих положень Закону № 755 державний реєстратор протягом 2004-2005 років при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційної картки, відповідно до вимог статті 19 цього Закону, зобов`язаний провести заміну раніше виданих їм свідоцтв про державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка.

Свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 01.07.2004, після настання встановленого пунктом 2 цього розділу строку вважаються недійсними (п. 3 Прикінцевих і перехідних положень Закону № 2390).

Водночас п.8 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2390 визначено, що після закінчення передбаченого для включення відомостей до ЄДР строку, встановленого п. 2 цього розділу, уповноважені органи у місячний строк проводять остаточне звірення даних відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), за результатами якого готують аналітичну інформацію для передачі її тимчасовим міжвідомчим спеціальним комісіям, утвореним з метою проведення в Автономній Республіці Крим та відповідних областях інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 01.07.2004 року, відомості про яких до строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, не включені до ЄДР.

За результатами проведеної тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями роботи відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 01.07.2004, включаються до ЄДР з відміткою про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 01 липня 2004 року, вважаються недійсними.

Таким чином, строк для включення до ЄДР відомостей про фізичних осіб - підприємців, державна реєстрація яких була проведена до 01.07.2004, визначений п. 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2390, закінчився 03.03.2012. При цьому цей строк включення до ЄДР відомостей про фізичних осіб - підприємців, державна реєстрація яких проведена до 01 липня 2004 року, підлягав застосуванню виключно у випадках самостійного подання останніми реєстраційних карток державному реєстратору.

Натомість відомості про фізичних осіб - підприємців, які самостійно не звернулись із відповідною заявою у строк, установлений пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2390-VI, підлягали включенню до ЄДР на підставі інформації, отриманої від тимчасових міжвідомчих спеціальних комісій. Державні реєстратори, вносячи відомості про цих фізичних осіб - підприємців до ЄДР, зобов`язані були зробити відмітку про недійсність їхнього свідоцтва про державну реєстрацію.

Так, позивач після початку дії Єдиного державного реєстру не вчиняла жодних дій щодо набуття статусу фізичної особи-підприємця, заяв та документів державному реєстратору не подавала, а тому свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка, як передбачено Законом № 755, не отримувала, матеріали справи доказів протилежного не містять.

Згідно витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб - підприємців та громадських формувань №154843652727 від 01.07.2021 року записи щодо позивача не знайдено.

Враховуючи викладені вище правові норми та беручи до уваги недійсність виданого позивачу свідоцтва про державну реєстрацію ФОП, відсутність відомостей в ЄДР станом на 2017 рік (дата початку періоду, за який їй нараховано єдиний внесок) та на час винесення контролюючим органом вимог про сплату боргу (06.11.2020, 21.02.2020, 12.11.2019), суд дійшов висновку про відсутність у позивача статусу ФОП та права на здійснення підприємницької діяльності, оскільки статус ФОП є формою реалізації конституційного права на підприємницьку діяльність, відсутність підтвердженого у визначеній державою формі реалізації якого, у нових умовах нормативно-правового регулювання після 2004 року виключає можливість автоматичного перенесення набутих до 01.07.2004 ознак суб`єкта господарювання, оскільки особа не може бути примушена до реалізації наданого їй права в цих умовах, а користується ним на власний розсуд.

Аналогічна правова позиція, викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 01.07.2020 у справі № 260/81/19, яку суд, з урахуванням ч.5 ст.242 КАС України, враховує при вирішенні спірних правовідносин.

З огляду на викладене та враховуючи відсутність офіційного підтвердження позивачем статусу ФОП шляхом проходження реєстраційних процедур у порядку, визначеному Законом № 755, суд зазначає про те, що підстави для визнання її ФОП станом на момент виникнення спірних відносин відсутні.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 15.09.2020 у справі № 500/1762/19, які суд, з огляду на ч.5 ст.242 КАС України, застосує до спірних правовідносин.

Отже, встановлені судом обставини свідчать про недоведеність наявності у позивача в період нарахування йому сум єдиного внеску статусу фізичної особи-підприємця, що, в свою чергу, свідчить про те, що ОСОБА_1 не є платником ЄСВ у розумінні приписів частини першої статті 4 Закону №2464-VI.

Водночас, відповідачем не надано доказів того, що протягом періодів, за які позивачеві нараховано заборгованість зі сплати ЄСВ (2017-2020 роки), свідоцтво про державну реєстрацію позивача як суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи було дійсним, позивач була зареєстрована в ЄДР та позивачем здійснювалась підприємницька діяльність з отриманням відповідного доходу у періодах, за які нараховано єдиний внесок.

Відтак, у контролюючого органу відсутні підстави для нарахування позивачеві заборгованості зі сплати ЄСВ за 2017 рік, 2018 рік, 2019 рік та 2020 рік, тому спірні вимоги про сплату боргу (недоїмки) є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги в цій частині, відповідно, - задоволенню.

Щодо вимог позивача про зобов`язання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області закрити інтегровану картку платника-фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з одночасним формуванням відомостей про відсутність заборгованості зі сплати єдиного внеску, суд зазначає наступне.

Оперативний облік надходжень за податками та зборами від платників податків здійснюється контролюючим органом у відповідності до чинного Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №422від 07.04.2016 р. (що зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 20.05.2016 р. за №751/28881).

Відповідно до п. 2 розділу І Порядку №422, інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами.

Пунктом 2 підрозділу 9 розділу ІV Порядку №422 передбачено, що на підставі інформації про початок/продовження у законодавчо встановлені строки процедури адміністративного оскарження (скарга (заява) платника податків) або про початок/продовження процедури судового оскарження нарахована сума податків вважається неузгодженою, а в ІКП відображаються облікові показники (операції) щодо її виключення. У разі якщо за результатами судового оскарження нарахована сума у повному обсязі скасовується, то в ІКП відображення облікових показників щодо поновлення такої суми не проводиться.

Таким чином, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов`язання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області закрити інтегровану картку платника-фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з одночасним формуванням відомостей про відсутність заборгованості зі сплати єдиного внеску, оскільки відсутні підстави вважати, що право позивача буде порушено з боку відповідача після набрання законної сили судовим рішенням про скасування оскаржуваних позивачем вимог. Задоволення позову в цій частині буде свідчити про вирішення спору, який ще відсутній, тобто на майбутнє, що суперечить засадам адміністративного судочинства та його принципам.

Щодо зобов`язання Головне управління ДПС у Дніпропетровській області зняти з податкового обліку ОСОБА_1 як фізичну особу-підприємця (РНОКПП НОМЕР_1 ), слід зазначити наступне.

Згідно пункту 1.3 розділу 1 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09 грудня 2011 року № 1588 (далі- Порядок №1588), взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах підлягають усі платники податків.

Пунктом 6.1 розділу 6 Порядку №1588 визначено, що взяття на облік за основним місцем обліку фізичної особи - підприємця здійснюється після її державної реєстрації згідно із Законом контролюючим органом за місцем її державної реєстрації на підставі: відомостей про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця; відомостей про скасування державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Відповідно до пункту 11.18 розділу 11 Порядку №1588 зняття з обліку самозайнятих фізичних осіб як платників податків у контролюючих органах здійснюється у такому порядку:

1) підставою для зняття фізичної особи - підприємця з обліку у відповідному контролюючому органі є відомості з Єдиного державного реєстру про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням, або за судовим рішенням, або у разі її смерті, або оголошення її померлою, або визнання її безвісно відсутньою.

Дата зняття з обліку фізичної особи - підприємця відповідає даті отримання відомостей про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця. Дані про зняття з обліку платника податків фіксуються в журналі за формою № 6-ОПП. Номер зняття з обліку відповідає номеру відповідного запису в журналі за формою № 6-ОПП.

Дані про зняття з обліку фізичної особи - підприємця передаються контролюючим органом за основним місцем обліку такого платника податків до Єдиного державного реєстру із зазначенням: дати та номера запису про зняття з обліку, назви та ідентифікаційного коду контролюючого органу, у якому платника податків знято з обліку.

Згідно пунктів 1-4 розділу 2 Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та Положення про реєстр страхувальників, затвердженого наказом МФУ 24.11.2014 № 1162 (далі - Порядок №1162) взяття на облік платників єдиного внеску, на яких поширюється дія Закону № 755, здійснюється контролюючим органом за їх місцезнаходженням чи місцем проживання на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором згідно із Законом № 755, у день отримання зазначених відомостей контролюючим органом.

Відомості з реєстраційної картки, надані державним реєстратором, контролюючим органом вносяться до реєстру страхувальників.

Датою взяття на облік як платника єдиного внеску є дата внесення контролюючим органом запису щодо такого платника до реєстру страхувальників.

Дані про взяття на облік платників єдиного внеску в порядку інформаційної взаємодії передаються державному реєстратору в день взяття їх на облік за місцезнаходженням чи місцем проживання із зазначенням: дати взяття на облік, найменування та коду за ЄДРПОУ контролюючого органу, в якому такого платника взято на облік, реєстраційного номера платника єдиного внеску.

Взяття на облік юридичних осіб (їх відокремлених підрозділів) та фізичних осіб - підприємців, відомості щодо яких містяться в Єдиному державному реєстрі, як платників єдиного внеску підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру, яка надсилається (видається) цим юридичним особам (відокремленим підрозділам) та фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому Законом № 755.

Відповідно до пункту 8 розділу 4 Порядку №1162 зняття з обліку платників єдиного внеску фізичних осіб - підприємців здійснюється з урахуванням таких особливостей: процедури зняття з обліку платника єдиного внеску у контролюючому органі розпочинаються у разі надходження від державного реєстратора відомостей про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця із зазначенням номера та дати внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру; платник єдиного внеску (фізична особа - підприємець) знімається з обліку після проведення передбаченої законодавством перевірки, здійснення остаточного розрахунку зі сплати єдиного внеску та закриття інтегрованих карток.

До реєстру страхувальників вносяться відповідні записи із зазначенням дати та причини зняття з обліку платника єдиного внеску.

Датою зняття з обліку платника єдиного внеску є дата внесення запису до реєстру страхувальників.

Дані про зняття з обліку платника єдиного внеску (фізичної особи - підприємця) передаються до державного реєстратора.

Отже, з наведеного слідує, що підставою для внесення відповідних змін до інформаційної системи та інтегрованої картки зокрема щодо виключення з числа фізичних осіб - підприємців, є зняття такого (платника податків) з обліку. В свою чергу, підставою для зняття з обліку є відомості з Єдиного державного реєстру про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням, або за судовим рішенням, або у разі її смерті, або оголошення її померлою, або визнання її безвісно відсутньою.

З наведеного вбачається, що зняттю з обліку у контролюючому органу передує припинення підприємницької діяльності та відповідна процедура.

Проте, матеріали справи не містять жодних доказів, які б підтверджували факт припинення підприємницької діяльності позивача, позивач не надав доказів, що відповідач відмовив зняти позивача з податкового обліку, з урахуванням чого відсутні правові підстави для зняття позивача з обліку як фізичної особи-підприємця.

Таким чином, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідача зняти позивача з податкового обліку як фізичну особу-підприємця, як передчасних.

Отже, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.

Відповідно до частини 3 статті 139 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З огляду на положення вказаної статті та зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору підлягають відшкодуванню на користь останньої пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, шляхом стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області коштів у сумі 914,21 грн. (квитанція про сплату №2756 від 01.07.2021) та 681,00 гривень судовий збір за забезпечення позову (квитанція про сплату №3319 від 01.07.2021), всього 1595,21 грн.

Що стосується процесуального питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, то суд при його вирішенні керується наступними мотивами.

Відповідно до положень статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Статтею 134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 30 вказаного Закону, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Аналіз наведених правових норм дає підстави вважати, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації сторін, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інші витрати, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача надано до суду: свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, ордер, копію договору про надання правничої (правової) допомоги від 60/21 від 15 червня 2021 року, Детальний опис робіт (наданих послуг) від 07.09.2021, із зазначенням дати надання послуги, її вид та витрачений час, Протокол №1 «Погодження гонорару» від 15.06.2021 року, Протокол №2 «Погодження гонорару» від 15.06.2021 року, акт приймання-передачі наданих послуг №1 до Договору про надання правової допомоги №60/21 від 15 червня 2021 року від 07.09.2021 року на загальну суму 6500,00 грн., квитанцію до прибуткового касового ордера №60/21.1 від 15 червня 2021 року.

Як видно з матеріалів справи, послуги були наданні за правову допомогу у справі за позовом ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових вимог зі сплати єдиного соціального внеску та зобов`язання вчинити певні дії - складення заяви про забезпечення позову - 1500,00 грн. та збір доказів, підготовка позовної заяви, формування та подача позовної заяви оформленої у відповідності до КАС України з усіма додатками до суду, складання заяви про усунення недоліків, складання відповіді на відзив, усні консультації, інформування про рух справи - 5000,00 грн.

Згідно висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 09.04.2019 по справі № 826/2689/15, надання належних та допустимих доказів на підтвердження витрат, понесених у зв`язку з вчиненням окремих процесуальних дій поза судовим засіданням, а також часу, витраченого на підготовку позовної заяви та інших процесуальних документів, з урахуванням тривалості розгляду справи, є підставою для задоволення вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу.

Доказами понесення витрат позивача на правничу допомогу є квитанція до прибуткового касового ордера № 60/21.1 від 15.06.2021 року на суму 6500,00 грн.

Проаналізувавши витрати на надання правової допомоги та враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, часткове задоволення позову, суд вважає, що стягненню за рахунок відповідача підлягають такі витрати у розмірі - 4000,00 гривень.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-А, код ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати вимоги про сплати боргу (недоїмки) Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області зі сплати єдиного соціального внеску № Ф -279859-55 від 06.11.2020 року на суму 35588,74 грн., № Ф-279859-55 від 21.02.2020 року на суму 29293,44 грн., № Ф-279859-55 від 12.11.2019 року на суму 26539,26 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-А, код ЄДРПОУ 44118658) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 1595,21 грн. (одна тисяча п`ятсот дев`яносто п`ять гривень 21 копійка) та суму сплачених витрат на професійну правничу допомогу у сумі 4000,00 грн. (чотири тисячі гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко