Рішення № 103177690, 21.01.2022, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2022 р. Справа № 520/21325/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко О.В.,

при секретарі - Ткаченко Д.М.,

за участі:

позивача - ОСОБА_1 , представника відповідача - Приходька А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області, Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, визнання відмови протиправною та зобов`язання вчини певні дії, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС у Харківській області (код 43143704) від 22.09.2021 року № 210-о «Про звільнення ОСОБА_2 »;

- поновити ОСОБА_2 на посаді головного державного ревізора-інспектора відділу супроводження судових спорів з адміністрування ПДВ Головного управління ДПС у Харківській області;

- визнати протиправною відмову Головного управління ДПС у Харківській області (код 43143704) від 30.03.2021 р. у звільненні в порядку переведення із Головного управління ДПС у Харківській області до Головного управління ДПС у Харківській області ВП незаконною;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Харківській області ВП (код 43983495) прийняти на роботу ОСОБА_2 на рівнозначну посаду державної служби в порядку переведення із Головного управління ДПС у Харківській області у відповідності до вимог ст. 87 Закону України "Про державну службу";

- стягнути з Головного управління ДПС у Харківській області (код 43143704) на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 22.09.2021 року по день поновлення на роботі.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржуваний наказ Головного управління ДПС у Харківській області від 22.09.2021 року № 210-о «Про звільнення ОСОБА_2 » та звільнення позивача з посади головного державного ревізора - інспектора відділу супроводження судових спорів з адміністрування ПДВ управління правової роботи Головного управління ДПС у Харківській області, з 01.10.2021 року, є протиправним, необґрунтованим та таким, що прийнятий всупереч п.1-1 ч.1 ст. 87 Закону України "Про публічну службу", оскільки в даному випадку відбулася не ліквідація територіальних органів податкової служби, зокрема, Головного управління ДПС у Харківській області, а їх реорганізація. Правонаступником Головного управління ДПС у Харківській області є Головне управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України, в який позивача мали перевести на аналогічну займаній посаді або запропоновувати іншу посаду, чого відповідачем зроблено не було. Вказане слугувало підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі у відповідності до статті 262 КАС України. Призначено судове засідання та запропоновано відповідачу подати відзив на позов.

Представником відповідача надано до суду відзив на позов з доданими документами (а.с. 89 - 109), в якому просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог з огляду на їх необґрунтованість зазначивши, що спірний наказ Головного управління ДПС у Харківській області (код 43143704) від 22.09.2021 року № 210-о «Про звільнення ОСОБА_2 » виданий на законних підставах, позивача звільнено на підставі пункту 1-1 ч.1 статті 87 Закону України "Про публічну службу" - у зв`язку з ліквідацією державного органу (Головного управління ДПС у Харківській області) 01.10.2021 року. Щодо тверджень позивача стосовно пропозиції зайняти іншу рівнозначну посаду державної служби зазначив, що чинним законодавством про державну службу та що не передбачено пропонувати державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійної компетентності, із врахуванням при цьому переважного права на залишення на роботі. Також зазначив, що пунктом 1 постанови. Кабінету Міністрів України № 893 від 30.09.2020 «Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби» постановлено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи ДПС за переліком згідно з додатком, зокрема Головне управління ДПС у Харківській області. Наказом ДПС України від 08.10.2020 року №556 "Про ліквідацію територіальних органів ДПС" на виконання постанови КМУ № 893 від 30.09.2020 визначено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи ДПС. Отже в даному випадку відбулася ліквідація, а не реорганізація територіальних органів ДПС. Таким чином, відсутні підстави для скасування оскаржуваного наказу та поновлення позивача на посаді.

В наданій до суду відповіді на відзив (а.с. 108 - 109) позивач підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити у повному обсязі.

Представником відповідача надано заперечення на відповідь на відзив (а.с. 113 - 114).

В судовому засіданні позивач підтримав вимоги та доводи позовних вимог, просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав та мотивів, викладених у наданих до суду відзиві на позов та запереченнях у зв`язку з чим просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні пояснення позивача та представника відповідача, зміст відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог адміністративного позову, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 працювала в Головному управлінні ДПС у Харківській області на посаді головного державного ревізора - інспектора відділу супроводження судових спорів з адміністрування ПДВ управління правової роботи Головного управління ДПС у Харківській області.

У зв`язку з ліквідацією Головного управління ДПС у Харківській області відповідно постанови КМУ від 30.09.2020 року №893 "Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби", наказу ДПС України від 08.10.2020 року №556 "Про ліквідацію територіальних органів ДПС", згідно пункту 1-1 частини 1 та 3 статті 87 Закону України "Про державну службу" Головним управлінням ДПС України попереджено ОСОБА_1 про наступне звільнення з посади головного державного ревізора - інспектора відділу супроводження судових спорів з адміністрування ПДВ управління правової роботи Головного управління ДПС у Харківській області.

З попередженням про наступне звільнення позивач ознайомився під особистий підпис 12.11.2020 року (а.с. 8).

Наказом Головного управління ДПС у Харківській області від 22.09.2021 року № 210-о «Про звільнення ОСОБА_2 » припинено державну служба та звільнено 01 жовтня 2021 р. ОСОБА_2 з посади головного державного ревізора - інспектора відділу супроводження судових спорів з адміністрування ПДВ управління правової роботи Головного управління ДПС у Харківській області, у зв`язку з ліквідацією державного органу - Головного управління ДПС у Харківській області.

Як свідчать матеріали справи, Головне управління ДПС у Харківській області супровідним листом від 22.09.2021 року направила на поштову адресу позивача копію наказу.

За трекінгом поштових відправлень 6105716444099 на офіційному сайті Укрпошти відправлення вручене особисто 26.09.2021 року.

Позовна заява направлена позивачем до суду 25.10.2021 року поштою, що підтверджено штампом на поштовому конверті (а.с. 41 - 42).

Оскільки оскаржуваний наказ Головного управління ДПС у Харківській області від 22.09.2021 року № 210-о «Про звільнення ОСОБА_2 » позивач отримав 26.09.2021 року, до суду звернувся 25.10.2021 року шляхом направлення поштою позовної заяви з додатками, тобто в межах місячного строку звернення, встановленого статтею 122 КАС України.

Зважаючи на подання позивачем даного позову в межах місячного строку, ухвалою суду від 23 листопада 2021 року по даній справі відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

Не погоджуючись з наказом Головного управління ДПС у Харківській області від 22.09.2021 року № 210-о «Про звільнення ОСОБА_2 », позивач звернувся до суду з даним позовом.

Позивач стверджує, що відбулась не ліквідація Головного управління ДПС у Харківській області, а його реорганізація з переходом майна, прав та обов`язків до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України.

Представник відповідача наполягає, що в даному випадку відбулась саме ліквідація вказаного територіального органу ДПС, а не його реорганізація, про що свідчать відповідні нормативні положення.

Отже, в даному випадку слід встановити, чи дійсно відбулася ліквідація територіального органу ДПС - Головного управління ДПС у Харківській області, та чи було дотримано відповідачем порядок звільнення позивача з займаної посади.

Частиною 2 ст. 38 Конституції України, громадянам гарантовано рівне право доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 1 ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Частиною шостою зазначеної статті Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Так, пунктом 4 частини першої статті 83 Закону України «Про державну службу» (далі Закон № 889-VІІІ) визначено, що державна служба припиняється за ініціативою суб`єкта призначення.

Згідно з пунктами 1 та 1-1 частини першої статті 87 Закону № 889-VІІІ, підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є:

1) скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу;

1-1) ліквідація державного органу.

В свою чергу, ліквідація юридичної особи публічного права, на відміну від ліквідації юридичних осіб приватного права, має певні особливості, що обумовлені відмінностями в їхньому правовому статусі. Зокрема, особливістю ліквідації державного органу як юридичної особи публічного права є те, що одночасно з його ліквідацією припиняється й реалізація державою функцій, покладених на цей орган.

Ліквідація юридичної особи публічного права здійснюється розпорядчим актом органу державної влади, органу місцевого самоврядування або уповноваженою на це особою. У цьому акті має бути наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої особи або їхньої передачі іншим органам виконавчої влади.

Якщо таке обґрунтування наведене, то у такому випадку має місце ліквідація юридичної особи публічного права, а якщо ні, то саме посилання на те, що особа ліквідується, є недостатнім.

Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постановах від 22 квітня 2021 року (справа №440/395/20), а також від 16 вересня 2021 року (справа № 440/413/20) дійшов висновку, що для вирішення питання про те, що саме мало місце – ліквідація юридичної особи публічного права чи її реорганізація, необхідно надати оцінку правовому акту, який став підставою ліквідації, зокрема, на предмет того, чи припинено виконання функцій ліквідованого органу, чи покладено виконання цих функцій на інший державний орган виконавчої влади. Якщо внаслідок ліквідації державного органу його функції були передані іншому чи новоутвореному державному органу, то в такому випадку має місце не ліквідація, а реорганізація державного органу.

Як встановлено судом, постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби" від 30 вересня 2020 року № 893 вирішено ліквідувати, як юридичні особи публічного права, територіальні органи Державної податкової служби України за переліком згідно з додатком, до якого, у тому числі, включено Головне управління ДПС у Харківській області.

Пунктом 2 вказаної вище постанови КМУ № 893 встановлено, що територіальні органи Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення Державною податковою службою територіальних органів згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються. Таке рішення приймається Державною податковою службою після здійснення заходів, пов`язаних із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань даних про територіальні органи Державної податкової служби, що будуть утворені згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови, як відокремлені підрозділи юридичної особи публічного права, затвердженням положень про них, структур, штатних розписів, кошторисів та заповненням 30 відсотків вакансій.

Згідно абз. 4 п. 2 постанови КМУ № 893, права та обов`язки територіальних органів ДПС України, що ліквідуються відповідно до п. 1 цієї постанови, переходять до ДПС України та її територіальним органам.

Так, наказом ДПС України "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" від 30.09.2020 року № 529 утворено як відокремлені підрозділи ДПС України територіальні органи за переліком згідно з додатком, до якого, зокрема, включено Головне управління ДПС у Харківській області.

30.09.2020 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесено запис № 1000741030008085321 про створення Головного управління ДПС у Харківській області, як відокремленого підрозділу ДПС України (адреса: 61002, м. Харків, вул. Пушкінська, 46, код ЄДРПОУ ВП 43983495).

Наказом ДПС України від 12.11.2020 року № 643 затверджено Положення про Головне управління ДПС у Харківській області, пунктом 1 якого закріплено, що Головне управління ДПС у Харківській області (далі - ГУ ДПС) є територіальним органом, утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (далі - ДПС). ГУ ДПС забезпечує реалізацію повноважень ДПС на території Харківської області. ГУ ДПС є правонаступником майна, прав та обов`язків Головного управління ДПС у Харківській області (ЄДРПОУ 43143704).

Наказом ДПС України від 24.12.2020 року № 755 розпочато з 01.01.2021 року здійснення територіальними органами ДПС України, утвореними як її відокремлені підрозділи, повноважень і функцій територіальних органів ДПС України, що ліквідуються відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 року № 893.

Крім того, згідно п.п.1 п.3 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 р. № 227, основними завданнями ДПС є: 1) реалізація державної податкової політики, здійснення в межах повноважень, передбачених законом, контролю за надходженням до бюджетів та державних цільових фондів податків, зборів, платежів, державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального, державної політики з адміністрування єдиного внеску, державної політики у сфері контролю за своєчасністю здійснення розрахунків в іноземній валюті в установлений законом строк, дотриманням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведення розрахункових операцій, а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону.

ДПС здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку її територіальні органи. ДПС та її територіальні органи є контролюючими органами (податковими органами, органами стягнення) (п.7 Положення № 227).

Пунктом 3 Положення, затвердженого наказом Державної податкової служби України від 12.11.2020 року №643, визначено, що основними завданнями ГУ ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, є забезпечення реалізації державної податкової політики, здійснення у межах повноважень, передбачених законом, контролю за надходженням до бюджетів та державних цільових фондів податків, зборів, платежів, державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), державної політики у сфері контролю за своєчасністю здійснення розрахунків в іноземній валюті в установлений законом строк, дотриманням порядку проведення розрахункових операцій, у тому числі готівкових розрахунків за товари (послуги), а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону.

Отже, Головне управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, має аналогічний правовий статус, що й Головне управління ДПС у Харківській області, продовжило виконання його функцій та є його правонаступником. При цьому завдання та функції, які виконує новостворений орган, та які виконувало Головне управління ДПС у Харківській області, за своєю суттю та змістом є аналогічними.

Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на ліквідацію Головного управління ДПС у Харківській області, та як наслідок відсутність об`єктивної можливості поновлення позивача на раніше займані посаді, оскільки пунктом 1 наказу ДПС України від 12.11.2020 року № 643, яким затверджено Положення про Головне управління ДПС у Харківській області, визначено, що ГУ ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, є правонаступником майна, прав та обов`язків Головного управління ДПС у Харківській області.

Таким чином, в даному випадку фактично мала місце саме реорганізація ГУ ДПС у Харківській області, а не ліквідація юридичної особи публічного права, та ГУ ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України, є правонаступником вказаного органу, що спростовує висновки відповідача в цій частині.

Аналогічну позицію висловив Верховний Суд і в інших справах щодо вирішення аналогічних правовідносин, зокрема, у справі № 813/3412/17 (постанова від 06.02.2020 року), №240/455/20 (постанова від 17 червня 2021 року), № 260/261/20 (постанова від 26 травня 2021 року), № 140/90/20 (постанова від 26 травня 2021 року), № 400/144/20 (постанова від 28 травня 2021 року), № 440/413/20 (постанова від 16 вересня 2021 року).

Вказані позиції Верховного Суду також враховуються при вирішенні даного спору та розгляді справи відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України.

Слід зазначити, що при ліквідації юридична особа припиняється, але її права та обов`язки в порядку правонаступництва переходять до нової (іншої) юридичної особи. При цьому до правонаступника переходять обов`язки не тільки в частині майнових прав, а й трудових відносин, зокрема, обов`язок щодо працевлаштування працівника (переведення працівника на іншу роботу).

Так, Верховний Суд України в постановах від 4 березня 2014 року (справа № 21-8а14), від 27 травня 2014 року (справа № 21-108а14), від 28 жовтня 2014 року (справа № 21-484а14) сформулював правову позицію, згідно з якою ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої відмови. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган, мова йде фактично про реорганізацію.

Таким чином, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи, які попереджаються про наступне звільнення, а саме з моменту виникнення обставин, які зумовлюють можливе вивільнення працівників.

Тобто, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11 червня 2020 року у справі № 826/19187/16, від 31 березня 2020 року у справі № 826/6148/16, від 09 жовтня 2019 року у справі № 821/595/16, від 16 вересня 2021 у справі № 440/413/20, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17 (П/9901/310/18), що також враховується судом при вирішенні даної справи відповідно до частини 5 статті 242 КАС України.

При цьому, такий обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору та охоплює вакантні посади, які з`явилися в установі протягом всього цього періоду і які існували на день звільнення.

Вказана правова позиція також міститься у постановах Верховного Суду від 25 липня 2019 року у справі № 807/3588/14 та від 27 травня 2020 року у справі № 813/1715/16, що також враховується судом при вирішенні даної справи відповідно до частини 5 статті 242 КАС України.

Також, Верховний Суд в постанові від 16 вересня 2021 року по справі № 440/413/20 зазначив, за змістом частини п?ятої статті 22 і пункту 2 частини першої статті 41 Закону України "Про державну службу", працевлаштування державного службовця у випадку реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу передбачає його переведення на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу. Переведення у такому випадку відбувається за рішенням суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець.

В згаданій вище постанові Верховний Суд також відмітив, що відповідно до пункту 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» при розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП України суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи. організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 87 Закону України "Про державну службу", суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.

Як встановлено судом, у зв`язку з ліквідацією Головного управління ДПС у Харківській області відповідно постанови КМУ від 30.09.2020 року №893 "Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби", наказу ДПС України від 08.10.2020 року №556 "Про ліквідацію територіальних органів ДПС", згідно пункту 1-1 частини 1 та 3 статті 87 Закону України "Про державну службу" Головним управлінням ДПС України попереджено ОСОБА_1 про наступне звільнення з посади головного державного ревізора - інспектора відділу супроводження судових спорів з адміністрування ПДВ управління правової роботи Головного управління ДПС у Харківській області. З попередженням про наступне звільнення позивач ознайомився під особистий підпис 12.11.2020 року (а.с. 8).

Водночас роботодавцем при попередженні про звільнення не було запропоновано позивачу всіх наявних інших рівнозначних посад державної служби/нижчих посад державної служби в державному органі, якому передаються повноваження та функції (в даному випадку, Головному управлінню ДПС у Харківській області, утвореному на правах відокремленого підрозділу ДПС України), відповідно до його кваліфікації, професійної підготовки та професійної компетентності, як на час попередження про наступне звільнення, так і на час звільнення.

Зважаючи на те, що позивача протиправно звільнено з посади головного державного ревізора - інспектора відділу супроводження судових спорів з адміністрування ПДВ управління правової роботи Головного управління ДПС у Харківській області з 01.10.2021 року згідно пункту 1-1 частини 1 та 3 статті 87 Закону України "Про державну службу" з підстав ліквідації державного органу, оскільки в даному випадку відбулася не ліквідація, а реорганізація ГУ ДПС в Харківській області, правонаступником майна, прав та обов`язків якого є інший орган - Головне управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України, при попередженні про звільнення протиправно не запропоновано інших рівнозначних посад державної служби/нижчих посад державної служби, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування наказу Головного управління ДПС у Харківській області від 22.09.2021 року № 210-о «Про звільнення ОСОБА_2 », а також поновлення ОСОБА_2 на посаді головного державного ревізора - інспектора відділу супроводження судових спорів з адміністрування ПДВ управління правової роботи Головного управління ДПС у Харківській області, з 01.10.2021 року.

У частині позовних вимог щодо визнання протиправною та незаконною відмови Головного управління ДПС у Харківській області (лист від 30.03.2021 року) у звільненні в порядку переведення із Головного управління ДПС у Харківській області до Головного управління ДПС у Харківській області ВП та зобов`язання Головного управління ДПС у Харківській області ВП прийняти на роботу на рівнозначну посаду державної служби в порядку переведення із Головного управління ДПС у Харківській області, слід зазначити, що згідно з частиною 1 статті 41 Закону № 889-VIII державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійних компетентностей може бути переведений без обов`язкового проведення конкурсу на рівнозначну посаду в іншому державному органі за рішенням суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець.

Переведення, таким чином, віднесено до дискреційних повноважень суб`єкта призначення, оскільки вказана норма передбачає право, а не обов`язок роботодавця перевести працівника на вакантну посаду в новоутвореному державному органі.

Верховним Судом неодноразово викладалась правова позиція (у постановах від 13.08.2020 у справі № 821/3795/15-а, від 30.09.2020 у справі №826/12050/15, від 23.09.2021 у справі № 807/2322/15), згідно з якою повноваження щодо призначення працівника в порядку переведення на відповідну посаду, згідно із затвердженим штатним розписом в новоствореній юридичній особі є винятковою компетенцією відповідача і суд, як орган, що розглядає трудовий спір, не повинен і не може втручатись у здійснення дискреційних повноважень державного органу.

У зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про виплату позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.

Положеннями частини 2 ст. 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно пункту 10.4 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року № 7 “Про судове рішення в адміністративній справі” задовольняючи позов про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суди повинні вказувати розмір виплати, період вимушеного прогулу та розрахунок розміру виплати необхідно зазначати в мотивувальній частині судового рішення. Розмір грошових коштів, що підлягають стягненню, зазначається цифрами та у дужках словами.

Частиною першою статті 27 Закону України "Про оплату праці" №108/95-ВР від 24 березня 1995 року порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, підпунктом "з" пункту 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 8 лютого 1995 року (далі Порядок №100), встановлено, що вказаний Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадку вимушеного прогулу.

Пунктом 2 вказаного Порядку визначено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

В інших випадках, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку, не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу (абзац пункту 4 Порядку № 100).

Відповідно до пункту 5 цього Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом 8 цього ж Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Спірним наказом Головного управління ДПС у Харківській області від 22.09.2021 року №210-о «Про звільнення ОСОБА_2 » припинено державну служба та звільнено 01 жовтня 2021 року ОСОБА_2 з посади головного державного ревізора - інспектора відділу супроводження судових спорів з адміністрування ПДВ управління правової роботи Головного управління ДПС у Харківській області.

В матеріалах справи міститься довідка Головного управління ДПС у Харківській області про розмір середньої заробітної плати ОСОБА_1 станом на 01.10.2021 року, яка свідчить, що у період червень - вересень 2021 року позивачка не працювала, заробітну плату за цей період не отримувала. При цьому, відповідно до Порядку №100 визначено середньомісячну заробітну плату 5 581,40 грн., середньоденну заробітну плату станом на 01.10.2021 року - 279,07 грн. (а.с. 96).

Як встановлено судом, позивача звільнено з займаної посади з 01 жовтня 2021 року. Отже з 01 жовтня 2021 року підлягає стягненню з Головного управління ДПС у Харківській області заробітна плата за час вимушеного прогулу.

Тривалість днів вимушеного прогулу складає 77 робочих днів (з 01.10.2021 року по 21.01.2022 року). Отже стягненню з Головного управління ДПС у Харківській області на користь ОСОБА_2 підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.10.2021 (день звільнення) по 21.01.2022 (день постановлення рішення суду про поновлення позивача на посаді) у розмірі 21 488,39 грн. (279,07 грн. х 77 робочих днів (з 01.10.2021 по 21.01.2022) = 21 488,39 грн.), з відрахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів.

Стосовно негайного виконання рішення суду в частині, слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту 2 та 3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Таким чином, суд вважає за необхідне допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді головного державного ревізора - інспектора відділу супроводження судових спорів з адміністрування ПДВ управління правової роботи Головного управління ДПС у Харківській області та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць, з відрахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів.

Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 .

Розподіл судових витрат відповідно до статті 139 КАС України не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13-14, 77, 139, 242-246, 250, 255-262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43143704), Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків,61057, код ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, визнання відмови протиправною та зобов`язання вчини певні дії, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС у Харківській області від 22.09.2021 року № 210-о «Про звільнення ОСОБА_2 ».

Поновити ОСОБА_2 на посаді головного державного ревізора - інспектора відділу супроводження судових спорів з адміністрування ПДВ управління правової роботи Головного управління ДПС у Харківській області, з 01.10.2021 року.

Стягнути з Головного управління ДПС у Харківській області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.10.2021 року по 21.01.2022 року у розмірі 21488 (двадцять одна тисяча чотириста вісімдесят вісім) грн. 39 коп., з відрахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді головного державного ревізора - інспектора відділу супроводження судових спорів з адміністрування ПДВ управління правової роботи Головного управління ДПС у Харківській області та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць, з відрахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів, підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст рішення виготовлено 26 січня 2022 року.

Суддя О.В.Шевченко