Рішення № 103176480, 20.01.2022, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

20 січня 2022 року № 520/12401/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Бадюкова Ю.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради, Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного з позовом до Управління соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради (далі по тексту – відповідач-1, УСЗН), Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (далі по тексту – відповідач-2, Обласний центр), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної ради та УСЗН Шевченківського району Харківської міської ради щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2015, за 2016, за 2017, за 2018, за 2019, за 2020 та 2021 роки у розмірі меншому, ніж передбачено статтею 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”;

- зобов`язати Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної ради та УСЗН Шевченківського району Харківської міської ради здійснити ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , перерахунок щорічної разової грошової допомоги до 5 травня з урахуванням розміру зазначеної соціальної виплати, визначеного ст.12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, та здійснити виплату з урахуванням фактично виплачених сум;

- стягнути з Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної ради та УСЗН Шевченківського району Харківської міської ради на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 матеріальні збитки в сумі 39 559,00 грн.;

- стягнути з Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної ради та УСЗН Шевченківського району Харківської міської ради на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 моральну шкоду в розмірі 79 118,00 грн.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 26 липня 2021 року визнано неповажними причини пропуску строку звернення до суду, вказані у заяві позивача від 23.07.2021. Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради, Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії- повернуто позивачу.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 26.07.2021 по справі № 520/12401/21 - скасовано в частині визнання протиправними дії Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної ради та Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі меншому, ніж передбачено статтею 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, зобов`язання Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної ради та Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради здійснити ОСОБА_1 перерахунок щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік, з урахуванням розміру зазначеної соціальної виплати визначеного статтею 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та здійснити виплату, з урахуванням фактично виплачених сум, стягнення з Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної ради та Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради на користь ОСОБА_1 матеріальні збитки в сумі 39559 грн. та стягнення з Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної ради та Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 79118 грн. та направлено справу в цій частині позову для продовження розгляду до суду першої інстанції. В іншій частині ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 26.07.2021 по справі № 520/12401/21 залишено без змін.

Ухвалою від 15 листопада 2021 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради, Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, в частині визнання протиправними дій Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної ради та Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі меншому, ніж передбачено статтею 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, зобов`язання Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної ради та Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради здійснити ОСОБА_1 перерахунок щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік, з урахуванням розміру зазначеної соціальної виплати визначеного статтею 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та здійснити виплату, з урахуванням фактично виплачених сум, стягнення з Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної ради та Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради на користь ОСОБА_1 матеріальні збитки в сумі 39559 грн. та стягнення з Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної ради та Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 79118 грн.

Позовні вимоги обґрунтував посиланням на порушення його права на одержання щорічної грошової допомоги до 5 травня у визначеному законом розмірі.

Представник відповідача, Управління соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради, у встановлений судом строк надав відзив на адміністративний позов та зазначив, що управління соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району ХМР не є розпорядником коштів державного бюджету з питання виплати щорічної допомоги до 5 травня, не має відповідних бюджетних зобов`язань та бюджетних асигнувань з цього приводу, не має рахунків з яких здійснюється виплата коштів на ці цілі. Відповідно до покладених повноважень управління соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району ХМР ради формує та направляє до Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат списки осіб, які мають право на отримання вищезазначених виплат.

Нарахування та виплату щорічної допомоги до 5 травня за списками управління здійснює Обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, який є структурним підрозділом Департаменту соціального захисту населення Харківської облдержадміністрації.

Представник відповідача, Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат ХОДА, у встановлений судом строк, правом надати відзив не скористався.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 КАС України.

Згідно положень ст. ст. 12, 257 КАС України даний спір віднесено до категорії справ, що підлягають розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача повідомлено належним чином про наявність позову щодо оскарження його рішення.

Згідно ч. 5 ст. 262 КАСУ суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Позивач перебуває на обліку в Обласному центрі по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, яким йому було виплачено грошову допомогу до 05 травня 2021 року в сумі 1491 гривень.

Відповідно до посвідчення серія НОМЕР_2 від 30.04.2015 року позивач є учасником бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни (а.с.59).

Листом від 15.06.2021 № 11044/05 позивача повідомлено, що нарахування та виплата щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік провадилось Вам відповідно до списків управління соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради. Кошти перераховані в повному обсязі. Призначення, зміна або визначення розмірів допомог та компенсацій до повноважень Центру не входить, здійснити виплату допомоги в іншому розмірі немає підстав (а.с.62).

Листом від 16.06.2021 №Д-1-468/0/309-21-463/0/310-21 позивача повідомлено, що здійснення призначень разової грошової допомоги до 5 травня в 2020-2021 роках в інших розмірах можливе за умови внесення змін до законодавчих актів (а.с.63-64).

Конституційним Судом України 27.02.2020 прийнято рішення №3-р/2020, яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Не погоджуючись із діями відповідачів, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з таких підстав.

Статтею 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Правовий статус ветеранів війни визначає Закон України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” (далі по тексту - Закон № 3551-XII).

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону № 3551-XII (в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25 грудня 1998 року №367-XIV) щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Підпунктом "б" підпункту 1 пункту 20 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-VI від 28 грудня 2007 року (набрав чинності 01 січня 2008 року) статтю 12 частину 5 Закону України № 3551-XII викладено у такій редакції: "Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення підпункту "б" підпункту 1 пункту 20 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-VI від 28 грудня 2007 року.

У подальшому Законом України від 28 грудня 2014 року № 79-VІІІ "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" (набрав чинності 01 січня 2015 року) розділ VІ "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.04.2021 №325 “Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту і Про жертви нацистських переслідувань” разова грошова допомога до 5 травня у 2021 році виплачується в таких розмірах: учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув`язнення не виповнилося 18 років) в`язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків, — 1491 гривня.

Водночас, рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 №3-р/2020 у справі №1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У цьому ж рішенні зазначено, що окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Отже, з 27 лютого 2020 норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", не застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Таким чином, з 27 лютого 2020 застосовуються положення Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25 грудня 1998 №367-XIV (з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 №10рп/2008), а саме: щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09 липня 2003, мінімальна пенсія - державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 28 вказаного Закону мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Мінімальна пенсія за віком з 1 січня 2021 року складає 1769 гривень.

Отже з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 розмір разової грошової допомоги до 5 травня учаснику бойових дій у 2021 році становить 8845,00 грн. (1769,00 грн. х 5). Сума недоотриманих позивачем коштів становить 7354,00 грн.

Оскільки разову грошову допомогу позивачу виплачено у розмірі, меншому ніж передбачено, суд приходить до висновку про порушення прав позивача на отримання такої допомоги у належному розмірі.

Відповідно до частини 3 ст. 291 КАС України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Вказана позиція повністю узгоджується зі змістом рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29 вересня 2020 у зразковій справі №440/2722/20 (провадження №Пз/9901/14/20), залишеного без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13 січня 2021, яка враховується судом при вирішенні даної справи.

Як зазначив Верховний Суд у постанові, Міністерство соціальної політики перераховує кошти регіональним органам соціального захисту населення, які розподіляють їх між районними органами соціального захисту населення, центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, які і здійснюють безпосередню виплату щорічної разової грошової допомоги.

Отже, органами, уповноваженими здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня, є Управління соціального захисту населення за місцем проживання позивача та/або Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат.

При розгляді даної справи судом встановлено, що безпосереднє нарахування та виплату щорічної разової грошової допомоги позивачу здійснив Обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат в розмірі 1491,00 грн.

Враховуючи викладене, задоволенню підлягають вимоги позивача в частині визнання протиправними дій Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі меншому, ніж передбачено статтею 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.

Суд зазначає, що при вирішенні цієї справи суд застосовує норми Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", як правового акту, який має вищу юридичну силу, ніж норми постанови Кабінету Міністрів України.

Згідно із частинами першою та другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і практику ЄСПЛ як джерело права.

За змістом правової позиції ЄСПЛ у справі “Кечко проти України” (рішення від 08 листопада 2005 року) у межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Право позивача на щорічну одноразову допомогу до 05 травня підпадає під дію ст. 1 Першого протоколу до Конвенції "Захист прав власності" і що їх можна вважати "майном" у значені цього положення, отже, ненарахування та невиплата вказаної щорічної одноразової допомоги у визначеному положеннями Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, є втручанням у право позивача на мирне володіння майном.

Вказана правова позиція, викладена в рішенні ЄСПЛ по справі "Сук проти України" від 10.03.2011 (за заявою №10972/05), згідно якої, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є чинним Закон, який передбачає таке право, або є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування.

Таким чином, суд вважає, що позивач мав "законні сподівання" на отримання щорічної одноразової допомоги у 2021 році у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком.

Враховуючи викладене, задоволенню підлягає вимога позивача в частині зобов`язання Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат здійснити ОСОБА_1 перерахунок щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік, з урахуванням розміру зазначеної соціальної виплати, визначеного статтею 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та здійснити виплату з урахуванням фактично виплачених сум.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що у задоволенні вимог до відповідача - Управління соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради належить відмовити.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідачів на користь ОСОБА_1 матеріальних збитків в сумі 39559 грн.

Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1173 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

З пункту 5 постанови пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами справ за позовами про відшкодування шкоди” №6 від 27.03.1992 вбачається, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, та коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Отже, обов`язок доказування спричиненої матеріальної шкоди, її розміру та інших обставин, покладається на особу, що звертається із таким позовом.

Таким чином, для вирішення питання про відшкодування матеріальної шкоди необхідно встановити факт заподіяння шкоди; неправомірність дій (бездіяльності); причинний зв`язок між шкодою та неправомірними діями (бездіяльності); наявність вини. Відсутність хоча б одного з вказаних елементів є підставою для відмови у відшкодуванні такої шкоди.

При цьому, як зазначається позивачем у позовній заяві, матеріальна шкода полягає у тому, що йому не була виплачена належна допомога у повному розмірі, питання виплати якої вирішено судом за іншою вимогою позивача та не є шкодою. Інших даних про наявність матеріальної шкоди позовна заява не містить.

Отже, суд вважає, що позивач не обґрунтував наявність безпосереднього причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями відповідача щодо невиплати допомоги в повному обсязі, оскільки позивач не довів факту завдання йому шкоди та не надав належних доказів того, що саме дії відповідача призвела до матеріальних втрат.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що підстави для задоволення позовних вимог в цій частині відсутні.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідачів на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 79118 грн.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також, ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Цивільного кодексу України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також, з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Стаття 1167 Цивільного кодексу України визначає, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

У відповідності до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” (далі - Постанова) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Пунктами 4,5 Постанови визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами підтверджується. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суди, зокрема, повинні з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно з пунктом 9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Виходячи з вищезазначеного, позивач повинен довести факт завдання йому моральної шкоди, надати належні докази того, що саме дії відповідача призвели до матеріальних втрат і душевних страждань, що вимагає від позивача додаткових зусиль для організації його життя.

Разом з тим, суд зазначає, що позивачем не надано жодних доказів заподіяння йому душевних страждань протиправними діями відповідача по справі, зокрема, доказів погіршення здоров`я або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, що настали внаслідок незаконних дій відповідача.

Враховуючи те, що позивачем належним чином не доведений факт заподіяння відповідачем моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправними діями та виною останнього в її заподіянні, а також не зазначено, з чого позивач виходив при оцінюванні заподіяної йому шкоди, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на встановлені судом обставини, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до п. 13 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 263, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради, Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі меншому, ніж передбачено статтею 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.

Зобов`язати Обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (вул. Чернишевська, буд. 51, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 03195694) здійснити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) перерахунок щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік, з урахуванням розміру зазначеної соціальної виплати, визначеного статтею 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та здійснити виплату з урахуванням фактично виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 20 січня 2022 року.

Суддя Бадюков Ю.В.