Рішення № 103182863, 02.09.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2021 року Справа № 160/10752/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Царікової О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпрі адміністративну справу №160/10752/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання незаконним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

02.07.2021 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд визнати незаконним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) №12052021 від 12.05.2021 про стягнення сум пенсії, виплачених надміру, винесеного у відношенні ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що зі змісту листа відповідача за вих. №0400-010311-8/80525 від 14.06.2021 позивач дізнався про виникнення у нього переплати з виплати пенсії за період з 13.06.2018 по 28.02.2021 у розмірі 341 176, 72 грн., яку він повинен відшкодувати до Державного бюджету України. До означеного листа також було долучено оскаржене рішення, за яким пенсійним органом в односторонньому порядку вирішено утримувати з пенсійного забезпечення позивача 20 % до повного утримання переплачених, на думку відповідача, сум пенсії. ОСОБА_1 вважає означене рішення протиправним та таким, що суперечить чинному законодавству. Позивач посилається на положення ст. 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з аналізу якої, на думку позивача, слідує, що підставою для стягнення надміру виплаченого пенсійного забезпечення є зловживання з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних. Також у відповіді на відзив зауважено, що на момент коли ОСОБА_1 звертався до Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсійного забезпечення та на момент отримання ним означеного забезпечення, позивач вже не рахувався у рядах Збройних Сил України та не був військовослужбовцем. При цьому, його поновлено на займаній на момент звільнення зі служби посаді згідно постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 04.11.2020 у справі №0440/5783/18, однак наведене, як вважає позивач, не є підставою для винесення пенсійним органом спірного рішення про утримання надміру сплачених коштів. Одночасно із цим, позивач наголошує, що означена постанова суду апеляційної інстанції не містить преюдиціальних обставин порушення ОСОБА_1 пенсійного законодавства, що призвело б до здійснення переплати пенсійного забезпечення. Натомість, ця постанова, як зауважує позивач, містить інформацію про порушення військовою частиною, в який він проходив службу, чинного законодавства та прав ОСОБА_1 у вигляді незаконного звільнення з військової служби.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.07.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі №160/10752/21 та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

30.07.2021 і 04.08.2021 до суду надійшов від Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області направлений засобами електронного та поштового зв`язку відзив на позовну заяву (вх. №11948/21-ел і вх. №65933/21), в якому відповідач заперечив проти заявлених ОСОБА_1 позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову повністю. Так, відповідач зазначив, що до 2018 року ОСОБА_1 на пенсійному обліку не перебував, пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не призначалася. При цьому, відповідач зауважив, що позивач у період з 13.12.2006 по 01.06.2018 отримував пенсію по інвалідності, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Як стверджує відповідач, у зв`язку зі звільненням з військової служби ОСОБА_1 набув право на призначення пенсійного забезпечення відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яку йому призначено з 01.06.2018. В березні 2021 року на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов лист від Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вих. №7/10836/9 від 25.02.2021, в якому повідомлено про поновлення ОСОБА_1 на посаді згідно з постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 04.11.2020 у справі №0440/5783/18 й на підтвердження фактичного поновлення позивача на роботі надано витяг з наказу командира військової частини А1302 №28 від 10.02.2021. Відповідач зазначає, що з урахуванням скасування наказів про звільнення ОСОБА_1 з військової служби та поновлення останнього на військовій службі з 2017 року, позивач втратив право на призначення та виплату пенсійного забезпечення за нормами Закону №2262-ХІІ з часу поновлення на службі. З огляду на викладене, відповідач вважає спірне рішення правомірним.

19.08.2021 до суду надійшла від представника ОСОБА_1 відповідь на відзив (вх. №72078/21), в якій повторно наголошено, що в оскарженому рішенні відсутні посилання на факти зловживання з боку позивача при отриманні пенсійного забезпечення у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Також позивач вважає, що надмірне утримання його пенсійного забезпечення, виплаченого у період з 13.06.2018 по 28.02.2021 призводить до порушення права позивача на мирне володіння його майном.

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 01.06.2018 отримував пенсію по інвалідності, призначену відповідно до норм Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09.04.1992.

У відповідності до наказу командувача військово-оперативного командування «Схід» №109 від 19.06.2017 позивач був звільнений з військової служби у відставку за підпунктом "б" (за станом здоров`я).

Наказом Міністерства оборони України №27 від 28.07.2017 капітана ОСОБА_1 , (в тексті наказу зроблено технічну помилку, замість по батькові " ОСОБА_2 ", зазначено - " ОСОБА_3 "), колишнього командира взводу технічного забезпечення 1 механізованого батальйону, звільненого наказом командира військової частини А1314 від 19 червня 2017 року №109 у відставку за частиною восьмою пунктом "б" відповідно до ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 04 квітня 2006 року №3597-ІV, з 28 липня 2017 року виключено із списків особового складу частини і усіх видів забезпечення і направлено для постановки на військовий облік до Новомосковського ОМВК Дніпропетровської області.

Наказом Міністерства оборони України №318 від 03.06.2019 було внесено зміни до п.25 наказу командира військової частини А1302 від 28.07.2017 року №27 та викладено в наступній редакції: "Капітана ОСОБА_1 , колишнього командира взводу технічного забезпечення 1 механізованого батальйону, звільненого наказом командира військової частини А1314 від 19 червня 2017 року № 109 у відставку за частиною восьмою пунктом "б" відповідно до статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 04 квітня 2006 року № 3597-ІV (за станом здоров`я), з 28 липня 2017 року виключити із списків особового складу частини і усіх видів забезпечення і направити для постановки на військовий облік до Новомосковського ОМВК Дніпропетровської області. Основну щорічну відпустку за 2017 рік не використав. Виплатити грошову компенсацію за 35 діб невикористаної основної щорічної відпустки за 2017 рік, пропорційно прослуженому часу. Виплатити грошову допомогу на оздоровлення за 2017 рік в розмірі встановленого місячного грошового забезпечення. Виплатити матеріальну допомогу за 2017 рік, для вирішення соціально-побутових питань. Виплатити грошову допомогу при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний прослужений рік - 3 роки. Житлом при військовій частині А1302 не забезпечений".

Правомірність наказів №109 від 19.06.2017 та №27 від 28.07.2017, а також дій щодо невиплати позивачу грошового забезпечення за період з 02.04.2014 по 28.07.2017 та грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, компенсації завданої моральної шкоди, було предметом спору в рамках адміністративної справи №0440/5783/18.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 04.11.2020 у справі №0440/5783/18 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 березня 2020 року у справі № 0440/5783/18 скасовано та прийнято нове рішення, згідно з яким позов задоволено частково. Скасовано наказ командувача військ оперативного командування "Схід" № 109 від 19.06.2017 р. в частині звільнення капітана ОСОБА_1 , командира взводу технічного забезпечення механізованого батальйону 93 окремої механізованої бригади з військової служби. Скасовано наказ командира військової частини А1302 від 28.07.2017 р. № 27 в частині виключення капітана ОСОБА_1 , командира взводу технічного забезпечення 1 механізованого батальйону, із списків особового складу частини і усіх видів забезпечення та направлення його для постановки на військовий облік до Новомосковського ОМВК Дніпропетровської області. Поновлено ОСОБА_1 на посаді капітана, командира взводу технічного забезпечення 1 механізованого батальйону ВЧ А1302. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з ВЧ А1302 на користь ОСОБА_1 нараховане та невиплачене грошове забезпечення за період з 02.04.2014 р. по 28.07.2017 р. у розмірі 59809,52 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з ВЧ А1302 на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 01.08.2017 p. - по 31.12.2019 р. у розмірі 283 535,25 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з ВЧ А1302 на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 50 000 грн. Стягнуто в рівних частках за рахунок бюджетних асигнувань з ВЧ А1302 та ВЧ А1314 на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі, пов`язані із проведенням судово-економічної експертизи у розмірі 16 956 грн. - по 8478 грн з кожного, та витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 10000 грн - по 5000 грн з кожного. В решті позову - відмовлено.

У подальшому до пенсійного органу надійшов від Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки лист за вих. №7/10836/9 від 25.02.2021, в якому відповідача повідомили про прийняте Третім апеляційним адміністративним судом рішення (постанову) у справі №0440/5783/18, до якого було додано, зокрема, копію наказу командира військової частини А1302 (по стройовій частині) за №28 від 10.02.2021, за яким ОСОБА_1 поновлено на військовій службі з 28.07.2017.

З урахуванням наведеного відповідач звернувся до позивача з листом «Про надання інформації» за вих. №0400-010311-8/42012 від 25.03.2021, в якому повідомив останнього про виникнення переплати пенсії з огляду на поновлення позивача на роботі за період з 13.06.2018 по 28.02.2021 у розмірі 341 176, 72 грн, яка підлягає відшкодуванню до Державного бюджету України.

12.05.2021 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято рішення про стягнення сум пенсії, виплачених надміру, за №12052021, згідно з яким у ОСОБА_1 за період з 01.06.2018 по 28.02.2021 утворилася переплата пенсії в розмірі 341 176, 72 грн,, яка підлягає поверненню в Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

З метою повернення відповідних коштів пенсійний орган в означеному рішенні вирішив здійснити стягнення з позивача пенсії в розмірі 20 % щомісячно до повного погашення переплати.

При цьому, в якості причини виникнення у позивача переплати пенсії у цьому рішенні вказано неповідомлення про працевлаштування.

Про вищенаведене рішення відповідач повідомив ОСОБА_1 шляхом направлення останнього разом з листом за вих. №0400-010311-8/80525 від 14.06.2021, в якому пенсійний орган, зокрема, повторно зазначив про наявність відповідної переплати та підстав її виникнення (постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 04.11.2020 у справі №0440/5783/18) й зауважив про те, що з 01.06.2021 відповідна переплата пенсії відшкодовується до Державного бюджету України по 20 % від розміру призначеної позивачу пенсії до її повного погашення.

Не погодившись із позицією відповідача, ОСОБА_1 звернувся за захистом своїх прав та інтересів до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-XII від 09.04.1992 (далі - Закон №2262-ХІІ) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби (частина 1 статті 2 Закону №2262-ХІІ).

У відповідності до положень частини 2 і частини 3 статті 2 Закону №2262-ХІІ (в чинній редакції), пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі повторного прийняття їх на військову службу до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України та Державної спеціальної служби транспорту, службу до Національної поліції, органів та підрозділів цивільного захисту, податкової міліції та Державної кримінально-виконавчої служби України виплата пенсій на час їх служби припиняється. При наступному звільненні із служби цих осіб виплата їм пенсій здійснюється з урахуванням загальної вислуги років на день останнього звільнення.

Пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі призову їх на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийняття на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів та підрозділів цивільного захисту під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення виплата пенсій не припиняється. Після звільнення із служби цих осіб виплата їм пенсій здійснюється з урахуванням додаткової вислуги років від часу призову їх на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або повторного прийняття їх на службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, до дня фактичного звільнення. Якщо новий розмір пенсії цих осіб буде меншим за розмір, який вони отримували до призову або повторного прийняття їх на службу, виплата їм пенсій здійснюється у розмірі, який вони отримували до призову або прийняття на службу в особливий період.

Відповідно до статті 48 Закону №2262-ХІІ, заява про призначення пенсії згідно з цим Законом подається до територіального органу Пенсійного фонду України або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади та Службою зовнішньої розвідки. При цьому днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу Пенсійного фонду України письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дата їх відправлення.

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, заявнику роз`яснюється, які документи він повинен надати додатково. При наданні ним цих документів до закінчення тримісячного терміну з дня отримання роз`яснення днем звернення за призначенням пенсії вважається день подання заяви або дата відправлення документів поштою, що зазначені в частині першій цієї статті.

Особа, яка звернулася за призначенням пенсії, пред`являє паспорт або інший документ, що засвідчує особу.

За правилами статті 49 Закону №2262-ХІІ, пенсію згідно з цим Законом призначають органи Пенсійного фонду України.

Документи про призначення пенсії розглядає орган Пенсійного фонду України і не пізніше ніж у 10-денний строк з дня їх надходження приймає рішення про призначення або про відмову в призначенні пенсії.

Відповідно до пункту "в" частини 1, частини 3 статті 50 Закону № 2262-ХІІ пенсії відповідно до цього Закону призначаються особам, які мають право на пенсію за цим Законом відповідно до пункту "б" статті 12 цього Закону, - з наступного дня після звільнення зі служби.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон), крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, та постанови Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 №1522 "Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян" врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №2262-ХІІ, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України № 3-1 від 30.01.2007 (далі - Порядок № 3-1).

Пунктом 1 Порядку № 3-1 встановлено, що заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом, та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України (далі - міністерства та інші органи).

Міністерства та інші органи, їх територіальні підрозділи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі визначають уповноважені структурні підрозділи, на які за їх рішенням покладаються функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважені структурні підрозділи).

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що пенсії відповідно до цього Закону призначаються особам, які мають право на пенсію за цим Законом, з наступного дня після звільнення зі служби на підставі відповідної заяви та документів підготовлених та поданих уповноваженим структурним підрозділом Міністерства внутрішніх справ України.

Матеріали справи свідчать, що пенсія позивачу призначена на підставі подання для призначення пенсії №ФД 116622 від 12.06.2018 Дніпропетровського обласного військового комісаріату та особистої заяви позивача від 07.06.2018 та медичних документів про стан здоров`я ОСОБА_1 .

За положенням статті 102 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсіонери зобов`язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати.

У разі невиконання цього обов`язку і одержання у зв`язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.

Відповідно до статті 60 Закону №2262-ХІІ, пенсіонери зобов`язані повідомляти органам пенсійного забезпечення про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати.

В разі невиконання цього обов`язку і одержання у зв`язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу пенсійного забезпечення заподіяну шкоду.

Суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера (подання документів із свідомо неправдивими відомостями, неподання відомостей про зміни у складі його сім`ї тощо), можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень органу, який призначає пенсію, чи суду.

Порядок утримання надміру виплачених сум пенсій та відрахування з пенсій визначений статтею 50 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV).

Згідно з частиною 1 статті 50 Закону №1058-IV, суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання органами Пенсійного фонду України сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, визначає Порядок відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України №6-4 від 21.03.2003 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15.05.2003 за № 374/7695 (далі - Порядок).

Згідно з пунктом 3 Порядку, суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Тобто, вказаними нормами передбачено обов`язок позивача повідомляти відповідача про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати, за невиконання якого передбачено відповідальність.

З наведених правових норм слідує, що обов`язковою умовою стягнення надміру виплачених пенсій є допущення зловживань з боку пенсіонера та в жодному випадку вказані суми не можуть бути стягнуті у разі призначення її на підставі достовірних даних, формування яких не залежить від пенсіонера. В такому разі суми зайво виплаченої пенсії стягуються зі страхувальника.

Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 25.10.2016 по справі №686/26486/14-а.

Не відступив від нього і Верховний Суд у постанові від 25.09.2018 по справі №340/644/15-а.

Для цілей застосування статті 50 Закону №1058-IV та статті 60 Закону №2262-ХІІ зловживання пенсіонера є формою умисного протиправного діяння, яке слід доводити відповідними доказами. Тягар доведення зловживання пенсіонера покладається на відповідний орган Пенсійного фонду, який про це стверджує.

Таким чином, відповідальність за достовірність даних, що враховуються при виплаті пенсії, а також обов`язок відшкодовувати надміру виплачені суми соціальних виплат, несуть пенсіонери - у разі не повідомлення органу пенсійного фонду про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати, а також страхувальники - внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів.

Отже, для правильного вирішення питання про утримання надміру сплачених сум пенсії орган, що уповноважений призначати пенсії, має достеменно встановити факт переплати пенсії у зв`язку із поданням недостовірних відомостей, що враховуються при її обчисленні, та з чиєї вини нараховано суми соціальних виплат у розмірі, що суперечить вимогам Закону.

Оцінюючи докази, що свідчать про можливе зловживання, слід виходити з презумпції дійсності документів, наданих для призначення пенсії, та презумпції добросовісності заявника. Ці презумпції може бути спростовано на підставі доказів, що доводять умисел заявника на отримання пенсії без законних для цього підстав.

Матеріали справи свідчать, що причиною звернення стягнення на пенсію позивача надмірно виплачених йому сум пенсій, слугувало судове рішення про поновлення позивача на колишній посаді.

Разом з цим, судом встановлено й відповідачем не спростовано, що ОСОБА_1 у період з 01.06.2018 по 28.02.2021 фактично не працював, заробітну плату не отримував, та, як наслідок, індексація зарплати не проводилася, тобто діяльність, пов`язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не здійснював.

Також суд зауважує, що будь-яких даних про зловживання з боку позивача при призначені пенсії або подання ним недостовірних відомостей відповідачем не надано.

Наведене вище дає підстави для висновку, що в розумінні вищезазначених норм законодавства та з урахуванням встановлених обставин справи, у відповідача відсутні будь-які правові підстави на вчинення дій з утримання сум з пенсії позивача.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 28.04.2015 у справі №21-138а15, Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду в постанові від 11.04.2018 у справі № 712/9936/17 та від 14.02.2019 у справі №591/6079/16-а.

Крім того, згідно зі статтею 1215 Цивільного кодексу України не підлягають поверненню безпідставно набуті:

1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача;

2) інше майно, якщо це встановлено законом.

Отже, закон встановлює два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.

Правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, отже, зазначене у статті 1215 Цивільного кодексу України майно не підлягає поверненню у разі наявності цих фактів.

Одночасно із цим суд зауважує, що фактичне виконання Військовою частиною А1302 постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 04.11.2020 в справі №0440/5783/18 (в т.ч. у вигляді винесення командиром військової частини А1302 наказу (по стройовій частині) за №28 від 10.02.2021, за яким, зокрема, ОСОБА_1 поновлено на військовій службі з 28.07.2017), жодним чином не впливає на спірні правовідносини, не змінює дати, з якої працівник є поновленим на роботі, а тому не скасовує обов`язку позивача повідомити пенсійний орган про фактичне поновлення його на службі за судовим рішенням, що набрало законної сили.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч. 1 ст. 9 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд, згідно зі приписами с. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Підсумовуючи вищенаведене, суд зазначає, що у спірному рішенні пенсійного органу обґрунтованих обставин щодо зловживання з боку пенсіонера при зверненні його із заявою про призначення пенсії та неповідомлення позивача про фактичне поновлення на посаді, не наведено та допустимими доказами не підтверджено, а тому суд дійшов до висновку, що оскаржене рішення є протиправним і підлягає скасуванню.

З урахуванням вищевикладеного, беручи до уваги фактичні обставини у цій справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору та ним не були понесені судові витрати зі сплати судового збору за звернення до суду із цим позовом, судовий збір стягненню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 139, 242 - 246, 247, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094; код ЄДРПОУ 21910427) про визнання незаконним та скасування рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №12052021 від 12.05.2021 про стягнення сум пенсії, виплачених надміру, винесеного у відношенні ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Повний текст судового рішення складений 02.09.2021.

Суддя О.В. Царікова