Рішення № 103177634, 26.01.2022, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

26 січня 2022 р. справа № 520/23239/21 Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., розглянувши за правилами спрощеного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Міністерства охорони здоров`я України (вул. М. Грушевського, буд. 7, м. Київ, 01021, код ЄДРПОУ 00012925) , Державного закладу "Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ України" (вул. Юрія Коцюбинського, буд. 9, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 38260065) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства охорони здоров`я України, Державного закладу "Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ України", у якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства охорони здоров`я України, Державного закладу "Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ України";

- зобов`язати Міністерство охорони здоров`я України доручити республіканській медико-соціальній експертній комісії повторно, з урахуванням усіх наявних обставин, в присутності ОСОБА_1 , розглянути документи стосовно можливості встановлення ОСОБА_1 групи інвалідності та відсотків втрати працездатності;

- зобов`язати Державний заклад "Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ України" провести переогляд стосовно можливості встановлення ОСОБА_1 групи інвалідності та відсотків втрати працездатності.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 15.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.

В обґрунтування позову вказано, що 16.12.2020 відбулось засідання МСЕК №1 Комунального закладу охорони здоров`я Обласного центру медико-соціальна експертиза» Департаменту охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації, якою без його участі та представника КНП Первомайської ЦРЛ Харківської області розглянуті документи стовно встановлення йому групи інвалідності та відсотків втрати працездатності. Позивач 30.12.2020 звернувся із заявою до МСЕК №1, в якій просив надати належним чином завірені копії документів, на підставі яких розглядалось питання про можливість встановлення йому групи інвалідності та відсотків втрати працездатності.

Не отримавши відповіді, позивач 12.02.2021 із заявою про допомогу в отриманні необхідних документів він звернувся до МОЗ України.

15.07.2021 листом № 02.02/л-4548 від Департаменту охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації позивачу надано відповідь з копіями документів.

Позивач вважає, що в 2020 році не було підстав для проведення заочного розгляду медико-експертних справ.

Позивач зазначає, що 02.09.2021 він звернувся із скаргою до МОЗ та ДЗ «Центральна МСЕК МОЗ України» з вимогою провести переогляд його справи, скасувати рішення МСЕК №1, посилаючись на приписи п.34 Порядку оскарження рішень медико-соціальних експертних комісій, передбаченим гл. 5 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженою Постановою КМУ від 03.12.2009 року № 1317.

Відповідачем, Міністерством охорони здоров`я України, у відзиві на позов вказано, що а результатами розгляду повторного звернення ОСОБА_2 , МСЕК №1 Комунального закладу охорони здоров`я Обласного центру медико-соціальної експертизи» Департаменту охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації, ОСОБА_1 було встановлено 25% втрати працездатності, трудове каліцтво, безстроково, що підтверджується довідкою від 16.12.2020 № 028289. Позивач, не погоджуючись з вищевказаним ріщенням звернувся до МОЗ із скаргою від 02.09.2021 № б/н, що зареєстровано у МОЗ від 06.09.2021 № Г-13333. Відповідач вказав, що позивачем пропущено місячний строк для оскарження, встановлений пунктом 24 Положення про медико-соціальну експертизу, скарга листом МОЗ 05.11.2021 № 03-06/Г-13333/11962-зв направлена для подальшого розгляду до Департаменту охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації.

Відповідачем, Державним закладом "Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ України", у відзиві на позов зазначено, що скаргу ОСОБА_1 ДЗ «Центральна МСЕК МОЗ України» 20.09.2021 за вих. № 56-26/21/-622 направлено до Комунального закладу Харківського обласного центру медико-соціальної експертизи, для розгляду і надання відповіді по суті звернення та інформування ОСОБА_1 . Дане рішення прийнято з урахуванням змісту звернення, адже медико-експертна справа знаходиться за місцем прийняття рішення і наділена правом та можливістю роз`яснити своє рішення.

У відповідях на відзив позивач аналогічно викладеним у позові обставинам наголосив на тому, що за результатами розгляду його скарг відповідачами йому відповідей не надано, що, за твердженням позивача, порушує його права та є підставою для задоволення позову.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

Відповідно до ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Суддя перебував у відпустці з 28.12.2021 по 10.01.2022 відповідно до наказу №04-06/191 від 15.12.2021.

Суд розглядає справу у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п.10 ч.1 ст.4, ч.4 ст.229 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

Учасниками справи надано до суду інформацію та докази про те, що ОСОБА_1 з 2014 року неодноразово звертається до МСЕК з метою встановлення групи інвалідності та був оглянутий науково- дослідними установами.

У 2015 році позивачу встановлено 25% втрати працездатності, однак підстав для визначення ступеню інвалідності ОСОБА_1 з 2015 року МСЕК не встановлено.

За інформацією КЗОЗ «Обласний центр медико-соціальної експертизи» позивач вперше був оглянутий Лозівською МСЕК 23.09.2014 та направлений на очну консультацію в Обласну МСЕК №1 07.10.2014.

У зв`язку з сумнівними даними для встановлення групи інвалідності, без винесеного рішення, ОСОБА_1 направлено на консультативне обстеження до Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності м. Дніпропетровська, де він знаходився на обстеженні в неврологічному відділенні з 14.10.2014 по 24.10.2014.

За висновком Українського державного науково-дослідного інституту медико- соціальних проблем інвалідності 1426124 від 24.10.2014: При обстеженні в клініці у хворого виявлена патологія нервової системи та опорно-рухового апарату, що нерізко обмежує життєдіяльність, що не дає підстав для встановлення ОСОБА_1 групи інвалідності. Підстава: Інструкція про встановлення груп інвалідності, затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05.09.2011 №561 та постановою КМУ №1317 від 03.12.2009. Рекомендовано нагляд та лікування у невропатолога за місцем проживання. Стаціонарне лікування при погіршенні стану. Постійні заняття ЛФК".

Відповідно до висновку комісії Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності ОСОБА_1 21.11.2014 Обласна МСЕК №1 винесла рішення про невизнання інвалідом, видана несерійна довідка МСЕК.

В зв`язку з незгодою з рішенням МСЕК та Українського державного науково- дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності, медичну справу ОСОБА_1 направлено до Центральної медико-експертної комісії України в м. Київ, за його заявою.

12.01.2015 медичні документи ОСОБА_1 розглянула Центральна медико- соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України. Згідно з висновком ЦМСЕК №448/01 рішення Обласної МСЕК №1 підтверджено.

ОСОБА_1 повторно направлений до МСЕК 06.10.2015 для первинного встановлення відсотків втрати працездатності за наслідками травми на виробництві (1990) за направленням ФСНВУ від 04.08.2015 за №709-06 згідно акту Н1, складеного 30.07.2015 за рішенням суду від 03.07.2015.

ОСОБА_1 оглянутий Обласною МСЕК №1 21.10.2015, встановлено 25% втрати працездатності з 06.10.2015 по 01.11.2017, по діагнозу: "Віддалені наслідки забою м`яких тканин шиї (19.11.1990 травма на виробництві). 0X3 шийного відділу хребта, легка цервікоалгія з сенсорними порушеннями, порушення функції хребта І ст." - інвалідом не визнаний.

Повторно ОСОБА_1 оглянутий МСЕК 20.01.2016, за наполяганням, на встановлення групи інвалідності, - інвалідом не визнаний.

За заявою ОСОБА_1 від 22.03.2016 про незгоду з рішенням Обласної МСЕК №1, його повторно направлено до Українського державного науково- дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності, де він консультативно обстежений з 12.04.2019 - 15.04.2016.

Відповідно до висновку Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності за №2442 встановлено діагноз: «Енцефалопатія II ст..(з урахуванням даних КТ головного мозку від 2015 року). Розповсюджений остеохондроз хребта, спондильоз, спондилоартроз, нестабільність С2-С5. Килпа диску Ь4-Ь5, протрузїї Ь 2-3, Ь 3-5, Ь 5-81. Нерізкий больовий синдром (цервікалгія, люмболгія) ПФХ О-І ст. Забій м`яких тканин шиї (19.11.1990) на виробництві. Параноїдний синдром». Висновок: "Підстав для встановлення групи інвалідності немає. Стійкої втрати працездатності за наслідками нещасного випадку на виробництві (1990) не було і немає. ОСОБА_1 продовжував працювати в своїй професії (плиточник, маляр- штукатур), професію не втрачав, зниження кваліфікації не було".

У зв`язку з незгодою позивача з рішенням Обласної МСЕК № 1 та ДУ "Укр. Держ. НДІ МСПІ МОЗ України", справа ОСОБА_1 , за його заявою, направлена на заочну консультацію до Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров`я України м. Києва. Експертний висновок ДЗ "ЦМСЕК МОЗ України" від 31.10.2016 за №437/10: "...Наявна патологія опорно-рухового апарату та нервової системи в незначному ступені обмежують його життєдіяльність і згідно чинного законодавства не дають підстав для встановлення групи інвалідності".

Медико-експертні документи ОСОБА_1 14.02.2017 не прийняті МСЕК, в зв`язку з відсутністю даних про погіршення стану здоров`я та підстав для направлення на МСЕК.

18.04.2017, 19.05.2017 ОСОБА_1 повторно був на персональному прийомі в Обласному центрі медико-соціальної експертизи.

Членами Обласної МСЕК №1 заявнику повторно роз`яснено, що підстав для встановлення групи інвалідності немає.

08.11.2017 ОСОБА_1 повторно оглянутий Обласною МСЕК№1 для встановлення відсотків втрати працездатності по строку. Встановлено 25% втрати працездатності по наслідках трудового каліцтва (1990), строком до 01.11.2020. Підстав для встановлення групи інвалідності немає.

На заяву позивача від 08.11.2017 йому запропоновано обстеження в Українському Державному науково-дослідному інституті медико-соціальних проблем інвалідності м. Дніпро або Державному закладі «Центральна медико-соціальна експерта комісія Міністерства охорони здоров`я України» м. Києва.

Також ОСОБА_1 обстежений в ДУ Інститут неврології, психіатрії та наркології НАМНУ з 18.03.2019 по 04.04.2019.

Такі обставини не є спірними.

За результатами розгляду повторного звернення ОСОБА_1 , МСЕК №1 Комунального закладу охорони здоров`я Обласного центру медико-соціальної експертизи» Департаменту охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації, ОСОБА_1 було встановлено 25% втрати працездатності, трудове каліцтво, безстроково, що підтверджується довідкою від 16.12.2020 № 028289.

Позивач не погоджуючись з вищевказаним рішенням звернувся до МОЗ із скаргою від 02.09.2021 № б/н, що зареєстровано у МОЗ від 06.09.2021 № Г-13333.

Скарга листом МОЗ від 15.11.2021 за № 03-06/Г-13333/11962-зв направлена для подальшого розгляду до Департаменту охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації.

Скаргу ОСОБА_1 ДЗ «Центральна МСЕК МОЗ України» 20.09.2021 за вих. № 56-26/21/-622 направлено до Комунального закладу Харківського обласного центру медико-соціальної експертизи, для розгляду і надання відповіді по суті звернення та інформування ОСОБА_1

МОЗ України вказано, що листи ОСОБА_1 від 12.02.2021 № б/н, лист від 26.02.2021 за № ГО- 12152820 були розглянуті МОЗ та скеровані листами від 17.03.2021 № 03-06/Г- 2953/3278-зв, від 09.04.2021 за № 03-06/Г-3696/4237-зв до Департаменту охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації.

Зі змісту заяв по суті справи, наданих позивачем та відповідачами, судом встановлено, що між сторонами відсутній спір щодо фактичних обставин справи. Причиною виникнення спору є різне тлумачення сторонами положень чинного законодавства щодо процедури розгляду скарг позивача до відповідачів стосовно проведення його переогляду МСЕК у його присутності.

Зокрема, позивач вважає, що відповідачі зобов`язані вирішити питання про проведення МСЕК №1 в присутності ОСОБА_1 розгляду документів та переогляду стосовно можливості встановлення ОСОБА_1 групи інвалідності та відсотків втрати працездатності, що і стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Тобто, предметом спору фактично є, за твердженням позивача, бездіяльність відповідачів стосовно розгляду його скарг, поданих у вересні 2021 року.

У означеному контексті є необґрунтованим клопотання ДЗ «Центральна МСЕК МОЗ України» про залучення як відповідача Комунального закладу охорони здоров`я «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Харківської обласної державної адміністрації, оскільки позовні вимоги до такого суб`єкта позивачем не звернуті, його рішення, що слугувало підставою для звернення до відповідачів зі скаргами, не є предметом цього спору.

По суті спірних правовідносин суд зазначає таке.

Відповідно до статті 2 Закону України від 21.03.1991 «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» інвалідом є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Інвалідність як міра втрати здоров`я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Спосіб встановлення групи інвалідності визначено «Інструкцією про встановлення груп інвалідності» затверджено наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05.09.2011 № 561 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 листопада 2011 р. за № 1295/20033.

Процедура проведення МСЕК врегульована Положенням про медико-соціальну експертизу (далі - Положення), яке затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи», положення визначає процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації.

Медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров`я при Міністерстві охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» визначені основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні зазначено, що інвалідність як міра втрати здоров`я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Порядок організації та проведення медико-соціальної експертизи встановлюється Кабінетом Міністрів України.

МОЗ утворює Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ.

Зазначені комісії, створені у формі комунальних/державного підприємств та є окремими юридичними особами.

Так, відповідно до пункту п`ятого Положення комісії у своїй роботі керуються Конституцією і законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами відповідних державних замовників, інших центральних органів виконавчої влади, що регулюють відносини державних замовників, інших центральних органів виконавчої влади, що регулюють відносини у зазначеній сфері, та цим Положенням, іншими нормативно-правовими актами з питань медико-соціальної експертизи.

Також пунктом 23 Положення встановлено строки оскарження рішення МСЕК, якщо у разі незгоди з рішенням районної, міжрайонної, міської комісії хворий, потерпілий від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання або особа з інвалідністю має право подати протягом місяця після одержання висновку комісії письмову заяву до Кримської республіканської, обласної, Київської та Севастопольської центральних міських комісій або до комісії, в якій він проходив огляд, чи до відповідного управління охорони здоров`я. Комісія, що проводила огляд, або управління охорони здоров`я надсилає у триденний строк після надходження відповідного запиту всі наявні документи на розгляд Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії, яка протягом місяця з дня подання зазначених документів проводить повторний огляд заявника і приймає відповідне рішення.

Пунктом 24 Положення визначено, що рішення Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії може бути оскаржене до МОЗ. МОЗ за наявності фактів порушення законодавства про медико-соціальну експертизу доручає Центральній медико-соціальній експертній комісії МОЗ або Кримській республіканській, Київській та Севастопольській міським або обласній комісії іншої області повторно розглянути з урахуванням усіх наявних обставин питання, з якого оскаржується рішення, а також вживає інших заходів впливу для забезпечення дотримання законодавства під час проведення медико-соціальної експертизи.

В особливо складних випадках Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ, Кримська республіканська, обласна, центральна міська комісія та МОЗ можуть направляти осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, для проведення медико-соціального експертного обстеження до клініки Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м. Дніпропетровськ) та Науково-дослідного інституту реабілітації інвалідів (м. Вінниця). Після обстеження зазначені науково-дослідні установи складають консультативні висновки, які для комісії мають рекомендаційний характер.

Відтак, чинним законодавством України визначено окремий порядок оскарження рішень медико - соціальної експертної комісії.

Судовим розглядом встановлено, що скарги до відповідачів позивачем подано з порушенням строку, встановленого Положенням, що позивачем не спростовано.

Так, відповідно до ст. 3 Закону України «Про звернення громадян» заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

Відповідно до ч.1 ст. 16 Закону України «Про звернення громадян» скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об`єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

У такому контексті суд вважає обґрунтованим твердження відповідачів про те, що у розумінні Закону України «Про звернення громадян» скарга є вимогою про визнання незаконним або скасування певних дій або рішень відповідних органів, установ, організацій, а тому є правомірним скерування скарги для розгляду та надання відповіді за належністю до закладу, що прийняв рішення, оскільки строк подання такої скарги позивачем не дотримано.

Суд наголошує, що інститут строків в теорії права сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників правовідносин добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення відносини стають стабільними.

Суд зазначає, що у межах спірних правовідносин відповідачі діяли у спосіб та у порядку, визначених законом, з урахуванням повноважень, наданих законом, а тому протиправної бездіяльності у межах спірних правовідносин не допустили.

Непогодження позивача з рішенням та процедурою прийняття такого рішення МСЕК №1 може бути предметом судового розгляду у порядку, встановленому процесуальним законом, шляхом подання позовної заяви про скасування такого рішення до суду, у той час як процедура розгляду скарг позивача на таке рішення відповідачами здійснена з урахуванням вимог Положення, що підтверджено проведеним судовим розглядом, а тому підстави для задоволення позову за такого правового регулювання відсутні.

Відповідно до п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" (Заява N 4909/04, 10 лютого 2010 року) Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

З огляду на таке суд вважає інші аргументи учасників справи такими, що не вимагають детального аналізу, оскільки вони не спростовують висновків суду, зроблених у цій справі.

Оцінку аргументів учасників справи щодо проведення огляду позивача без його участі, про що прийнято рішення від 16.12.2020, суд не вправі здійснювати у цьому спорі, адже такі обставини неможливо встановити щодо обставин прийняття рішення, що не є предметом цього спору, без участі у ньому суб`єкта, який таке рішення приймав, про що вже вказано судом вище.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Міністерства охорони здоров`я України (вул. М. Грушевського, буд. 7, м. Київ, 01021, код ЄДРПОУ 00012925) , Державного закладу "Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ України" (вул. Юрія Коцюбинського, буд. 9, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 38260065) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі виготовлено 26 січня 2022 року.

Суддя О.Г. Котеньов