Рішення № 103176834, 21.01.2022, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2022 р. Справа № 520/23542/21

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Шевченко О.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області, в якому просить суд визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017; зобов`язати Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017; визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо не встановлення, не нарахування та не виплати ОСОБА_1 надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 10 відсотків посадового окладу за період з 27.01.2016 по 26.04.2019; зобов`язати Головне управління Національної поліції в Харківській області встановити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 10 відсотків посадового окладу за періоди з 27.01.2016 по 26.04.2019; визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 у повному обсязі доплати за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час за період з 07.11.2015 по 27.05.2020; зобов`язати Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 у повному обсязі доплату за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час за період з 07.11.2015 по 27.05.2020.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що після звільнення з Національної поліції України він встановив, що відповідачем порушено його права внаслідок не проведення в окремі період часу індексації грошового забезпечення, а також внаслідок безпідставного ненарахування надбавки за роботу в умовах режимних обмежень та не здійснення доплати за службу в нічний час. Вказує, що в період проходження служби позивач мав допуск до державної таємниці, проте відповідачем не здійснено відповідних виплат з ним шляхом нарахування та виплати позивачу надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 10 відсотків посадового окладу за період з 27.01.2016 по 26.04.2019. Також зазначає, що за час служби позивач неодноразово перебував на службі в нічний час, про що свідчить лист ВП №1 ХРУП №1 ГУНП в Харківській області від 25.10.2021 №122аз/119-63/01/12-2021, де зазначено, що позивач ніс службу у складі слідчо-оперативних груп за період часу з 07.11.2015 по 27.05.2020 у кількості 52 раз. Однак, позивачу доплата за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час не здійснювалась, про що свідчить лист УФЗБО ГУНП в Харківській області № 184аз/119/05/29-2021 від 03.11.2021, де зазначено про нараховане та виплачене грошове забезпечення, серед складових якого відсутня у повному обсязі доплата за службу в нічний час.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України) та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.

Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі та зазначив, що від початку функціонування Національної поліції України з 07.11.2015 до 18.10.2017 індексація виплат заробітної плати поліцейським не проводилось, через відсутність зазначених змін у Порядку проведення індексації грошових доходів населення. Також вказує, що облік фактичного часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною у додатку 1 до Порядку № 260. З листа УФЗБО ГУНП в Харківській області від 02.12.2021 № 4818/119- 29/02-2021 вбачається, що до УФЗБО ГУНП в Харківській області довідки обліку несення служби в нічний час за період з 07.11.2015 по 27.05.2020 не надходили, тому підстав для нарахування і виплати доплати за службу в нічний час не було. Також зазначає, що надбавка до посадових окладів установлюється тільки тим поліцейським, які постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю — тобто займаються розробленням, виготовленням, обліком, зберіганням, використанням документів, виробів та інших матеріальних носіїв секретної інформації, приймають рішення з цих питань або здійснюють постійний контроль за станом охорони державної таємниці в умовах режимних обмежень. За обліками реєстраційних журналів режимно-секретного сектору ВП №1 ХРУП №1 ГУНП в Харківській області згідно довідки від 10.12.2021 № 63/3778 за час перебування на посаді позивач не постійно працював з відомостями, що становлять державну таємницю. Отже, надання права доступу до роботи з інформацією, яка має ступінь секретності цілком таємно та таємно, ще не свідчить про здійснення позивачем функціональних обов`язків та завдань, при виконанні яких позивач працює із інформацією, яка має ступінь секретності цілком таємно та таємно.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив таке.

В період часу з 07.11.2015 по 27.05.2020 ОСОБА_1 проходив службу в Національній поліції України.

Наказом Головного управління Національної поліції в Харківській області від 25.05.2020 №125/ос «по особовому складу», звільнено зі служби в поліції згідно з пунктом 7 (за власним бажанням) частини 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0081104), оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Основ`янського відділу поліції ГУНП в Харківській області, з 27.05.2020.

В матеріалах справи наявний лист Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП в Харківській області № 184аз/119/05/29-2021 від 03.11.2021 з додатками, в якому відсутня інформація стосовно нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення, надбавки за службу в умовах режимних обмежень та доплати за службу у нічний час за спірні періоди.

Вважаючи, що на час звільнення з Національної поліції України відповідачем не проведено в окремі періоди часу індексацію грошового забезпечення, а також безпідставно не нараховано надбавку за роботу в умовах режимних обмежень та не здійснено доплату за службу в нічний час, позивач звернувся до суду.

Щодо вимог позову про протиправність ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 до 01.11.2017, слід зазначити таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 94 Закону України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року №580-VIII (далі - Закон №580-VIII) визначено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

Згідно з ч. 5 ст. 94 Закону №580-VIII, грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03 липня 1991 року №1282-XII (далі - Закон №1282-XII).

Приписами ст. 1 Закону №1282-XII встановлено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

За змістом ст. 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до положень ч.1 ст. 4 Закону №1282-XII, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Згідно з ч. 2 ст. 6 Закону №1282-XII, порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затверджених постановою КМ України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078), з урахуванням змін внесених постановою КМ України від 18.10.2017 року №782.

Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер; грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби; розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі; допомога по безробіттю, що надається відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей (п. 2 Порядку).

У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до абз. 8 п. 4 Порядку №1078.

Приписами п. 6 Порядку №1078 визначено, що виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Положення ч. 6 ст. 95 КЗпП України визначають, що заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Конституційний Суд України в рішенні від 15 жовтня 2013 року у справі №9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначив, що індексація заробітної плати, як складова належної працівникові заробітної плати, спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

На підставі системного аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців.

У зв`язку з цим доводи відповідача про необхідність застосування до спірних правовідносин приписів пункту 11 розділу І Порядку № 260, відповідно до яких грошове забезпечення, виплачене поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення, є безпідставними та суперечать висновкам Конституційного Суду України, викладеним в рішенні від 15 жовтня 2013 року у справі №9-рп/2013.

Отже, індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення поліцейських, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. Звільнення особи зі служби в поліції жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.

При цьому обмежене фінансування державного органу чи установи, де особа проходила службу, жодним чином не впливає на право особи отримати індексацію грошового забезпечення.

Судовим розглядом встановлено, що позивачу під час проходження служби не нараховувалася та не виплачувалася індексація грошового забезпечення за період з 07.11.2015 до 31.10.2017, що підтверджується наявними у матеріалах справи копією листа УФЗБО ГУНП в Харківській області № 184аз/119/05/29-2021 від 03.11.2021. Вказаною довідкою також підтверджується, що нарахування позивачу індексації розпочалося з листопада 2017 року.

Суд не бере до уваги посилання відповідача, що індексація грошового забезпечення позивача повинна здійснюватися лише з 01 листопада 2017 року - після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2017 року № 782 «Про внесення зміни до пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення», якою абз. 5 п. 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, після слова «військовослужбовців» доповнено словом «поліцейських», оскільки така індексація прямо передбачена положеннями Закону України «Про Національну поліцію» та Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Юридична сила закону як основного джерела права, його місце в системі нормативно-правових актів закріплені в Конституції України.

Однією з ознак, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є прийняття його вищим представницьким органом державної влади. Пунктом 3 частини першої статті 85 Конституції України закріплено, що прийняття законів належить до повноважень Верховної Ради України.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 17 жовтня 2002 року №17-рп (щодо повноважності Верховної Ради України) визначення Верховної Ради України єдиним органом законодавчої влади означає, що жоден інший орган державної влади не уповноважений приймати закони.

Ще однією ознакою, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є критерій регулювання найбільш важливих суспільних відносин. Статтею 92 Конституції України визначено коло питань (суспільних відносин), які можуть бути врегульовані виключно законами України.

Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.

Згідно частини 3 статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Оскільки право на індексацію грошового забезпечення позивача, передбаченого Законами України «Про індексацію грошових доходів населення» і «;Про Національну поліцію» та порушено, воно підлягає відновленню в судовому порядку.

Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.01.2021 по справі №160/35/20, яка враховується судом при вирішенні даної справи відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України.

З огляду на викладене та враховуючи вищенаведені правові норми, суд дійшов висновку, що позивач має право на індексацію грошового забезпечення за період з 07.11.2015 до 31.10.2017, а тому бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за вказаний період, є протиправною.

Щодо вимог ненарахування та невиплати позивачу доплати за службу у нічний час за період з 07.11.2015 по 27.05.2020, слід зазначити таке.

Згідно з частиною 2 статті 94 Закону №580-VIII, порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Пунктом 1 постанови КМУ від 11.11.2015 року № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" установлено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Приписами підпункту 3 пункту 5 постанови КМУ № 988 передбачено обов`язок виплачувати поліцейським доплату за службу в нічний час - у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.

За пунктом 8 постанова КМУ № 988 набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з дня набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".

Закон України "Про Національну поліцію" прийнятий 02 липня 2015 року та набрав чинності 07 листопада 2015 року.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 260 від 06 квітня 2016 року затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 року за № 669/28799. Порядок № 260 був опублікований та набрав чинності 27 травня 2016 року (Офіційний вісник України від № 39).

Отже, в період з 07.11.2015 по 27.05.2020, за який позивач просить зобов`язати відповідача здійснити доплату за службу у нічний час, діяли постанова Кабінету Міністрів України № 988 та Порядок № 260.

Так, пунктом 3 розділу 1 вказаного Порядку № 260 передбачено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання.

До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 11 Порядку №260, поліцейським, які виконують службові обов`язки в нічний час, виплачується доплата за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час. Службою в нічний час вважається виконання поліцейськими службових обов`язків у період з 22.00 до 06.00.

Підставами для виконання службових обов`язків у нічний час є графіки нарядів та чергувань, затверджені наказами керівників підрозділів органів поліції.

Облік фактичного часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною у додатку 1 до цих Порядку та умов. Поліцейським, що залучалися до служби в нічний час, виплата доплати за службу в нічний час за минулий місяць здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць.

Відповідачем до суду надано інформаційний лист за підписом начальника ВП № 1 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області Поліщука С. на запит відповідача про надання інформації щодо відпрацьованих ОСОБА_1 нічних змін за період часу з 07.11.2015 по 27.05.2020 із зазначенням кількості відпрацьованих годин у нічні зміни у кожному місяці згідно книгів нарядів, з якого вбачається, що позивачем в січні 2016 року відпрацьовано 12 годин у нічну зміну, в лютому 2016 року – 6 годин, в травні 2016 року – 6 годин, в червні 2016 року – 12 годин, в липні 2016 року – 12 годин, в серпні 2016 року 6 годин, в вересні 2016 року 12 годин, в жовтні 2016 року – 18 годин, в листопаді 2016 року 12 годин, в грудні 2016 року – 6 годин, в січні 2017 року – 12 годин, в лютому 2017 року – 6 годин, в березні 2017 року – 12 годин, в липні 2017 року – 6 годин, в серпні 2017 року - 6 годин, в вересні 2017 року - 6 годин, в жовтні 2017 року – 6 годин, в листопаді 2017 року - 6 годин, в грудні 2017 року – 6 годин, в січні 2018 року – 6 годин, в лютому 2018 року – 6 годин, в березні 2018 року – 12 годин, в квітні 2018 року – 6 годин, в липні 2018 року – 6 годин, в серпні 2018 року - 6 годин, в вересні 2018 року - 6 годин, в жовтні 2018 року – 6 годин, в листопаді 2018 року - 12 годин, в грудні 2018 року – 6 годин, в січні 2019 року – 12 годин, в лютому 2019 року – 12 годин, в березні 2019 року – 12 годин, в квітні 2019 року – 6 годин, в травні 2019 року – 6 годин, в червні 2019 року – 12 годин, в липні 2019 року – 6 годин.

Отже матеріалами справи підтверджено, що позивач у досліджуваний період ніс службу у нічний час за період з 01.01.2016 по 31.07.2019 в загальній кількості 306 годин.

Зважаючи, що матеріалами справи підтверджено несення позивачем служби у нічний час з 01.01.2016 по 31.07.2019 в загальній кількості 306 годин, доплат за цей період відповідачем не здійснювалось, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача доплату за службу у нічний час за період з 01.01.2016 по 31.07.2019 з розрахунку за кожну годину служби у нічний час за фактично відпрацьовані 306 годин в нічну зміну.

Водночас, інші періоди роботи позивача в нічний час не визнаються ані відповідачем, ані ВП № 1 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області та не підтверджуються ані матеріалами справи, ані відповідними довідками за формою, визначеною у додатку 1 до цих Порядку № 260. Також відомості при відпрацьовані нічні зміни за інші періоди не внесені до книги нарядів, отже вирішенню заявлених позовних вимог про нарахування доплати за роботу в нічний час має передувати розв`язання спору між позивачем та ВП № 1 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області з приводу відмови останнього скласти такі довідки та щодо не внесення відомостей про кількість відпрацьованих годин у нічні зміни до книги нарядів за інші періоди служби позивача у вказаному відділенні поліції.

Слід зазначити, що ВП № 1 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області не є відповідачем у цій справі та його бездіяльність з приводу не направлення до ГУ НП в Харківській області довідок про облік несення служби в нічний час не є предметом оскарження в цій справі, в той час як відповідач в силу приписів Порядку № 260 не наділений повноваженнями самостійно здійснювати облік робочого часу, в тому числі вносити такі відомостей до книги нарядів.

За таких обставин, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 доплату за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час за період з 07.11.2015 по 31.12.2015 та з 01.08.2019 по 27.05.2020.

Щодо вимог позову про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо не встановлення, не нарахування та не виплати ОСОБА_1 надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 10 відсотків посадового окладу за період з 27.01.2016 по 26.04.2019, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону України "Про державну таємницю" від 21 січня 1994 року № 3855-ХІІ (далі - Закон № 3855-ХІІ) залежно від ступеня секретності інформації встановлюються такі форми допуску до державної таємниці: форма 1 - для роботи з секретною інформацією, що має ступені секретності «особливої важливості», «цілком таємно» та «таємно»; форма 2 - для роботи з секретною інформацією, що має ступені секретності «цілком таємно» та «таємно»; форма 3 - для роботи з секретною інформацією, що має ступінь секретності «таємно», а також такі терміни дії допусків: для форми 1 - 5 років; для форми 2 - 10 років; для форми 3 - 15 років.

Згідно з частиною другою статті 22 Закону № 3855-ХІІ допуск до державної таємниці із ступенями секретності «особливої важливості», «цілком таємно» та «таємно» надається дієздатним громадянам України віком від 18 років, які потребують його за умовами своєї службової, виробничої, наукової чи науково-дослідної діяльності або навчання, наказом чи письмовим розпорядженням керівника органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи або організації, де працює, перебуває на службі чи навчається громадянин.

Відповідно до частини четвертої статті 22 Закону № 3855-ХІІ допуск до державної таємниці керівникові органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації надається наказом чи письмовим розпорядженням посадової особи, що призначає його на посаду, а у разі, коли орган державної влади, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація не підпорядкована іншому органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємству, установі, організації або не належить до сфери їх управління, допуск до державної таємниці надається зазначеному керівникові наказом чи письмовим розпорядженням керівника органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, яка є замовником робіт, пов`язаних з державною таємницею. Керівникам центральних органів виконавчої влади, які призначаються на посаду Кабінетом Міністрів України, допуск до державної таємниці надається розпорядженням Кабінету Міністрів України.

Приписами частини сьомої статті 22 Закону № 3855-ХІІ обумовлено, що надання допуску передбачає: визначення необхідності роботи громадянина із секретною інформацією; перевірку громадянина у зв`язку з допуском до державної таємниці; взяття громадянином на себе письмового зобов`язання щодо збереження державної таємниці, яка буде йому довірена; одержання у письмовій формі згоди громадянина на передбачені законом обмеження прав у зв`язку з його допуском до державної таємниці; ознайомлення громадянина з мірою відповідальності за порушення законодавства про державну таємницю.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 3855-ХІІ переоформлення громадянам допуску до державної таємниці здійснюється: у разі закінчення терміну дії допуску до державної таємниці за необхідності подальшої роботи з секретною інформацією; у разі потреби підвищення громадянину форми допуску за необхідності роботи з секретною інформацією вищого ступеня секретності; у разі необхідності проведення додаткової перевірки, пов`язаної з можливим виникненням обставин, передбачених пунктами 2 і 4 частини першої та частиною другою статті 23 цього Закону.

Відповідно до статті 30 Закону № 3855-ХІІ у разі коли за умовами своєї професійної діяльності громадянин постійно працює з відомостями, що становлять державну таємницю, йому повинна надаватися відповідна компенсація за роботу в умовах режимних обмежень, види, розміри та порядок надання якої встановлюються Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначених вимог закону Кабінет Міністрів України постановою від 15 червня 1994 року № 414 затвердив Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці (далі - Положення № 414).

У пункті 1 Положення № 414 зазначено, що воно визначає види, розміри і порядок надання компенсації працівникам органів законодавчої, виконавчої та судової влади, органів прокуратури, інших органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, які за умовами своєї професійної діяльності постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю (далі - особи, які працюють в умовах режимних обмежень).

Згідно з пунктом 2 Положення № 414 особам, які працюють в умовах режимних обмежень, установлюється надбавка до посадових окладів (тарифних ставок) залежно від ступеня секретності інформації: відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «особливої важливості», - 20 відсотків; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «цілком таємно», - 15 відсотків; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «таємно», - 10 відсотків.

Відповідно до пункту 5 Положення № 414 такими, що постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю, вважаються особи, які за своїми функціональними обов`язками або на час виконання робіт згідно з укладеними договорами займаються розробленням, виготовленням, обліком, зберіганням, використанням документів, виробів та інших матеріальних носіїв державної таємниці, приймають рішення з цих питань або здійснюють постійний контроль за станом захисту державної таємниці.

Згідно з пунктом 6 Положення № 414 персональний склад осіб, які працюють в умовах режимних обмежень, та розмір надбавки визначаються керівником відповідного органу законодавчої, виконавчої та судової влади, органу прокуратури, інших органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, де працюють ці особи.

Надбавка до посадових окладів (тарифних ставок) виплачується лише за наявності дозволу на провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею, наданого відповідно до законодавства про державну таємницю.

Умови, за яких державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації можуть отримати дозвіл на провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею, встановлено у статті 20 Закону № 3855-ХІІ.

Відповідно до п. 7 розділу II Порядку №260 поліцейським, які проходять службу в умовах режимних обмежень та за своїми функціональними обов`язками постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю, установлюється надбавка до посадових окладів залежно від ступеня секретності інформації: відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «особливої важливості», - 20 відсотків; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «цілком таємно», - 15 відсотків; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «таємно», - 10 відсотків.

Установлення поліцейським надбавки за службу в умовах режимних обмежень здійснюється наказом керівника органу (міжрегіонального органу) поліції на підставі мотивованих рапортів керівників структурних або відокремлених підрозділів органу поліції, погоджених з режимно-секретним підрозділом цього органу, за умови надання їм допуску та доступу до державної таємниці та постійної роботи з відомостями, що становлять державну таємницю.

Аналіз наведених правових норм свідчить, що надання допуску до державної таємниці передбачає визначення необхідності роботи особи із секретною інформацією. Зокрема, така необхідність виникає, якщо виконання службових/посадових обов`язків вимагає доступу до державної таємниці.

Тобто, якщо обсяг функціональних обов`язків за певною посадою, зокрема в державному органі, передбачає, що під час їх виконання в особи виникне чи може виникнути необхідність доступу до державної таємниці (як-от ознайомлення з документами та/чи іншими матеріальними носіями інформації, засекреченими у встановленому законодавством порядку), така особа з огляду на таку службову необхідність повинна отримати у встановленому порядку допуск до державної таємниці відповідної форми, яка відповідно до статті 22 Закону № 3855-ХІІ залежить від ступеня секретності.

Відсутність у посадової особи допуску до державної таємниці (встановленої форми) унеможливлює виконання нею посадових обов`язків, відтак і саме перебування на посаді, яка за обсягом покладених на неї завдань вимагає доступу до державної таємниці і умовою призначення на яку (перебування на якій) є наявність/необхідність оформлення допуску до державної таємниці.

Робота в умовах режимних обмежень покладає на особу, якій у встановленому порядку надано допуск до державної таємниці встановленої форми, певні зобов`язання та обмеження. Якщо така робота зумовлена виконанням професійних обов`язків (зокрема за відповідною посадою у державному органі), це означає, що в умовах режимних обмежень особа працює постійно, у зв`язку з чим у неї відповідно до статті 30 Закону № 3855-ХІІ виникає право на отримання компенсації.

За такого правового врегулювання положення статті 30 Закону № 3855-ХІІ, пунктів 2, 5 Положення № 414, Порядку № 260 слід розуміти так, що необхідною умовою отримання компенсації у зв`язку з виконанням робіт, які передбачають доступ до державної таємниці, є наявність в особи допуску до державної таємниці (на підставі якого надається доступ до державної таємниці), а також виконання робіт/завдань та/або посадових обов`язків, які вимагають доступу до державної таємниці чи з огляду на поставлені завдання передбачають виникнення необхідності у такому доступі.

Отже, якщо особа отримала у встановленому порядку допуск до державної таємниці, працює, зокрема, в державному органі, і характер умов її праці, з огляду на займану посаду, передбачає режимні обмеження, пов`язані з доступом до державної таємниці, керівник відповідного органу зобов`язаний призначити їй надбавку у розмірі, визначеному Положенням № 414, про що видати відповідний розпорядчий документ.

Факт невиплати надбавки за роботу в умовах режимних обмежень не є і не може бути свідченням невиконання роботи, пов`язаної з доступом до державної таємниці.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27 травня 2020 року у справі №806/2056/18, що враховується судом в силу приписів статті 242 КАС України.

У цій справі встановлено, що у позивача за посадою, яку він обіймав, був допуск до державної таємниці.

Згідно листа ВП №1 ХРУП №1 ГУНП в Харківській області від 25.10.2021 №122аз/119- 63/01/12-2021, позивач мав допуск до державної таємниці, починаючи з 27.01.2016 по 26.04.2019.

При цьому за обліками реєстраційних журналів режимно-секретного сектору ВП №1 ХРУП №1 ГУНП в Харківській області, згідно довідки від 10.12.2021 № 63/3778 за час перебування на посаді позивач в окремі періоди працював з відомостями, що становлять державну таємницю.

Зокрема, згідно інформаційного листа за підписом начальника ВП № 1 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області Поліщука С. на запит відповідача повідомлено, що відповідно до облікових журналів вхідних підготовлених документів та обліку оперативних контактів, які знаходяться на обліку ВП № 1 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області ОСОБА_1 опрацьовано документи, що становлять державну таємницю: в 2016 році – 2 документа, в 2017 році - 14 документів, в 2018 році – 21 документ, в 2019 році – 36 документів. Згідно з журналами обліку оперативних контактів інв № 10ц, 244 цт, з 27.01.2016 по 26.04.2019 на зв`язку у ОСОБА_1 знаходилось 8 (вісім) оперативних контактів.

Сукупність вищевказаних фактичних обставин вказує на те, що позивач мав допуск до державної таємниці, а характер його роботи (служби) на відповідних посадах передбачав роботу по забезпеченню режиму таємності, а також роботу з документами, справами, матеріальними носіями інформації, які вимагають наявність доступу до державної таємниці, а отже є підставою для отримання позивачем надбавки за роботу в умовах режимних обмежень за період проходження служби на вказаних посадах.

Матеріали справи не містять доказів того, що під час перебування позивача на вищевказаних посадах в органах Національної поліції позивачу було скасовано доступ до державної таємниці.

Крім того, суд зауважує, що відповідачем по справі фактично не заперечується факт того, що позивач мав допуск і доступ до державної таємниці та працював з таємними документами, які вимагають наявність такого допуску.

Доводи відповідача про відсутність правових підстав для нарахування позивачу надбавки за роботу в умовах режимних обмежень за відсутності наказів про встановлення такої надбавки за займаною посадою, суд уважає необґрунтованими, оскільки той факт, що відповідачем по справі не видавався наказ (накази) про встановлення і виплату позивачу по справі надбавку за роботу в умовах режимних обмежень не може бути свідченням невиконання позивачем роботи, пов`язаної з доступом до державної таємниці і як наслідок невиплати цієї надбавки.

Посилання відповідача на те, що наявність допуску до державної таємниці у позивача під час проходження служби не тягне за собою обов`язку автоматично нарахувати та виплачувати надбавку за роботу в умовах режимних обмежень, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки у разі коли особа має відповідний доступ до державної таємниці і за умовами своєї професійної діяльності постійно працює з відомостями, що становлять державну таємницю, йому повинна надаватися відповідна компенсація за роботу в умовах режимних обмежень.

Також суд уважає безпідставними доводи скаржника на відсутність факту постійної праці позивача з відомостями, що становлять державну таємницю, оскільки останній працював з незначною кількістю таємних документів та зауважує, що в даному випадку поняття "постійно" не залежить від кількості виготовлених такою особою документів (значної або незначної кількості), або часу витраченого на роботу з такими документами, інформацією, а головним критерієм в даному випадку є наявність відповідного допуску до державної таємниці та практична реалізація права на такий допуск відповідно до функціональних обов`язків посадовою особою. Обсяг функціональних обов`язків позивача, пов`язаних з доступом до державної таємниці не може виконуватися періодично та в незначній кількості.

Оскільки матеріалами справи підтверджується той факт, що позивач мав допуск до державної таємниці та відповідно до функціональних обов`язків виконував службові обов`язки (роботу), які передбачали наявність такого допуску, та відповідно до нього застосовувалися обмеження, які передбачені для осіб, які мають право на доступ до державної таємниці.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на отримання компенсації громадянам у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної, у зв`язку з чим уважає за необхідне зобов`язати відповідача встановити, нарахувати і виплатити надбавку за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 10 відсотків посадового окладу за періоди з 27.01.2016 по 26.04.2019

Підсумовуючи викладене вище, суд також не приймає до уваги посилання представника відповідача на положення пункту 11 розділу І Порядку №260, яким визначено, що грошове забезпечення, виплачене поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення, вважаючи їх безпідставними, оскільки положення вказаної норми не розповсюджуються на право звернення до суду в порядку статті 233 КЗпП, якою передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для частково задоволення вимог позову.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 КАС України з урахуванням того, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання заяви про стягнення заробітної плати (грошового забезпечення).

Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13, 14, 77, 139, 205, 242-246, 250, 255, 257-263, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, 5, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 40108599) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо не встановлення, не нарахування та не виплати ОСОБА_1 надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 10 відсотків посадового окладу за період з 27.01.2016 по 26.04.2019.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Харківській області встановити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 10 відсотків посадового окладу за період з 27.01.2016 по 26.04.2019.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 у повному обсязі доплати за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час за період з 01.01.2016 по 31.07.2019.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 у повному обсязі доплату за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час за фактично відпрацьовані 306 годин за період з 01.01.2016 по 31.07.2019.

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Шевченко О.В.