Рішення № 103177239, 27.01.2022, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

27 січня 2022 р. справа № 520/24904/21

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Біленський О.О., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057, код ЄДРПОУ 39599198) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС в Харківській області від 29.10.2021 №368-о «Про звільнення ОСОБА_1 »;

- поновити полковника податкової міліції ОСОБА_1 на службі на посаді старшого слідчого з особливо важливих справ першого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Харківській області - з 29.10.2021 року;

- стягнути з Головного управління ДФС у Харківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 29.10.2021 року по день ухвалення рішення суду, з урахуванням належних до сплати податків та інших обов`язкових платежів;

- допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення позивача на службі на посаді Головного управління ДФС у Харківській області, та в частині стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 29.11.2021 року відкрито спрощене провадження у вказаний адміністративній справі. У вказаній ухвалі зазначено, що відповідно до положень п.1 та п.10 ч.6 ст.12, ч.1 ст.257 КАС України, справа належить до справ незначної складності, у зв`язку з чим підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з положеннями ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до положень ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з положеннями ч.2,3,4,5 ст.262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п`ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що Наказом Головного управління ДФС у Харківській області від 29.10.2021 №9368-о «Про звільнення ОСОБА_1 », позивача було звільнено з посади та податкової міліції ДФС України в запас Збройних Сил України за підпунктом «г» пункту 64 (через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі). На думку позивача, наказ про звільнення позивача є протиправним, оскільки процедура звільнення була проведена відповідачем без дотримання ч.2 ст. 19 Конституції України, а саме позивачу не було запропоновано всі вакантні посади. Крім того, відповідачем було допущено порушення процедури звільнення, оскільки позивача звільнено в час, коли він знаходився на лікарняному. У зв`язку з наведеним позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Представник відповідача надав до суду відзив на адміністративний позов, якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву вказав, що Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2021 року №761 були внесені зміни в додаток 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2014 р. №85 "Деякі питання затвердження граничної чисельності працівників апарату та територіальних органів центральних органів виконавчої влади, інших державних органів", зокрема, була виключена позиція ДФС та її штатна чисельність. Таким чином, голова комісії з реорганізації Головного управління ДФС у Харківській області при попередженні працівників, в тому числі позивача, про їх наступне звільнення не мав можливість запропонувати їм посади для призначення, у зв`язку із повним скороченням посад та штатної чисельності ГУ ДФС у Харківській області. Також представник відповідача вказав, що твердження позивача про його звільнення під час перебування на лікарняному не відповідає дійсності, оскільки після надання позивачем документів, що підтверджували факт перебування його на лікарняному у день звільнення з податкової міліції, було видано наказ ГУ ДФС у Харківській області від 01.11.2021р. №371-о «Про внесення змін до наказу ГУ ДФС у Харківській області від 29.10.2021 №368-о», яким дату звільнення позивача було змінено на 01.11.2021р. - дату, з якої позивач повинен був стати до роботи. Таким чином, у спірних правовідносинах відповідач діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені чинним законодавством.

Позивач надав до суду відповідь на відзив, в якій підтримав позицію, викладену у адміністративному позові.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що Наказом ГУ ДФС у Харківській області від 14.06.2021 №168-о позивач був призначений на посаду старшого слідчого з особливо важливих справ першого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Харківській області, одночасно звільнивши з посади старшого слідчого з особливо важливих справ другого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Харківській області.

Попередження про наступне звільнення осіб начальницького складу податкової міліції Головного управління ДФС у Харківській області, ОСОБА_1 , здійснювалось відповідно до підпункту 2 частини 10 Розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 28 січня 2021 року № 1150-ІХ «Про Бюро економічної безпеки України», постанов Кабінету Міністрів України від 18 рудня 2018 року № 1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України», від 12 травня 2021 року № 510 «Про утворення бюро економічної безпеки України», підпункту 4 пункту 21 Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 року № 1074 на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21 липня 2021 року № 761 «Про внесення змін в додаток 1 постанови Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2014 року №85», у зв`язку з припиненням Державної фіскальної служби України.

26.07.2021 року позивача ознайомлено під підпис з вказаним попередженням, що не заперечувалось сторонами у справі.

Наказом ГУ ДФС у Харківській області від 29.10.2021р. № 368-о позивача - полковник податкової міліції ОСОБА_1 було звільнено з посади та податкової міліції ДФС України в запас Збройних Сил України за підпунктом «г» пункту 64 Положення (через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі).

Згідно з табелем обліку використання робочого часу слідчого управління фінансових розслідувань за жовтень 2021 року, позивач до дня звільнення перебував на робочому місці, при цьому, згідно наданого позивачем листка непрацездатності позивач хворів в період з 24.10.2021 року по 29.10.2021 року.

З огляду на вказану обставину, після надання позивачем документів, що підтверджували факт перебування його на лікарняному у день звільнення з податкової міліції, було видано наказ ГУ ДФС у Харківській області від 01.11.2021р. №371-о «Про внесення змін до наказу ГУ ДФС у Харківській області від 29.10.2021 №368-о», яким дату звільнення позивача було змінено на 01.11.2021р. - дату, з якої позивач повинен був стати до роботи.

Не погоджуючись з діями відповідача щодо звільнення, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці регулюються Кодексом законів про працю України (далі по тексту - КЗпП України).

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Позивач на момент звільнення проходив службу в підрозділах податкової міліції, що входили до складу органів Державної фіскальної служби України.

Так, підрозділи податкової міліції, відповідно до положень ст.348 Податкового кодексу України №2755-VI від 02 грудня 2010 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), є спеціальним підрозділом по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діє у складі відповідних контролюючих органів, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції.

Відповідно до пункту 353.1 статті 353 Податкового кодексу України, особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

Вказана норма узгоджується із постановою Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 1998 року №1716 "Про проходження служби особами начальницького складу податкової міліції та обчислення їм вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги", особи начальницького складу податкової міліції проходять службу в порядку, встановленому Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114 (далі по тексту - Положення №114).

Пункт 8 Положення №114 передбачає виключні підстави для дострокового звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які не досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ, серед яких, у зв`язку із скороченням штатів у разі відсутності можливості використання на службі.

Вказане узгоджується також з пунктом 64 підпунктом «г» Положення №114, відповідно до якого особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Судом встановлено, що саме вказана норма стала підставою для звільнення позивача із займаної посади.

Як вбачається з попередження про наступне звільнення позивача повідомлено про наступне звільнення у зв`язку з припиненням Державної фіскальної служби України та повним скороченням посад та штатної чисельності ГУ ДФС у Харківській області.

При цьому, суд зазначає, що Постановою Кабінету Міністрів України № 1200 від 18 грудня 2018 року визначено: пунктом 1 утворити Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу. Державна податкова служба та Державна митна служба є правонаступниками майна, прав та обов`язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності.

В подальшому пункт 2 Постанови № 1200 був доповнений новим абзацом (Постанова Кабінету Міністрів України № 846 від 25 вересня 2019 року), де визначено, що підрозділи податкової міліції у складі Державної фіскальної служби продовжують здійснювати повноваження та виконувати функції з реалізації державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску, здійснюючи оперативно-розшукову, кримінальну процесуальну та охоронну функції до завершення здійснення заходів з утворення центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов`язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об`єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.

З огляду на наведені приписи, посилання позивача, що Державна фіскальна служба України припиняється саме в зв`язку з її реорганізацією шляхом поділу, а не в зв`язку з ліквідацією, не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки підрозділи податкової міліції у складі Державної фіскальної служби, після прийняття вказаної постанови, продовжили здійснювати повноваження та виконувати функції.

В подальшому, Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2021 року №761 були внесені зміни в додаток 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2014 р. №85 "Деякі питання затвердження граничної чисельності працівників апарату та територіальних органів центральних органів виконавчої влади, інших державних органів", зокрема, була виключена позиція ДФС та її штатна чисельність.

Вказане було обумовлено тим, що згідно з підпунктом 2 частини 10 Розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 28 січня 2021 року № 1150-ІХ «Про Бюро економічної безпеки України», Кабінету Міністрів України доручено не пізніше восьми місяців з дня набрання чинності цим Законом забезпечити ліквідацію Державної фіскальної служби України.

Таким чином, судом встановлено, що в межах спірних відносин мало місце саме фактичне скорочення штатів через ліквідацію Державної фіскальної служби України, що відповідає підставі для дострокового звільнення зі служби на підставі пункту 64 підпунктом «г» Положення № 114.

При розгляді даної справи Суд враховує правову позицію Верховного Суду, яка міститься у постанові від 31 січня 2019 року у справі № 820/4077/17, відповідно до якої в разі перетворення одного структурного підрозділу юридичної особи публічного права в інший або при його перепрофілюванні звільнення з публічної служби, зміна її істотних умов можуть мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності чи штату працівників, змінами в їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями тощо. Саме по собі перетворення одного структурного підрозділу юридичної особи публічного права в інший без скорочення штату не може бути підставою для звільнення з публічної служби чи зміни істотних умов її проходження. Скорочення штату встановлюється шляхом порівняння штатних розписів цієї юридичної особи до і після її реорганізації. Зміна найменування бюджетної установи, її структури та штатного розпису є її реорганізацією. В юридичній практиці така форма реорганізації називається перетворенням. При цьому переведення працівників з однієї посади на іншу чи з одного структурного підрозділу до іншого здійснюється в разі, якщо діяльність бюджетної установи не припиняється, але змінюються її повноваження, структура чи штатний розпис, тобто проводяться організаційно-штатні заходи, реорганізація.

Також суд зазначає, що законодавчими нормами, що регламентують порядок проходження служби в органах податкової міліції, не врегульовано порядок проведення звільнення у разі скорочення штатів.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Відтак, у даному випадку застосуванню до спірних правовідносин підлягають норми трудового законодавства.

Наведене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 31 січня 2019 року у справі №820/4077/17.

Так, відповідно до частини третьої статті 32 КЗпП України у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Порядок вивільнення працівників у випадках змін в організації виробництва і праці врегульовані нормами статті 49-2 КЗпП України, тому суд вважає за можливе застосувати вказані норми трудового законодавства й до спірних правовідносин.

Так, відповідно до зазначеної вище правової норми, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Вказане покликане забезпечити дотримання рівності прав на працевлаштування усіх працівників, посади яких підлягають скороченню.

Однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства, установи, організації чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Відповідно до статті 49 частини третьої КЗпП України, одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Однак, з урахуванням повного скорочення штатів через ліквідацію Державної фіскальної служби України, суд вважає, що відповідачем дотримано вимоги КЗпП України та своєчасно повідомлено позивача про наступне звільнення, при цьому відповідач не мав можливості запропонувати вакантні посади через їх відсутність.

Відносно посилань позивача про його звільнення в час, коли він знаходився на лікарняному, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що згідно з табелем обліку використання робочого часу слідчого управління фінансових розслідувань за жовтень 2021 року, позивач до дня звільнення перебував на робочому місці. З огляду на викладене вбачається, що відповідач був необізнаний про той факт, що позивач хворів в період з 24.10.2021 року по 29.10.2021 року.

З наявних матеріалів справи вбачається, що після надання позивачем документів, що підтверджували факт перебування його на лікарняному у день звільнення з податкової міліції, було видано наказ ГУ ДФС у Харківській області від 01.11.2021р. №371-о «Про внесення змін до наказу ГУ ДФС у Харківській області від 29.10.2021 №368-о», яким дату звільнення позивача було змінено на 01.11.2021р. - дату, з якої позивач повинен був стати до роботи.

Таким чином відповідачем самостійно змінено дату звільнення позивача, після закриття листка непрацездатності, що в повній мірі відповідає приписам чинного законодавства.

При цьому, суд не досліджує питання отримання позивачем вказаного наказу, оскільки вказане не є предметом оскарження або обґрунтування позовних вимог, а в силу приписів ч.2 ст.9 КАС України - суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Таким чином, підстави для визнання протиправним та скасування наказу Головного управління ДФС в Харківській області від 29.10.2021 №368-о «Про звільнення ОСОБА_1 » - відсутні, відповідач у спірних правовідносинах діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені чинним законодавством України, відповідно суд не вбачає підстав для задоволення адміністративного позову в цій частині.

При цьому, позовні вимоги поновити полковника податкової міліції ОСОБА_1 на службі на посаді старшого слідчого з особливо важливих справ першого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Харківській області - з 29.10.2021 року; стягнути з Головного управління ДФС у Харківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 29.10.2021 року по день ухвалення рішення суду, з урахуванням належних до сплати податків та інших обов`язкових платежів; допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення позивача на службі на посаді Головного управління ДФС у Харківській області, та в частині стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, є похідними та також не підлягають задоволенню.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04, відповідно до п. 58 якого Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torijav.Spain) від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

За приписами ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057, код ЄДРПОУ 39599198) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням приписів п.3 Прикінцевих положень КАС України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 27.01.2022 року.

Суддя Біленський О.О.