Рішення № 103173863, 17.01.2022, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №500/7581/21

17 січня 2022 рокум. Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мартиць О.І. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - ГУ ПФУ в Тернопільській області), в якому просить:

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років згідно з пунктами "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" періоди роботи: з 01.09.1978 по 15.01.1981 на посаді викладача по класу фортепіано в Тернопільській музшколі №2; з 16.01.1985 по 17.08.1987 на посаді викладача по класу фортепіано музичної студії в Будинку офіцерів в м. Чойбалсан; з 01.09.1987 по 01.11.1989 на посаді викладача по класу фортепіано у Тернопільській вечірній музшколі №2; з 01.11.1989 по 20.10.2003 на посаді викладача по класу фортепіано ДМШ №2; з 01.09.2006 по 16.06.2021 (дата призначення пенсії) на посаді викладача та концертмейстера у музичній школі №2 м. Тернополя,

визнати незаконним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про відмову у виплаті грошової допомоги, оформлене листом №5627-5744/Н-02/8-1900/21 від 22.09.2021 та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій, відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що позивач більше як 30 років працювала на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, передбачених відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а тому вважала, що при призначенні пенсії їй буде виплачено грошову допомогу в розмірі десяти місячних пенсій, яка не підлягає оподаткуванню та передбачена пунктом 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV. З 16.06.2021 позивачу призначена пенсія, проте одноразова грошова допомога, що не підлягає оподаткуванню, в розмірі десяти місячних пенсій їй не виплачена.

На заяву щодо виплати грошової допомоги, позивач отримала відмову у виплаті вищезгаданої допомоги у зв`язку із відсутністю необхідного стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" оскільки посаду викладача у позашкільних закладах освіти в Переліку типів позашкільних навчальних закладів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 №433, не передбачено.

Позивач не погоджується з такою відмовою ГУ ПФУ в Тернопільській області, бо вважає, що має достатній стаж для призначення та виплати грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, та передбачена пунктом 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV.

З огляду на вказане звернулась до суду з цим позовом.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 08.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, постановлено судовий розгляд справи проводити суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

09.12.2021 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній вказує, що грошова допомога надається особам, яким призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

До Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 (зі змінами, внесеними постановою від 26.09.2002 №1436), віднесено музичні школи як заклади освіти та позашкільні навчальні заклади. Розділом 1 "Освіта" Переліку передбачено, що право на таку пенсію мають, зокрема, вчителі та викладачі у загальноосвітніх навчальних закладах, військових загальноосвітніх навчальних закладах, музичних і художніх школах.

Відповідач зазначає, посаду викладача у позашкільних закладах освіти в Переліку типів позашкільних навчальних закладів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 №433, не передбачено.

Отже, на переконання відповідача, позивач не набула достатнього страхового стажу роботи, що дає право на виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, відтак просить відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою суду від 10.12.2021 у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про зобов`язання вчинити певні дії призначено судове засідання на 10.01.2022.

10.01.2022 представником відповідача подано до суду заяву про розгляд справи без участі Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області за наявними матеріалами справи, проти позовних вимог заперечує в повному обсязі із мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.

Позивач 10.01.2022 подала до суду заяву в якій просила долучити до матеріалів справи копію трудової книжки, справу розглянути в порядку письмового провадження.

Згідно частини третьої статті 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до частини дев`ятої статті 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Частиною четвертою статті 229 КАС України визначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Ухвалою суду від 10.01.2022 визначено перейти до розгляду адміністративної справи №500/7581/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про зобов`язання вчинити певні дії в порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Тернопільській області та отримує з 16.06.2021 пенсію за віком.

Позивач звернулася до відповідача із заявою про виплату їй одноразової грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV.

Листом від 22.09.2021 №5627-5744/Н-02/8-1900/21 ГУ ПФУ в Тернопільській області відмовило позивачу у виплаті вищезгаданої допомоги у зв`язку із відсутністю необхідного 30-ти річного стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Також у листі зазначено, що до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 (зі змінами, внесеними постановою від 26.09.2002 №1436), віднесено музичні школи як заклади освіти та позашкільні навчальні заклади. Розділом 1 "Освіта" Переліку передбачено, що право на таку пенсію мають, зокрема, вчителі та викладачі у загальноосвітніх навчальних закладах, військових загальноосвітніх навчальних закладах, музичних і художніх школах.

Посаду викладача у позашкільних закладах освіти в Переліку типів позашкільних навчальних закладів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 №433, не передбачено.

Вважаючи дії відповідача щодо незарахування до страхового стажу роботи, що дає право на призначення грошової допомоги та відмову у виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, позивач звернулася до суду з цим позовом за захистом свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом (стаття 46 Конституції України).

Відповідно до підпункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Аналізуючи наведені норми законодавства Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі №462/5636/16-а дійшов висновку, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у особи необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України №1058-IV будь-якого іншого виду пенсії.

Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191 (далі - Порядок №1191).

Пунктом 2 Порядку №1191, зокрема, встановлено, що до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909.

Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909, (у редакції, чинній після внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 №1436) установлено заклади освіти і посади, робота на яких дає право на пенсію за вислугою років - у позашкільних навчальних закладах: директори, їх заступники з навчально-виховної, навчальної, виховної роботи, завідуючі відділами (лабораторіями, кабінетами), художні керівники, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.

У цьому Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, не передбачена посада позивача.

Водночас дорученням Кабінету Міністрів України від 06.01.1995 №39721 за клопотанням Міністерства соціального захисту населення України від 01.02.1995 №01-3/133-02-2 дія постанови №909 від 04.11.1993 поширена на викладачів музичних, художніх, хорових, хореографічних шкіл, шкіл мистецтв та інших шкіл естетичного виховання, без внесення змін до вказаної постанови.

Однак таке доручення було прийнято 06.01.1995, тобто до внесення постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 №1436 змін у Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, редакцією якого не було окремо виділено позашкільні навчальні заклади і посади, робота на яких давала право на пенсію за вислугу років.

Таким чином, вищевказане доручення Кабінету Міністрів України не поширює свою дію на вищезазначений Перелік (у редакції, чинній після внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 №1436). Водночас, при внесенні змін у зазначений Перелік, зміст цього доручення Кабінетом Міністрів України не був урахований.

Згідно зі статтею 10 Закону України "Про освіту" складниками системи освіти є: дошкільна освіта; повна загальна середня освіта; позашкільна освіта; спеціалізована освіта; професійна (професійно-технічна) освіта; фахова передвища освіта; вища освіта; освіта дорослих, у тому числі післядипломна освіта.

Відповідно до частини четвертої статті 21 Закону України "Про позашкільну освіту" педагогічні працівники позашкільних навчальних закладів мають право на пенсію за вислугою років за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років.

Відповідно до частин першої, третьої, 3 статті 14 вказаного Закону метою позашкільної освіти є розвиток здібностей дітей та молоді у сфері освіти, науки, культури, фізичної культури і спорту, технічної та іншої творчості, здобуття ними первинних професійних знань, вмінь і навичок, необхідних для їх соціалізації, подальшої самореалізації та/або професійної діяльності. Здобуття позашкільної освіти забезпечується закладами позашкільної освіти різних типів, форм власності та підпорядкування, іншими закладами освіти, сім`єю, громадськими об`єднаннями, підприємствами, установами, організаціями та іншими юридичними і фізичними особами.

На підставі пункту 6 Переліку типів позашкільних навчальних закладів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 №433, початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади (школи естетичного виховання: музичні, художні, хореографічні, театральні, хорові, мистецтв та інші), належать до позашкільних навчальних закладів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 №963 "Про затвердження переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників" посада викладача музичної школи та концертмейстера включена до переліку посад педагогічних працівників.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №876/5312/17 та від 13.02.2019 у справі №233/4308/17 зазначено, що з огляду на проаналізовані норми законодавства й ураховуючи наявність у національному законодавстві правових "прогалин" щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення викладачів у позашкільних закладах освіти, визначених у Конвенції, а також з метою реалізації положень статті 46 Конституції України щодо недопущення обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави, суд дійшов висновку, що викладачі позашкільних навчальних закладів, які входять до структури освіти України, мають право отримання пенсії за вислугу років, у тому числі музичних шкіл та шкіл мистецтв.

Такі висновки враховуються судом у цій справі та дають підстави для висновку, що стаж роботи на посадах, на яких працювала позивач у музичній школі та школі мистецтв, викладач та концертмейстер зараховуються при визначенні права на призначення їй пенсії за вислугу років відповідно до підпункту "е" статті 55 Закону №1788-XII.

За змістом положень статті 62 Закону України №1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі Порядок №637).

Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Судом досліджено записи трудових книжок позивача, з яких вбачаються такі відомості про роботу позивача:

з 01.09.1978 по 15.01.1985 на посаді викладача по класу фортепіано в Тернопільській музшколі №2;

з 16.01.1985 по 17.08.1987 на посаді викладача по класу фортепіано музичної студії в Будинку офіцерів в м. Чойбалсан;

з 01.09.1987 по 01.11.1989 на посаді викладача по класу фортепіано у Тернопільській вечірній музшколі №2;

з 01.11.1989 по 20.10.2003 на посаді викладача по класу фортепіано ДМШ №2;

з 01.09.2006 по 16.06.2021 (дата призначення пенсії) на посаді викладача та концертмейстера у музичній школі №2 м. Тернополя.

Таким чином, беручи до уваги правову позицію у подібних правовідносинах, відображену Верховним Судом у постановах від 13.02.2019 (справа №233/4308/17), від 07.11.2019 (справа №676/5649/17), від 15.01.2020 (справа №541/2142/16-а), від 08.04.2020 (справа №149/2408/17), суд доходить висновку, що викладач та концертмейстер музичної школи є педагогічним працівником позашкільного навчального закладу, тобто працівником освіти, а тому до спеціального стажу у розумінні пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" ОСОБА_1 підлягає зараховуванню її робота з 01.09.1978 по 15.01.1981 на посаді викладача по класу фортепіано в Тернопільській музшколі №2, з 16.01.1985 по 17.08.1987 на посаді викладача по класу фортепіано музичної студії в Будинку офіцерів в м. Чойбалсан, з 01.09.1987 по 01.11.1989 на посаді викладача по класу фортепіано у Тернопільській вечірній музшколі №2, з 01.11.1989 по 20.10.2003 на посаді викладача по класу фортепіано ДМШ №2, з 01.09.2006 по 16.06.2021 (дата призначення пенсії) на посаді викладача та концертмейстера у музичній школі №2 м. Тернополя навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена затвердженим Переліком №909.

На підставі викладеного, суд вважає, що позивач підпадає під дію пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV та має право на отримання грошової допомоги при призначенні пенсії за віком у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Суд констатує, що надані позивачем документи підтверджують її право на отримання грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058-IV, оскільки судом встановлено наявність усіх обов`язкових передумов для виникнення права на її отримання, а саме: наявність у ОСОБА_1 необхідного спеціального стажу роботи (більше 30 років); вихід позивача на пенсію з посади в закладах та установах державної або комунальної форми власності (що не заперечується відповідачем); неотримання позивачем до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV будь-якого іншого виду пенсії (що також не заперечується відповідачем).

Отже, наявні підстави для визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Тернопільській області щодо незарахування до страхового стажу позивача спірного періоду та невиплати грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій передбаченої пунктом 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058-IV. У вказаній частині позов підлягає задоволенню.

З метою забезпечення ефективного захисту прав позивача належить також задовольнити позовну вимогу про зобов`язання ГУ ПФУ в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV періоди роботи з 01.09.1978 по 15.01.1981 на посаді викладача по класу фортепіано в Тернопільській музшколі №2, з 16.01.1985 по 17.08.1987 на посаді викладача по класу фортепіано музичної студії в Будинку офіцерів в м. Чойбалсан, з 01.09.1987 по 01.11.1989 на посаді викладача по класу фортепіано у Тернопільській вечірній музшколі №2, з 01.11.1989 по 20.10.2003 на посаді викладача по класу фортепіано ДМШ №2, з 01.09.2006 по 16.06.2021 (дата призначення пенсії) на посаді викладача та концертмейстера у музичній школі №2 м. Тернополя а також нарахувати і виплатити грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів правомірність своїх дій в частині відмови у зарахуванні до спеціального страхового стажу спірних періодів роботи позивача та виплати грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій на день її призначення. Позов належить задовольнити повністю.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати по сплаті судового збору у сумі 908,00 грн, який перераховано в бюджет відповідно до квитанції №0.0.2320190868.1 від 28.10.2021.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо незарахування ОСОБА_1 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", періодів роботи з 01.09.1978 по 15.01.1981 на посаді викладача по класу фортепіано в Тернопільській музшколі №2, з 16.01.1985 по 17.08.1987 на посаді викладача по класу фортепіано музичної студії в Будинку офіцерів в м. Чойбалсан, з 01.09.1987 по 01.11.1989 на посаді викладача по класу фортепіано у Тернопільській вечірній музшколі №2, з 01.11.1989 по 20.10.2003 на посаді викладача по класу фортепіано ДМШ №2, з 01.09.2006 по 16.06.2021 (дата призначення пенсії) на посаді викладача та концертмейстера у музичній школі №2 м. Тернополя.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", періоди роботи з 01.09.1978 по 15.01.1981 на посаді викладача по класу фортепіано в Тернопільській музшколі №2, з 16.01.1985 по 17.08.1987 на посаді викладача по класу фортепіано музичної студії в Будинку офіцерів в м. Чойбалсан, з 01.09.1987 по 01.11.1989 на посаді викладача по класу фортепіано у Тернопільській вечірній музшколі №2, з 01.11.1989 по 20.10.2003 на посаді викладача по класу фортепіано ДМШ №2, з 01.09.2006 по 16.06.2021 (дата призначення пенсії) на посаді викладача та концертмейстера у музичній школі №2 м. Тернополя.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій, яка не підлягає оподаткуванню, відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області судові витрати у сумі 908,00 грн (дев`ятсот вісім грн 00 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 17 січня 2022 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 );

відповідач:

- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: Майдан Волі, 3, м. Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ: 14035769).

Головуючий суддя Мартиць О.І.