Рішення № 103176620, 21.01.2022, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2022 р. № 520/24820/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спірідонова М.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2,м. Харків,61022) про зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог просить суд:

1. Скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 10.11.2021 року, яким ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , відмовлено в призначенні пенсії за вислугою років згідно п. «а» ст. 12, ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити та виплачувати в повному обсязі, без обмежень граничного розміру виплати для розрахунку пенсій та перераховувати пенсію, в повному обсязі, незалежно від займаної посади за вислугою років ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , з 05.11.2021 року з розрахунку 90 відсотків від розміру грошового забезпечення згідно довідок Головного управління Національної поліції України в Харківській області № 856 та 856/1 від 06.08.2021 року, в яких зазначено складові грошового забезпечення: посадовий оклад - 3400,00 грн., оклад за спеціальним званням - 2220,00 грн., надбавка за стаж служби - 2520,00 грн., доплата за науковий ступень - 170,00 грн., надбавка за спеціальні умови проходження служби - 6090,00 грн., щомісячна премія - 9464,90 грн., матеріальна допомога - 29052,58 грн., додаткова доплата згідно постанови №375 - 18760,10 грн., матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань - 20605,96 грн., індексація -1427,40 грн., без обмеження розміру грошового забезпечення для розрахунку пенсії, незалежно від займаної посади, як особі, що перебуває на службі в органах внутрішніх справ 20 років та більше, та має право на пенсію за вислугою років, відповідно до п. «а» ст. 12, 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09.04.1992 року зі змінами, внесеними Законами України №3946-12 від 04.02.1994 року, № 103/96-ВР від 25.03.1996 року та до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09.04.1992 року зі змінами, внесеними Законами України №3946-12 від 04.02.1994 року, № 103/96-ВР від 25.03.1996 року, № 51-ІV (51-15) від 04.07.2002 до внесення змін Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VІ від 08.07.2011.

3. Стягнути з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір.

В обґрунтування позову зазначено, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 10.11.2021 року, яким ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , відмовлено в призначенні пенсії за вислугою років згідно п. «а» ст. 12, ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» є протиправним та таким, що винесено з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 16.12.2021 року відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Представником відповідача 12.01.2022 року надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначає, що оскаржуване позивачем рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 10.11.2021 року, яким ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , відмовлено в призначенні пенсії за вислугою років згідно п. «а» ст. 12, ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» є законним та таким, що винесено в межах чинного законодавства України, а тому не підлягає скасуванню.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України зазначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на вищезазначені приписи Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 , 05.11.2021 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років у відповідності до п. "а" ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу".

Рішенням Управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про розгляд заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугу років, передбаченої ЗУ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 10.11.2021 року позивачу було відмовлено в призначенні позивачу пенсії за вислугу років у відповідності до п. "а" ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу" та зазначено наступне.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ та деяких інших осіб, врегульовано Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року N 2262-ХІІ. Відповідно до частини 1 ст. 1-2, частини 1 ст.2 п. Закону пенсія за вислугу років призначається військовослужбовцям, якщо вони звільнені зі служби з 01 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення вислугу 25 календарних років і більше. Відповідно статті 43 максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб які втратили працездатність.

Відповідно до п.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року № 3-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 року за № 135/13402, заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом, та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних , забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України. Міністерства та інші органи, їх територіальні підрозділи в АРК, областях, містах Києві та Севастополі визначають уповноважені структурні підрозділи, на які за їх рішенням покладаються функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів.

Враховуючи вищезазначене ОСОБА_1 право на пенсію за вислугу років відсутнє.

Крім того судом встановлено, що відповідно до довідок Головного управління Національної поліції України в Харківській області № 856 та 856/1 від 06.08.2021 року складові грошового забезпечення позивача складаються з наступного: посадовий оклад - 3400,00 грн., оклад за спеціальним званням - 2220,00 грн., надбавка за стаж служби - 2520,00 грн., доплата за науковий ступень - 170,00 грн., надбавка за спеціальні умови проходження служби - 6090,00 грн., щомісячна премія - 9464,90 грн., матеріальна допомога - 29052,58 грн., додаткова доплата згідно постанови №375 - 18760,10 грн., матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань - 20605,96 грн., індексація -1427,40 грн.

Позивач, вбачаючи в зазначеному порушення своїх прав, звернувся за їх захистом до суду.

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.

Згідно з ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон України №1788-ХІІ) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених вказаним Законом.

Статтею 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон України №1058-IV) передбачено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Стаття 8 Закону України №1058-IV передбачає право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.24 Закону України № 1058-ІУ страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з п.4 ч.1 ст.115 Закону України № 1058-IV право на призначення дострокової пенсії за віком мають військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу, органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 20 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особи з числа резервістів і військовозобов`язаних, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відповідно до абзаців шостого і сьомого пункту 1 статті 10 зазначеного Закону, а також абзацу восьмого пункту 1 статті 10 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов`язаних, після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.

Відповідно до п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846, до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, документи, які засвідчують особливий статус особи, такі як: посвідчення учасника бойових дій, довідка про період (періоди) участі у бойових діях або в антитерористичній операції в районах її проведення, а для осіб, яким встановлено статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 19, 20 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», також документи, на підставі яких встановлено статус учасника бойових дій, визначені Порядком надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №413 (при призначенні пенсії учасникам бойових дій згідно з пунктом 4 частини першої статті 115 Закону).

Під час розгляду справи, судом встановлено, що позивач проходить службу в органах внутрішніх справ з 15.08.1996 року та по теперішній час проходить службу в поліції.

Згідно з положеннями ст. 12 Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХП від 09.04.1992 передбачено, що право на пенсійне забезпечення мають звільнені зі служби особи начальницького і рядового складу, у т.ч. поліцейські, відпрацювавши в цих органах понад 20 років.

За змістом ст. 21 Конституції України, права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи (ч.1 ст. 58 Конституції України).

Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України, (ст. 64 Конституції України).

Конституційний Суд неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах. Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 №8- рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційним Судом України вказано, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей.

Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Таким чином суд зазначає, що із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Аналогічну правову позицію зі спільного питання висловлено Верховним Судом України у постановах від 10.12.2013 у справі № 21-348а13 та від 17.12.2013 у справі № 21-445а13.

Відповідно до положень ч.5 ст. 242 Кодексу адміністративного суду України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норми права, викладених у постановах Верховного Суду.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач при розгляді питання про призначення пенсії за вислугу років мав застосувати положення ст. 12 Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до внесення змін Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VI від 08.07.2011, оскільки внесеними змінами вказаним Законом на який посилається відповідач, всупереч вимогам ст. 22 Конституції України було звужено зміст та обсяг соціальних гарантій.

Право на виплати зі сфери соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вперше у рішенні у справі «Міллер проти Австрії» від 16 грудня 1974 року, де Суд встановив принцип, згідно з яким обов`язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позицію Суду було підтверджено рішенням «Гайгузус проти Австрії» від 16 вересня 1996 року, якщо особа робила внески у певні фонди, у тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, в свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.

Аналогічні висновки містяться в правовій позиції Європейського суду з прав людини, викладеній у п. 23 рішення «Кічко проти України» від 08.11.2005, а саме якщо правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.

Суд зазначає, що на момент звернення із заявою про призначення пенсії стаж роботи позивача, що дає право на пенсію за вислугою років, на підставі ст. 12 Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», № 2262-ХІІ від 09.04.1992 складає 25 років 2 місяці.

Таким чином позивач має право на призначення пенсії за вислугу років згідно з положеннями ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09.04.1992 (в редакції до внесення змін Законом № 3668-VI від 08.07.2011), відтак рішення від 10.11.2021 року Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови позивачу в призначенні пенсії за вислугою років згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Таким чином суд дійшов висновку, що для ефективного захисту прав позивача позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити та виплачувати в повному обсязі, без обмежень граничного розміру пенсію ОСОБА_1 з 05.11.2021 року з розрахунку 90 відсотків від розміру грошового забезпечення згідно довідок Головного управління Національної поліції України в Харківській області № 856 та 856/1 від 06.08.2021 року, в яких зазначено складові грошового забезпечення: посадовий оклад - 3400,00 грн., оклад за спеціальним званням - 2220,00 грн., надбавка за стаж служби - 2520,00 грн., доплата за науковий ступень - 170,00 грн., надбавка за спеціальні умови проходження служби - 6090,00 грн., щомісячна премія - 9464,90 грн., матеріальна допомога - 29052,58 грн., додаткова доплата згідно постанови №375 - 18760,10 грн., матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань - 20605,96 грн., індексація -1427,40 грн., без обмеження розміру грошового забезпечення для розрахунку пенсії, як особі, що перебуває на службі в органах внутрішніх справ 20 років та більше, та має право на пенсію за вислугою років, відповідно до п. «а» ст. 12, 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09.04.1992 року зі змінами, внесеними Законами України №3946-12 від 04.02.1994 року, № 103/96-ВР від 25.03.1996 року та до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09.04.1992 року зі змінами, внесеними Законами України №3946-12 від 04.02.1994 року, № 103/96-ВР від 25.03.1996 року, № 51-ІУ (51-15) від 04.07.2002 до внесення змін Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VІ від 08.07.2011.

Щодо вимоги позивача перераховувати пенсію, в повному обсязі, незалежно від займаної посади за вислугою років ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Із системного аналізу вказаних норм вбачається, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

Отже заявлена позовна вимога щодо здійснення перерахування пенсії незалежно від займаної посади за вислугою років ОСОБА_1 , на думку суду, є передчасною та задоволенню не підлягає.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2,м. Харків,61022) про зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 10.11.2021 року, яким ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , відмовлено в призначенні пенсії за вислугою років згідно п. «а» ст. 12, ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити та виплачувати в повному обсязі, без обмежень граничного розміру пенсію ОСОБА_1 з 05.11.2021 року з розрахунку 90 відсотків від розміру грошового забезпечення згідно довідок Головного управління Національної поліції України в Харківській області № 856 та 856/1 від 06.08.2021 року, в яких зазначено складові грошового забезпечення: посадовий оклад - 3400,00 грн., оклад за спеціальним званням - 2220,00 грн., надбавка за стаж служби - 2520,00 грн., доплата за науковий ступень - 170,00 грн., надбавка за спеціальні умови проходження служби - 6090,00 грн., щомісячна премія - 9464,90 грн., матеріальна допомога - 29052,58 грн., додаткова доплата згідно постанови №375 - 18760,10 грн., матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань - 20605,96 грн., індексація -1427,40 грн., без обмеження розміру грошового забезпечення для розрахунку пенсії, як особі, що перебуває на службі в органах внутрішніх справ 20 років та більше, та має право на пенсію за вислугою років, відповідно до п. «а» ст. 12, 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09.04.1992 року зі змінами, внесеними Законами України №3946-12 від 04.02.1994 року, № 103/96-ВР від 25.03.1996 року та до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09.04.1992 року зі змінами, внесеними Законами України №3946-12 від 04.02.1994 року, № 103/96-ВР від 25.03.1996 року, № 51-ІУ (51-15) від 04.07.2002 до внесення змін Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VІ від 08.07.2011.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в частині задоволення позовних вимог у сумі 1210 (одна тисяча двісті десять) грн. 66 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Спірідонов М.О.