Рішення № 103175750, 18.01.2022, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

18 січня 2022 року № 520/22414/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Бадюкова Ю.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини 9938 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини 9938 (далі по тексту – відповідач, ВЧ 9938), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини 9938, яка полягає у не направленні ОСОБА_1 письмового повідомлення про прийняте рішення Адміністрацією Державної прикордонної служби України №17 від 14.02.2019 року з обґрунтуванням мотивів відмови у виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 на підставі другого абзацу статті 13 Постанови КМУ № 975 “Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві”;

- зобов`язати Військову частину 9938 направити письмове повідомлення про прийняте рішення Адміністрацією Державної прикордонної служби України про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 з обґрунтуванням мотивів такої відмови, на підставі другого абзацу статті 13 Постанови КМУ № 975 “Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві”.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач не направивши йому копію рішення № 17 від 14.02.2019 року, а також не обґрунтувавши мотиви відмови у наданої ним відповіді, які прописані в вищезгаданому рішенні, своєю протиправною бездіяльністю, фактично позбавляє його можливості у визначеному Законом порядку на оскарження прийнятого рішення Адміністрації Державної прикордонної служби України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Зазначає, що твердження відповідача, про факт прийняття рішення Адміністрацією Державної прикордонної служби України та повідомлення його листом від 11.03.2019 року № 11/1866, не є правдивими, оскільки, зазначений лист ним не отримувався.

Вважає таку бездіяльність відповідача протиправною, у зв`язку з чим звернувся до суду з даною позовною заявою.

Ухвалою суду від 09.11.2021 року відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому він просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на відсутність обов`язку направлення позивачу рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги чи повернені документів на доопрацювання.

Проте позивача повідомлено листом від 11.03.2019 № 11/1866 про прийняте рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги з посиланням на відповідні статті Закону України « Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та порядку № 975.

Також вказує, що позивача повторно повідомлено листом від 29.09.2021 № 12/13654 про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.

Зазначає, що відповідач діяв в межах наданих повноважень та у спосіб визначений чинним законодавством та з боку відповідача не було допущено бездіяльності, оскільки позивача було своєчасно повідомлено про відмову у призначені одноразової грошової допомоги.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 КАС України.

Згідно положень ст. ст. 12, 257 КАС України даний спір віднесено до категорії справ, що підлягають розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача повідомлено належним чином про наявність позову щодо оскарження його рішення.

Згідно ч. 5 ст. 262 КАСУ суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

На підставі наказу начальника Луганського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби від 27.12.2014 №271-ос "По особовому складу", звільнено з військової служби, виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення сержанта ОСОБА_1 П-018931, інспектора прикордонної служби 2 категорії-гранатометника 4 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби відділу прикордонної служби «Трьохізбенка» III категорії (тип Б), відповідно до підпункту «б» (за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово- лікарської комісії про непридатність до військової з виключенням з військового обліку) пункту 1 частини 8 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у запас ЗС України, без права носіння військової форми одягу (а.с.11)

Позивач, 12.09.2021, звернувся до відповідача з заявою щодо його офіційного повідомлення про прийняте рішення Адміністрацією Державної прикордонної служби України щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності під час захисту Батьківщини (а.с.10).

Листом від 29.09.2021 року № 12/13654 позивача повідомлено, що керівництвом Адміністрації Державної прикордонної служби України було прийнято Рішення № 17 про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», затверджене Головою Державної прикордонної служби України 14 лютого 2019 року. Про даний факт йому було повідомлено листом від 11.03.2019 № 11/1866 (а.с.9).

У позовній заяві позивач вказує, що у зазначеному листі відсутні обґрунтування мотивів відмови, на підставі яких прийнято рішення Адміністрацією Державної прикордонної служби України №17 від 14.02.2019 року. Також відповідачем не направлено йому копію прийнятого рішення, що, на думку позивача, позбавляє його можливості оскаржити це рішення у встановленому Законом порядку.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зважає на таке.

Згідно вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Так, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 р. № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232), де ст.41 встановлено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

При цьому згідно ст.1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 р. № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011) соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації (ст.1-2 Закону № 2011).

Відповідно ч.1 ст.16 Закону № 2011 одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Частиною 2 статті 16 Закону № 2011 встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби (п.7 ч.2 ст.16 Закону № 2011).

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (ч.9 ст.16-3 Закону № 2011).

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 р. № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок № 975).

Абзацом 1 пункту 7 Порядку № 975 передбачено, що у разі часткової втрати працездатності без установлення інвалідності одноразова грошова допомога виплачується залежно від ступеня втрати працездатності, який установлюється медико-соціальною експертною комісією, у розмірі, що визначається у відсотках від: 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено ступінь втрати працездатності, - військовослужбовцю, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, а також особі, звільненій з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.

Згідно п.11 Порядку № 975 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи:

заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності;

довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв`язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії:

постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;

документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження;

сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації;

документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Пунктом 13 Порядку 975 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Особам, звільненим з військової служби, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється органом державної влади, який здійснював розрахунок під час звільнення з військової служби. (п.17 Порядку № 975).

З аналізу вказаних норм слідує, що Порядком № 975 визначено певна послідовність дій, яка передує призначенню та виплаті військовослужбовцю,

За змістом п.15 Порядку № 975 рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленому порядку.

Судом встановлено, що відповідно до рішення Державної прикордонної служби України від 14.02.2019 р. № 17 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", оскільки зміна групи інвалідності позивача відбулася понад дворічний термін.

Представник відповідача у наданому відзиві стверджує, що позивача, у встановленому порядку, повідомлено про прийняте рішення щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги.

На підтвердження викладених обставин щодо надіслання відповідних повідомлень позивачу про прийняті рішення стосовно розгляду, призначення та виплати одноразової грошової допомоги на підставі його заяви від грудна 2018 року представником відповідача надані: копію реєстру № 10 від 11.01.2019 р. разом з копією фіскального чеку від 11.01.2019р., копію журналу обліку документів Луганського прикордонного загону інв. №2916 та копію реєстру №71 від 12 березня 2019 року разом з копією фіскального чеку від 12.03.2019р.

Дослідивши надані документи судом встановлено, що у реєстрі від 11.01.2019 року зазначено про відправку ОСОБА_1 листа Луганського прикордонного загону Східного регіонального управління від 08.01.2019 р. № 11/113 на адресу: м. Харків, бул. Івана Каркача, 75/60. Втім надані копія фіскального чеку мітить інформацію про направлення листа на адресу ГК ПФУ у м. Сєродонецьк.

Також судом встановлено, що у реєстрі від 12.03.2019 року № 71 зазначено про відправку ОСОБА_1 листа Луганського прикордонного загону Східного регіонального управління від 11.03.2019 р. № 11/1866 на адресу: м. Харків. Втім надані копія фіскального чеку мітить інформацію про направлення листа на адресу адвоката Каверіна у м. Львів.

З приводу встановлених обставин, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.73 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою КМУ від 05.03.2009 №270, під час приймання для пересилання письмової кореспонденції на адресному боці кожного поштового відправлення проставляється відбиток календарного штемпеля. Дата відбитку календарного штемпеля маркувальної машини повинна відповідати даті подання письмової кореспонденції для пересилання. Якщо на письмовій кореспонденції, поданій для пересилання, відсутній відбиток календарного штемпеля або зазначена дата не відповідає даті подання її для пересилання, поштові відправлення повертаються відправникові для відповідного оформлення.

Таким чином, при вирішенні питання, в який момент часу обов`язок щодо надання відповіді на звернення вважається виконаним суб`єктом владних повноважень у разі пересилання такої відповіді поштовим зв`язком, суд вважає, що таким моментом є здача документа на пошту.

Встановлені обставини дають суду підстави для висновку, що лист від 08.01.2019 р. № 11/113 та лист від 11.03.2019 р. № 11/1866 позивачу не направлявся, оскільки представником відповідача не надано належних та допустимих доказів того, що вказані листи були здані на відділення поштового зв`язку.

Відповідачем, у відзиві на адміністративний позов, доказів протилежного не зазначено та відповідних документів не надано.

На переконання суду, належними і допустимими доказами щодо надіслання листів позивачу міг бути, наприклад, реєстр поштової кореспонденції з відтиском календарного штемпеля відділення поштового зв`язку про прийняття такої кореспонденції для пересилання або фіскальний чек відділення поштового зв`язку з датою або повідомлення про вручення поштового відправлення.

Зважаючи на встановлені обставини справи в їх сукупності, суд констатує, що належних доказів на підтвердження дотримання вимог п. 13 Порядком № 975 в частині вчасного направлення позивачу повідомлення щодо прийняття рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги з обґрунтуванням мотивів такої відмови, відповідачем суду не надано та судом в ході судового розгляду справи не здобуто.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Враховуючи викладене, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 263, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини 9938 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини 9938, яка полягає у не направленні ОСОБА_1 письмового повідомлення про прийняте рішення Адміністрацією Державної прикордонної служби України №17 від 14.02.2019 року з обґрунтуванням мотивів відмови у виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 на підставі другого абзацу статті 13 Постанови КМУ № 975 “Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві”.

Зобов`язати Військову частину 9938 (проспект Перемоги, буд. 58, м. Лисичанськ, Луганська область, 93120, код ЄДРПОУ 14321736) направити письмове повідомлення про прийняте рішення Адміністрацією Державної прикордонної служби України про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) з обґрунтуванням мотивів такої відмови, на підставі другого абзацу статті 13 Постанови КМУ № 975 “Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві”.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 18 січня 2022 року.

Суддя Бадюков Ю.В.