Рішення № 103174967, 14.01.2022, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

14 січня 2022 року № 520/21427/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бадюкова Ю.В., розглянувши у порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі по тексту – відповідач, ГУ ДПС, контролюючий орган), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0104565-2414-2031 від 01.03.2021 на загальну суму податкового зобов`язання у розмірі 25937,54 грн.

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0104564-2414-2031 від 01.03.2021 на загальну суму податкового зобов`язання у розмірі 18404,35 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що оскаржувані рішення відповідача є протиправними, а тому, підлягають скасуванню.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 12.11.2021 відкрито спрощене провадження по даній справі та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження була надіслана відповідачу, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

17.12.2021 представником відповідача надано клопотання про закриття провадження у справі на підставі приписів п. 8 ч. 1 ст. 238 КАСУ, у зв`язку із виправленням порушень прав позивача шляхом відкликання спірних ППР.

Ухвалою ХОАС від 14.01.2022 року у задоволенні означеного клопотання про закриття провадження по справі судом було відмовлено. Відзив на позовну заяву до суду не надано.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно положень ст. ст. 12, 257 Кодексу адміністративного судочинства України даний спір віднесено до категорії справ, що підлягають розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача повідомлено належним чином про наявність позову щодо оскарження його рішення.

Згідно ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд, повно та всебічно дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, встановив наступні обставини.

Згідно копій договору купівлі - продажу від 09.07.2004, акту приймання-передачі нежитлових приміщень від 03.08.2004 р., витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 4370626 від 06.08.2004 року, технічного паспорту на виробничий будинок № 663 від 29.06.2004 ОСОБА_1 набула у власність нежитлові приміщення підвалу № Х-ХVІІ, LІV, ХLа, ХLІІ, 1-го поверху № 17, 19, 20, 21, 22, 33, 3-го поверху № 94, 97, 98, 99, 100, 106, 107, 108, 109, 98а в літ. "А-3", загальною площею 599,1 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_2 .

З часом позивачем здійснено перебудову (перепланування) вказаних приміщень 3-го поверху, внаслідок чого площа приміщень збільшилась.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова по справі № 2-7200/08 від 02.09.2008, яке набрало законної сили 13.09.2008, визнано право власності за ОСОБА_1 на нежитлові приміщення 3-го поверху № 94, 94а, 95, 97, 98, 98б, 99, 100, 102, 102а, 105-108, 107а, в літ. "А-3", що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 .

У зв`язку із вказаною перебудовою, нежитлові приміщення підвалу 3-го поверху № 94, 97-100, 106-109, 98а в літ. "А-3" перебудовано у нежитлові приміщення 3-го поверху № 94, 94а, 95, 97, 98, 98б, 99, 100, 102, 102а, 105-108, 107а в літ. " А-3", загальною площею 425,1 кв.м., що підтверджується копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 20620814 від 17.10.2008 КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації", технічного паспорту на виробничий будинок № 663 від 03.04.2008.

01.03.2021 Головним управлінням ДПС у Харківській області винесено наступні податкові повідомлення - рішення стосовно позивача:

- № 0104565-2414-2031 по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2020 рік на загальну суму податкового зобов`язання у розмірі 25937,54 грн.

- № 0104564-2414-2031 від 01.03.2021 по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2020 рік на загальну суму податкового зобов`язання у розмірі 18404,35 грн.

07.09.2021 року та 27.09.2021 року представником позивача направлено до відповідача адвокатські запити про надання інформації з приводу якого майна та за якою ставкою нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

У відповіді від 30.09.2021 № 41556/6/20-40-24-15-19 Головне управління ДПС у Харківській області повідомило ОСОБА_1 про те, що у її власності за адресою АДРЕСА_3 знаходяться: нежитлові приміщення 3-го поверху № 94, 94а, 95, 97, 98, 98б, 99, 100,102,102а, 105- 108, 107а в літ. "А-3" загальною площею 425,1 кв.м., а тому за нього визначено суму податку на підставі ППР № 0104564-2414-2031 від 01.03.2021 по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2020 рік на загальну суму податкового зобов`язання у розмірі 18404,35 грн.

Відносно набутих з 06.08.2004 року позивачем нежитлових приміщень підвалу № Х-ХVІІ, LІV, ХLа, ХLІІ, 1-го поверху № 17, 19 - 22, 33, 3-го поверху № 94, 97 - 100, 106 - 109, 98а в літ. "А-3", загальною площею 599,1 кв.м. , визначено суму податку на підставі ППР № 0104565-2414-2031 по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2020 рік на загальну суму податкового зобов`язання у розмірі 25937,54 грн.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, 24.02.2020 позивачем замовлено новий технічний паспорт на усі приміщення, що належать їй на даний час за адресою: АДРЕСА_2 , в якому враховані як приміщення, що не перебудовувались (підвал, перший поверх тощо), так і приміщення, що були перебудовані та створено об`єкт нерухомого майна № 2, і відповідно до яких загальна площа усіх нежитлових приміщень складає 599,1 кв.м.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями контролюючого органу, позивач через звернувся до суду з даним позовом.

Щодо вирішення справи по суті, суд вказує наступне.

Відповідно до статті 265 Податкового кодексу України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.

Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

При цьому, об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України), а базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Згідно з підпунктом 266.3.3 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об`єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об`єкт.

Підпунктом "є" 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України визначено перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктом оподаткування, до яких віднесено будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

В силу вимог підпункту 14.1.1291 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України у нежитловій нерухомості виділяють, зокрема будівлі офісні (будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей), будівлі промислові та склади.

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року № 507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

До будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1251 "Будівлі промисловості", що включає підкласи: 1251.1 "Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості"; 1251.2 "Будівлі підприємств чорної металургії"; 1251.3 "Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості"; 1251.4 "Будівлі підприємств легкої промисловості"; 1251.5 "Будівлі підприємств харчової промисловості"; 1251.6 "Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості"; 1251.7 "Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості"; 1251.8 "Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро - фаянсової промисловості"; 1251.9 "Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне".

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 125) "Будівлі промислові та склади" належить клас (код 1251) "Будівлі промислові", який включає будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо. До класу (код 1252) "Резервуари, силоси та склади" належать, зокрема, спеціальні склади, складські майданчики.

Так, з технічного паспорту на вказані вище приміщення, у всіх редакціях вбачається, що до складу нерухомого майна входять виробничі приміщення (складські приміщення, цехи, побутові приміщення).

При цьому, суд вважає за необхідне вказати наступне.

Відповідно до підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України не є об`єктом оподаткування: будівлі промисловості, віднесені до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Обмежувальне тлумачення за рахунок введення додаткової ознаки надання пільги по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, - звільнення від оподаткування за критерієм "будівлі промисловості", лише об`єктів нежитлової нерухомості промислових підприємств (юридичних осіб), по суб`єктному складу, не може бути застосовано, оскільки положеннями підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі, нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

З урахуванням наведеного, застосування підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 17.02.2020 у справі № 820/3556/17, в постанові Верховного Суду від 20.02.2020 у справі № 805/4114/17-а.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є власником нежитлових будівель, які за вимогами ДК 018-2000 належать до класу (код 125) "Будівлі промислові та склади", а факт відповідності належного позивачам нерухомого майна класу "Будівлі промислові" також підтверджується копіями технічних паспортів.

При цьому, належні позивачу на праві власності будівлі не лише за документацією підпадають під поняття "промислових будівель", але, використовуються за відповідним призначенням.

Так, ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, одним із основних видів діяльності якої є "10.89 "Виробництво інших харчових продуктів, не віднесених до інших угруповань". У 2020 році позивач здійснювала вищевказану підприємницьку діяльність із використанням вищевказаних нежитлових приміщень.

Вказане підтверджується копіями: свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця № 628510 від 08.09.2004, відомостями з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, витягу з Реєстру платників єдиного податку від 19.09.2019 р., податкової декларації платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця за 2020 рік від 06.01.2021 р., господарських договорів та видаткових накладних.

Копії означених документів свідчать про використання об`єктів нерухомості позивача у виробничому процесі, для виготовлення промислової продукції, що відповідає виду економічної діяльності позивача.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про те, що на позивача поширюються положення пп. "є" п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України.

Крім того, суд зазначає, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України), а базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України).

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідачем при визначенні позивачу суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки не враховано ту обставину, що в процесі експлуатації нежитлових приміщень ОСОБА_1 здійснено перебудову (перепланування), та як наслідок, оподатковано один і той же об`єкт та за один і той же період.

В даному випадку суд керується приписами ч. 2 ст. 9 КАСУ згідно якої суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог, а тому позовні вимоги підлягають до повного задоволення.

У п. 110 рішення Європейського суду з прав людини по справі “Компанія “Вестберґа таксі Актіеболаґ” та Вуліч проти Швеції” (заява №36985/97) вказано, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Відповідно до ст. 17 ЗУ “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію (995_004 ) та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч. 1 ст.); жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 90); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 3 ст. 90).

З урахуванням встановлених фактів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Судовий збір підлягає розподілу відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0104565-2414-2031 від 01.03.2021 на загальну суму податкового зобов`язання у розмірі 25937,54 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0104564-2414-2031 від 01.03.2021 на загальну суму податкового зобов`язання у розмірі 18404,35 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 14 січня 2022 року.

Суддя Бадюков Ю.В.