Рішення № 103173989, 02.02.2022, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/9245/21

02 лютого 2022 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Баранюка А.З.

за участю:

секретаря судового засідання Пилипенко О.Д.

позивача: ОСОБА_1 ;

представника позивача: Семененко Л.М.;

представника відповідача: Юсипів Х.Р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області (далі - відповідач), в якому просить:

визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Тернопільській області, яка полягає у не вчиненні будь-яких дій, направлених на повернення незаконно отриманих грошових коштів, не виготовленні висновку щодо повернення помилково та зайво сплачених грошових коштів по сплаті ЄСВ з відповідного бюджету та не подання даного висновку до Управління Державної казначейської служби України в Тернопільській області, яке здійснює казначейське обслуговування даних коштів;

зобов`язати ГУ ДПС в Тернопільській області внести зміни в інтегровану картку платника податків ОСОБА_1 шляхом виключення відомостей щодо помилково нарахованих та сплачених 23283,99 грн грошових коштів по сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування та 5508,36 грн суми боргу по сплаті ЄСВ, яка обліковується станом на даний час;

зобов`язати ГУ ДПС в Тернопільській області подати Управлінню Державної казначейської служби України в Тернопільській області висновок про повернення ОСОБА_1 помилково нарахованих та сплачених грошових зобов`язань зі сплати ЄСВ в розмірі 23283,99 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14.05.2019 Головним управлінням ДФС у Тернопільській області була виставлена вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1089-54 У, у відповідності до якої заборгованість позивача станом на 08.07.2019 зі сплати єдиного внеску становила 21030,90 грн.

Не погоджуючись із даною вимогою про сплату боргу (недоїмки), позивач звернувся з позовом до суду, однак під час розгляду справи №500/1360/20 здійснювалось відрахування з заробітної плати позивача на підставі постанови державного виконавця від 04.12.2019, винесеною з примусового виконання оскаржуваної вимоги.

З грудня 2019 по грудень 2020 із заробітної плати позивача було утримано 23283,99 грн, які було перераховано на розрахунковий рахунок ГУ ДПС у Тернопільській області.

За результатами розгляду справи №500/1360/20 судом було прийнято рішення від 20.10.2020, залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.02.2021, яким визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДФС у Тернопільській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1089-54 У від 14.05.2020.

Позивач звернувся до відповідача із заявою про повернення зайво утриманої з заробітної плати грошової суми зі сплати ЄСВ, однак відповідач відмовив йому, зсилаючись на те, що скасування судом вимоги не є підставою для скасування боргу чи приведення у відповідність інтегрованої картки платника податків по цьому платежу.

Однак позивач не погоджується із такою бездіяльністю відповідача, вважає її протиправною, що і слугувало підставою на звернення до суду із відповідним позовом.

Ухвалою судді від 20.12.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

11.01.2022 представник відповідача подав до суду відзив на адміністративний позов, в якому просить відмовити в задоволенні позовну та вказує, що рішенням суду від 20.10.2020 у справі №500/1360/20, зобов`язань контролюючого органу вчинити дії щодо приведення у відповідність інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 шляхом виключення з обліку суми боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не було.

Повернення сплачених платниками податків у передбаченому законом порядку коштів єдиного внеску можливо виключно на підставі заяви такого платника податків та за умови набуття такими коштами статусу "надмірно та/або помилково" сплачених.

Однак, на переконання відповідача, кошти які сплачено ОСОБА_1 у межах виконавчого провадження №60706078, не відносяться до тих, які сплачено "помилково".

Ухвалою суду від 20.01.2022 розгляд справи було відкладено.

26.01.2022 представник відповідача подав до суду додаткові пояснення, у яких вказав, що податковий орган застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум та на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до частини шістнадцятої статті 25 Закону №2464, строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Станом на 09.02.2018 року позивачу нараховано розрахункову суму єдиного соціального внеску за 2017 рік у розмірі 8448,00 грн (704,00 грн (мінімальний розмір ЄСВ в період з 01.01.2017 року по 01.01.2018 року) х 12 місяців).

Станом на 21.01.2019 року позивачу нараховано розрахункову суму єдиного соціального внеску у розмірі 9828,72 грн - загальна сума 18276,72 грн (819,06 грн (мінімальний розмір ЄСВ в період з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року) х12 місяців).

Станом на 31.12.2019 року позивачу нараховано розрахункову суму єдиного соціального внеску у розмірі 8262,54 грн - загальна сума 26539,26 грн (918,06 грн (мінімальний розмір ЄСВ в період з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року) х9 місяців).

Позивачу була винесена вимога №Ф-1089-54-У від 14.05.2019 року на 21030,9 грн. Станом на 31.12.2021 року недоїмка становить 5508,36 грн (26539,26 грн - 21030,9 грн = 5508,36 грн).

Ухвалою суду від 02.02.2022 розгляд справи було відкладено.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити.

Представник відповідача в удовому засіданні проти позовних вимог заперечив, просив відмовити в їх задоволенні.

Суд заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , перебував на податковому обліку як фізична особа-підприємець з 22.07.2008 по 17.12.2019.

14.05.2019 Головним управлінням ДФС у Тернопільській області була виставлена вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1089-54 У, у відповідності до якої заборгованість ОСОБА_1 станом на 08.07.2019 зі сплати єдиного внеску становила 21030,90 грн.

Не погоджуючись із даною вимогою про сплату боргу (недоїмки), позивач звернувся з позовом до суду щодо її оскарження.

Під час розгляду справи №500/1360/20 здійснювалось відрахування з заробітної плати позивача на підставі постанови державного виконавця від 04.12.2019 у виконавчому провадженні №60796078, винесеною з примусового виконання оскаржуваної вимоги.

За результатами розгляду справи №500/1360/20 судом було прийнято рішення від 20.10.2020, залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.02.2021, яким визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДФС у Тернопільській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1089-54 У від 14.05.2020.

Позивач звернувся до відповідача із заявою про повернення зайво утриманої з заробітної плати грошової суми зі сплати ЄСВ, однак відповідач листом від 06.08.2021 №11273/6/19-00-24-04/ НОМЕР_1 відмовив йому, зсилаючись на те, що скасування судом вимоги не є підставою для скасування боргу.

Не погоджуючись із такою бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду із відповідним позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 КАС у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є роботодавці: фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань); фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту).

Частинами 2, 3, 4 ст. 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" встановлено, що єдиний внесок не входить до системи оподаткування. Кошти, що надходять від сплати єдиного внеску та застосування фінансових санкцій відповідно до цього Закону, не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів та використовуватися на цілі, не передбачені законодавством про загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з п.п. 14.1.1-1 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України адміністрування податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та інших платежів відповідно до законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи це сукупність рішень та процедур контролюючих органів і дій їх посадових осіб, що визначають інституційну структуру податкових та митних відносин, організовують ідентифікацію, облік платників податків і платників єдиного внеску та об`єктів оподаткування, забезпечують сервісне обслуговування платників податків, організацію та контроль за сплатою податків, зборів, платежів відповідно до порядку, встановленого законом.

Пунктом 13 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" встановлено, що суми помилково сплаченого єдиного внеску зараховуються в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску або повертаються платникам у порядку і строки, визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наказом Міністерства фінансів України № 6 від 16.01.2016 затверджений Порядок зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів (далі - Порядок), який набрав чинності з 26.02.2016 року.

Враховуючи викладене та предмет позовних вимог, суд вважає, що спірні відносини регулюються вказаним Порядком, як спеціальною нормою, прийнятою на виконання вимог Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

За змістом Порядку, надміру сплачені суми єдиного внеску це суми коштів, які на певну дату зараховані на відповідний рахунок понад нараховані суми єдиного внеску на таку дату (крім сум авансових платежів, граничний строк сплати яких не настав, сплачених відповідно до абзацу другого частини восьмої статті 9 Закону). Рахунок 3719 - відповідні небюджетні рахунки за балансовим рахунком 3719 "Рахунок для зарахування коштів, які підлягають розподілу за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування", відкриті в органах Державної казначейської служби України. Повернення коштів здійснюється у випадках надмірної або помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на відповідний рахунок на підставі заяви платника про таке повернення, яка подається до органу доходів і зборів, на рахунок якого сплачено кошти, за формою, визначеною у додатку 1 до цього Порядку.

Пунктом 7 Порядку встановлено, що у разі надходження заяви про повернення коштів з рахунку 3719 підрозділ органу доходів і зборів, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, у строк не більше ніж десять робочих днів з дати реєстрації заяви проводить перевірку наданої платником інформації.

Заява залишається без задоволення у таких випадках:

невідповідність заяви формі, визначеній у додатку 1 до цього Порядку;

недостовірність викладеної у заяві платника інформації; подання заяви не за місцем обліку надміру та/або помилково сплачених сум єдиного внеску;

наявність у платника заборгованості зі сплати єдиного внеску та/або фінансових санкцій.

У разі відмови в задоволенні заяви про повернення коштів з рахунку 3719 платнику єдиного внеску підрозділом органу доходів і зборів, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, надається повідомлення за підписом посадової особи із зазначенням причин відмови.

У разі задоволення заяви про повернення коштів з рахунку 3719 підрозділ органу доходів і зборів, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, передає заяву з відміткою про підтвердження повернення коштів до підрозділу органу доходів і зборів, відповідального за ведення обліку платежів та складання звітності.

Підрозділ органу доходів і зборів, відповідальний за ведення обліку платежів та складання звітності, у строк не більше ніж три робочих дні з дня отримання заяви з відміткою про підтвердження повернення коштів на підставі даних інформаційної системи готує висновок за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку (далі висновок) та два примірники Реєстру висновків про повернення надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску (далі - Реєстр висновків) за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку. Висновки реєструються в журналі обліку висновків про повернення надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску за формою згідно з додатком 4 до цього Порядку та протягом одного робочого дня від дати їх реєстрації разом з примірником Реєстру висновків передаються до підрозділу органу доходів і зборів, відповідального за ведення фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку.

На підставі висновку та у строк не пізніше ніж три робочих дні з дня його реєстрації підрозділ органу доходів і зборів, відповідальний за ведення фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку, нижчого рівня оформлює розрахунковий документ на повернення коштів з рахунку 3719, на який їх було сплачено, та направляє його відповідному управлінню (відділенню) Державної казначейської служби України у районі, районі у місті, місті обласного, республіканського значення (далі - управління (відділення) Казначейства).

Управління (відділення) Казначейства на підставі розрахункового документа органу доходів і зборів нижчого рівня перераховує кошти за рахунок поточних надходжень за день з відповідного рахунку 3719 на рахунок платника, зазначений у заяві, відкритий у банку або органі Казначейства.

Таким чином, з наведених вимог Порядку вбачається, що органи доходів і зборів не наділені повноваженнями на повернення помилкового сплаченого єдиного внеску. Проте, контролюючий орган, після надходження відповідної заяви платника, за наявності підстав, зобов`язаний у строк, встановлений Порядком, сформувати та подати до управління (відділення) Державної казначейської служби України висновок за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку.

Як зазначалося вище, позивач перебував на податковому обліку як фізична особа-підприємець з 22.07.2008 по 17.12.2019.

При розгляді адміністративної справи №500/1360/20 судом встановлено, що позивач з 01.10.2014 працює у Галицькому коледжі імені В`ячеслава Чорновола і на час винесення рішення займав посаду майстра виробничого навчання водінню транспортних засобів за контрактом укладеним з 01.09.2019 та посаду механіка (0,5 ставки) за сумісництвом з 01.09.2019.

Доказів отримання позивачем у цей період доходів від провадження господарської діяльності судом не встановлено, докази отримання таких в матеріалах справи відсутні, відповідачем під час розгляду справи не надані.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону №2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього в період, за який винесена оскаржувана вимога, нараховував та сплачував роботодавець. Тому, оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1089-54 У від 14.05.2020 є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Рішення суду від 20.10.2020 у справі №500/1360/20 набрало законної сили, і в силу ч.4 ст.78 КАС України, вищенаведені обставини не потребують доказування при розгляді даної справи.

Отже, суд приходить до висновку, що у позивача за спірний період був відсутній обов`язок по сплаті єдиного внеску, а тому при примусовому стягненні коштів з заробітної плати позивача на виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1089-54 У від 14.05.2020, відбулось надмірна сплата ЄСВ.

Враховуючи вищевказане, суд вважає, що відповідач безпідставно відмовив позивачу у задоволенні заяви про повернення надміру сплаченого позивачем єдиного соціального внеску.

Позивач у своїх позовних вимогах просить суд зобов`язати відповідача внести зміни в інтегровану картку платника податків ОСОБА_1 шляхом виключення відомостей щодо помилково нарахованих та сплачених 23283,99 грн грошових коштів по сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування та 5508,36 грн суми боргу по сплаті ЄСВ, яка обліковується станом на даний час та подати Управлінню Державної казначейської служби України в Тернопільській області висновок про повернення ОСОБА_1 помилково нарахованих та сплачених грошових зобов`язань зі сплати ЄСВ в розмірі 23283,99 грн.

Поряд із цим, з аналізу інтегрованої картки платника податків та наданих в судовому засіданні пояснень представника відповідача, судом встановлено, що при примусовому виконанні вимоги №Ф-1089-54 У від 14.05.2020 з позивача було стягнуто кошти у розмірі 21030,90 грн, а відтак 2253,09 грн (23283,99-21030,90=2253,09) не можна віднести до коштів, які стягнуті з позивача щодо сплати єдиного соціального внеску

Також, судом встановлено, що сума недоїмки в розмірі 5508,36 грн нарахована контролюючим органом за ІІ-ІІІ квартал 2019, після винесення вимоги №Ф-1089-54 У від 14.05.2020, та відповідачем не стягувалася.

Беручи до уваги висновки Тернопільського окружного адміністративного суду у справі №500/1360/20 суд також вважає, що вказаний борг у сумі 5508,36 грн обліковується відповідачем протиправно, оскільки у цей період роботодавцем позивача продовжувалася сплата ЄСВ.

Отже загальна сума заборгованості ОСОБА_1 по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, яка підлягає виключенню з облікових даних складає 26539,26 грн (21030,90 грн+5508,36 грн).

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тому, з метою належного та ефективного захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Тернопільській області щодо не подання висновку до органів Державної казначейської служби України про повернення ОСОБА_1 надміру сплаченого боргу з єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 21030,90 грн.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Тернопільській області подати висновок до органів Державної казначейської служби України про повернення ОСОБА_1 надміру сплаченого боргу з єдиного соціального внеску в сумі 21030,90 грн.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Тернопільській області виключити з облікових даних ОСОБА_1 заборгованість по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 26539,26 грн.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відтак, з урахуванням наведеного, позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Тернопільській області щодо не подання висновку до органів Державної казначейської служби України про повернення ОСОБА_1 надміру сплаченого боргу з єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 21030,90 грн.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Тернопільській області подати висновок до органів Державної казначейської служби України про повернення ОСОБА_1 надміру сплаченого боргу з єдиного соціального внеску в сумі 21030,90 грн.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Тернопільській області виключити з облікових даних ОСОБА_1 заборгованість по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 26539,26 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головне управління ДПС у Тернопільській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 07 лютого 2022 року.

Реквізити учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );

відповідач: Головне управління ДПС у Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Білецька, 1, м. Тернопіль, 46003 код ЄДРПОУ 44143637).

Головуючий суддя Баранюк А.З.