Рішення № 103174575, 28.01.2022, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

28 січня 2022 р. справа № 520/8396/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Старосєльцевої О.В., розглянувши за процедурою письмового провадження у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) осіб справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А0501 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

Позивач, ОСОБА_1 (далі по тексту - заявник, громадянин), у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги (з урахуванням уточнених позовних вимог та враховуючи ухвалу суду з питання роз`єднання позовних вимог від 10.08.2021 року) про: 1) визнання протиправною бездіяльність Військової частини А0501 (ЄДРПОУ 24976272, 63503, м. Чугуїв, Харківська область, вул. Горішного, 142) щодо не проведення ОСОБА_1 перерахунку грошової допомоги на оздоровлення з урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, яку отримував під час проходження військової служби за період з 2018 по 2020 рік; 2) зобов`язання Військової частини А0501 (ЄДРПОУ 24976272, 63503, м. Чугуїв, Харківська область, вул. Горішного, 142) здійснити перерахунок ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , грошової допомоги на оздоровлення з урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, яку отримував під час проходження військової служби за період з 2018 по 2020 рік.

Ухвалою суду від 11.08.2021р. провадження у даній справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції по справі № 825/997/17.

Ухвалою суду від 20.12.2021р. провадження у справі поновлено у зв`язку з набранням законної сили судовим рішенням Верховного Суду у справі № 825/997/17.

Аргументуючи позовні вимоги заявник зазначив, що орган публічної адміністрації вчинив протиправну бездіяльність з приводу нездійснення перерахунку грошової допомоги на оздоровлення військовослужбовця, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди.

Відповідач, Військова частина А0501 (далі за текстом - владний суб`єкт, військова частина), із поданим позовом не погодився, надіславши до суду письмовий відзив на позовну заяву.

Аргументуючи заперечення зазначив, що діяння з приводу призначення, обчислення і виплати грошової допомоги на оздоровлення військовослужбовцю у спірних правовідносинах були вчинені відповідно до закону. Також, посилався на пропуск позивачем строку звернення до суду з даними позовними вимогами.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з`ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Заявник народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив військову службу за контрактом у штаті Військової частини А0501 з 03.05.2017 року по 15.03.2020 року.

Копією посвідчення серії НОМЕР_2 від 19.04.2018р. підтверджені обставини набуття заявником правового статусу учасника бойових дій.

Наказом командира Військової частини А0501 від 16.03.2020 р. №55 заявника, звільненого наказом командира Військової частини А0501 (по особовому складу) від 03.02.2020р. №22-РС, з 15.03.2020р. було виключено із списків особового складу згаданої частини на підставі п.п. «а» (у зв`язку із закінченням строку контракту) п.2 ч.5 ст.26 Закону України від 25.03.1992р. № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу".

За твердженням заявника, Військовою частиною А0501 було виплачено грошову допомогу на оздоровлення, проте, без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди за 2018-2020 роки.

У відзиві на позов Військовою частиною не заперечується факт виплати заявнику грошової допомоги на оздоровлення без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди за 2018-2020 роки.

За твердженням заявника, він неодноразово звертався усно та письмово до органу публічної адміністрації, зокрема, з питання виплати грошової допомоги на оздоровлення з урахуванням щомісячної грошової винагороди за 2018-2020 роки, проте, відповіді надано не було.

Стверджуючи про невідповідність закону управлінського волевиявлення органу публічної адміністрації з приводу обчислення розміру грошової допомоги на оздоровлення без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди у 2018-2020 роках, заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Статтями 1 і 8 Конституції України проголошено, що Україна є правовою державою, де діє верховенство права.

У ч.2 ст.19 Конституції України згадано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, у ч.1 ст.68 Конституції України також згадано, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Отже, усі без виключення суб`єкти права на території України зобов`язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.

Згідно із статтею 17 Конституції України, Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

За змістом частин першої, другої, четвертої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України".

Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.

Зазначений Порядок діяв на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно пункту 1 розділу XXIII зазначеного Порядку військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Пункт 6 розділу XXIII зазначеного Порядку визначає, що розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Згідно пункту 2 розділу XXIII зазначеного Порядку грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Заявник у позовній заяві стверджував про виплату йому у 2018-2020 роках матеріальної допомоги на оздоровлення, але не у повному розмірі.

Факт виплати вказаної допомоги позивачу, відповідачем не заперечується, про що зазначено у відзиві на позов.

Також, відповідачем не заперечується, що до складу щомісячного грошового забезпечення, з якого обраховувалася грошова допомога на оздоровлення за 2018-2020 роки, не були включені суми щомісячної додаткової грошової винагороди.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" затверджено додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу в розмірах згідно з додатком 15, у тому числі, щомісячні та одноразові.

Суд враховує, що питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №522/2738/17. Так, ухвалюючи постанову від 06.02.2019 у вищеозначеній справі Велика палата дійшла наступних висновків:

Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців як обрахункової величини не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць. Такий принциповий підхід застосовується незалежно від виду виплат.

Наведені висновки відповідають правовій позиції, висловленій у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 по справі №522/2738/17 та Верховним Судом у постановах від 24.06.2020 по справі №640/4032/18, від 16.05.2019 по справі № 826/11679/17.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 10.11.2021 року у справі №825/997/17 дійшла висновку про необхідність відступу від висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 04 листопада 2014 року у справі № 21-473а14, від 03 березня 2015 року у справі № 21-32а15 та від 19 травня 2015 року у справі № 21-466а15 у правовідносинах з питань регулювання складових грошового забезпечення військовослужбовців, що враховуються для проведення виплат при звільненні.

Так, Верховний Суд вказав, що відповідно до змісту Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 671 (у редакції, чинній на час затвердження Інструкції № 550), одним з основних завдань Міністерства оборони України як центрального органу виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, було встановлення порядку грошового забезпечення.

Зазначене повноваження Міністерства оборони України корелює із пунктами 1 Інструкцій № 550 та 595.

Водночас Велика Палата Верховного Суду наголошує, що встановлення підзаконним нормативно правовим актом порядку та умов виплати щомісячної додаткової грошової винагороди не може звужувати чи заперечувати права на отримання такої винагороди, встановленого актом вищої юридичної сили.

Ієрархічні колізії нормативно-правових актів долаються шляхом застосування норми, яка закріплена в нормативно-правовому акті, що має вищу юридичну силу.

Враховуючи правове регулювання спірних правовідносин, застосуванню підлягають норми Закону № 2011-ХІІ та постанови № 889, а не Інструкцій № 595 та №550.

Нормами Закону № 2011-ХІІ також встановлено право військовослужбовців на виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.

З наведених вище мотивів Верховний Суд дійшов висновку, що не підлягають застосуванню норми Інструкції № 260 в частині обмеження включення до грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога, щомісячної додаткової грошової винагороди.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2021 року у справі №825/997/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною четвертою статті 9 Закону №2011-ХІІ Міністру оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення законом не віднесено до їх компетенції та може бути змінений лише законодавцем.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає Закон №2011-ХІІ, а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам Закону №2011-ХІІ.

Водночас, у відзиві на позов стосовно невключення до складу грошового забезпечення при розрахунку матеріальної допомоги на оздоровлення щомісячної додаткової грошової винагороди відповідач посилається на норми постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010р. №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій" та Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам", затвердженої наказом Міністерства оборони України №260 від 11.06.2008.

Разом з тим, позовні вимоги заявлені за спірний період з 2018 року по 2020 рік, проте, відповідачем не надано доказів не виплати заявнику щомісячної додаткової грошової винагороди у 2018-2020 роках або її виплати не систематично, а епізодично.

Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, оцінивши добуті докази за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, підсумовуючи викладені вище міркування, суд доходить до переконання про те, що у ході розгляду справи відповідач як владний суб`єкт не подав доказів відповідності закону оскарженого волевиявлення, а обсяг використаних доказів та обрані мотиви не дозволяють визнати юридично правильними та фактично обґрунтованими ті підстави, які покладені адміністративним органом в основу оскарженого волевиявлення.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-78, 90, 211 КАС України, суд зазначає, що у спірних правовідносинах відповідач не забезпечив дотримання ч.2 ст.19 Конституції України саме при первісному обчисленні розміру грошової допомоги на оздоровлення.

Водночас, вирішуючи спір, суд зважає, що за загальним правилом як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Проте, у даному конкретному випадку у суду відсутні підстави для визнання протиправною бездіяльності, позаяк діяння, реально вчинене Військовою частиною, за суттю є діями суб`єкта владних повноважень.

Зокрема, оскільки у спірних правовідносинах відповідачем вчинено протиправні дії щодо нарахування та виплати грошової допомоги на оздоровлення без урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, то суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати вказані дії владного суб`єкта протиправними, зобов`язавши відповідача здійснити перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та фактично виплачених сум.

Стосовно строків звернення до суду із даними вимогами суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 3 ст. 122 КАС України).

Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

У рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 Конституційний Суд України зазначив, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Таким чином, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України «Про оплату праці» №1774-VIII, зі змінами та доповненнями від 1 січня 2017 року, за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону Закон №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

У постанові від 21 листопада 2018 року (справа №824/166/15-а) Верховний Суд, аналізуючи норми, зокрема, частини другої статті 9 Закону №2011-XII, пункту 33.1 Інструкції, дійшов висновку, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань вважається одноразовим додатковим видом грошового забезпечення військовослужбовців і входить до його складу.

Отже, позивач має право звертатися до суду з позовними вимогами щодо виплати грошової допомоги на оздоровлення без обмеження будь-яким строком.

Аналогічний висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 12.06.2020 р. у справі № 818/1106/16.

При розв`язанні спору, суд зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "ГарсіяРуїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "ХіроБалані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та МесропМовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Розподіл судових витрат зі сплати судового збору в порядку ст. 139 КАС України судом не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір", а доказів понесення інших витрат до суду не надано.

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст.132-139, 241-243, 248, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов - задовольнити частково.

Вийти за межі позову.

Визнати протиправними дії Військової частини А0501 (код ЄДРПОУ 24976272, вул. Горішного, 142, м.Чугуїв, Харківська область, 63505) з приводу нарахування та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) грошової допомоги на оздоровлення за 2018-2020 роки без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди.

Зобов`язати Військову частину А0501 (код ЄДРПОУ 24976272, вул. Горішного, 142, м.Чугуїв, Харківська область, 63505) здійснити обчислення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) грошової допомоги на оздоровлення за 2018-2020 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та провести виплату з урахуванням раніше проведених платежів.

Позов у решті вимог - залишити без задоволення.

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України.

Суддя О.В. Старосєльцева