Рішення № 103177920, 27.01.2022, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

27 січня 2022 р. справа № 520/24464/21

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Біленський О.О., розглянувши матеріали адміністративного позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43143704, 61057, м. Харків вул. Пушкінська, 46) про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просить суд:

- визнати протиправними рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 23.09.2021 №00197762412 щодо застосування до ОСОБА_1 штрафу у розмірі 238,81 грн. за період з 23.07.2013 до 01.01.2015 штрафу у розмірі 5858,72 грн., за період з 01.01.2015 до 01.02.2021 нарахування пені у розмірі 30107,15 грн., 0,1% суми недоїмки;

- скасувати рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 23.09.2021 №00197762412, щодо застосування до ОСОБА_1 штрафу у розмірі 238,81 грн. за період з 23.07.2013 до 01.01.2015 штрафу у розмірі 5858,72 грн., за період з 01.01.2015 до 01.02.2021 нарахування пені у розмірі 30107,15 грн., 0,1% суми недоїмки.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 29.11.2021 року відкрито спрощене провадження у вказаний адміністративній справі. У вказаній ухвалі зазначено, що відповідно до положень п.10 ч.6 ст.12, ч.1 ст.257 КАС України, справа належить до справ незначної складності, у зв`язку з чим підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з положеннями ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до положень ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з положеннями ч.2,3,4,5 ст.262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п`ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Зважаючи на наявність відзиву на позовну заяву та те, що тридцятиденний строк з дня відкриття провадження у справі сплинув, суд вважає за можливе розглянути справу по суті.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, 04.10.2021 року позивачем отримано рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 23.09.2021 року №00197762412 (надалі - Рішення про застосування штрафних санкцій), прийняте начальником Харківського відділу податків і зборів з фізичних осіб та проведення камеральних перевірок управління податкового адміністрування фізичних осіб Головного управління ДПС у Харківській області (надалі - ГУ ДПС, відповідач), яким до позивача застосована штрафна санкція у розмірі 238,81 грн. за період з 23.07.2013 року по 01.01.2015 року, штрафна санкція у розмірі 5858,72 грн. за період з 01.01.2015 року по 01.02.2021 року та нарахована пеня у розмірі 30107,15 грн., у загальній сумі 36204,68 грн.. Позивач зазначив, що 12 листопада 2020 року ГУ ДПС у Харківській області винесено вимогу про сплату боргу недоїмки зі сплати ССВ на суму 37976,80 грн., яку позивачем було погашено у повному обсязі 01.02.2021 року. При цьому позивач помилково вважав, що розмір заборгованості зі сплати ЄСВ склалася за 2019-2020 роки. Позивачем подавалися звіти до Пенсійного фонду України за 2013 р. та до територіального органу Міндоходів за 2014-2016. У зазначені роки звіт подавався у одному примірнику, корінець відривався і надавався платнику. Згідно усталеної практики звіт співробітниками контролюючого органу не приймався за наявності несплачених сум ЄСВ (недоїмки) у платника. Крім того, на адресу позивача від органів ПФУ, Міндоходів України, ДФС України, ДПС України у періоді 2013-2019 не надходили Вимоги про сплату недоїмки з ЄСВ. Позивач вважає, що відповідачем на підтвердження правомірності прийнятого ним оскаржуваного Рішення не надано докази, що підтверджують факт передачі 01.07.2013 Харківським районним управлінням Пенсійного фонду України до Харківської ОДПІ інформації про наявність у позивача боргу зі сплати єдиного внеску та факт існування обліку вказаної вище заборгованості, первинні документи щодо нарахування (звіти, розрахунки) та сплати (платіжні доручення), які підтверджують факт сплати єдиного внеску з порушенням встановлених Законом строків, відповідних сум, інтегровану картку платника (позивача) єдиного внеску, яка охоплює спірний період порушення. З огляду на викладене, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача надав до суду відзив на позов, в якому зазначив, що зважаючи на порушення строків сплати єдиного внеску та, з урахуванням положень ч. 6 ст. 25 Закону №2464-УІ, відповідно до якого суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення, ГУ ДПС прийнято рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску 23.09.2021 року №00197762412, відповідно до якого до позивача застосовано штрафні санкції та пеня. Згідно з інтегрованою карткою (далі - ІКП) ОСОБА_1 з єдиного внеску станом на 31.12.2012 обліковується заборгованість у розмірі 2388,06 грн., що передана до контролюючого органу Пенсійним фондом України, який до 2013 року здійснював адміністрування єдиного внеску. Починаючи з 09.02.2018 контролюючим органом проведено нарахування єдиного внеску позивачу за 2017-2020 роки, відповідно до чинного законодавства у мінімальному розмірі. Зважаючи на те, що позивачем належним чином не виконувались вимоги ст. 9 Закону № 2464-УІ, а саме: єдиний внесок сплачено з порушенням законодавчо встановленого строку, згідно платіжного доручення від 01.02.2021 на суму 37976,80, у зв`язку з чим ГУ ДПС винесено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 23.09.2021 №00197762412 на суму 36204,68 грн., відповідно до вимог чинного законодавства.

Представник позивача надав до суду відповідь на відзив, в якій підтримав вимоги викладені в адміністративному позові.

Представник відповідача надав до суду заперечення на відповідь на відзив, в якому заперечував проти задоволення позову з підстав викладених у відзиві.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ІТС «Податковий блок» фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з 07.06.2007 по теперішній час перебуває на обліку в ГУ ДПС (Харківський р-н) як фізична особа-підприємець та здійснює свою діяльність:

- з 01.01.2012 по 01.07.2013 - на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності (ставка 20, група 2);

- з 02.07.2013 по 30.06.2021 - на загальній системі оподаткування, обліку та звітності;

- з 01.07.2021 по теперішній час - на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності (ставка 20, група 2).

Згідно з інтегрованою карткою (далі - ІКП) ОСОБА_1 з єдиного внеску станом на 31.12.2012 обліковується заборгованість у розмірі 2388,06 грн., що передана до контролюючого органу Пенсійним фондом України, який до 2013 року здійснював адміністрування єдиного внеску.

Починаючи з 09.02.2018 контролюючим органом проведено самостійне нарахування єдиного внеску позивачу за 2017-2020 роки, відповідно до чинного законодавства у мінімальному розмірі.

Слід відмітити, що позивачем не надано доказів щодо сплати протягом періоду з 2013 року по 01.02.2021 єдиного внеску, терміни сплати якого визначені п.4 ч.1 ст.4 Закону України від 08.07.2010 № 2464-УІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-УІ).

12 листопада 2020 року ГУ ДПС у Харківській області винесено вимогу №Ф-594-17 про сплату боргу недоїмки зі сплати ЄСВ на суму 37976,80 грн..

З матеріалів справи вбачається, що згідно квитанції від 01.02.2021 позивачем було частково погашено поточну заборгованість (недоїмку) з єдиного внеску за період з 2013 по III квартал 2020 року в розмірі 37976,8 грн., які були зараховані на рахунок ГУ ДПС у Харківській області.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом №2464-УІ є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

При цьому, позивачем належним чином не виконувались вимоги ст. 9 Закону № 2464-УІ, а саме: єдиний внесок сплачено з порушенням законодавчо встановленого строку.

На підставі наведених обставин та норм права, ГУ ДПС винесено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 23.09.2021 №00197762412 на суму 36204,68 грн..

Судом встановлено, що позивачем було оскаржено в адміністративному порядку вказане рішення та рішенням Державної податкової служби України від 02.11.2021 року №24734/6/99-00-06-02-01-09 скаргу позивача від 15.10.2021 року залишено без розгляду, а рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 23.09.2021 №00197762412 - без змін.

Не погоджуючись з рішенням про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 23.09.2021 №00197762412, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

По суті спірних правовідносин судом встановлено наступне.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року №2464-VI (далі - Закон України N2464) єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На підставі Закону України №2464 розроблено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року №449.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 8 та ст. 12 Закону №2464, єдиний внесок не входить до системи оподаткування. Завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску.

Як встановлено судом, відповідно до ІТС «Податковий блок» фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з 07.06.2007 по теперішній час перебуває на обліку в ГУ ДПС (Харківський р-н) як фізична особа-підприємець та здійснює свою діяльність: з 01.01.2012 по 01.07.2013 - на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності (ставка 20, група 2); з 02.07.2013 по 30.06.2021 - на загальній системі оподаткування, обліку та звітності; з 01.07.2021 по теперішній час - на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності (ставка 20, група 2).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464 для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-УІ для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 51 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Зазначено положення набрало чинності 01.01.2017 відповідно до Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-УІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Обов`язки платників єдиного внеску регламентовано ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI, згідно з положеннями якої, платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску та подавати звітність до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки та порядку, встановлені ПК України.

З огляду на те, що позивач з 01.01.2012 по 01.07.2013 здійснював свою діяльність на спрощеній системі оподаткування, положенням, яке визначає строки сплати для цієї категорії платників є абз.3 ч. 8 ст. 9 (в редакції Закону № 5292-УІ від 18.09.2012), відповідно до якого фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

З 02.07.2013 по 30.06.2021 позивач здійснював свою діяльність на загальній системі оподаткування, а строк сплати для цієї категорії платників визначений абз.3 ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI (в редакції Закону №5292-УІ від 18.09.2012; із змінами, внесеними згідно із Законом N977-VIII від 28.12.2014) відповідно до якого платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини 1 статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року.

Водночас 01.01.2018 Законом України від 03.10.2017 № 2148-УІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» у п. 2 частини 1 ст. 7 Закону №2464-УІ для бази нарахування єдиного внеску змінено період (рік на квартал).

Відповідно до абз.3 ч.8 ст.9 Закону №2464-УІ (чинна редакція) платники єдиного внеску, зазначені у п.4 ч.1 ст.4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Відповідно до ч.2, ч.3 ст.25 Закону № 2464-УІ, у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Відповідно до ч. 10 ст. 9 Закону № 2464-УІ днем сплати єдиного внеску вважається: 1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки податкового органу - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок податкового органу; 2) у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України № 2464, сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, є недоїмкою.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску виноситься за даними інформаційної системи та без проведення перевірки.

Відповідно до ч. 6 ст. 25 Закону № 2464-УІ за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Суд звертає увагу, що позивач є платником єдиного внеску, зазначеним у пункті 4 частини статті Закону № 2464-VI, а саме фізична особа - підприємець, яка обрала спрощену систему оподаткування, строк сплати для цієї категорії платників визначений абз.3 п.8 ст.9 Закону №2464-VI, відповідно до якого платники єдиного внеску, зазначені у п.4 ч.1 ст.4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Отже, позивач зобов`язаний сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, а нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок, відповідно до абз.3 п.8 ст.9 Закону № 2464-VI.

Проте, протягом періоду з 2013 року по 01.02.2021 позивач не здійснював сплату єдиного внеску, терміни сплати якого визначені п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України від 08.07.2010 № 2464-УІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Згідно з інтегрованою карткою (далі - ІКП) ОСОБА_1 з єдиного внеску станом на 31.12.2012 обліковується заборгованість у розмірі 2388,06 грн., що передана до контролюючого органу Пенсійним фондом України, який до 2013 року здійснював адміністрування єдиного внеску.

З 09.02.2018 контролюючим органом проведено нарахування єдиного внеску Позивачу за 2017-2020 роки, відповідно до чинного законодавства у мінімальному розмірі.

Також, відомості з інформаційної системи податкового органу, зокрема, зворотній бік інтегрованої картки платника (далі - ІКП) з єдиного внеску, підтверджують факт несвоєчасної сплати позивачем зобов`язань з єдиного внеску переданої Пенсійним фондом України заборгованості з єдиного внеску у розмірі 2388,06 грн., а також факт нарахування в момент погашення недоїмки 01.02.2021 (квитанція від 01.02.2021 на суму 37976,80 грн.) в автоматичному режимі сум штрафу та пені з відміткою «нараховано довідково», «необхідна штрафна санкція».

Таким чином, позивачем не доведено факту щодо своєчасної сплати єдиного внеску за період з 2013 по 01.02.2021 включно, строки сплати єдиного внеску порушено, а тому рахувалася недоїмка з єдиного внеску у розмірі 37976,80 гривень.

Суд відмічає, що відповідно до ч.6 ст.25 Закону № 2464-УІ за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Відповідно до п.8 розділу VI Інструкції №449 за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Отже, за рахунок сум єдиного внеску, які сплачено позивачем, відповідачем погашалися суми недоїмки у порядку календарної черговості їх виникнення, та що в подальшому призвело до порушення строків сплати єдиного внеску протягом 2013 по 2019 рік.

Відповідно до ч.2, ч.3 ст.25 Закону № 2464-УІ у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом № 2464-УІ є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Згідно з п.2 ч.11 ст.25 Закону № 2464-УІ за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) сум єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Одночасно на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу (ч.10 ст. 25 Закону № 2464-УІ).

Нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно (ч.13 ст.25 Закону № 2464-УІ),

Відповідно до ч.15 ст.25 Закону № 2464-УІ рішення податкового органу про нарахування пені та/або застосування штрафів, передбачених частинами одинадцятою і дванадцятою цієї статті, є виконавчим документом.

Згідно з пп. 2 п. 2 розділу VII Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (далі - Інструкція № 449), за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції. Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних ІТС. При застосуванні штрафів, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати за зазначені періоди (при цьому недоїмка за кожен такий період повинна бути повністю сплачена (погашена).

Отже, позивачем не доведено факту щодо своєчасної сплати єдиного внеску за період з 2013 по 01.02.2021 включно, а тому рахувалася недоїмка з єдиного внеску.

Таким чином, суд приходить до висновку, що рішення ГУ ДПС про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску від 23.09.2021 № 00197762412, відповідно до якого до позивача застосовано штрафні санкції та пеня, є правомірними та не підлягають скасуванню, з огляду на порушення строків сплати єдиного внеску позивачем та, оскільки оскаржувані рішення прийняті з урахуванням положень ч.6 ст. 25 Закону № 2464-УІ та абз.2 п.3 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 N 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 21.12.2020 N 790).

Стосовно посилання позивача, що відповідач нарахував штрафні санкції у період дії карантину з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОVID-19) суд зазначає.

Відповідно до пункту 9-11.1 розділу VIII Закону № 2464-УІ, тимчасово штрафні санкції, визначені частиною одинадцятою статті 25 цього Закону, не застосовуються за такі порушення, вчинені у період з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зокрема, несвоєчасна сплата (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Пунктом 9-11.2 розділу VIII Закону № 2464-УІ передбачено, що протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19) платникам єдиного внеску не нараховується пеня, а нарахована пеня за ці періоди підлягає списанню.

Таким чином, протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОVID-19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню. Тобто, слід розуміти, що нарахування пені та штрафних санкцій зупинено для зобов`язань, які виникли саме у період дії карантину.

Водночас зобов`язання, що виникли до початку дії карантину, а відтак й порушення, що відбулись до цієї події не підпадають під дію вказаного положення. Суд зазначає, що чинним законодавством не передбачено переривання нарахування штрафних санкцій та пені.

Так, застосування штрафних санкцій та нарахування пені позивачу здійснено контролюючим органом на суми єдиного внеску нараховані за період з 2013 по 2019 рік, тобто на грошові зобов`язання, що виникли до 01.03.2020. Вказане відображено в розрахунку штрафної санкції, де останньою сумою єдиного внеску на яку нараховано пеню та штраф є нарахування єдиного внеску від 20.01.2020 (нарахування за IV квартал 2019 року).

Зважаючи на вищевикладене, контролюючий орган при прийнятті оскаржуваного рішення діяв виключно у межах повноважень та у спосіб, передбачений законодавством та прав позивача у жодному разі не було порушено.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04, відповідно до п. 58 якого Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torijav.Spain) від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відмову в задоволенню позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43143704, 61057, м. Харків вул. Пушкінська, 46) про визнання протиправним та скасування рішення – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням приписів п.3 Прикінцевих положень КАС України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 27.01.2021 року.

Суддя Біленський О.О.