Ухвала суду № 103176317, 19.01.2022, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

19 січня 2022 р. справа № 520/24085/21Cуддя Харківського окружного адміністративного суду Шляхова О.М., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

встановив:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд :

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області в частині накладення дисциплінарного стягнення на поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №1 Харківського РУП №1 ГУНП в Харківській області сержанта поліції ОСОБА_1 №548 від 01.07.2021;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області №324 о/с від 08.07.2021 в частині звільнення зі служби в поліції поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №1 Харківського РУП №1 ГУНП в Харківській області сержанта поліції ОСОБА_1 ;

- поновити сержанта поліції ОСОБА_1 на службі в органах Національної поліції на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №1 Харківського РУП №1 ГУНП в Харківській області з 14.07.2021;

- стягнути з Головного управління Національної поліції України в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, буд. 5, м. Харків, 61002, код 40108599) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13.07.2021 по день фактичного поновлення на службі в Головному управлінні Національної поліції України в Харківській області;

- допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення сержанта поліції ОСОБА_1 на службу в органах Національної поліції на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №1 Харківського РУП №1 ГУНП в Харківській області з 14.07.2021.

Ухвалою суду від 24.11.2021 позовну заяву залишено без руху, надано строк усунення недоліків позову у вигляді ознак несвоєчасного звернення до суду.

Від позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків, в якій позивач просить суд поновити строк на звернення до суду, посилаючись на те, що про звільнення зі служби позивач був обізнаний з моменту вручення відповідачем трудової книжки, при цьому він був впевнений що його звільнення є законним. Позивач зазначає, що про порушення своїх прав при звільненні він дізнався з копії матеріалів про службову перевірку, які він отримав 05.10.2021 у відповіді на адвокатський запит від 21.09.2021. Для подання позовної заяви позивачу необхідно було отримати довідку про доходи для обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, для чого він 06.10.2021 сформував запит №Р1301803 щодо отримання відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків в електронному вигляді, на який відповіді він не отримав. Після цього 28.10.2021 він звернувся до ГУНП в Харківській області з запитом про отримання довідки про доходи, на який отримав відповідь 09.11.2021. Одночасно позивач звернувся до Пенсійного фонду України де отримав довідку за формою ОК-7 датовану 04.11.2021. На думу позивача, наведене вказує на те, що раніше ніж 09.11.2021 позивач не міг належним чином оформити позовну заяву та забезпечити її належними доказами. Після оформлення позовної заяви 19.11.2021 вона була подана до суду.

Розглядаючи подану позивачем заяву, суд виходить з наступного.

Так, суд зазначає, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Метою запровадження процесуальних строків є: 1) дотримання принципу правової визначеності; 2) дисциплінування учасників судочинства; 3) досягнення юридичної визначеності у публічних відносинах; 4) стимулювання учасників добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків; 5) обмеження часу, протягом якого правовідносини можуть вважатися спірними.

Отже, якщо ніхто із учасників потенційного спору чи реального конфлікту вчасно без поважних причин не звернувся до суду, суспільні відносини стають стабільними на майбутнє та не підлягають правовій ревізії.

Встановлення наявності або відсутності факту порушеного права здійснюється під час розгляду справи судом по суті лише у випадку своєчасного звернення до суду або у випадку пропуску строку з поважних причин, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду зазначеній у постанові від 12.09.2019 №826/3318/17.

Крім того, у пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини «Лелас проти Хорватії» суд звернув увагу на те, що «держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу».

У справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що «…у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб…».

Тобто, виходячи з принципу «належного урядування», державні органи загалом зобов`язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді відкриття провадження у справах, строк звернення до суду в яких не дотримано.

Пунктом 17 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Виходячи з положень частини першої статті 59 Закону України “Про Національну поліцію”, служба в поліції є державною службою особливого характеру, тобто є публічною службою в розумінні пункту 17 частини першої статті 4 КАС України.

Отже, поданий на розгляд суду спір належить до категорії спорів з приводу проходження публічної служби.

Відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Відповідно до ст. 24 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року №2337-VIII, поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення протягом місяця з дня його виконання (реалізації) шляхом подання рапорту до прямого керівника особи, яка застосувала дисциплінарне стягнення, а також шляхом звернення до суду в установленому порядку.

Враховуючи предмет спору, в даному випадку мають застосовуються приписи частини 3, 5 статті 122 КАС України та ч. 1 ст. 24 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, тобто місячний строк для звернення до суду, який обчислюється з дня виконання (реалізації) дисциплінарного стягнення.

Відповідач був звільнений з поліцейської служби 08.07.2021.

До суду в межах даної справи позивач звернувся 19.11.2021, тобто більше ніж через чотири місяці від настання події.

При цьому, суд відзначає, що позивач у заяві про поновлення строку звернення до суду з даним позовом вказує на те, що про порушення своїх прав він дізнався з копії матеріалів про службову перевірку 05.10.2021.

Визначаючись стосовно можливості визнання поважними наведених заявником причин пропуску строку звернення до суду із даним позовом, суд зазначає, що за змістом ч. 1 ст. 122 і ч. 1 ст. 123 КАС України пропущений процесуальний строк може бути поновлений виключно за умови поважності причини пропуску та відсутності ознаки присікальності (преклюзивності).

У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 21.04.2021 у справі №640/25046/19 «Причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. При цьому, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. В свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та не залежить від волевиявлення сторони і пов`язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій».

Отже, причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Частиною 5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, належних доказів поважності причин пропуску строку, які не дозволяли позивачу подати позовну заяву у встановлений законом строк без невиправданих зволікань, до суду не надано, а оформлення довідки про доходи таким доказом не є.

При цьому, суд зазначає, що положення ст. 123 КАС України в частині недотримання визначеного ст. 122 КАС України строку на звернення до суду кореспондують приписам ч.6 ст. 161 КАС України.

Неусунення недоліків в оформленні позову в частині відсутності юридично умотивованого та документально доведеного клопотання про поновлення строку на звернення одночасно створює підстави для залишення позову без розгляду згідно з ч. 3 ст. 123 КАС України, ч. 15 ст. 171 КАС України, п. 7 ч. 1 ст. 240 КАС України, п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України.

Перелічені норми процесуального закону є ідентичними за змістом та наслідками, а тому застосування судом будь-якої з цих норм об`єктивно не здатне призвести до порушення прав та інтересів приватної особи.

Подібний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №520/11044/19.

Оскільки позивач не навів будь-яких обставин і не надав відповідних доказів, які б свідчили про об`єктивну неможливість вчасного звернення до суду, отже не обґрунтував поважність причин пропуску строку звернення до суду, суд не вбачає жодних належних підстав для визнання причин пропуску такого строку поважними та його поновлення, у зв`язку з чим вважає наявними підстави для повернення позову у зв`язку з пропуском місячного строку звернення до суду із цим позовом.

Суд зазначає, що така позиція узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 16.10.2019 по справі № 520/2559/19.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Як зазначено в п. 41 рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Також у рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим в пункті 47 Рішення ЄСПЛ, Високий Суд вказав, якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі «Мушта проти України» зазначено: право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.

Отже, у разі оскарження рішення суб`єкта владних повноважень з пропуском строку на таке оскарження, позивачем мають бути наведені переконливі підстави для поновлення пропущеного процесуального строку.

З огляду на зазначене, суд відмовляє позивачу у задоволенні його заяви про поновлення строку звернення до суду як цілком необґрунтованої.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовна заява вважається поданою без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу та відповідно до ч. 2 ст. 123 та п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України має бути повернута позивачеві.

Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху або про повернення позовної заяви надсилається особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення. Копія позовної заяви залишається в суді (ч. 6 ст. 169 КАС України).

Згідно ч. 8 цієї статті повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 122, 123, 169, 248, 256, 293-295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив:

Клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду із даним позовом - залишити без задоволення.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - повернути.

Роз`яснити, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Другого апеляційного адміністративного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.М. Шляхова