Ухвала суду № 103177534, 25.01.2022, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код: 34390710, тел. 730 42 72

У Х В А Л А

з питання повернення позову

25 січня 2022 р. справа № 520/28423/21 Cуддя Харківського окружного адміністративного суду Сліденко А.В., розглянувши питання наявності правових підстав для прийняття до розгляду позову ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник) до Військової частини А 4104 про: 1) визнання протиправною бездіяльності з приводу невиплати компенсації втрати частини доходу за платежами на виконання судового рішення у справі №520/1640/2020; 2) зобов`язання нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходу за платежами на виконання судового рішення у справі №520/1640/2020 за період 13.11.2017р.-17.04.2020р., -

встановив:

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 12.01.2022р. у справі №520/28423/21 позов було залишено без руху у зв`язку із наявним недоліком у вигляді звернення до адміністративного суду поза межами визначеного процесуальним законом строку, а саме - місячного строку звернення до суду, який підлягає застосуванню до звернення до суду із вимогою про зобов`язання нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходу за платежами на виконання судового рішення у справі №520/1640/2020 за період 13.11.2017р.-17.04.2020р.

Способом усунення недоліків позову було указано подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду (з викладенням поважних причин та підтвердження обставин поважності належними, допустимими, достатніми доказами).

25.01.2022р. до канцелярії суду надійшла заява позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду із даним позовом.

В обґрунтування причин несвоєчасного звернення до суду заявник зазначив, що не має юридичної освіти і не знав, що його права порушуються. Також посилався на скрутну життєву ситуацію, яка склалася у зв`язку зі смертю матері дружини позивача, яка мала місце 27.01.2021р., а також хворобою батька дружини позивача протягом 29.01.2021р.-12.02.2021р.

Визначаючись стосовно поважності наведених заявником причин пропуску строку подання позову, суд зазначає, що за правилами частини першої статті 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Відповідно до частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З аналізу зазначених положень процесуального закону слідує, що законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.

Відомостей про те, що заявник на момент настання події звільнення з публічної служби був необізнаний зі структурою та методикою розрахунку виплаченої грошової компенсації за речове майно і знаходився у стані добросовісної помилки, розумно вважаючи про відсутність невиконаних зобов`язань Державної установи, матеріали позову та клопотання про поновлення пропущеного строку на звернення до суду не містять.

Під час прийняття ухвали про залишення позову без руху, суддя виходив із того, що строк звернення особи із даною вимогою має складати 1 місяць відповідно до ч.5 ст.122 КАС України, адже у даній категорії справ законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.

Викладене, як вже зазначалося судом раніше, узгоджується з правовою позицією Верховного Суду з питання строку звернення до суду у спорах за вимогами про одержання публічним службовців платежів у межах відносин із проходження публічної служби, викладеною у постанові від 22.01.2020р. по справі №620/1982/19.

Заявник за викладеним у позові власним твердженням індексацію грошового забезпечення за рішенням суду у справі №520/1640/2020 отримав 17.04.2020 р.

Отже, згаданий строк у спірних правовідносинах збіг 17.05.2020р.

До суду позов був поданий лише 24.12.2021р.

У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 21.04.2021р. у справі №640/25046/19 «Причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. При цьому, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. В свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та не залежить від волевиявлення сторони і пов`язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.».

Отже, причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася до суду, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Частиною 5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суддя із розумінням ставиться до життєвої ситуації, у яку потрапив позивач у зв`язку із хворобою та смертю родичів, проте змушений констатувати, що зазначені позивачем причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом не можуть бути віднесені до поважних, адже ці обставини не мали жодного впливу на фізичну можливість заявника вчинити процесуальну дію по зверненню до суду з вимогами стосовно отримання спірної компенсації втрати частини доходу, котра мала бути вчинена до настання цих подій.

До суду заявник звернувся лише 24.12.2021р. і на вимогу суду не зазначив, які саме конкретні обставини фактичної дійсності, що мали місце у період 17.05.2020р.-23.12.2021р., а не лише протягом січня-лютого 2021 року, об`єктивно та нездоланно заважали вчиненню процесуальної дії на звернення до суду із позовом.

Той факт, що заявник протягом тривалого часу за власною волею обирав пасивний спосіб поведінки стосовно спірного питання не свідчить про наявність факторів, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами, для своєчасного звернення до суду у строк, передбачений ч. 2 ст. 122 КАС України.

У даному конкретному випадку фізична свобода вчинення людиною діяння з приводу складання позову та вчасного звернення до суду мала абсолютний характер.

Ані у тексті позову, ані у тексті заяви про поновлення строку звернення до суду заявником не спростовано, що протягом цього часу заявник знаходився на території України, під впливом дії нездоланних та непереборних факторів, котрі б об`єктивно заважали (перешкоджали) або хоча б утруднювали звернення до суду (у тому числі і у стані розладу здоров`я), не перебував.

Належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів неусвідомлення обставини порушення власних прав або наявності поважних причин, які протягом вказаного періоду часу непереборно перешкоджали зверненню заявника до суду, до матеріалів позову та заяви не подано.

Тому суддя доходить до висновку, що заяву про поновлення строку на звернення до суду належить залишити без задоволення, унаслідок чого позов підлягає поверненню у порядку ч.2 ст.123 КАС України.

До того ж суд зважає, що заявник у минулому ініціював цей же самий спір у межах справи № 520/24003/21, де ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2021р. позов було повернуто у зв"язку із відсутністю поважних причин несвоєчасного звернення до суду поза межами строку згідно з ч.5 ст.121 КАС України і висновків ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2021р. у справі №520/24003/21 під час нового звернення до суду із тими ж самими вимогами заявник не врахував.

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.4, 6-9, 122, 123, 169, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -

ухвалив:

1.Заяву про поновлення строку на звернення до суду - залишити без задоволення.

2.Позов - повернути заявникові.

3.Роз`яснити, що повернення позову не позбавляє права повторного звернення.

4.Копію ухвали надіслати заявникові разом із матеріалами позову.

5.Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України (а саме: протягом 15 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст. 256 КАС України, тобто негайно після підписання.

Суддя Сліденко А.В.