Ухвала суду № 103175279, 17.01.2022, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

з питання закриття провадження у справі

17.01.2022 р. справа № 520/13053/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Старосєльцевої О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з викликом (повідомленням) осіб справу за позовом ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник) до ОСОБА_2 , депутата Височанської селищної ради, ОСОБА_3 , депутата Височанської селищної ради, ОСОБА_4 , депутата Височанської селищної ради, ОСОБА_5 , депутата Височанської селищної ради, ОСОБА_6 , депутата Височанської селищної ради, ОСОБА_7 , депутата Височанської селищної ради, ОСОБА_8 , депутата Височанської селищної ради, ОСОБА_9 , депутата Височанської селищної ради, ОСОБА_10 , депутата Височанської селищної ради, ОСОБА_11 , депутата Височанської селищної ради, ОСОБА_12 , депутата Височанської селищної ради, ОСОБА_13 , депутата Височанської селищної ради, ОСОБА_14 , депутата Височанської селищної ради, ОСОБА_15 , депутата Височанської селищної ради, ОСОБА_16 , депутата Височанської селищної ради, ОСОБА_17 , депутата Височанської селищної ради, ОСОБА_18 , депутата Височанської селищної ради, ОСОБА_19 , депутата Височанської селищної ради , ОСОБА_20 , депутата Височанської селищної ради, ОСОБА_21 , депутата Височанської селищної ради, ОСОБА_22 , депутата Височанської селищної ради, ОСОБА_23 , депутата Височанської селищної ради, ОСОБА_24 , депутата Височанської селищної ради про: 1) визнання дій протиправними щодо голосування 16.02.2021 "за" якими покладено на позивача обов`язок пред`являти водієві талон, виданий Височанською селищною радою, що підтверджує право на безкоштовне перевезення одному напрямку, як додаток до пенсійного посвідчення, депутата Височанської селищної ради ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 ; 2) зобов`язання в подальшому утриматись від обмеження будь яким чином прав позивача на пільгове перевезення в автобусних маршрутах приміського сполучення депутатів Височанської селищної ради Благовестова Миколи Олександровича, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 ; 3) встановлення відсутності компетенції вводити позивачу будь які обмеження щодо користуванням правом пільгового перевезення на автобусних маршрутах приміського сполучення у депутатів Височанської селищної ради Благовестова Миколи Олександровича, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 ,-

встановив:

19.07.2021 року заявник подав даний позов.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23.07.2021р. було відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі.

Однак, постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 04.10.2021р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 23.07.2021 року по справі №520/13053/21 скасовано з огляду на передчасність висновків суду про те, що справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки суд фактично не з`ясував характеру спірних правовідносин, а саме, чи звернення до суду стосується незгоди із прийнятим органом місцевого самоврядування рішенням, чи направлено виключно на оскарження дій депутатів щодо голосування, з посиланням на завдання та результати підготовчого засідання згідно п.п. 1, 3, 6 ч. 2 ст. 173, п. 2 ст. 183 КАС України. Справу №520/13053/21 направлено до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Ухвалою суду від 16.11.2021 року прийнято позов до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 180, ч. 1 ст. 181 КАС України підготовче засідання проводиться судом з повідомленням учасників справи. Підготовче засідання проводиться за правилами, встановленими главою 6 розділу II цього Кодексу, з урахуванням особливостей підготовчого засідання, встановлених цією главою.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 3 ст. 262 КАС України розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п`ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Так, під час розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження в порядку ст. 262 КАС України, судом з`ясовано наступне.

Позивачем самостійно визначено відповідачами саме окремих громадян як депутатів Височанської селищної ради, які брали участь у процедурі голосування і висловились "за" затвердження зазначеної Програми.

Під час розгляду справи будь-яких уточнень (змін) позовних вимог позивачем не заявлялось.

Отже, основною вимогою заявника є визнання протиправними дій депутатів Височанської селищної ради саме з приводу голосування 16.02.2021 "за".

Вимоги позову про зобов`язання в подальшому утриматись від обмеження будь - яким чином прав позивача на пільгове перевезення в автобусних маршрутах приміського сполучення депутатів Височанської селищної ради та про встановлення відсутності компетенції вводити позивачу будь-які обмеження щодо користуванням правом пільгового перевезення на автобусних маршрутах приміського сполучення у депутатів Височанської селищної ради є похідними вимогами від основної.

Відповідачі правом подати відзив на позов, передбаченим ст. 162 КАС України, не скористались.

Ухвалою суду від 24.12.2021 року витребувано від Височанської селищної ради (62459, Харківська обл., селище Високий, вул. Бульварна, 12) належним чином завірені копії: рішення Височанської селищної ради від 16.02.2021 року "Про затвердження Програми та Порядку відшкодування компенсації за перевезення окремих пільгових категорій громадян на приміських маршрутах загального користування автомобільним транспортом на 2021 рік" з відповідними копіями Програми та Порядку, та нормативно-правовим обґрунтуванням прийняття даного рішення, зокрема, п. 2.2. Порядку; результати поіменного голосування щодо затвердження Програми відшкодування компенсації за перевезення окремих пільгових категорій громадян на приміських маршрутах загального користування автомобільним транспортом на 2021 рік.

17.01.2022 року на виконання вказаної ухвали суду Височанською селищною радою надані рішення Височанської селищної ради від 16.02.2021 року "Про затвердження Програми та Порядку відшкодування компенсації за перевезення окремих пільгових категорій громадян на приміських маршрутах загального користування автомобільним транспортом на 2021 рік" з відповідними копіями Програми та Порядку та результати поіменного голосування щодо затвердження Програми відшкодування компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян автомобільним транспортом приміського сполучення загального користування на 2021 рік. Також, зазначено, що вказане вище рішення було прийнято Височанською селищною радою за результатами голосування депутатського корпусу відповідно до статей 25, 26, 49, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статей 18, 19, 20 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», Бюджетного кодексу України, Законів України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про охорону дитинства», «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», постанови Кабінету Міністрів України від 17.05.1993 № 354 «Про безоплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування».

З наданих Височанською селищною радою документів вбачається, що 16.02.2021 року унаслідок голосування "за" - всіх присутніх 24 депутатів Височанської селищної ради було затверджено Програму відшкодування компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян автомобільним транспортом приміського сполучення загального користування на 2021 рік (відсутні 3 депутата).

З цих 24 депутатів позивачем визначено відповідачами у позовній заяві 23 депутата, які здійснили свої волевиявлення шляхом голосування "за" щодо питання порядку денного сесії.

Вирішуючи питання можливості розгляду заявленого позову у порядку адміністративного судочинства суд зазначає наступне.

Суд зважає, що за визначенням ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із частиною першою статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Перелік публічно-правових справ, на які не поширюється юрисдикція адміністративних судів, визначено в частині другій статті 19 КАС України. За цією нормою такими є справи: що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства; про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом; щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) громадського об`єднання, саморегулівної організації віднесені до його (її) внутрішньої діяльності або виключної компетенції, крім справ у спорах, визначених пунктами 9, 10 частини першої цієї статті.

Отже, КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.

Разом із цим ЄСПЛ у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», пункт 53 рішення ЄСПЛ від 08 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України»).

У своїх рішеннях від 05 квітня 2018 року у справі «Зубац проти Хорватії» (пункт 78) та від 09 жовтня 2018 року у справі «Азюковська проти України» (пункт 20) ЄСПЛ також зауважив, що право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Згідно з положеннями п. 1, п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Термін "суб`єкт владних повноважень", відповідно до пункту 7 частини 1 статті 4 КАС України, означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Аналіз наведених норм свідчить на користь висновку, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

При цьому суд наголошує, що до справ адміністративної юрисдикції віднесені публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб`єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір. Стосовно терміну «владні управлінські функції», то зміст поняття «владні» полягає в наявності у суб`єкта повноважень застосовувати надану йому владу, за допомогою якої впливати на розвиток правовідносин, а «управлінські функції» - це основні напрямки діяльності органу влади, його посадової чи службової особи або іншого уповноваженого суб`єкта, спрямовані на управління діяльністю підлеглого суб`єкта.

З огляду на вказане до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома чи більше суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний (зобов`язані) виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.

Наведене відповідає висновкам Верховного Суду, сформованим, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17, від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, від 18 вересня 2018 року у справі № 823/218/17, від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17, від 2 квітня 2019 року у справі № 137/1842/16-а, від 18 грудня 2019 року у справі № 826/2323/17, від 18 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц, від 19 лютого 2020 року у справі № 520/5442/18, від 26 лютого 2020 року у справі № 1240/1981/18, від 1 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17, від 10 березня 2021 року у справі № 9901/399/20.

Враховуючи викладене, суд зауважує, що визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

У контексті наведено слід вказати, що відповідно до положень статті 140 Конституції України, місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради. Питання організації управління районами в містах належить до компетенції міських рад. Сільські, селищні, міські ради можуть дозволяти за ініціативою жителів створювати будинкові, вуличні, квартальні та інші органи самоорганізації населення і наділяти їх частиною власної компетенції, фінансів, майна.

Згідно із ч. 1 ст. 141 Конституції України, до складу сільської, селищної, міської, районної, обласної ради входять депутати, які обираються жителями села, селища, міста, району, області на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Строк повноважень сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, депутати якої обрані на чергових виборах, становить п`ять років. Припинення повноважень сільської, селищної, міської, районної, обласної ради має наслідком припинення повноважень депутатів відповідної ради.

Відповідно до часини 4 вказаної статті Конституції України, статус голів, депутатів і виконавчих органів ради та їхні повноваження, порядок утворення, реорганізації, ліквідації визначаються законом.

У рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2009 від 16 квітня 2009 року вказано, що гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Основного Закону України. З аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що ці органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Такі ж положення закріплені також у статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування, яка встановлює, що головні повноваження і функції органів місцевого самоврядування визначаються конституцією або законом; органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу; повноваження, якими наділяються органи місцевого самоврядування, як правило, мають бути повними і виключними.

Система та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначаються Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року №280/97-ВР.

Згідно із частиною першою статті 10 Закону № 280/97-ВР, сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами (частина третя статті 10 Закону № 280/97-ВР).

Згідно із ч. 1 ст. 46 Закону № 280/97-ВР, сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Частиною дванадцятою статті 46 Закону № 280/97-ВР визначено, що сесія ради є повноважною, якщо в її пленарному засіданні бере участь більше половини депутатів від загального складу ради.

Згідно із ч.ч. 2, 4 ст. 49 Закону № 280/97-ВР, депутат представляє інтереси всієї територіальної громади, має всю повноту прав, що забезпечують його активну участь у діяльності ради та утворюваних нею органів, несе обов`язки перед виборцями, радою та її органами, виконує їх доручення. Депутат, крім секретаря ради, повинен входити до складу однієї з постійних комісій ради. Депутат зобов`язаний брати участь у роботі сесій ради, засідань постійної та інших комісій ради, до складу яких його обрано.

Повноваження депутатів, порядок організації і гарантії депутатської діяльності визначаються Конституцією України, цим Законом, законом про статус депутата, іншими законами (ч. 11 ст. 49 Закону № 280/97-ВР).

Закон України "Про статус депутатів місцевих рад" від 11.07.2002 № 93-IV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 93-IV) визначає правовий статус депутата сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради (далі - місцева рада) як представника інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу та рівноправного члена місцевої ради, та встановлює гарантії депутатської діяльності та порядок відкликання депутата місцевої ради.

У відповідності до ст. 2 Закону № 93-IV, депутат сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради (далі - депутат місцевої ради) є представником інтересів територіальної громади села, селища, міста чи їх громад, який відповідно до Конституції України і закону про місцеві вибори обирається на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування на строк, встановлений Конституцією України. Депутат місцевої ради як представник інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу зобов`язаний виражати і захищати інтереси відповідної територіальної громади та її частини - виборців свого виборчого округу, виконувати їх доручення в межах своїх повноважень, наданих законом, брати активну участь у здійсненні місцевого самоврядування.

Згідно із ст. 3 Закону № 93-IV, депутат місцевої ради є повноважним і рівноправним членом відповідної ради - представницького органу місцевого самоврядування. Депутат місцевої ради відповідно до цього Закону наділяється всією повнотою прав, необхідних для забезпечення його реальної участі у діяльності ради та її органів.

У статті 18 Закону № 93-IV визначено, що депутат місцевої ради зобов`язаний: 1) додержуватися Конституції та законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, регламенту ради та інших нормативно-правових актів, що визначають порядок діяльності ради та її органів; 2) брати участь у роботі ради, постійних комісій та інших її органів, до складу яких він входить, всебічно сприяти виконанню їх рішень; 3) виконувати доручення ради, її органів, сільського, селищного, міського голови чи голови ради; інформувати їх про виконання доручень.

Види актів органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначено у статті 59 Закону № 280/97-ВР.

У відповідності до ч.ч. 1, 3, 8 ст. 59 вказаного Закону, рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. Результати поіменного голосування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань. Результати поіменного голосування є невід`ємною частиною протоколу сесії ради. Сільський, селищний, міський голова, голова районної у місті, районної, обласної ради в межах своїх повноважень видає розпорядження.

Частиною 10 статті 59 Закону № 280/97-ВР передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Аналіз наведених положень свідчить на користь висновку, що органами місцевого самоврядування уповноважені самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов`язковими до виконання на відповідній території, оскільки вони є суб`єктами правотворчості, яка передбачає право формування приписів, їх зміну чи скасування. У свою чергу саме такі рішення органів та посадових осіб місцевого самоврядування (видавця акта як суб`єкта владних повноважень) можуть бути предметом оскарження в судовому порядку особою, яка вважає, що таким рішенням порушені її права та/або обов`язки.

Одночасно суд наголошує, що депутат місцевої ради не є ані посадовою, ані службовою особою органу місцевого самоврядування, а є представником інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу, який зобов`язаний виражати і захищати інтереси відповідної територіальної громади та її частини виборців свого виборчого округу, виконувати їх доручення в межах своїх повноважень, наданих законом, брати активну участь у здійсненні місцевого самоврядування.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що депутат місцевої ради не відноситься до суб`єктів владних повноважень і не наділений владними управлінськими функціями.

Дії депутатів місцевої ради під час голосування щодо всіх чи конкретного питання порядку денного сесії ради не можна вважати управлінськими, оскільки є діями з розгляду питань віднесених до компетенції місцевої ради, які за змістом, способами, прийомами, завданнями і юридичною природою є проявами (вираженням, властивостями) функцій правотворчості.

Оскаржені позивачем у даному позові дії депутатів Височанської селищної ради, які виразилися у голосуванні "за" щодо затвердження Програми, стосуються питань дій та/або бездіяльності депутатів ради.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що предметом спору за даним позовом є незгода заявника із реалізацією повноважень депутатів місцевої ради саме під час процедури голосування за проект рішення.

Отож, пред`явлені у даному позові вимоги стосуються не управлінської діяльності органу місцевого самоврядування, а процедурної діяльності депутатів Височанської селищної ради, які не підпадають під контроль суду адміністративної юрисдикції.

Враховуючи те, що у межах спірних правовідносин відповідачі не здійснювали владних управлінських функцій стосовно позивача, а відносини, що склалися між сторонами, не засновані на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні, здійсненні управлінських чи контрольних функцій однією стороною стосовно іншої, суд вважає, що спір у даних правовідносинах не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно - правових відносин, а тому не являється діями (бездіяльністю) суб`єкта владних повноважень, які можуть бути предметом розгляду судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Окрім того, суд зауважує, що відсутні правові підстави для втручання в свободу голосування та волевиявлення будь-якого депутата, так як це є порушенням базових принципів існуючого в Україні правопорядку.

Підсумовуючи викладені вище міркування, виконуючи вказівки Другого апеляційного адміністративного суду по даній справі, суд повторно доходить до переконання про те, що з урахуванням змісту ст.19 КАС України заявлені вимоги позову не містять складу юридичного спору, а тому не підлягають розгляду та вирішенню у порядку адміністративного судочинства України і не можуть бути розглянуті у судовому порядку взагалі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Додатково суд зазначає, що поняття спору, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, слід тлумачити в контексті ч.3 ст.124 Конституції України в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підпадають під юрисдикцію саме адміністративних судів, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду, а тому суд не роз`яснює позивачеві, згідно ч.ч. 2, 6 ст.170 КАС України, в порядку якого судочинства мають бути вирішені спірні правовідносини.

Аналогічна по суті правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.03.2018 року у справі №800/559/17, від 03.04.2018 року у справі №9901/152/18, від 30.05.2018 року у справі №9901/497/18, від 05.02.2019 року у справі №9901/638/18 та від 27.02.2019 року у справі №9901/798/18.

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, 189, 238, 241-243, 248, 256, 295 КАС України, суд -

ухвалив:

Закрити провадження у справі.

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги у строк згідно з ч.1 ст. 295 КАС України, тобто протягом 15 днів з дати складення повного судового рішення, а набирає законної сили відповідно до ст. 256 КАС України, тобто негайно після підписання.

Суддя О.В.Старосєльцева