Рішення № 103175552, 21.01.2022, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/6172/21

Категорія 46

2/295/896/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.01.2022 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира у складі

головуючого судді Воробйової Т.А.,

за участю секретаря судового засідання Гльози М.П.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 (брав участь у судовому засіданні 18.01.2022),

представника відповідача Житомирської обласної прокуратури Слівінського О.О. (брав участь у судовому засіданні 18.01.2022),

представника відповідача Житомирської обласної прокуратури Смолевича Ю.В.,

представника відповідача ГУНП в Житомирській області Мельнічука Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

(з перервою в судовому засіданні з 18.01.2022 до 21.01.2022) цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до Житомирської обласної прокуратури,

Головного управління Національної поліції в Житомирській області,

Державної казначейської служби України,

Ліквідаційної комісії Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області,

про відшкодування шкоди, завданої органом досудового розслідування та прокуратури,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з Державного бюджету України, шляхом списання в безспірному порядку з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України, спеціально визначеного для відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду на користь ОСОБА_1 900000,00 грн моральної шкоди у зв`язку із незаконним притягненням до кримінальної відповідальності; 45800,00 грн в рахунок відшкодування суми, сплаченої у зв`язку з поданням юридичної допомоги та судові витрати.

Позов обґрунтовано тим, що 08.07.2014 СВ Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР за №120140600200003594, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, в межах якого 22.01.2015 старшим слідчим СВ Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області капітаном міліції Ляшевич Н.Ю. вручено ОСОБА_1 повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України, а саме умисному невиконанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, ухвали суду, що набрала законної сили. Повідомлення про підозру було погоджене прокурором прокуратури м. Житомира Волківським І.Ю.

16.03.2015 старшим слідчим СВ Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області лейтенантом міліції Юрчук Н.І. складено обвинувальний акт, який затверджено прокурором прокуратури м. Житомира Волківським І.Ю. та скеровано до Богунського суду м. Житомира.

ОСОБА_1 зазначає, що у ході досудового розслідування вказаного кримінального провадження органом досудового розслідування проводилося ряд слідчих дій, в ході яких неодноразово допускалися порушення процесуальних прав позивача.

Вироком Богунського районного суду м. Житомира від 11.04.2018 у справі №295/4069/15-к позивача було виправдано, у зв`язку з недоведеністю вчинення такого кримінального правопорушення, та визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення.

Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 20.09.2018 у справі №295/4069/15-к скасовано вирок Богунського районного суду м. Житомира від 11.04.2018 та призначено новий судовий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції.

Вироком Богунського районного суду м. Житомира від 05.10.2020 у справі №295/4069/15-к, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 20.01.2021, позивача було виправдано, у зв`язку з недоведеністю вчинення кримінального правопорушення, та визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення.

Ухвалою Верховного Суду від 29.04.2021 у справі №295/4069/15-к відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою заступника керівника Житомирської обласної прокуратури на вирок Богунського районного суду міста Житомира від 05.10.2020 та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 20.01.2021.

У позові вказано, що понад 6 років, поза межами розумних строків, позивач піддавався незаконному кримінальному переслідуванню, було проведено більше тридцяти судових засідань, частина з яких не відбулися про причині неявки сторони обвинувачення. Позивач був підданий незаконному кримінальному переслідуванню, яке полягало у незаконному повідомленні йому про підозру. Крім цього, відносно позивача проводилась перевірка шляхом збору персональних даних (відомостей) та характеризуючої інформації за місцем роботи та за місцем проживання, що призвело до створення значної негативної репутації позивача перед сусідами та знайомими.

Обґрунтовуючи розмір завданої моральної шкоди, позивач посилається на те, що під час кримінального переслідування здійснювалися обшуки за місцем роботи, численні допити, тривалий судовий розгляд справи, внаслідок чого позивач зазнав тяжких вимушених змін у своєму житті, в родині, на роботі, в суспільних стосунках, зниження свого престижу та репутації як фахівця в галузі юриспруденції та керівника перед підлеглими, чим було спричинено значних моральних та фізичних страждань, що мало вплив на загальний стан здоров`я, призвело до порушення уставленого способу життя, зміни роботи, професії, та необхідності вжиття додаткових заходів для підтримання нормального способу життя для себе та родини, оплати значних витрат на правову допомогу.

Додаткових моральних страждань позивач зазнав внаслідок втрати роботи через поширення відносно себе неправдивої інформації щодо вчинення кримінального правопорушення. Моральна шкода, завдана позивачу, також полягала у глибокому почутті несправедливості. У зв`язку з незаконним перебуванням під слідством та судом, позивач, під тиском керівництва та осуду колег, був змушений звільнитися із займаної посади. Крім того, з метою отримання професії за фахом, позивач в 2017 році подав документи до органів адвокатського самоврядування для здобуття професії адвоката. Однак, перебування під слідством та судом позбавило позивача можливості реалізувати свій намір на отримання професії адвоката, так як органи адвокатського самоврядування формально не допускали до іспитів, оскільки довідка про відсутність судимості містила відмітку про те, що позивач перебуває під слідством.

Зазначені події були для позивача травмуючими, оскільки внесли кардинальні зміни у звичний спосіб життя, призвели до порушення нормальних життєвих зав`язків, що призвело до руйнування взаємовідносин з оточенням та важких переживань. Сім`я позивача на певний період залишилася в скрутному матеріальному становищі та без засобів для існування.

Посилаючись на норми Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», позивач вказав, що мінімальний розмір заробітної плати з 01.01.2021 складає 6000,00 грн, що встановлено ст. 8 Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік». Загальний строк перебування позивача під слідством та судом тривав з 22.01.2015 (дата повідомлення про підозру) по 29.04.2021 (дата ухвалення Верховним Судом остаточного рішення), що становить 75 місяців. Таким чином, сума стягнення має бути не менше 450000,00 грн (за кожний місяць перебування під слідством і судом - 6000 грн х 75 місяців = 450000,00 грн).

Позивач вважає, що враховуючи ступінь його страждань від безпідставного обвинувачення у вчиненні злочину та тривалість незаконного переслідування, є достатньо підстав для визначення подвійного розміру відшкодування моральної коди, завданої незаконними діями державних органів, у сумі 900000,00 грн, оскільки такий розмір відповідає характеру та обсягу страждань позивача, а також засадам виваженості, законності та справедливості.

Окрім того, під час тривалого перебування під слідством та судом, позивач отримував професійну правничу допомогу захисника - адвоката Лук`янчука Ю.М., вартість якої становить 45800,00 грн. За домовленістю сторін, остаточний розрахунок по адвокатському гонорару позивач зобов`язується сплатити протягом року після складання акту про надані послуги №1 від 21.01.2021, отже, станом на день звернення до суду у позивача наявне грошове зобов`язання, що є наслідком незаконного переслідування.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 02.06.2021 відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання та викликано сторони в засідання.

25.06.2021 до суду надійшов відзив представника відповідача Головного управління Національної поліції в Житомирській області, у якому вказано, що відповідач позовні вимоги вважає безпідставними та необґрунтованими. Заперечення проти позову відповідач обґрунтовує тим, що ГУНП в Житомирській області є неналежним відповідачем, оскільки органом досудового розслідування, діями якого, на думку позивача, йому було завдано моральної шкоди, був СВ Житомирського МВ УМВС України у Житомирській області.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 №730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» - УМВС України в Житомирській області та його структурні підрозділи, зокрема й Житомирський МВ УМВС України в Житомирській області, на даний час знаходяться в стані припинення. Наказом МВС України від 06.11.2015 №1388 в УМВС України в Житомирській області скасовано всі штати та скорочено всі посади. Відповідно до вищевказаної постанови уряду та Закону України «Про національну поліцію», поліція в Україні не є правонаступником міліції, а тому Головне управління Національної поліції в Житомирській області не є правонаступником Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області та його територіальних органів, отже ГУНП в Житомирській області не може відповідати за даним позовом.

Також у відзиві зазначено, що рішення суду щодо незаконності дій слідчих чи інших посадових осіб відсутні. Позивач не був позбавлений процесуального права на оскарження рішень, дій та бездіяльності слідчого чи прокурора під час досудового розслідування в межах кримінального провадження, що стосується тривалості розгляду кримінального провадження, а тому вищевказані твердження позивача спростовуються. Позивач не довів належними та допустимими доказами заподіяння йому моральної шкоди незаконними діями органу досудового розслідування.

Щодо розміру понесених позивачем судових витрат, представник відповідача вказує, що визначаючи суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

30.06.2021 від представника відповідача Житомирської обласної прокуратури до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки виходячи зі змісту позовної заяви, позивачем не наведено аргументованих доводів та конкретних прикладів на підтвердження факту вчинення органами прокуратури Житомирської області фізичного чи психологічного впливу на позивача в ході досудового розслідування, що вказувало б на спричинення останньому моральних страждань, настання інших негативних наслідків. Позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження протиправності поведінки прокуратури під час повідомлення про підозру, проведення обшуку, здійснення інших процесуальних дій, які б обмежували права позивача. В ході досудового розслідування органи прокуратури діяли згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України, будь-які рішення чи дії прокуратури Житомирської області щодо позивача незаконними в судовому порядку не визнавались і не оскаржувались. Здійснення досудового розслідування кримінального провадження та судовий розгляд не призвели до порушення нормальних життєвих зв`язків позивача чи необхідності докладання додаткових зусиль для організації життя, що свідчить про відсутність будь-яких істотних страждань чи інших негативних наслідків морального характеру.

У відзиві зазначено, що здійснення слідчих дій у ході досудового розслідування відноситься до безпосередніх повноважень органів досудового розслідування згідно з вимогами кримінального процесуального законодавства, тому сам лише факт здійснення таких заходів не може бути підставою для відшкодування моральної шкоди.

Також представник відповідача у відзиві заперечує проти стягнення на користь позивача суми, сплаченої у зв`язку з поданням юридичної допомоги та судових витрат.

На підставі вищевикладеного, представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову у зв`язку з безпідставністю позовних вимог.

16.07.2021 до суду надійшла відповідь на відзив відповідача Житомирської обласної прокуратури, у якій зазначено, що відповідачем не надано будь-яких доказів, які б спростовували обставини, які наведені у позовній заяві, заперечення відповідача щодо задоволення позову є формальними та необґрунтованими. Також, заперечуючи проти стягнення суми, сплаченої у зв`язку з поданням юридичної допомоги та судових витрат, відповідач не проаналізував склад заявлених позивачем витрат. Позивач у відповіді на відзив просить позов задовольнити у повному обсязі.

19.07.2021 від представника відповідача Житомирської обласної прокуратури до суду надійшло заперечення на позовні вимоги в частині витрат на правову допомогу, у якому зазначено, що надання адвокатом позивачу правової допомоги підтверджується, зокрема, договором від 25.01.2015, актом приймання-передачі послуг №1 та №2. Водночас, у тексті договору відсутні умови (пункти) щодо порядку та форми розрахунку адвокатського гонорару та лише зазначається в п.5, що за надання правової допомоги клієнт сплачує гонорар у розмірі, встановленому додатковою угодою. В свою чергу додаткова №1 від 21.09.2018 вносить зміни в зазначений договір без визначення розміру адвокатського гонорару. Згідно внесених додатковою угодою змін, остаточна сума винагороди відображається в акті наданих послуг, проте акт наданих послуг складений між адвокатом та ОСОБА_1 ще 12.04.2018. Таким чином, відсутня об`єктивна можливість пересвідчитись щодо домовленості між адвокатом та його клієнтом щодо розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару. Крім того, не надано доказів на підтвердження фактично витраченого адвокатом часу (загалом 22 години) на представництво інтересів ОСОБА_3 під час досудового розслідування та розгляду справи у суді. Неподання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, розрахунку (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги) позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну невідповідність обсягу наданої правової допомоги критеріям розумності та справедливості. Також зазначено, що зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху» не є обов`язковими для суду та не мають характеру необхідних. На підставі вищевикладеного, представник відповідача вважає необґрунтованим вимоги позивача про стягнення суми, сплаченої у зв`язку з поданням юридичної допомоги та судових витрат, та у їх задоволенні просить відмовити.

30.07.2021 позивачем ОСОБА_1 до суду подано клопотання про залучення до участі у справі в якості співвідповідача Ліквідаційної комісії Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області (10001, м. Житомир, вул. Старий бульвар, 5/37, код ЄДРПОУ 08592164).

30.07.2021 до суду надійшла відповідь на відзив відповідача Головного управління Національної поліції в Житомирській області, яка за змістом аналогічна відповіді на відзив Житомирської обласної прокуратури.

Ухвалою суду від 02.08.2021 залучено до участі у справі у якості співвідповідача Ліквідаційну комісію Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області.

09.08.2021 від представника відповідача Житомирської обласної прокуратури до суду надійшло заперечення на відповідь на відзив, у якому зазначено, що жодних доказів, окрім пояснень самого позивача, на підтвердження перенесених ним душевних страждань, необхідності застосування додаткових зусиль для нормалізації життєвих зв`язків і відновлення стосунків з оточуючими людьми, як і доказів втрати чи погіршення таких зв`язків і стосунків з соціальним оточенням, матеріали справи не містять. Відповідач зазначає, що запобіжний захід ОСОБА_1 не обирався, а тому не відбулося порушення життєвих зв`язків та сталої форми організації життя, що свідчить про відсутність істотних страждань чи будь-яких негативних наслідків морального характеру.

Також у запереченні вказано, що позивачем неправильно визначено період перебування позивача під слідством і судом, а саме, що при визначенні такого періоду повивачем не враховано норми ст.ст. 43, 532 КПК України, сукупний аналіз яких дозволяє дійти висновку про те, що притягнення до кримінальної відповідальності як стадія кримінального переслідування закінчується з моменту набрання виправдувальним вироком щодо особи законної сили. Враховуючи, що вирок Богунського районного суду м.Житомира від 05.10.2020, яким ОСОБА_1 виправдано за відсутністю у його діях складу злочину, передбаченого ч.3 ст.382 КК України, ухвалою Житомирського апеляційного суду від 20.01.2021 залишено без змін, то саме з дати постановлення останньої, тобто з 20.01.2021, позивач вважається таким, що реабілітований та позбавлений будь-яких обмежень у правах, а кримінальне переслідування відносно нього - завершеним.

На підставі вищевикладеного, відповідач вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури в розмірі 900 000 грн не підлягають задоволенню.

Згідно з протокольною ухвалою суду від 21.10.2021 підготовче провадження у справі було завершено та призначено розгляд справи по суті.

19.01.2022 до суду надійшли додаткові пояснення представника відповідача Головного управління Національної поліції в Житомирській області щодо позовних вимог у частині вимоги позивача про стягнення витрат на правову допомогу та судових витрат, які понесені у даній справі, у якому вказано, що у договорі та додатках до нього будь-яких розмірів сум та/або порядку обчислення, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката, що дає можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару, не зазначено. Також, належних доказів понесення позивачем судових витрат у даній справі позивачем не надано, оскільки всі наявні у матеріалах справи докази щодо судових витрат є витратами у кримінальній справі, яка була порушена щодо ОСОБА_1 .

У судовому засіданні позивач позов підтримав та просив задовольнити з підстав, викладених у заявах по суті справи. Додатково пояснив, що за 70 місяців, протягом яких тривало досудове розслідування та судовий розгляд кримінальної справи позивач був змушений повністю змінити уклад свого життя. Позивача було обвинувачено у вчиненні службового злочину, через що він був змушений звільнитися з роботи та працювати не за фахом. Також позивача два роки не допускали до складання адвокатського іспиту. Під час судового розгляду кримінальної справи було проведено більше сорока судових засідань, у зв`язку з чим позивач був змушений постійно брати відпустки, аби бути присутнім у судових засіданнях. Моральних страждань позивачу також завдавало те, що місце його роботи та суд, який розглядав кримінальну справу, знаходиться в одному приміщенні, колеги позивача бачили його під час досудового розслідування та розгляду справи у суді, що принижувало авторитет позивача як фахівця. Перебування на лаві підсудних знівелювало його професійні здобутки. Також в цей період у позивача народилась друга дитини та дружина перебувала у декретній відпустці. У 2020 році позивач отримав посвідчення адвоката та перебування у приміщенні суду в різні дні або одночасно як адвоката/захисника та як підозрюваного, принижувало позивача. Перехід із сектору державного управління до іншої галузі права потребувало значних зусиль та часу позивача, позивач втратив зір. Вважає, що завдана моральна шкода має бути відшкодована у подвійному розмірі від мінімально гарантованого законом, а також повинні бути відшкодовані витрати на правову допомогу, оскільки їх розмір підтверджується належними доказами. Щодо вимог позивача до ГУНП в Житомирській області, позивач вказав, що управління виконує функції міліції, у його володінні перебувають матеріали кримінального провадження, тому для повноти розгляду справи його було залучено у якості відповідача.

У судовому засіданні за його участю представник позивача позов підтримав та просив задовольнити з підстав, викладених у заявах по суті справи. Додатково пояснив, що позивача було виправдано у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, що повинно було бути встановлено слідчим ще на момент внесення відомостей до ЄРДР. Наявність щодо позивача кримінального провадження набуло суспільного розголосу. Прокурор, усвідомлюючи відсутність складу злочину, зривав судові засідання, пів року не могли відбутися судові дебати. У зв`язку з діями прокурора, апеляційним судом було скасовано вирок та справу передали на новий розгляд до суду першої інстанції, що призвело до затягування розгляду справи ще на чотири роки. Зазначене зумовило сильні переживання позивача. Дії позивача, у зв`язку з якими щодо нього були внесені відомості до ЄРДР, були спрямовані на збереження майна боржника з метою погашення заборгованості та у подальшому було сплачено 11 мільйонів гривень боргу. Правова допомога, витрати за отримання якої позивач просить стягнути, надавалась йому протягом шести років, отже, виходячи із зазначеного періоду та обсягу отриманої допомоги, витрати на отримання правової допомоги є співмірними. У судове засідання, яким закінчується розгляд справи, представник позивача не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Представник відповідача Житомирської обласної прокуратури у судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав, викладених у заявах по суті справи.

Представник відповідача ГУНП в Житомирській області у судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав, викладених у заявах по суті справи. Вказав, що управління є неналежним відповідачем, тому вимоги до нього є необґрунтованими. Також, позивачем не надано доказів на підтвердження витрат, пов`язаних з наданням йому правової допомоги, договором про надання правової допомоги та додатками до нього розмір гонорару не визначено.

Представники відповідачів Державної казначейської служби України та Ліквідаційної комісії Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області у судові засідання не з`являлися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 22.01.2015 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12014060020003594 від 08.07.2014, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.382 КК України (а.с. 14-17).

16.03.2015 до суду скеровано обвинувальний акт у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_1 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.382 КК України (а.с. 21-28).

Згідно з копією реєстру матеріалів досудового розслідування №12014060020003594, в ході досудового розслідування проведені процесуальні дії: 07.07.2014 прийнято заяву про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 367 КК України; у період з 08.07.2014 по 09.01.2015 проведені допити свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_1 , ОСОБА_12 ; 29.09.2014, 20.10.2014 та 17.10.2014 проведено тимчасові доступа до речей та документів; 17.10.2014 відібрано зразки підпису ОСОБА_1 для експертизи; 20.01.2015 отримано рапорт про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 382 КК України; 22.01.2015 здійснено огляди матеріалів зведеного виконавчого провадження №35158543; 22.01.2015 здійснено допит підозрюваного ОСОБА_1 ; 28.01.2015 підозрюваним ОСОБА_1 здійснено ознайомлення з матеріалами кримінального провадження (а.с. 34-35).

Запобіжний захід підозрюваному ОСОБА_1 не обирався (а.с. 38).

Вироком Богунського районного суду м. Житомира у справі №295/4069/15-к від 11.04.2018, ОСОБА_1 виправдано у вчиненні злочину, передбаченого ст.382 ч.3 КК України у зв`язку із відсутністю складу злочину (а.с.40-44).

Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області №295/4069/15-к від 20.09.2018 апеляційну скаргу прокурора Житомирської місцевої прокуратури Волківського І.Ю. задоволено частково, вирок Богунського районного суду м. Житомира від 11.04.2018 відносно ОСОБА_1 скасовано та призначено новий судовий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції (а.с. 45-51).

Вироком Богунського районного суду м. Житомира у справі №295/4069/15-к від 05.10.2020 ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст.382 ч.3 КК України та виправдано за цим законом за недоведеністю (а.с. 52-59).

Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області у справі №295/4069/15-к від 20.01.2021 апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні Волківського І.Ю. залишено без задоволення, а вирок Богунського районного суду м. Житомира від 05.10.2020 щодо ОСОБА_1 - без змін (а.с. 60-71).

Ухвалою Верховного Суду у справі №295/4069/15-к від 29.04.2021 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою заступника керівника Житомирської обласної прокуратури на вирок Богунського районного суду міста Житомира від 05.10.2020 та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 20.01.2021 стосовно ОСОБА_1 (а.с. 72-73).

Також, відповідно до матеріалів справи, наказом в.о. начальника Головного територіального управління юстиції у Житомирській області №1019/11 від 17.06.2016, ОСОБА_1 - заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, звільнено із займаної посади з 01.07.2016 за власним бажанням з припиненням державної служби (а.с. 39).

ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_1 народився син ОСОБА_13 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 22.09.2016 (а.с. 77).

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

За правилами пункту 2 частини другої статті 1167 ЦК України якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт, то моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.

Згідно з частинами першою та другою статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина.

Пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і порядку, передбачених цим законом, виникає у випадках постановлення виправдувального вироку суду.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода.

Відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (стаття 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

Згідно з частинами другою, третьою статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Тлумачення наведеної норми закону свідчить про те, що межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеним законодавством, за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування, що є мінімальним розміром, який відповідає правилам Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» щодо визначення розміру відшкодування моральної шкоди.

Аналогічний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року в справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18), від 22 квітня 2019 року в справі № 236/893/17 (провадження № 14-4цс19).

У справі, яка є предметом розгляду, судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував під слідством та судом з 22.01.2015 (з дати повідомлення про підозру) по 20.01.2021 (по дату набрання вироком суду законної сили), тобто 71 повний місяць.

Внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності позивачу безперечно заподіяно моральну шкоду, право на відшкодування якої він набув на підставі виправдувального вироку Богунського районного суду м. Житомир від 05.10.2020, залишеного без змін ухвалою Житомирського апеляційного суду від 20.01.2021.

Разом з тим, суд не вбачає підстав для стягнення моральної шкоди саме у подвійному розмірі відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями державних органів, у сумі 900000,00грн, зважаючи на наступне.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту.

Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання.

Порушення прав людини чи неналежне поводження із нею завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

У справах про відшкодування моральної шкоди суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.

Суд враховує, що у ході досудового розслідування та судового провадження щодо ОСОБА_1 , запобіжний захід йому не обирався, його не було відсторонено від посади, обшуки за місцем його роботи та проживання не проводилися, арешт на його майно не накладався, що підтверджується змістом наявної у справі копії Реєстру досудового розслідування №12014060020003594 (а.с. 34-38).

Також, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження посилання позивача на те, що саме у зв`язку з кримінальним переслідуванням йому довелося звільнитися з роботи, оскільки відповідно до змісту копії наказу в.о. начальника Головного територіального управління юстиції у Житомирській області №1019/11 від 17.06.2016, ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади за власним бажанням (а.с. 39).

Так само не знайшло свого підтвердження посилання позивача на те, що у зв`язку з перебуванням під слідством та судом, він був позбавлений можливості складання іспиту на право зайняття адвокатською діяльністю. Відповідно до матеріалів справи, 24.09.2018 ОСОБА_1 подав голові КДКА Житомирської області заяву про перенесення здачі іспиту, у зв`язку з довготривалим відрядженням (а.с.76).

Таким чином, суд, констатуючи підтвердження самого факту негативного впливу незаконного кримінального переслідування на позивача та його негативних емоцій, які мали місце у період його перебування під слідством та судом, суд оцінюючи рівень страждань і приниження виходячи із засад співмірності розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам, суд не вбачає підстав для стягнення відшкодування саме у подвійному розмірі встановленого законом.

При цьому, суд звертає увагу на те, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, суд має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. При цьому, визначений законом розмір є мінімальним, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, може застосувати й більший розмір відшкодування.

Указане відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17 (провадження № 14-4цс19).

Про те, що мінімальний розмір моральної шкоди у зв`язку з безпідставним перебуванням особи під слідством і судом повинен розраховуватися із розрахунку мінімальної заробітної на час ухвалення судового рішення, йдеться також у висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 04.08.2021 у справі №401/2949/19.

Отже, законодавством встановлений лише мінімальний розмір для визначення моральної шкоди, а не граничний.

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12.07.2007).

Статтею 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2022 рік» установлено у 2022 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 6500 гривень. Виходячи з часу, протягом якого позивач перебував під слідством та судом - з 22.01.2015 по 20.01.2021, що становить 71 місяць, гарантований законодавством України мінімальний розмір шкоди становить 461 500,00 грн.

Визначаючи розмір морального відшкодування, суд враховує обсяг заподіяної шкоди, глибину та тривалість моральних страждань, перебування позивача протягом тривалого часу під слідством та судом, й, виходячи із засад розумності та справедливості, доходить висновку про наявність правових підстав для стягнення моральної шкоди у розмірі 500 000,00 грн, яка визначена з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування, та конкретних обставин справи.

Визначаючи розмір моральної шкоди саме у такому розмірі, який перевищує гарантований законодавством України мінімальний розмір шкоди станом на 2022 рік, суд, виходить з вимог виваженості та поміркованості, водночас, враховує характер і обсяг страждань, яких зазнав позивач, можливість відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Суд зазначає, що вказаний розмір не є більшим, ніж достатній для розумного задоволення потреб позивача як особи, що має право на відшкодування шкоди відповідно до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», та не призведе до його збагачення.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просив відшкодувати суму витрат на правничу допомогу, надану йому в межах кримінального провадження.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються), зокрема, суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги.

Отже, визначені наведеним вище Законом суми, сплачені громадянином у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги не є тотожними витратам на правничу допомогу, які передбачені статтею 137 ЦПК України, а тому, в даному випадку потрібно виходити зі спеціальної норми закону, якою передбачено таке відшкодування.

Під час досудового розслідування кримінального провадження №12014060020003594 та розгляду кримінальної справи №295/4069/15-к правову допомогу ОСОБА_1 надавав адвокат Лук`янчук Ю.М. на підставі договорів про надання правової допомоги.

Так, 25.01.2015 між адвокатом Лук`янчуком Ю.М. та ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги, за умовами якого адвокат зобов`язався надати клієнту необхідну правничу допомогу у ході досудового розслідування кримінального провадження №12014060020003594.

22.10.2018 між адвокатом Лук`янчуком Ю.М. та Пилипенком О.С. укладено договір про надання правової допомоги, за умовами якого адвокат зобов`язався надати клієнту необхідну правничу допомогу у ході розгляду кримінальної справи №295/4069/15-к.

Пункти 5.1-5.3 вказаних договорів містять аналогічні положення, якими встановлено, що за надання правової допомоги клієнт зобов`язується виплатити адвокату гонорар у розмірі, що визначається додатковою угодою до даного договору.

21.09.2018 між адвокатом Лук`янчуком Ю.М. та Пилипенком О.С. укладено додаткову угоду до договору про надання правової допомоги від 25.01.2015, та 05.10.2020 укладено додаткову угоду до договору про надання правової допомоги від 22.10.2018, відповідно до яких сторони за взаємною домовленістю та у відповідності до договорів прийшли згоди внести зміни в п. 5.1. договорів та викласти їх у наступній редакції «5.1. За надання правової допомоги клієнт зобов`язується виплатити адвокату винагороду (гонорар). Розмір винагороди за домовленістю між сторонами може залежати від досягнення адвокатом позитивного результату, якого бажає клієнт. Визначений угодою гонорар може бути в наступному змінений адвокатом у зв`язку із суттєвим зростанням або зменшенням обсягу допомоги, що має бути визначено відповідно до даної угоди. Визначений сторонами гонорар не може бути меншим за мінімальний розмір гонорару, встановлений відповідно до Рекомендацій. Остаточна сума винагороди (гонорару) відображається в акті наданих послуг.

Сторони за взаємною домовленістю та у відповідності до договорів прийшли згоди внести зміни до договорів, доповнивши їх п. 5.5. у наступній редакції «5.5. За надання правової допомоги, відповідно до даного договору, клієнт авансовано сплачує адвокату гонорар у фіксованій сумі, відповідно до домовленості сторін. Крім цього, сторони можуть домовитися про додатковий гонорар (гонорар успіху, премію), якщо для клієнта прийнято позитивне рішення. Позитивним результатом вважається не притягнення особи до кримінальної відповідальності» (а.с. 79-83).

ОСОБА_1 на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу надав копії актів виконаних робіт:

від 12.04.2018, відповідно до якого адвокат виконав, а клієнт прийняв наступні послуги: представництво клієнта під час допиту тривалістю 1 година вартістю 400,00 грн; ознайомлення з матеріалами досудового розслідування тривалістю 2 години вартістю 400,00 грн; представництво клієнта під час вручення обвинувального акту тривалістю 1 година вартістю 400,00 грн; представництво клієнта у суді першої інстанції тривалістю 15 годин вартістю 9000,00 грн. Загальна вартість послуг складає 10200,00 грн;

від 21.08.2018, відповідно до якого адвокат виконав, а клієнт прийняв наступні послуги: підготовка заперечення на апеляційну скаргу тривалістю 1 година вартістю 1000,00 грн; представництво клієнта у суді апеляційної інстанції тривалістю 2 години вартістю 2000,00 грн. Загальна вартість послуг складає 3000,00 грн.

від 21.01.2021, відповідно до якого адвокат виконав, а клієнт прийняв наступні послуги: представництво клієнта у суді першої інстанції тривалістю 12 годин вартістю 9600,00 грн; підготовка заперечення на апеляційну скаргу тривалістю 1 година вартістю 1000,00 грн; представництво клієнта у суді апеляційної інстанції тривалістю 2 години вартістю 2000,00 грн; гонорар успіху 20000,00 грн. Загальна вартість послуг складає 32600,00 грн.

Також у матеріалах справи містяться погоджені сторонами переліки та вартість правової допомоги (послуг), які адвокат надає клієнту відповідно до додаткових угод від 05.10.2020 та від 21.09.2018 (а.с. 198, 199).

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що у зв`язку з перебуванням під слідством та судом позивачем понесені витрати, пов`язані з отриманням правової допомоги, у розмірі 45800,00грн, що підтверджено належними доказами, тому такі витрати підлягають стягненню на користь позивача.

Доводи відповідачів про відсутність підстав для стягнення матеріальної шкоди, пов`язаної з витратами на професійну правничу допомогу у кримінальному провадження, є неприйнятними, відповідачі не навели доводів та доказів нерозумності цих витрат, їх не співмірності з виконаними адвокатом роботами, складністю справи та її значенням для позивача.

Включаючи до складу суми, сплаченої ОСОБА_1 у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги, «гонорару успіху» адвоката, суд враховує позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, де зазначено, що "гонорар успіху" є складовою гонорару адвоката і належить до судових витрат, тому при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд повинен оцінювати, зокрема, і "гонорар успіху" за критерієм розумності таких витрат, їх співмірності з ціною позову, складністю справи та її значенням для сторони справи.

Зважаючи на тривалість досудового розслідування та судового провадження щодо ОСОБА_1 , складність справи та її значенням для позивача, суд вважає, що заявлений до стягнення розмір понесених позивачем витрат у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги не виходить за розумні межі визначення розміру гонорару адвоката.

Що стосується позову у частині вимог до Головного управління Національної поліції в Житомирській області, суд зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 №730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області та Житомирський міський відділ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області ліквідуються, та утворено Головне управління Національної поліції в Житомирській області.

Виходячи з положень постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 №730, Головне управління Національної поліції в Житомирській області не є правонаступником Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області та його підрозділів, а тому залучення до участі у справі ГУНП Житомирській області є безпідставним та у позові до зазначеного відповідача слід відмовити.

Керуючись статтями 3, 10-13, 76-81, 141, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позов задовольнити частково.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області - відмовити.

Стягнути з держави України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ):

- 500 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди,

- 45 800,00 грн на відшкодування суми, сплаченої у зв`язку з наданням юридичної допомоги.

У задоволенні решти вимог позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідачі: Житомирська обласна прокуратура, адреса: м.Житомир,вул. Святослава Ріхтера, 11, код ЄДРПОУ 02909950;

Головне управління Національної поліції в Житомирській області, адреса: м.Житомир, Старий бульвар, 5/37, код ЄДРПОУ 40108625;

Державна казначейська служба України, адреса: м.Київ, вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 37567646;

Ліквідаційна комісія Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області, адреса: м.Житомир, Старий бульвар, 5/37, код ЄДРПОУ 08592164.

Суддя Воробйова Т.А.

Повне рішення підписано 10.02.2022.