Рішення № 103182868, 02.09.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2021 року Справа № 160/7572/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу №160/7572/21 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області як відокремлений підрозділ (49005, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Сімферопольська, будинок 17-А, код ЄДРПОУ ВП 44118658) про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

11.05.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, засобами поштового зв`язку, надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправною та скасувати Вимоги про сплату (недоїмки) від 26.02.2021 р. № Ф-5951-53, на суму 37 788,74 грн., від 20.02.2020р. № Ф-5951-53 У на суму 29 293,44 грн., та від 11.11.2020р. № Ф-5951-53 на суму 35 588,74 грн., винесені Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області скасувати борг (недоїмку) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 ;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області зняти з обліку у контролюючих органах ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 як фізичну особу-підприємця.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в 2001 році зареєструвалася як фізична особа-підприємець, перебувала на обліку в податкових органах. В 2002 році припинила підприємницьку діяльність, про що були подані відповідні заяви до органів податкового обліку. З 2003 року проживає в Іспанії, що підтверджується відмітками в закордонному паспорті, що виключає можливість здійснення підприємницької діяльності. Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про зареєстровану фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 відсутній. За таких обставин вважає, що у відповідача відсутні правові підстави для нарахування та стягнення єдиного соціального внеску у зв`язку з чим звернулася до суду за захистом свої прав.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.05.2021 року позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу залишена без руху. Судом запропоновано позивачу усунути недоліки, викладені в мотивувальній частині ухвали.

23.06.2021 року представником позивача подано до суду клопотання про усунення недоліків разом з квитанцією про сплату судового збору.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.06.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі №160/7572/21, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження) та витребувано від відповідача належними чином завірені копії з детальним розрахунком: 1) вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску № Ф-5951-53 від 26.02.2021 р., якою встановлено суму заборгованості позивача зі сплати єдиного внеску у розмірі 37 788,74 грн.; 2) вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску № Ф-5951-53 У від 20.02.2020 р., якою встановлено суму заборгованості позивача зі сплати єдиного внеску у розмірі 29293,44 грн; 3) вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску № Ф-5951-53 від 11.11.2020 р., якою встановлено суму заборгованості позивача зі сплати єдиного внеску у розмірі 35 588, 74 грн.

08.06.2021 року представником позивача, засобами поштового зв`язку, направлено до суду клопотання про відшкодування судових витрат в якому просить стягнути на користь позивача з Головного управління ДПС України в Дніпропетровські області витрати на правовому допомогу в розмірі 3000,00 грн. На підтвердження понесення позивачем витрат на правову допомогу надав копію договору №184 від 26.04.2021 року, додаткової угоди №1 від 26.04.2021 року, акту №25 від 26.04.2021 року, звіту від 26.04.2021 року, платіжного доручення від 26.04.2021 року та квитанцію від 28.04.2021 року.

20.08.2021 року представником відповідача надано суду відзив на позовну заяву в якому заперечує проти позову та зазначає, що за даними інформаційної системи податкового органу, позивач з 17.01.2014 року перебуває на обліку в Головному управління ДПС України в Дніпропетровській області, Дніпровська ДПІ, Дніпровський район, як фізична особа - підприємець на загальній системі оподаткування. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» позивач є платником єдиного соціального внеску. Інформація про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця щодо позивача, відсутня, а отже позивач як фізична особа - підприємець у визначених періодах 2017-2020 років була зобов`язана сплачувати єдиний внесок незалежно від того, чи отримує вона дохід від такої діяльності чи ні.

26.08.2021 року представником позивача подано до суду відповідь на відзив, в якому підтримано правову позицію викладену в позові та зазначено про недійсність свідоцтва.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2021 року замінено сторону по справі з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Сімферопольська, будинок 17-А, код ЄДРПОУ 43145015) на правонаступника Головне управління ДПС у Дніпропетровській області як відокремлений підрозділ (49005, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Сімферопольська, будинок 17-А, код ЄДРПОУ ВП 44118658).

Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Всебічно та повно встановивши обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 була зареєстрована як суб`єкт підприємницької діяльності - фізична особа-підприємець від 26.04.2002 року (номер запису про державну реєстрацію 22031750000023875). Записів про припинення підприємницької діяльності позивачем реєстр не містить.

З 07.05.2002 року позивач перебуває на обліку в Головному управління ДПС України в Дніпропетровській області, Дніпровська ДПІ, Дніпровський район, як фізична особа - підприємець на загальній системі оподаткування. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» позивач є платником єдиного соціального внеску.

25.02.2021 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф12619-53 з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - ЄСВ) в сумі 37788,74 грн.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана вимога включає в собі наступні нарахування по єдиному внеску:

за 2017 рік по строку 09.02.2018 року - 8448,00 грн.;

за І квартал 2018 року по строку 19.04.2018 року - 2457,18 грн.;

за ІІ квартал 2018 року по строку 19.07.2018 року - 2457,18 грн.;

за ІІІ квартал 2018 року по строку 19.10.2018 року - 2457,18 грн.;

за ІV квартал 2018 року по строку 21.01.2019 року - 2457,18 грн.;

за І квартал 2019 року по строку 19.04.2019 року - 2754,18 грн.;

за ІІ квартал 2019 року по строку 19.07.2019 року - 2754,8 грн.;

за ІІІ квартал 2019 року по строку 21.10.2019 року - 2754,18 грн.;

за ІV квартал 2019 року по строку 20.01.2020 року - 2754,18 грн.;

за І квартал 2020 року по строку 21.04.2020 року - 2078,12 грн.;

за ІІ квартал 2020 року по строку 20.07.2020 року - 1039,06 грн.;

за ІІІ квартал 2020 року по строку 19.10.2020 року - 3178,12 грн.;

за ІV квартал 2020 року по строку 19.01.2021 року - 2200,00 грн.

Станом на 31 січня 2020 року сума боргу (недоїмки) становила 29293,44 грн., у зв`язку з чим відповідачем сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 20 лютого 2020 року №Ф-5951-53 на суму 29293,44 грн.

Станом на 31 жовтня 2020 року сума боргу (недоїмки) становила 35588,74 грн., у зв`язку з чим відповідачем сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11 листопада 2020 року №Ф-5951-53 на суму 35588,74 грн.

Станом на 31 січня 2021 року сума боргу (недоїмки) становила 37788,74 грн., у зв`язку з чим відповідачем сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 25 лютого 2021 року №Ф-12619-53 на суму 37788,74 грн.

Не погоджуючись з вказаними вимогами про сплату боргу (недоїмки), позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі по тексту - ПК України), який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пп. 14.1.226 п. 14.1 статті 14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати визначає Закон України від 08.07.2010 № 2464-VІ "Про збір та облік єдиного внеску за загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464).

Приписами п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464 (в редакції, чинній з 01.01.2017 згідно із Законом України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій») встановлено, що для платників, зазначених у п. 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 ч.1 ст. 4 цього Закону, єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до абз.2 п.2 ч.1 ст.7 Закону № 2464 у разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Частиною 8 ст. 9 Закону № 2464 встановлено, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Отже, платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці (крім тих, що перебувають на спрощеній системі оподаткування), зареєстровані у встановленому законом порядку. При цьому, лише з 01.01.2017 (з прийняттям Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ) запроваджено саме обов`язок фізичних осіб-підприємців сплати єдиного внеску незалежно від отримання доходу.

Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" від 15.05.2003 № 755-IV, який набув чинності з 01.07.2004 року (в редакції, чинній станом на 31.03.2005 (далі - Закон № 755) регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців.

Положеннями ч. 1 ст. 4 Закону № 755 визначено, що державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

За приписами ч. 1 ст. 42 Закону № 755 для проведення державної реєстрації фізична особа, яка має намір стати підприємцем (далі заявник), повинна подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору за місцем проживання такі документи:

- заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця;

- копію довідки про включення заявника до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших обов`язкових платежів;

- документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця.

Згідно з ч. 1 ст. 46 Закону № 755 державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця проводиться у разі прийняття фізичною особою-підприємцем рішення про припинення підприємницької діяльності.

Частиною 3 ст. 46 Закону № 755 передбачено, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

Отже, державна реєстрація засвідчує не тільки факт припинення статусу підприємця, але і його набуття.

Судовим розглядом встановлено, що 26.04.2002 ОСОБА_1 зареєстровано як ФОП, що підтверджується записом про проведення державної реєстрації ФОП відповідно до відомостей з порталу Міністерства юстиції України Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до п.2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб`єктів господарювання" від 01.07.2010 № 2390 (далі - Закон № 2390) процес включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зареєстрованих до 01.07.2004 , завершується через рік, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Усі юридичні особи та фізичні особи-підприємці, створені та зареєстровані до 01.07. 2004, зобов`язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до Єдиного державного реєстру та для заміни свідоцтв про їх державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка або для отримання таких свідоцтв.

Згідно з п. 2 Прикінцевих положень Закону № 755 державний реєстратор протягом 2004-2005 років при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційної картки, відповідно до вимог статті 19 цього Закону, зобов`язаний провести заміну раніше виданих їм свідоцтв про державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка.

Свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 01.07.2004, після настання встановленого пунктом 2 цього розділу строку вважаються недійсними (п. 3 Прикінцевих і перехідних положень Закону № 2390).

Водночас п.8 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2390 визначено, що після закінчення передбаченого для включення відомостей до ЄДР строку, встановленого п. 2 цього розділу, уповноважені органи у місячний строк проводять остаточне звірення даних відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), за результатами якого готують аналітичну інформацію для передачі її тимчасовим міжвідомчим спеціальним комісіям, утвореним з метою проведення в Автономній Республіці Крим та відповідних областях інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 01.07.2004 року, відомості про яких до строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, не включені до ЄДР.

За результатами проведеної тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями роботи відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 01.07.2004, включаються до ЄДР з відміткою про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 01 липня 2004 року, вважаються недійсними.

Таким чином, строк для включення до ЄДР відомостей про фізичних осіб - підприємців, державна реєстрація яких була проведена до 01.07.2004, визначений п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2390, закінчився 03.03.2012. При цьому цей строк включення до ЄДР відомостей про фізичних осіб - підприємців, державна реєстрація яких проведена до 01 липня 2004 року, підлягав застосуванню виключно у випадках самостійного подання останніми реєстраційних карток державному реєстратору.

Натомість відомості про фізичних осіб - підприємців, які самостійно не звернулись із відповідною заявою у строк, установлений пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2390-VI, підлягали включенню до ЄДР на підставі інформації, отриманої від тимчасових міжвідомчих спеціальних комісій. Державні реєстратори, вносячи відомості про цих фізичних осіб - підприємців до ЄДР, зобов`язані були зробити відмітку про недійсність їхнього свідоцтва про державну реєстрацію.

Так, позивач після початку дії Єдиного державного реєстру не вчиняла жодних дій щодо набуття статусу фізичної особи-підприємця, заяв та документів державному реєстратору не подавала, а тому свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка, як передбачено Законом № 755, не отримувала, матеріали справи доказів протилежного не містять.

Відповідно до відомостей з порталу Міністерства юстиції України Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань міститься наступна інформація щодо позивача:

- зареєстровано, свідоцтво про державну реєстрацію недійсне;

- дата державної реєстрації: 26.04.2002, Дата запису: 17.01.2014, Номер запису: 22031750000023875;

- 20.01.2014, ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ РЕГІОНАЛЬНОЇ СТАТИСТИКИ, 21680000

ДНIПРОПЕТРОВСЬКА ОБ`ЄДНАНА ДПI ГУ МIНДОХОДIВ У ДНIПРОП, 38695676, (дані про взяття на облік як платника податків);

- 30.04.2002, 0432034134, ДНIПРОПЕТРОВСЬКА ОБ`ЄДНАНА ДПI ГУ МIНДОХОДIВ У ДНIПРОП, 38695676, (дані про взяття на облік як платника єдиного внеску).

Враховуючи викладені вище правові норми та беручи до уваги недійсність виданого позивачу свідоцтва про державну реєстрацію ФОП, станом на 2017 рік (дата початку періоду, за який їй нараховано єдиний внесок) та на час винесення контролюючим органом вимог про сплату боргу 20.02.2020, 11.11.2020, 25.02.2021) суд дійшов висновку про відсутність у позивача статусу ФОП та права на здійснення підприємницької діяльності, оскільки статус ФОП є формою реалізації конституційного права на підприємницьку діяльність, відсутність підтвердженого у визначеній державою формі реалізації якого, у нових умовах нормативно-правового регулювання після 2004 року виключає можливість автоматичного перенесення набутих до 01.07.2004 ознак суб`єкта господарювання, оскільки особа не може бути примушена до реалізації наданого їй права в цих умовах, а користується ним на власний розсуд.

Аналогічна правова позиція, викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 01.07.2020 у справі № 260/81/19, яку суд, з урахуванням ч.5 ст.242 КАС України, враховує при вирішенні спірних правовідносин.

З огляду на викладене та враховуючи відсутність офіційного підтвердження позивачем статусу ФОП шляхом проходження реєстраційних процедур у порядку, визначеному Законом № 755, суд зазначає про те, що підстави для визнання її ФОП станом на момент виникнення спірних відносин відсутні.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 15.09.2020 у справі № 500/1762/19, які суд, з огляду на ч.5 ст.242 КАС України, застосує до спірних правовідносин.

Отже, встановлені судом обставини свідчать про недоведеність наявності у позивача в період нарахування йому сум єдиного внеску статусу фізичної особи-підприємця, що, в свою чергу, свідчить про те, що ОСОБА_1 не є платником ЄСВ у розумінні приписів частини першої статті 4 Закону №2464-VI.

Водночас, відповідачем не надано доказів того, що протягом періодів, за які позивачеві нараховано заборгованість зі сплати ЄСВ (2017-2020 роки), свідоцтво про державну реєстрацію позивача як суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи було дійсним та позивачем здійснювалась підприємницька діяльність з отриманням відповідного доходу у періодах, за які нараховано єдиний внесок.

Відтак, у контролюючого органу відсутні підстави для нарахування позивачеві заборгованості зі сплати ЄСВ за 2017 рік, 2018 рік, 2019 рік та 2020 рік, тому спірні вимоги про сплату боргу (недоїмки) є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги в цій частині, відповідно, - задоволенню.

Щодо вимог позивача про зобов`язання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області скасувати борг (недоїмку) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , суд зазначає наступне.

Оперативний облік надходжень за податками та зборами від платників податків здійснюється контролюючим органом у відповідності до чинного Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №422від 07.04.2016 р. (що зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 20.05.2016 р. за №751/28881).

Відповідно до п. 2 розділу І Порядку №422, інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами.

Пунктом 2 підрозділу 9 розділу ІV Порядку №422 передбачено, що на підставі інформації про початок/продовження у законодавчо встановлені строки процедури адміністративного оскарження (скарга (заява) платника податків) або про початок/продовження процедури судового оскарження нарахована сума податків вважається неузгодженою, а в ІКП відображаються облікові показники (операції) щодо її виключення. У разі якщо за результатами судового оскарження нарахована сума у повному обсязі скасовується, то в ІКП відображення облікових показників щодо поновлення такої суми не проводиться.

Таким чином, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов`язання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області скасувати борг (недоїмку) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , оскільки відсутні підстави вважати, що право позивача буде порушено з боку відповідача після набрання законної сили судовим рішенням про скасування оскаржуваної позивачем вимоги. Задоволення позову в цій частині буде свідчити про вирішення спору, який ще відсутній, тобто на майбутнє, що суперечить засадам адміністративного судочинства та його принципам.

Щодо зобов`язання Головне управління ДПС у Дніпропетровській області зняти з обліку у контролюючих органах ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 як фізичну особу-підприємця, слід зазначити наступне.

Згідно пункту 1.3 розділу 1 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09 грудня 2011 року № 1588 (далі- Порядок №1588), взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах підлягають усі платники податків.

Пунктом 6.1 розділу 6 Порядку №1588 визначено, що взяття на облік за основним місцем обліку фізичної особи - підприємця здійснюється після її державної реєстрації згідно із Законом контролюючим органом за місцем її державної реєстрації на підставі: відомостей про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця; відомостей про скасування державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Відповідно до пункту 11.18 розділу 11 Порядку №1588 зняття з обліку самозайнятих фізичних осіб як платників податків у контролюючих органах здійснюється у такому порядку:

1) підставою для зняття фізичної особи - підприємця з обліку у відповідному контролюючому органі є відомості з Єдиного державного реєстру про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням, або за судовим рішенням, або у разі її смерті, або оголошення її померлою, або визнання її безвісно відсутньою.

Дата зняття з обліку фізичної особи - підприємця відповідає даті отримання відомостей про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця. Дані про зняття з обліку платника податків фіксуються в журналі за формою № 6-ОПП. Номер зняття з обліку відповідає номеру відповідного запису в журналі за формою № 6-ОПП.

Дані про зняття з обліку фізичної особи - підприємця передаються контролюючим органом за основним місцем обліку такого платника податків до Єдиного державного реєстру із зазначенням: дати та номера запису про зняття з обліку, назви та ідентифікаційного коду контролюючого органу, у якому платника податків знято з обліку.

Згідно пунктів 1-4 розділу 2 Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та Положення про реєстр страхувальників, затвердженого наказом МФУ 24.11.2014 № 1162 (далі - Порядок №1162) взяття на облік платників єдиного внеску, на яких поширюється дія Закону № 755, здійснюється контролюючим органом за їх місцезнаходженням чи місцем проживання на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором згідно із Законом № 755, у день отримання зазначених відомостей контролюючим органом.

Відомості з реєстраційної картки, надані державним реєстратором, контролюючим органом вносяться до реєстру страхувальників.

Датою взяття на облік як платника єдиного внеску є дата внесення контролюючим органом запису щодо такого платника до реєстру страхувальників.

Дані про взяття на облік платників єдиного внеску в порядку інформаційної взаємодії передаються державному реєстратору в день взяття їх на облік за місцезнаходженням чи місцем проживання із зазначенням: дати взяття на облік, найменування та коду за ЄДРПОУ контролюючого органу, в якому такого платника взято на облік, реєстраційного номера платника єдиного внеску.

Взяття на облік юридичних осіб (їх відокремлених підрозділів) та фізичних осіб - підприємців, відомості щодо яких містяться в Єдиному державному реєстрі, як платників єдиного внеску підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру, яка надсилається (видається) цим юридичним особам (відокремленим підрозділам) та фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому Законом № 755.

Відповідно до пункту 8 розділу 4 Порядку №1162 зняття з обліку платників єдиного внеску фізичних осіб - підприємців здійснюється з урахуванням таких особливостей: процедури зняття з обліку платника єдиного внеску у контролюючому органі розпочинаються у разі надходження від державного реєстратора відомостей про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця із зазначенням номера та дати внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру; платник єдиного внеску (фізична особа - підприємець) знімається з обліку після проведення передбаченої законодавством перевірки, здійснення остаточного розрахунку зі сплати єдиного внеску та закриття інтегрованих карток.

До реєстру страхувальників вносяться відповідні записи із зазначенням дати та причини зняття з обліку платника єдиного внеску.

Датою зняття з обліку платника єдиного внеску є дата внесення запису до реєстру страхувальників.

Дані про зняття з обліку платника єдиного внеску (фізичної особи - підприємця) передаються до державного реєстратора.

Отже, з наведеного слідує, що підставою для внесення відповідних змін до інформаційної системи та інтегрованої картки зокрема щодо виключення з числа фізичних осіб - підприємців, є зняття такого (платника податків) з обліку. В свою чергу, підставою для зняття з обліку є відомості з Єдиного державного реєстру про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням, або за судовим рішенням, або у разі її смерті, або оголошення її померлою, або визнання її безвісно відсутньою.

Як було встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань зареєстрований як фізична особа - підприємець, діяльність позивачем не припинена.

Відтак, відсутні підстави зобов`язувати відповідача зняти з обліку у контролюючих органах ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 як фізичну особу-підприємця, а отже, позов в цій частині не підлягає задоволенню.

Таким чином, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Щодо строку звернення до суду, слід зазначити.

Адвокатом було направлено запит від 26.04.2021 року до Головного управління ДПС в Дніпропетровській області щодо направлення на адресу копій діючих рішень/вимог щодо нарахування будь-яких податків/зборів/обов`язкових платежів у відношенні ОСОБА_1 на підставі яких така заборгованість нараховувалась.

05 травня 2021 року відповідачем було сформовано відповідь на вищезазначений запит, з якого позивач дізнався про прийняті податкові вимоги.

Відповідно до частини першої, другої статті 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як видно з матеріалів позовної заяви, позивач вказує, що оскаржувані вимоги відповідача не отримувала, про факт порушення своїх прав дізналась 05.05.2021 з відповіді на адвокатський запит.

Відповідно до частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Так, в силу вимог пункту 4 частини першої статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VI), платник єдиного внеску має право оскаржувати в установленому законом порядку рішення органу доходів і зборів та Пенсійного фонду та дії, бездіяльність його посадових осіб.

Згідно частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI, платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.

У разі якщо згоди з податковим органом не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного податкового органу або оскаржити вимогу до податкового органу вищого рівня чи в судовому порядку.

Отже процитовані норми визначають, що вимога може бути оскаржена протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску.

Отже, саме після отримання зазначеної відповіді позивач дізнався про порушення своїх прав та 11.05.2021 р. (дата направлення позову до суду) звернувся до адміністративного суду, тобто в межах 10 - денного строку встановленого процесуальним законодавством.

Отже, позивач звернувся з позовом в межах визначених процесуальним законодаством.

За таких обставин, суд доходить висновку, що позивачем не пропущено строк звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 3 статті 139 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З огляду на положення вказаної статті та зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору підлягають відшкодуванню на користь останньої пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, шляхом стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області коштів у сумі 1026,71 грн.

Що стосується процесуального питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, то суд при його вирішенні керується наступними мотивами.

Відповідно до положень статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Статтею 134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 30 вказаного Закону, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Аналіз наведених правових норм дає підстави вважати, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації сторін, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інші витрати, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача надано до суду: свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, ордер, договір №184 від 26 квітня 2021 року про надання правової допомоги, додаткову угоду №1 від 26 квітня 2021 року до договору про надання правової допомоги №184 від 26.04.2021 року, Акт №25 від 26.04.2021 із описом послуг, звіт адвоката від 26.04.2021 року, платіжне доручення від 26 квітня 2021 року на суму 3000,00 грн.

Як видно з матеріалів справи, 26 квітня 2021 року між позивачем та адвокатом Забарою А.В. укладено договір про надання правової допомоги, згідно додаткової угоди №1 від 26 квітня 2021 року до договору про надання правової допомоги №184 від 26.04.2021 року. За умовами додаткової угоди замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання підготувати та подати позовну заяву щодо оскарження податкових вимог про сплату (недоїмки) від 26.02.2021 р. № Ф-5951-53, на суму 37 788,74 грн., від 20.02.2020р. № Ф-5951-53 У на суму 29 293,44 грн., та від 11.11.2020р. № Ф-5951-53 на суму 35 588,74 грн. та зобов`язання вчинення дій, вчинити всі процесуальні дії по суті та визначено розмір гонорару в залежності від витрачених годин із визначення детального їх розміру.

Згідно акту виконаних робіт від 26.04.2021 на виконання договору виконано наступні послуги: підготовка документів до позову - 600,00 грн., та складення позовної заяви за позовом про оскарження рішень ГУ ДПС в Дніпропетровській області - 2400,00 грн..

Згідно висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 09.04.2019 по справі № 826/2689/15, надання належних та допустимих доказів на підтвердження витрат, понесених у зв`язку з вчиненням окремих процесуальних дій поза судовим засіданням, а також часу, витраченого на підготовку позовної заяви та інших процесуальних документів, з урахуванням тривалості розгляду справи, є підставою для задоволення вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу.

Доказами понесення витрат позивача на правничу допомогу є платіжне доручення від 26 квітня 2021 року на суму 3000,00 грн.

Проаналізувавши витрати на надання правової допомоги та враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, суд вважає розмір витрат на оплату послуг адвоката у даній адміністративній справі співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та значенням справи для сторони.

Відтак, враховуючи, що позов задоволено частково слід відшкодувати витрати в сумі 2000 грн. за рахунок відповідача.

Щодо стягнення витрат на послуги перекладу в розмірі 1290 гривень, слід зазначити, що з квитанції для використання в діяльності тільки платників єдиного податку/населення від 28.04.2021, не вбачається, що саме такі витрати пов`язані з розглядом даної справи, а отже судом не стягуються з відповідача.

У зв`язку з перебуванням судді Боженко Н.В. у відпустці, рішення постановлено в перший робочий день судді - 02 вересня 2021 року.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головне управління ДПС у Дніпропетровській області як відокремлений підрозділ (49005, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Сімферопольська, будинок 17-А, код ЄДРПОУ ВП 44118658) про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати вимоги про сплату (недоїмки) від 26.02.2021 р. № Ф-5951-53, на суму 37 788,74 грн., від 20.02.2020р. № Ф-5951-53 У на суму 29 293,44 грн., та від 11.11.2020р. № Ф-5951-53 на суму 35 588,74 грн., винесені Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області як відокремлений підрозділ (49005, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Сімферопольська, будинок 17-А, код ЄДРПОУ ВП 44118658) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1026,71 гривень (одна тисяч двадцять шість гривень 71 копійка) та витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі гривень).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко