Рішення № 103177789, 26.01.2022, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

26 січня 2022 року Справа № 520/24920/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Сагайдака В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом Акціонерного товариства "Харківобленерго" (вул. Плеханівська, буд. 149, м. Харків, 61037, код ЄДРПОУ 00131954) до Державної податкової служби України (Львівська площа, буд. 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 43005393) про скасування індивідуальної податкової консультації,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- скасувати індивідуальну податкову консультацію Державної податкової служби №4157/ІПК/99-00-21-03-02-06, 02.11.2021 р.

Відповідач надав до суду відзив, згідно змісту якого у задоволенні вимог просив суд відмовити.

Згідно ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З огляду на вказане вище, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

08.11.2021р. Акціонерне товариство «Харківобленерго» отримало індивідуальну податкову консультацію, яка зареєстрована в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій та розміщена на офіційному веб-сайті Державної податкової служби України, щодо вчинення дій податкового органу відповідно до ст.95 ПК України.

Необхідність звернення до Державної податкової служби України була зумовлена порушеннями відповідача п. 200і.4 ст. 200і ПК України, внаслідок чого товариство не має можливості реєструвати податкові накладні.

Позивач вважає, що вказана консультація підлягає скасуванню, оскільки вона не відповідає суті звернення товариства до податкового органу та не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

По суті спірних правовідносин суд зазначає наступне.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.172 пункті 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, індивідуальна податкова консультація - це роз`яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.

Згідно з пунктами 52.1 - 52.3 статті 52 ПК України за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію, податкова консультація, надана в письмовій формі, обов`язково повинна містити назву - податкова консультація, реєстраційний номер в єдиній базі індивідуальних податкових консультацій, опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання таких норм законодавства.

Відповідач, посилаючись на норми ПК України в наданій позивачу податковій консультації визначив, що у разі здійснення контролюючим органом заходів у порядку ст.95 ПК України, для погашення податкового боргу платника податків з податку на додану вартість, на рахунок платника податку в СЕА ПДВ, відповідно до п.95.5 ст.95 можуть бути зараховані лише готівкові кошти, вилучені (отримані) контролюючим органом за рахунок здійснення заходів, передбачених ст.95 ПК України.

Суд зазначає, що цей висновок податкового органу суперечить прямій нормі Закону, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 4 «Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість», затвердженого постановою КМУ від 16.10.2014 № 569 електронний рахунок у системі електронного адміністрування ПДВ - це рахунок, відкритий платнику податку в Казначействі, на який таким платником перераховуються кошти у сумі, необхідній для досягнення розміру суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), а також у сумі, необхідній для сплати узгоджених податкових зобов`язань з податку.

Податковим кодексом України запроваджена система електронного адміністрування ПДВ (далі - СЕА ПДВ), яка призначена для безперервного оперативного контролю формування важливої складової бюджету країни - податку на додану вартість.

Законом України від 16.01.2020 № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних не узгодженостей у податковому законодавстві» до Кодексу було внесено ряд змін, у тому числі з метою усунення не узгодженостей у податковому законодавстві.

Одними з таких змін, які набули чинності з 23.05.2020, є норми щодо зарахування коштів на рахунок платника у СЕА ПДВ.

Так, згідно з підп. а) п. 200.3 ст. 200 Кодексу у новій редакції під час розрахунку показника ПопРах враховується сума коштів, зокрема, вилучених та зарахованих контролюючим органом на рахунок платника податку у системі електронного адміністрування податку відповідно до статті 95 цього Кодексу в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість по задекларованих до сплати податкових зобов`язаннях за періоди починаючи з 1 липня 2015 року, визначених платником податків у податковій декларації з податку на додану вартість або уточнюючому розрахунку.

Згідно з підп. г) п. 200.4 ст. 200 Кодексу у новій редакції на рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника зараховуються кошти, вилучені контролюючим органом відповідно до статті 95 цього Кодексу в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість по задекларованих до сплати податкових зобов`язаннях за періоди починаючи з 1 липня 2015 року, визначених платником податків у податковій декларації з податку на додану вартість або уточнюючому розрахунку.

У пункті 95.5 абзац перший викладений в новій редакції:

« 95.5. Вилучені відповідно до цієї статті готівкові кошти вносяться посадовою особою контролюючого органу до банку в день їх стягнення для перерахування до відповідного бюджету чи державного цільового фонду в рахунок погашення податкового боргу платника податків, а у разі погашення податкового боргу з податку на додану вартість за задекларованими до сплати податковими зобов`язаннями за періоди, починаючи з 1 липня 2015 року, визначеними платником податків у податковій декларації з податку на додану вартість або уточнюючому розрахунку, такі кошти вносяться на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. У разі неможливості внесення зазначених коштів протягом того самого дня їх необхідно внести в банк наступного робочого дня. Забезпечення збереження зазначених коштів до моменту їх внесення в банк здійснюється відповідним контролюючим органом».

При цьому - у старій редакції цей абзац був ідентичний новому з однією відмінністю: він не містив вказівки щодо зарахування коштів на рахунок у СЕА ПДВ.

Слід зазначити, що статтею 95 Кодексу «Продаж майна, що перебуває у податковій заставі» передбачено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі (п. 95.1 Кодексу).

При цьому у ст. 95 передбачені такі види заходів щодо погашення податкового боргу:

- стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, та з рахунку у СЕА ПДВ за рішенням суду (п. 95.3 Кодексу);

- стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків за рішенням суду (п. 95.4 Кодексу);

- стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків такого платника у банках за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду (п. 95.5 Кодексу);

- продаж майна, яке перебуває у податковій заставі;

- стягнення з дебіторів платника податку, що мають податковий борг, сум дебіторської заборгованості, строк погашення якої настав та право вимоги якої переведено на контролюючі органи, у рахунок погашення податкового боргу такого платника податків (п. 95.22 Кодексу).

Тобто статтею 95 передбачені заходи щодо стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу. При цьому ст. 95 не містить жодних приписів щодо рахунку, на який спрямовуються стягнуті в результаті застосування заходів згідно зі ст. 95 коштів. Єдиним виключенням є п. 95.5 Кодексу в частині вилученої готівки, хоча цим пунктом регулюється не лише стягнення готівки, а і стягнення коштів з рахунків платника податку у банках.

Зважаючи на посилання у п. 200.3 ст. 200, підп. ґ) п. 200.4 ст. 200 Кодексу на ст. 95 Кодексу без будь-яких виключень, а також на той факт, шо загальні норми щодо погашення податкового боргу з ПДВ та спрямування стягнутих коштів у рахунок погашення податкового боргу з ПДВ встановлені ст. 200 Кодексу, тобто з використанням системи електронного адміністрування ПДВ (через електронний рахунок, відкритий платнику у СЕА ПДВ), у тому числі п. 200.3 ст. 200, підп. г) п. 200.4 ст. 200 Кодексу, до яких Законом № 466 і були внесені зміни з метою усунення логічних не узгодженостей, всі кошти, стягнуті податковим органом згідно ст. 95 Кодексу у рахунок погашення податкового боргу з ПДВ, повинні спрямовуватись на рахунок у СЕА ПДВ, звідки вони потраплять у бюджет.

Відповідно до п. 200.2 ст. 200 Кодексу платникам податку автоматично відкриваються рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Для цього центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника.

Таким чином Позивачу у Державній Казначейській службі України був відкритий рахунок UA468999980385119000000230028 у системі електронного адміністрування ПДВ, з якого відбувається сплата податку на додану вартість до бюджету.

Пункт 200.2 ст. 200 ПК України визначає, що розрахунки з бюджетом у системі електронного адміністрування податку на додану вартість здійснюються, крім випадку передбаченого абзацом другим пункту 87.1 ст. 87 цього Кодексу, який стосується лише податкового боргу, що виник до 01.07.2015.

Протягом 2017-2021 р.р. податковий орган примусово стягує зі всіх банківських рахунків позивача грошові кошти оминаючи електронний рахунок в СЕА ПДВ.

Загалом за період з 2017 по 2021 р.р. було стягнуто відповідно до ст.95 ПК України та не поповнено електронний рахунок в системі електронного адміністрування ПДВ товариства - 158 830 278,57 грн. (сто п`ятдесят вісім мільйонів вісімсот тридцять тисяч двісті сімдесят вісім грн. 57 коп.)

Вказані кошти були стягнуті на підставі рішень відповідача прийнятих відповідно до п. 95.5 ст.95 Податкового кодексу України.

Всі ці рішення податкового органу були скасовані судом та це підтверджується відповідними доказами, які додані до позову.

В інкасових дорученнях на стягнення коштів, складених згідно до оскаржених рішень, замість електронного рахунку товариства у системі електронного адміністрування ПДВ, податковим органом було зазначено розрахунковий рахунок для зарахування ПДВ безпосередньо до бюджету, що суперечить нормам Податкового кодексу України, «Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість», затвердженого постановою КМУ від 16.10.2014 № 569 та є порушенням прав позивача.

Правова підстава зарахування вилучених контролюючим органом відповідно до статті 95 цього Кодексу грошових коштів на електронний рахунок в СЕА ПДВ визначена у підп. г) п. 200.4 ст. 200ПК України.

Зокрема, підп. г) п. 200.4 ст. 200 ПК України, визначає: «На рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника зараховуються кошти, вилучені контролюючим органом відповідно до статті 95 цього Кодексу в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість по задекларованих до сплати податкових зобов`язаннях за періоди починаючи з 1 липня 2015 року, визначених платником податків у податковій декларації з податку на додану вартість або уточнюючому розрахунку.

Тобто кошти повинні спрямовуватися на електронний рахунок у СЕА ПДВ AT «Харківобленерго», а вже звідти до бюджету, як це передбачено Кодексом та Порядком електронного адміністрування від 16.10.2014 № 569.

Проте, податковий орган протиправно зараховує на рахунок в системі електронного адміністрування ПДВ лише готівкові кошти, стягнуті в рахунок погашення податкового боргу відповідно до ст.95 ПК України. Натомість, стягнення коштів з розрахункових рахунків товариства здійснюється оминаючи електронний рахунок в СЕА ПДВ.

З огляду на викладене вище, суд вважає, що згідно з підпунктом «г» пункту 2001.4 статті 2001 ПКУ на рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника зараховуються всі кошти, вилучені контролюючим органом відповідно до статті 95 цього Кодексу в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість по задекларованих до сплати податкових зобов`язаннях за періоди починаючи з 1 липня 2015 року, визначених платником податків у податковій декларації з податку на додану вартість або уточнюючому розрахунку, у тому числі готівкові кошти та кошти, стягнуті податковим органом з рахунків такого платника податків у банках з подальшим зарахуванням коштів до державного бюджету відповідно до ст. 200, 2001 ПКУ. Такі стягнуті кошти враховуються також у формулі відповідно до п.2001.3 статті ПКУ.

Відтак, надана відповідачем індивідуальна податкова консультація суперечить вимогам ПК України, оскільки вона є довільним тлумаченням податковим органом ст.95 та п. 200.4 ст. 200 ПК України та фактично змінює зміст означених правових норм, оскільки в п. 200.4 ст. 200 ПК України немає виключень щодо того яким чином здійснюється стягнення (вилучення) грошових коштів - через банківські установи з розрахункових рахунків товариства чи готівкою з каси. Вказаний пункт ПК України охоплює всі випадки погашення податкового боргу відповідно до ст.95 ГІК України в цілому.

За аналізом ст.ст. 52-53 ПК України можна зробити висновок, що індивідуальна податкова консультація (допомога контролюючого органу) надається платнику податків для правильності застосування конкретної норми закону або нормативно-правового акта у межах їхньої компетенції з питань адміністрування, нарахування та сплати податків чи зборів безпосередньо у його податковому обліку при здійсненні ним господарської діяльності, має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому така консультація надана.

При цьому, надаючи податкову консультацію, контролюючий орган не встановлює (змінює чи припиняє) відповідну норму законодавства, а лише надає роз`яснення щодо практичного її застосування.

Статтею 52 Податкового кодексу України передбачені обов`язкові вимоги щодо змісту податкової консультації та встановлено обов`язок контролюючих органів надавати податкові консультації з питань практичного застосування норм податкового законодавства, то відповідно платник податків має право на її отримання.

Ненадання такої консультації або надання неякісної та/або незаконної податкової консультації, податковий орган тим самим порушує право платника податків на отримання інформації про практичне застосування норм законодавства та відповідного блага, передбаченого пунктом 53.1 статті 53 Податкового кодексу України, у вигляді отримання консультації, яка могла б дозволити платнику податків застосовувати норму податкового законодавства певним чином без ризику притягнення до відповідальності. Тобто, надана податкова консультація, яка містить цитати нормативно-правових актів, але ніяких висновків або рекомендацій щодо їх застосування не має, або незаконна податкова консультація, підлягає скасуванню.

У постанові від 20.05.2021 р. у справі №816/1241/18 Верховний Суд зазначив, що індивідуальна податкова консультація надається платнику податків для правильності застосування конкретної норми закону при здійсненні ним господарської діяльності. При цьому, надаючи податкову консультацію, контролюючий орган не встановлює (змінює чи припиняє) відповідну норму закону, а лише надає роз`яснення щодо практичного її застосування.

Оскаржувана податкова консультація містить лише цитування норм податкового законодавства із довільним тлумаченням податковим органом ст.95 та п. 200.4 ст. 200 ПК України, а отже суперечить нормам Закону.

При цьому, відповідно до положень ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У відповідності до пункту 10 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд в порядку адміністративного судочинства може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства ("Stretch - United Kingdom" №44277/98).

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("Von Maltzan and Others v. Germany" № 71916/01, № 71917/01 та № 10260/02).

Також суд враховує судову практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі “Чахал проти Об`єднаного Королівства” (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності “небезпідставної заяви” за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту, повинен бути “ефективним” як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Афанасьєв проти України” від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, “ефективний засіб правого захисту” у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

З метою повного та всебічного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та задовольнити позовну вимогу позивача шляхом скасування індивідуальної податкової консультації Державної податкової служби за №4157/ІПК/99-00-21-03-02-06, 02.11.2021 р. та зобов`язання Держаної податкової служби надати податкову консультацію Акціонерному товариству "Харківобленерго" з у рахуванням висновків суду.

Відповідно до ч. 1 статті 25 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об`єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 4540,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №38084 від 24.11.2021 року.

Відповідно до ч.2 ст.132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

З матеріалів справи встановлено, що позивач звернувся до суду з вимогою немайнового характеру, у зв`язку з чим сума судового збору становить за подання даного позову 2270,00 грн..

Згідно з вимогами п.3 ч.1, ч.2 ст.7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Відповідно до ч.5 ст.7 Закону України "Про судовий збір", повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

З огляду на те, що позивачем здійснено переплату судового збору суд вважає повернути позивачу надмірно сплачені кошти.

Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, –

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Акціонерного товариства "Харківобленерго" (вул. Плеханівська, буд. 149, м. Харків, 61037, код ЄДРПОУ 00131954) до Державної податкової служби України (Львівська площа, буд. 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ43005393) про скасування індивідуальної податкової консультації – задовольнити.

Скасувати індивідуальну податкову консультацію Державної податкової служби за №4157/ІПК/99-00-21-03-02-06, 02.11.2021 р.

Зобов`язати Державну податкову службу України надати індивідуальну податкову консультацію Акціонерному товариству "Харківобленерго", з урахуванням висновків суду.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (Львівська площа, буд. 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 43005393) на користь Акціонерного товариства "Харківобленерго" (вул. Плеханівська, буд. 149, м. Харків, 61037, код ЄДРПОУ 00131954) суму сплаченого судового збору у розмірі 2270,00 грн.

Стягнути з Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області (61166, м. Харків, вул. Бакуліна, буд. 18, код за ЄДРПОУ 37874947) на користь Акціонерного товариства "Харківобленерго" (вул. Плеханівська, буд. 149, м. Харків, 61037, код ЄДРПОУ 00131954) надмірно сплачений судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2270,00 грн. сплачений згідно з платіжним дорученням №38084 від 24.11.2021 року.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 26 січня 2022 року.

Суддя Сагайдак В.В.