Ухвала суду № 103177485, 25.01.2022, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження

25 січня 2022 року Справа № 520/1560/22

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бадюкова Ю.В., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до Харківської міської ради про зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської міської ради в якому просить суд зобов`язати Харківську міську раду передати земельну ділянку комунальної власності площею 0,157 га кадастровий номер 6310137500:10:002:0043 для експлуатації та обслуговування будівлі магазину з прибудовами по АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в порядку, встановленому ст. 128 Земельного кодексу України

Обґрунтовуючи вимоги позовної заяви, позивач зазначив, що на підставі договорів купівлі - продажу від 03.04.2019 року, посвідчених приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Чижовою Н.А. реєстраційний номер 395 та 397, на праві спільної часткової власності він є співвласником 1/10 частки нежитлових приміщень №18 -:-24, 36-:-42, II,III, VI, VII, загальною площею 381,6 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1183815363101, номер запису про право власності 31003857), а також нежитлових приміщень 1, 1б,2-:-12, 12а, 13, 13а, 14, 28-:-35, V, VI, загальною площею 343,9 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1183537163101, номер запису про право власності 31002853), в нежитловій будівлі літ. "А-1". розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці комунальної власності площею 0,157 га кадастровий номер 6310137500:10:002:0043 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 926138463101, номер запису про право власності 14584522).

Зазначене підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (номер інформаційної довідки 295888462, дата та час формування 23.01.2022 року. 12:56:06.

30.06.2021 року позивачем до Харківської міської ради подано заяву (клопотання) М- 4-32859/1-21 про продаж земельної ділянки комунальної власності площею 1570 м.кв, кадастровий номер 6310137500:10:002:0043, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Цільове призначення: для експлуатації та обслуговування будівлі магазину з прибудовами. Надано згоду на укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.

До заяви (клопотання) додано: а) документи, що посвідчують право власності на нерухоме майно, розташоване на цій земельній ділянці; б) копія заяви, згідно з якою співвласник нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, надає ОСОБА_1 згоду на викуп ним земельної ділянки в) копія паспорту та індивідуального податкового номеру. Надано згоду на обробку персональних даних.

Зазначає, що усупереч норм законодавства Харківська міська рада до цього часу заяву (клопотання) ОСОБА_1 з вхідним номером М-4-32859/1-21 від 30.06.2021 про продаж земельної ділянки комунальної власності кадастровий номер 6310137500:10:002:0043 до цього часу не розглянула, рішення про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки чи про відмову в продажу із зазначенням обгрунтованих причин відмови не прийняла, земельну ділянку у власність набувачу в порядку, встановленому Земельним кодексом України і не передала.

З посиланням на приписи ст. 11, 620 Цивільного кодексу України зокрема, що у разі невиконання боржником обов`язку передати кредиторові у власність або у користування річ, визначену індивідуальними ознаками, кредитор має право витребувати цю річ у боржника та вимагати її передання відповідно до умов зобов`язання, позивач зазначає про те, що Харківська міська рада не виконала свого зобов`язання, яке у неї виникло на підставі ч. 11 ст. 120 Земельного кодексу України в редакції Законів №1174-ІХ від 02.02.2021, №1720-ІХ від 08.09.2021 передати земельну ділянку у власність або користування набувачу в порядку, встановленому цим Кодексом.

Через наведене просить суд зобов`язати Харківську міську раду передати земельну ділянку комунальної власності площею 0,157 га кадастровий номер 6310137500:10:002:0043 для експлуатації та обслуговування будівлі магазину з прибудовами по АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в порядку, встановленому ст. 128 Земельного кодексу України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Суд відзначає, що завданням адміністративного судочинства є, зокрема, справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Згідно з пунктами 1 та 2 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч.1 ст.4 КАС України).

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

Натомість приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило, майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Як установлено матеріалами справи, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом про зобов`язання Харківської міської ради передати земельну ділянку комунальної власності площею 0,157 га кадастровий номер 6310137500:10:002:0043 для експлуатації та обслуговування будівлі магазину з прибудовами по АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в порядку, встановленому ст. 128 Земельного кодексу України, тобто виник спір щодо набуття права власності на земельну ділянку.

За змістом статті 14 Конституції України, з якою кореспондуються приписи частин першої, другої статті 373 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з частинами 1, 2 статті 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Статтею 80 Земельного кодексу України встановлено, що суб`єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, на землі комунальної власності.

Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності (частини 2 та 2 статті 83 Земельного кодексу України).

Порядок переходу права на земельну ділянку в разі набуття права на жилий будинок, будівлю або споруду визначено статтею 377 ЦК України, приписи якої кореспондуються зі статтею 120 ЗК України, за змістом яких до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, установлених для попереднього землевласника (землекористувача).

При цьому відповідно до частин першої, другої статті 120 ЗК України в редакції, чинній на час набуття позивачем права власності на об`єкт нерухомого майна, розташованого на спірній земельній ділянці, до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

За приписами ч. 4 вказаної статті у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

У пунктах "а", "б", "в", "ґ" і "к" статті 12 названого Кодексу передбачено, що до повноважень міської ради належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування; вилучення їх із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідної територіальної громади селища; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Земельні відносини поділяються на публічні та приватні. Відповідно і спори в таких відносинах можуть бути як публічно-правовими, так і приватноправовими (цивільними, господарськими).

Як убачається з матеріалів справи, спірна земельна ділянка не є вільною, оскільки знаходиться під нежитловим приміщенням - магазин з прибудовами, що на праві спільної часткової власності, а саме власником 1/10 частки нежитлових приміщень №18 -:-24, 36-:-42, II,III, VI, VII, загальною площею 381,6 кв.м., а також нежитлових приміщень 1, 1б,2-:-12, 12а, 13, 13а, 14, 28-:-35, V, VI, загальною площею 343,9 кв.м. є позивач.

У цій справі позивач фактично оскаржує протиправну бездіяльність міської кради стосовно не продажу земельної ділянки на якій розташоване нежитлове приміщення, частина якого вже перебуває у його приватній власності на підставі ст. 128 ЗК України, згідно ч. 1 якої продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації) та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди (зміст якого розкривається, зокрема, як у статті 120 ЗК України та статті 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття.

Отже, відповідно до зазначених правових норм власники споруди мають право на отримання у власність земельну ділянку, на якій вона розташована.

Тобто предметом спору у цій справі є зобов`язання відповідача продати земельну ділянку для експлуатації та обслуговування будівлі магазину з прибудовами по АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_1 , тобто позов пред`явлений з метою захисту саме цивільного права та інтересу, що унеможливлює його вирішення в порядку адміністративного судочинства.

Із викладеного слідує, що предметом розгляду є не стільки рішення, дії чи бездіяльність органу місцевого самоврядування як суб`єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, скільки приватний інтерес позивача щодо оформлення права власності на земельну ділянку (для комерційного використання) під належною йому на праві приватної власності нежитлової будівлі, що свідчить про приватноправовий характер правовідносин.

Слід зазначити, що якщо особа стверджує про порушення своїх прав наслідками, спричиненими рішенням, дією чи бездіяльністю органу місцевого самоврядування, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни або припинення її цивільних прав чи інтересів або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових прав чи інтересів, зокрема і щодо оформлення права на земельну ділянку під набутим у власність будинком або спорудою, то визнання незаконними таких рішень, їх скасування, визнання дій чи бездіяльності органу місцевого самоврядування неправомірними, є способами захисту відповідних цивільних прав та інтересів.

Аналогічні висновки щодо розгляду даної категорії спорів викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.04.2019 р. по справі №921/158/18 та неодноразову були підтримані Верховним Судом у рішеннях від 18.05.2020 р. справа №824/1034/19-а, від 05.11.2020 р. справа №160/13455/19, від 26.03.2020 р. справа №460/1287/19.

Аналіз зазначених обставин справи дає підстави вважати, що спір у цій справі не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органу місцевого самоврядування, а стосується захисту його приватних інтересів.

Відповідно до статті 1 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За правилами частини 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з пункту 10 частини 1 статті 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У відповідності до положень ст. 152 Земельного кодексу України власник або землекористувач земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі – Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії» висловлено думку, що термін «судом, встановленим законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».

З огляду на наведене та ураховуючи суть спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що зазначена категорія спору не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому цей спір має вирішуватися в порядку цивільного судочинства, за правилами якого можливий одночасний розгляд вимог про визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу місцевого самоврядування, а також захисту приватного права позивача як власника земельної ділянки.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 826/631/15, від 21 березня 2018 року у справі № 184/2470/13 та від 04 липня 2018 року у справі № 826/8018/17.

Відповідно до пункту 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладенні в постановах Верховного Суду.

Враховуючи вищевикладене, в контексті конкретних обставин цієї справи та нормативного регулювання правовідносин, що склалися між учасниками справи, суд дійшов висновку, що на даний спір не поширюється юрисдикція адміністративного суду, що виключає розгляд цієї справи за правилами КАС України.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження у справі, оскільки справа не підпадає під юрисдикцію адміністративних судів та підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Керуючись статтями 170, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради про зобов`язання вчинити певні дії.

Роз`яснити позивачу, що дана справа розглядається місцевим загальним судом в порядку цивільного судочинства.

Копію ухвали надіслати позивачу разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Повна ухвала складена 25.01.2022 року.

Суддя Бадюков Ю.В.