Рішення № 103174550, 17.01.2022, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2022 р. № 520/23943/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бідонька А.В. розглянувши в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНБІКО" (вул. Молочна, буд. 11, корп. 8, кв./оф.69,м. Харків,61001) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057, код ЄДРПОУ43983495) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНБІКО", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд:

- визнати протиправним і скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Харківській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 23.07.2021 року за № 25659.

- визнати протиправним і скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Харківській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 29.10.2021 року за № 34438.

- зобов`язати Головне управління ДПС у Харківській області виключити товариство з обмеженою відповідальністю «ІНБІКО» (місцезнаходження зареєстровано за адресою: 61001; Харківська обл., м. Харків, вул. Молочна, буд. 11, корпус 8, кв./оф. 69; ідентифікаційний номер юридичної особи: 20177445) з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку на додану вартість.

- вирішити питання про розподіл судових витрат у справі, стягнувши з відповідача Головного управління ДПС у Харківській області на користь позивача товариства з обмеженою відповідальністю «ІНБІКО» (місцезнаходження зареєстровано за адресою: 61001; Харківська обл., м. Харків, вул. Молочна, буд. 11, корпус 8, кв./оф. 69; ідентифікаційний номер юридичної особи: 20177445) 26 000 (двадцять шість тисяч) гри. 00 кой. - витрат на оплату наданих і отриманих правових послуг, 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 кой. - додаткової винагороди Адвокатського об`єднання (гонорар успіху) та 6 810 (шість тисяч вісімсот десять) гри. 00 кой. - загальної суми сплаченого судового збору за подання адміністративного позову до суду, а всього стягнути - 52 810 (п`ятдесят дві тисячі вісімсот десять) гри. 00 кой.

В обґрунтування позовних вимог зазначив про необґрунтованість спірних рішень, які не містять конкретної інформації щодо причин та підстав для їх прийняття про відповідність позивача критеріям ризиковості; оскаржувані рішення не відповідають критеріям чіткості та зрозумілості актів індивідуальної дії, та породжують їх неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов`язку позивача виконати юридичне волевиявлення суб`єкта владних повноважень.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач, Головне управління ДПС у Харківській області, надав до суду відзив на позовну заяву, в якому представник проти задоволення позовних вимог заперечував, вказав, що Комісією ГУ ДПС з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі прийнято рішення від 23.07.2021 №25659 та від 29.10.2021 №34438 про відповідність TOB ІНБІКО" критеріям ризиковості платника податку на підставі п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку. Підставою прийняття даного рішення слугувала податкова інформація, що підприємством сформовано податкові накладні за рахунок придбання послуг та робіт у суб`єктів господарювання, які здійснюють ризикову діяльність. За таких підстав у податкового органу виник сумнів щодо господарської діяльності, що на думку відповідача свідчить про наявність ризиків маніпулювання показниками податкової звітності з ПДВ та втрат бюджету.

Представник позивача надав до суду відповідь на відзив в якій вказав, що без встановлення у судовому порядку обставин відсутності у контрагентів суб`єкта господарювання основних засобів, трудових ресурсів тощо, висновки податкового органу про нереальність господарських операцій носять лише характер припущень.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНБІКО» (ідентифікаційний код юридичної особи: 20177445; фактична та юридична адреса місцезнаходження юридичної особи: 61001, місто Харків, вулиця Молочна, будинок 11, корпус 8. квартира/офіс 69) є юридичною особою, зареєстровано у встановленому законодавстві порядку, перебуває на обліку у Головному управлінні ДПС у Харківській області та набуло статусу платника податку на додану вартість.

Видами діяльності товариства за КВЕД є:є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (код КВЕД 68.20), неспеціалізована оптова торгівля (код КВЕД 46.90) та інвестування в нерухомість.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНБІКО» має орендовані складські приміщення площею - 42 кв.м., за адресою: м. Харків, вул. Миколи Міхновського, 7 А, згідно договору оренди нежилого приміщення від 11.10.2020 року.

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНБІКО» має власну нерухомість: нежитлові приміщення-загальною площею - 629,0 кв.м, за адресою :м. Харків, вул. Серпова,4-В, 2-й поверх, придбану згідно договору на пайову участь в будівництві житлового будинку № 62-9 від 11.04.2015 року.

Діяльність ТОВ «ІНБІКО» не потребує оформлення ліцензій та дозволів.

На підставі пункту 6 Порядку зупинення реєстрації податкової накладноі у розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165, Комісією Головного управління ДПС у Харківській області з питань зупинення реєстрації податкової накладноії/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних прийнято рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 23.07.2021 року за № 25659, згідно якого ТОВ "ІНБІКО" визнано таким, що відповідає критеріям ризиковості платина податку відповідно до пункту 8 Критерії ризиковості платника податку.

25 жовтня 2021 року, через електронний кабінет платника, позивачем подано повідомлення про подання інформації та копій документів щодо невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податків, до якого було додано (завантажено) письмові пояснення з документами. Комісією Головного управління ДПС у Харківській області з питань зупинення реєстрації податкової накладноії коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних прийнято рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 29.10.2021 № 34438, яким, за результатами розгляду інформації, наданої в поясненнях платника від 25.10.2021 року, повторно прийнято рішення про відповідність ТОВ "ІНБІКО" пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість

З оскаржуваних рішеннь вбачається, що підприємство та/або контрагент задіяні у проведенні ризикових операцій.

Вважаючи такі рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України (далі - ПК України) датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

В силу п. 201.10 ст. 201 ПК України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

Функціонування Єдиного реєстру податкових накладних (далі за текстом - ЄРПН) відбувається в автоматизованому режимі за правилами, визначеними Порядком ведення єдиного реєстру податкових накладних, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010, № 1246 (далі - Порядок № 1246), а також Порядком електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 (далі за текстом - Порядок № 569).

Зокрема, п. 12 Порядку № 1246 передбачено, що саме в автоматизованому режимі здійснюється перевірка одержаної від платника податків податкової накладної на предмет наявності підстав для зупинення реєстрації.

Відповідно до п. п. 201.16 ст. 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1165 (далі за текстом - Порядок № 1165).

За визначенням п. 2 Порядку № 1165 автоматизований моніторинг відповідності податкової накладної/розрахунку коригування критеріям оцінки ступеня ризиків - сукупність заходів та методів, що застосовуються контролюючим органом для виявлення ознак наявності ризиків порушення норм податкового законодавства за результатами проведення автоматизованого аналізу наявної в інформаційних системах контролюючих органів податкової інформації.

Відповідно до п. 6 та п. 7 Порядку № 1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється. Питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня. У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку. Включення платника податку до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення. Платник податку отримує рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку через електронний кабінет у день прийняття такого рішення (додаток 4). У рішенні зазначається підстава, відповідно до якої встановлено відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку. У разі надходження до контролюючого органу відповідного рішення суду, яке набрало законної сили, комісія регіонального рівня виключає платника податку з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку. Комісія регіонального рівня постійно проводить моніторинг щодо відповідності/невідповідності платників податку критеріям ризиковості платника податку. У разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Додатком 4 до Порядку зупинення реєстрації № 1165 встановлена форма рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, в якій зазначено, що рішення про відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.

З положень наведених норм чинного законодавства України вбачається, що прийняття контролюючим органом рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку змінює правовий режим моніторингу реєстрації податкових накладних в ЄРПН, з абсолютною невідворотністю призводить до зупинення реєстрації будь-якої складеної цією особою податкової накладної в ЄРПН, а тому спірне рішення Комісії регіонального рівня може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.

Абзацом 14 п. 6 Порядку № 1165 визначено, що у разі надходження до контролюючого органу відповідного рішення суду, яке набрало законної сили, комісія регіонального рівня виключає платника податку з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Зазначене свідчить, що положеннями Порядку № 1165, на відміну від раніше існуючого Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого Постановою КМ України від 21.02.2018 за № 117, передбачено право на оскарження рішення податкового органу щодо включення платника податків до реєстру платників податків.

Отже, Порядок № 1165, який був чинним на час прийняття спірного рішення, прямо передбачає можливість оскарження рішень про відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі № 340/474/20, від 05 січня 2021 року у справі № 640/10988/20, від 05 січня 2021 року у справі № 640/11321/20, від 22 липня 2021 року у справі № 520/111/2.

Верховний Суд у постановах від 16 грудня 2020 року у справі № 340/474/20, від 05 січня 2021 року у справі № 640/10988/20, від 05 січня 2021 року у справі № 640/11321/20 вказав, що при вирішенні спорів такої категорії суди попередніх інстанцій, з огляду на правове регулювання і характер цих відносин, мають досліджувати і надавати оцінку змісту оскаржуваного Рішення, змісту протоколу засідання комісій та наданих податковим органом документів, порядку прийняття рішення та повноваженням комісії контролюючого органу.

Також суд касаційної інстанції зазначив, що комісія контролюючого органу, приймаючи рішення з посиланням на те, що у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, має обґрунтувати суду на підставі якої інформації комісія дійшла такого висновку та надати належні, допустимі докази в підтвердження цієї інформації.

Крім того, незважаючи на те, що затверджена Порядком № 1165 форма рішення не передбачає конкретизації підстав у разі відповідності пунктам 1 - 8 критеріїв ризиковості платника податку, це не скасовує обов`язок податкового органу необхідності доказування, передбаченого частиною другою статті 77 КАС України.

Як убачається з матеріалів справи, оскаржувані рішення прийнято з підстав відповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку, а саме, пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку.

Додатком № 1 до Порядку № 1165 визначені Критерії ризиковості платника податку на додану вартість, пункт 8 яких передбачає, що такий критерій, як наявність у контролюючих органів податкової інформації, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.

Згідно з додатком 4 Порядку № 1165 в рішенні про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку обов`язково зазначається підстава його прийняття, зокрема, відповідний пункт критеріїв ризиковості платника податку та у разі відповідності пункту 8 критеріїв ризиковості платника податку розшифровується, яка саме податкова інформація.

Суд зазначає, що загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Верховний Суд у постанові від 23 жовтня 2018 року у справі № 822/1817/18, яка зазначена судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні, вказав, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Вживання податковим органом загального посилання на пункт відповідних Критеріїв оцінки, без наведення відповідного підпункту, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд. Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Суд зауважує, що оскаржувані рішення податкового органу не містить додаткової інформації щодо контрагентів позивача, які задіяні у проведенні ризикових операцій, в рішеннях лише зазначено "підприємство та/або контрагент задіяні у проведенні ризикових операцій.

З наданого до суду відзиву судом встановлено, що підставою прийняття рішень слугувала податкова інформація, що ТОВ "ІНБІКО" має взаємовідносини за період з жовтня 2020 року по жовтень 2021 року на суму 29 428 грн. 91 коп., в тому числі ПДВ на суму 4 904 грн. 82 коп. з контрагентом ТОВ "СХІДНОУКРАЇНСЬКА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ" (32898963), яке має ознаки ризиковості.

Разом з тим, суд дослідивши первинні документи встановив, що 22 серпня 2017 року між позивачем та ТОВ «Східноукраїнська будівельна компанія» було укладено договір № 31 та 03 березня 2019 року між сторонами було погоджено Специфікацію № 4 на поставку Товару.

За вказаним договором у спірний період позивач придбав у ТОВ «Східноукраїнська будівельна компанія» конструкцію алюмінієву 0,999 м. кв. на суму 7 199 грн. 99 коп., в тому ЧИСЛІ ПДВ 1 200 грн. 00 КОП.

ТОВ «Східноукраїнська будівельна компанія» було виставлено позивачу рахунок на оплату товару №38 від 03.11.2020 р.

Після постачання товару ТОВ «Східноукраїнська будівельна компанія» було зареєстровано відповідну податкову накладну і сплачено всі податкові зобов`язання.

Вартість вказаного товару не сплачено позивачем і за останнім числиться заборгованість.

Крім того, 22 серпня 2018 року між позивачем та ТОВ «Східноукраїнська

будівельна компанія» було укладено договір № 31 та 03 березня 2019 року між сторонами було погоджено Специфікацію № 3 на поставку Товару (блоки віконні із ПВХ і блоки дверні із ПВХ) на суму 202 389 грн. 20 КОП., В тому числі ПДВ

ТОВ «Східноукраїнська будівельна компанія» виставило позивачу рахунок № 9 на авансування придбання товару на суму 202 389 грн. 20 коп. та 14 травня 2019 року позивач здійснив авансування придбання замовленого товару на суму 202 389 грн. 20 коп. шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок контрагента ТОВ «Східноукраїнська будівельна компанія», що підтверджується платіжним дорученням №33 від 14.05.2019 року.

За вказаним договором у спірний період позивач придбав у ТОВ «Східноукраїнська будівельна компанія» блоки віконні із ПВХ 3,332 м. кв. і 0,729 м. кв. на суму 22 228 грн. 92 коп., в тому числі ПДВ 3 704 грн. 82 коп.

Після постачання товару ТОВ «Східноукраїнська будівельна компанія» було зареєстровано відповідну податкову накладну і сплачено всі податкові зобов`язання.

Суд зазначає, що всі надані позивачем документи на підтвердження господарських операцій, оформлені Товариством в рамках укладених Договорів не мають дефекту форми, змісту або походження, котрі в силу статей 198, 201 ПК України, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п. 2.2, 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Разом із тим, відповідачем до суду не надано податкової інформації, що передбачено у п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку, на підставі якої прийнято оскаржене рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку.

Таким чином, суд доходить висновку, що відповідачем не доведено, що існують підстави для застосування до позивача пункту 8 Критеріїв ризиковості платників податку, у зв`язку з чим рішення комісії Головного управління ДПС у Харківській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 23.07.2021 року за № 25659 та від 29.10.2021 року за № 34438 є протиправними та підлягають скасуванню.

Зазначені висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22 липня 2021 року у справі № 520/480/20.

Щодо позовної вимоги позивача про зобов`язання ГУ ДПС у Харківській області виключити ТОВ «ІНБІКО» з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, суд зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 2, 4, 10 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

За правилами частин третьої і четвертої статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Зі змісту наведених норм випливає, що втручанням у дискреційні повноваження суб`єкту владних повноважень може бути прийняття судом рішень не про зобов`язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявами заявників замість суб`єкта владних повноважень.

Тобто, законодавець передбачив обов`язок суду змусити суб`єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження) шляхом прийняття відповідного рішення.

Згідно з позицією Верховного Суду, яка сформована у постановах від 13 лютого 2018 року у справі № 361/7567/15-а, від 07 березня 2018 року у справі № 569/15527/16-а, від 20 березня 2018 року у справа № 461/2579/17, від 20 березня 2018 року у справі № 820/4554/17, від 03 квітня 2018 року у справі № 569/16681/16-а та від 12 квітня 2018 року у справі № 826/8803/15, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію з цього питання, згідно з якої національні суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (пункт 157 рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункт 44 рішення у справі «Брайєн проти Об`єднаного Королівства» (Bryan v. the United Kingdom); пункти 156-157, 159 рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункти 47-56 рішення у справі «Путтер проти Болгарії» (Putter v. Bulgaria № 38780/02).

Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

Натомість, з урахуванням установлених обставин, у цій справі контролюючий орган не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.

При цьому, судом ураховується, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 08.11.2019 по справі № 227/3208/16-а.

Також, суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Водночас, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Крім того, суд звертає увагу, що внаслідок прийняття рішення (про включення платника до переліку ризикових платників податків) позивач потрапляє у стан правової невизначеності.

Вищевказана позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 05 січня 2021 року у справі №640/10988/20.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача у спірних відносинах буде саме зобов`язання ГУ ДПС у Харківській області виключити ТОВ «ІНБІКО» з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Щодо вимог про відшкодування позивачу витрат на надання професійної правничої допомоги, суд зазначає наступне.

Положеннями ч. 1 ст. 132 КАС України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Аналіз долучених позивача до матеріалів справи доказів свідчить, що в обґрунтування заявленої вимоги до суду подано договір про надання правової допомоги №14/07/08-11/2021/МСП від 08.11.2021 року , копію завдання (колькуляція-рахунок) №1 від 08.11.2021 року, звіт (акт) № 1 від 17.11.2021 року та рахунок на оплату №79 від 15.11.2021 року.

Відповідно до акту виконавцем в інтересах клієнта надавались послуги:

1. Інтерв`ювання Клієнта, збір та правовий аналіз інформації, що стосується виниклого спору, збір наявної у Клієнта первинно-бухгалтерської та іншої правової документації щодо госпорарських операцій, що стали предметом спору, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань Клієнту про можливі судові та позасудові способи врегулювання виниклого спору між клієнтом та ГУ ДПС у Харківській області (2 години, вартість 3 000 грн);

2. Вивчення та детальний правовий аналіз первинної та іншої правової документації Клієнта щодо господарських операцій, збір додаткової необхідної для надання належної правової допомоги інформації та документації, уточнення та підсумкове узагальнення фактичних обставин спору (2 години, вартість 3 000 грн.);

3. Збір, вивчення та фактичне застосування до спірних правовідносин нормативно-матеріальної бази, відповідної судової практики (2 години, вартість 3 000 грн.);

4. Підготовка та складання позовної заяви (8 годин, 12 000 грн.);

5. Підготовка та оформлення письмових матеріалів, що додаються до позовної заяви, організація процедури сплати Клієнтом судового збору (3,34 год, вартість 5 000 грн.)

Сторони домовились, що вартість виконаних робіт згідно умов договору становить 26 000 грн.

Відповідно до ч. 7 ст. 134 КАС України обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц.

Разом з тим, суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Надаючи оцінку доказам, наданим позивачем на підтвердження понесених витрат, суд зазначає, що послуги з надання інтерв`ювання Клієнта, збір та правовий аналіз інформації, що стосується виниклого спору, збір наявної у Клієнта первинно-бухгалтерської та іншої правової документації, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань Клієнту про можливі судові та позасудові способи врегулювання виниклого спору, вивчення та детальний правовий аналіз первинної та іншої правової документації Клієнта щодо господарських операцій, збір додаткової необхідної для надання належної правової допомоги інформації та документації, уточнення та підсумкове узагальнення фактичних обставин спору, збір, вивчення та фактичне застосування до спірних правовідносин нормативно-матеріальної бази, відповідної судової практики підготовка та оформлення письмових матеріалів, що додаються до позовної заяви, є складовою процесу написання адміністративного позову, тому вказані витрати не можуть підлягати окремій компенсації за рахунок позивача.

Що стосується відшкодування додаткової винагороди Адвокатського об`єднання (гонорар успіху) у розмірі 20000 грн., суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що відповідно до п. 6.1. Договору №14/07/08-11/2021/МСП від 08.11.2021 про надання професійної правової (правничої) допомоги сторони домовились, що клієнт зобов`язаний сплатити на користь Адвокатського об`єднання додатковий гонорар успіху в розмірі 10% від суми розміру майнової вигоди, яку отримав Клієнт в результаті надання йому Адвокатським об`єднанням правових послуг.

З цього приводу суд зазначає, що «гонорар успіху» є складовою гонорару адвоката і належить до судових витрат. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд повинен оцінювати, зокрема, і «гонорар успіху» за критерієм розумності таких витрат, їх співмірності з ціною позову, складністю справи та її значенням для сторони справи.

Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року по справі № 904/4507/18.

В постанові Верховного суду від 24 листопада 2021 року по справі № 420/1109/20 вказано, що ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення "гонорару успіху" у справі яка розглядається є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.

Враховуючи те, що справа, по якій адвокатом надано послуги, є справою незначної складності, суд зазначає, що складання адвокатом в рамках даної адміністративної справи документів, такі послуги не є послугами значного обсягу. Крім того, справа слухалась у порядку спрощеного провадження без виклику сторін, отже представництво інтересів у судовому засіданні не потребувало витрат часу, суд дійшов висновку про те, що заява про відшкодування позивачу судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, підлягає частковому задоволенню у сумі 2000,00 грн.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, так як, оскаржуване рішення щодо включення позивача до переліку ризикових платників податку на додану вартість не відповідає усім критеріям, визначеним частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНБІКО" (вул. Молочна, буд. 11, корп. 8, кв./оф.69,м. Харків,61001) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057, код ЄДРПОУ43983495) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Харківській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 23.07.2021 року за № 25659.

Визнати протиправним і скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Харківській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 29.10.2021 року за № 34438.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Харківській області виключити товариство з обмеженою відповідальністю «ІНБІКО» (місцезнаходження зареєстровано за адресою: 61001; Харківська обл., м. Харків, вул. Молочна, буд. 11, корпус 8, кв./оф. 69; ідентифікаційний номер юридичної особи: 20177445) з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку на додану вартість.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНБІКО" сплачений судовий збір у сумі 6 810,00 грн. (шість тисяч вісімсот десять гривень).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНБІКО" витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2 000,00 грн. (дві тисячі гривень).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Бідонько А.В.