Рішення № 103175645, 11.02.2022, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №619/2861/21

провадження №2/619/470/22

РІШЕННЯ

іменем України

11 лютого 2022 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської областіу складіголовуючого - суддіБолибока Є.А.за участю:секретаря судового засіданняЛоманової І.А.

Справа № 619/2861/21

Ім`я (найменування) сторін та інших учасників справи:

позивач: КП «Харківські теплові мережі»;

відповідач: ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження позов про стягнення заборгованості.

Стислий виклад позиції сторін.

14 червня 2021 року КП «Харківські теплові мережі» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути заборгованість за опалення та гарячу воду у сумі 88 482,75 грн, 3% річних у сумі 2 108,40 грн, інфляційних втрат у сумі 5 085,59 грн. В обґрунтування позову КП «Харківські теплові мережі» вказало, що відповідач є споживачем КП «Харківські теплові мережі», отримує та користується послугами, однак в порушення вимог статей 68, 162 ЖК України, «Правил користування приміщеннями житлових будинків», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 за № 572, Закону України «Про житлово-комунальні послуги», «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 за № 630, за надані послуги не сплачує в повному обсязі, що призвело до утворення заборгованості станом на 01.05.2021 в сумі 88 482,75 грн, що утворилась за період з 01.04.2016 по 30.04.2021.

03 лютого 2022 року відповідач ОСОБА_1 подала до суду відзив, в якому вказала, що вона дійсно з 18 листопада 2016 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Однак ця квартира їй не належить та ніколи не належала на праві приватної власності, про що свідчать відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта. Жодного дня в цій квартирі вона не проживала та не отримувала послуги з теплопостачання та гарячої води. Окрім цього, вона не укладала договір з КІІ «Харківські теплові мережі» з послуг теплопостачання, не оформляла особові рахунки з теплопостачання на своє ім`я. Враховуючи вищенаведене, вона не перебуває в договірних відносинах з КІІ «Харківські теплові мережі». Таким чином, вона не є належним відповідачем по справі.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

24 січня 2022 року ухвалою суду призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, призначено перше судове засідання на 09 год 00 хв 11 лютого 2022 року. Також запропоновано відповідачеві подати до суду відзив на позов в строк до 04 лютого 2022 року. Запропоновано позивачу подати до суду відповідь на відзив у строк до 09 лютого 2022 року. Запропоновано відповідачеві подати до суду в строк до 10 лютого 2022 року заперечення, в яких викласти свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань і аргументів і мотиви їх визнання або відхилення.

03 лютого 2022 року відповідач ОСОБА_1 подала до суду відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позову.

У судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з`явилася, подала до суду заяву, в якій просила відмовити у задоволенні позову та провести розгляд справи у її відсутність.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлялася належним чином. Відповідно до поштового відправлення, судова повістка була вручена 28 січня 2022 року. Матеріали справи містять заяву про розгляд справи у відсутність представника позивача.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Відповідно до довідки Солоницівської селищної ради від 12.05.2021 № 1906 наданої КП «Жилкомсервіс» за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрована ОСОБА_1 .

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, та Ресстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного ресстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 299036367 від 11.02.2022, право власності на квартиру АДРЕСА_1 ; належить ОСОБА_2 , на підставі договору купівлі продажу, посвідченого 27.01.2012 приватним нотаріусом ХМНО Карташовою С.І, за реєстровим № 222.

Згідно з відомостей про нарахування та оплату за послуги з теплопостачання з урахуванням періоду платежа споживач ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ; за період з 04.2016 по 04.2021 має заборгованість у сумі 88 482,75 грн.

Мотиви суду.

Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову з таких підстав.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 ; належить ОСОБА_2 , на підставі договору купівлі продажу, посвідченого 27.01.2012 приватним нотаріусом ХМНО Карташовою С.І, за реєстровим № 222, про що свідчить Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 299036367 від 11.02.2022.

Відповідно до статті 319 ЦК України власникові належать право володіння, користування та розпорядження своїм майном, власність зобов`язує.

Статтею 13 Конституції України встановлено, що власність зобов`язує. Вказаний конституційний принцип полягає, зокрема, у виконанні особою обов`язків по належному утриманню об`єкта її власності.

Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, положення статті 322 ЦК України встановлюють презумпцію обов`язку власника нести усі витрати, пов`язані з утриманням належного йому майна, у тому числі з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов`язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов`язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов`язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.

Обов`язок громадян щодо забезпечення схоронності належного їм на праві власності жилого будинку (квартири), проведення за власний рахунок їх поточного та капітального ремонту, утримання в порядку придомової території, закріплено також у частині першій статті 151 ЖК УРСР.

Статтею 162 ЖК УРСР передбачено, що власник зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Споживачем, відповідно до положень статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна (частина друга статті 317 ЦК України).

Відповідно до довідки Солоницівської селищної ради від 12.05.2021 № 1906 наданої КП «Жилкомсервіс» за адресою: АДРЕСА_1 ; зареєстрована ОСОБА_1 .

Законом України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV від 24.06.2004 року визначено основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV від 24.06.2004 року відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Пунктом першим частини 1 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV від 24.06.2004 року визначено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Статтею 19 Закону України «Про теплопостачання» № 2633-IV від 02.06.2005 встановлено обов`язок споживача оплатити надані послуги.

Із зазначених положень закону випливає, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Відповідно до абзацу 22 частини першої статті 1 Закону України № 2633-IV від 02.06.2005 «Про теплопостачання», теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Постачання теплової енергії у житловий фонд на потреби опалення, здійснюється на підставі розпоряджень місцевих органів влади про початок та закінчення опалювального сезону, а на потреби гарячого водопостачання протягом року.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до вимог ст. 67 ЖК УРСР плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Відповідно відомостей про нарахування та оплату за послуги з теплопостачання з урахуванням періоду платежу за адресою: АДРЕСА_1 ; за період з 04.2016 по 04.2021 є заборгованість у сумі 88 482,75 грн.

Враховуючи, що відповідач не є власником квартири, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .

Крім того, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої та третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог (пункти 2 і 4 частини третьої статті 175 ЦПК України).

Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).

Відповідач є обов`язковим учасником цивільного процесу - його стороною. Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня особиста і безпосередня заінтересованість, саме сторони є суб`єктами правовідношення, з приводу якого виник спір. Крім того, відповідач є тією особою, на яку вказує позивач як на порушника свого права.

Тобто, відповідач це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. При цьому неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18 березня 2021 року у справі № 344/16101/17 (провадження № 61-9395св20) та від 16 червня 2021 року у справі № 752/3612/19 (провадження № 61-1129св20).

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) та від 26 лютого 2020 року у справі № 304/284/18 (провадження № 14-517цс19).

Відповідно до частин другої та третьої статті 51 ЦПК України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Тлумачення статті 51 ЦПК України свідчить, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом.

Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Позивач у цій справі клопотань про заміну відповідача належним відповідачем чи про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача не заявляв.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, установивши, що позов заявлений не до всіх осіб, чиїх прав та інтересів стосується предмет спору, зокрема, без залучення до участі у справі власника квартири, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки висновки суду по суті вирішення спору мають бути зроблені за належного суб`єктного складу її учасників. Суд не має права вирішувати питання про права та обов`язки осіб, не залучених до участі у справі, оскільки це є порушенням норм процесуального права.

Подібні висновки викладені в ухвалах Верховного Суду від 29 червня 2021 року в справі № 542/310/20 (провадження № 61-7959ск21) та від 13 липня 2021 року в справі № 720/1849/20 (провадження № 61-11036ск21).

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, аналізуючи вищевикладене, обставини справи, перевіривши їх докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

При цьому, суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що він має право звернутися до суду з позовом до належного відповідача у встановленому порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до абз. 1 ч. 6 ст. 259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 12, 13, 81, 83, 89, 258, 259, 263-265, 268, 280-284, 351, 352, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

У задоволенні позову Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: КП «Харківські теплові мережі», місцезнаходження: м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, ЄДРПОУ 31557119.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 14 лютого 2022 року.

Суддя Є. А. Болибок