Рішення № 103173602, 08.02.2022, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2022 року Справа № 480/6904/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Осіпової О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/6904/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити дії, визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, в якій просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови їй у врахуванні пільгового стажу за період роботи з 02.08.2004 року по 02.10.2018 року в Казенному підприємстві «Шосткинський казенний завод «Імпульс» на посаді контролера виробів цеху № 23, контролер виробів капсульного виробництва цеху № 23, контролер виробництва (спеціальні технічні виробництва) цеху № 23, що дає право на пільгову пенсію за Списком № 1;

- зобов`язати відповідача зарахувати їй пільговий стаж за період роботи з 02.08.2004 року по 02.10.2018 року в Казенному підприємстві «Шосткинський казенний завод «Імпульс» на посаді контролера виробів цеху № 23, контролер виробів капсульного виробництва цеху № 23, контролер виробництва (спеціальні технічні виробництва) цеху № 23, що дає право на пільгову пенсію за Списком № 1;

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах від 01.09.2020 року;

- зобов`язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах з врахуванням пільгового стажу з часу на право її отримання.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона досягла пенсійного віку та має підстави для призначення пенсії на пільгових умовах. Позивач звернулася до відповідача, однак рішенням ГУ ПФУ в Сумській області їй було відмолено у призначенні пенсії, у зв`язку з недосягненням пенсійного віку. Посилання відповідача на недосягнення позивачем на час звернення з заявою про призначення пенсії пенсійного віку, в розумінні положень ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», є, на думку позивача, неправомірним та порушує конституційні права позивача на пенсійне забезпечення, адже ставить позивача в гірше становище ніж передбачене ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Крім того позивачка вказує, що відповідачем неправомірно до пільгового стажу не зараховано період роботи на посаді, яка передбачена Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, в той час як такий стаж підтверджується трудовою книжкою, довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії. Позивач вважає рішення про відмову у призначенні пенсії неправомірним та необґрунтованим. А тому вважає, що відповідач зобов`язаний призначити позивачу пенсію з наступної дати, після досягнення нею 45-ти річного віку, та провести відповідні нарахування та виплати.

Ухвалою суду від 17 листопада 2020 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження по даній справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлені строки для подання відзиву.

18.12.2020 відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує. Зазначає, що дії головного управління щодо незарахування до пільгового стажу період роботи з 02.08.2004 по 02.10.2018 в КП Шосткинському казенному заводі «Імпульс» є правомірними та такими, що відповідають п.1 ч. 2 ст. 114 Закону 1058, оскільки позивач не набув право на пенсію відповідно до цієї статті у зв`язку з недосягненням віку, відсутністю необхідного для призначення пенсії стажу, підтвердженого атестацією робочих місць, та відсутністю професії у списках професій праця на яких дає право на призначення пільгової пенсії за віком, чинних на період роботи особи.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 24 червня 2021 року зупинено провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у зразковій адміністративній справі №360/3611/20.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року поновлено провадження у справі.

Суд, перевіривши матеріали справи, повно та об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Позивачка ІНФОРМАЦІЯ_1 досягла віку 46 років, що підтверджується копією її паспорта (а.с.7).

26.08.2020 позивачка звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком (а.с.64).

ГУ ПФУ в Сумській області прийнято рішення від 01.09.2020 № 4553, яким відмовлено позивачці у призначенні пенсії на пільгових умовах у зв`язку із недосягненням позивачкою віку, який надає право на призначення пенсії на пільгових умовах, та недостатністю пільгового стажу, оскільки пенсійним органом не зараховано до пільгового стажу період роботи в Казенному підприємстві «Шосткинський казенний завод «Імпульс» з 02.08.2004 по 02.10.2018 у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують внесення змін до атестації робочих місць від 01.07.2011 № 275, від 01.07.2016р. № 271 (зміни від 18.02.2020 №80 та від 10.12.2019 №781) та Державного висновку експертизи умов праці (а.с.66).

Листом від 02.09.2020 № 1800-0302-8/42222 відповідачем на звернення позивача від 26.08.2020 року повідомлено, що рішенням від 01.09.2020 року йому відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.п.1 п.1 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року №1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV) у зв`язку з відсутністю пільгового стажу 7 років 6 місяців та у зв`язку з недотриманням вимог п. 2 статті 44 Закону № 1058-ІV, яким передбачено, що заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Одночасно повідомлено, що період роботи на КП Шосткинському казенному заводі “Імпульс” на посаді контролера виробів цеху №23, контролера виробів капсульного виробництва цеху №23, контролера виробів капсульного виробництва (спеціальні хімічні виробництва) цеху №23 з 02.08.2004 по 02.10.2018 роки не можливо зарахувати до пільгового стажу по списку №1, у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують внесення змін до атестації робочих місць від 01.07.2011 № 275, від 01.07.2016р. № 271 (зміни від 18.02.2020 №80 та від 10.12.2019 №781) та Державного висновку експертизи умов праці (а.с.11).

Не погодившись із вказаним рішенням відповідача, позивачка звернулась до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Водночас у пункті 5 рішення № 8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.

За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

У преамбулі Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-XII) зазначено, що цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Згідно із статтею 2 Закону № 1788-XII за цим Законом призначаються трудові пенсії: до яких відносяться пенсії за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

За приписами статті 12 Закону № 1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Згідно п. "а" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (в редакції чинній до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року №213- VIII) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Отже, за змістом вищенаведеної норми пенсія за віком на пільгових умовах є особливим видом пенсії, яка призначається конкретній особі на підставі наявного страхового стажу, залежить від праці такої особи в особливих умовах, певно визначений час, призначення якої має відбуватись при досягненні нижчого пенсійного віку.

У постанові від 18.02.2020 у справі № 1840/3344/18 Верховний Суд зазначив, що “пенсія за віком” - це свого роду "державний депозит" (примусовий та індивідуальний) кожної особи, який залежить від праці такої особи, та підлягає безумовному поверненню з боку держави у встановленому розмірі протягом всього життя пенсіонера після досягнення певного віку.

Суд вважає, що зазначений правовий висновок необхідно розповсюдити також і на "пенсії за віком на пільгових умовах".

Законом № 213-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", який набрав чинності з 01.04.2015, збільшено раніше передбачений статтею 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 45 років до 50 років.

09.07.2003 було ухвалено Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-ІV).

03.10.2017 Верховною Радою України було ухвалено Закон "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" № 2148-VIII, яким Закон України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" доповнено розділом XIV-1, який передусім, у контексті предмету спору, містить пункт 1 частини 2 статті 114 такого змісту:

на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку ... , зокрема, 49 років 6 місяців - з 1 квітня 1974 року по 30 вересня 1974 року.

За конституційним поданням народних депутатів України Закон № 213-VIII перевірявся на відповідність Конституції України.

Рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року у справі № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти “б” - “г” статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року № 213-VIII (пункт 1 Рішення № 1-р/2020).

Саме це Рішення Конституційного Суду України у справі № 1-р/2020 покладено в основу позовних вимог.

Позивачка вважає, що при досягненні нею віку 45 років вона має право на пенсію на пільгових умовах.

Натомість, як вбачається з рішення від 01.09.2020 № 4553, відповідач фактично керується Законом № 1058-ІV (в редакції Закону №2148-VIII), за яким, пенсійний вік жінок зайнятих повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 становить 50 років та до досягнення вказаного віку, жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку ... , зокрема, 49 років 6 місяців - з 1 квітня 1974 року по 30 вересня 1974 року (а.с.66).

Водночас Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", що містить ідентичні правові норми щодо збільшення пенсійного віку, на предмет конституційності не перевірявся. Згідно із частиною першою статті 92 Закону України від 13 липня 2017 року № 2136-VIII "Про Конституційний Суд України" (далі - Закон № 2136-VIII) юридичну позицію Конституційний Суд викладає у мотивувальній та/або резолютивній частині рішення, висновку.

У рішенні від 23 січня 2020 року Конституційний Суд України зробив висновок щодо неконституційності підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах та визнав неконституційною, зокрема, статтю 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року № 213-VIII (пункт 1 Рішення № 1-р/2020).

Конституційний Суд України в рішенні від 8 червня 2016 року у справі № 4-рп/2016 зауважив, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, не можуть бути прийняті в аналогічній редакції, оскільки рішення Конституційного Суду України є "обов`язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені" (частина друга статті 150 Конституції України). Повторне запровадження правового регулювання, яке Конституційний Суд України визнав неконституційним, дає підстави стверджувати про порушення конституційних приписів, згідно з якими закони та інші нормативно-правові акти ухвалюються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Основного Закону України, пункт 7 рішення № 4-рп/2016).

З огляду на вищенаведене, правова норма, яка регулює правовідносини аналогічно нормі, що визнана Конституційним Судом України неконституційною, або дублює таку правову норму (незалежно від періоду її прийняття та виду нормативного акту, в якому вона втілена), не підлягає застосуванню. У такому разі суд застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.

Висновок у рішенні Конституційного Суду України у справі № 4-рп/2016 зроблений з урахуванням вимог частини 2 статті 150 Конституції України в редакції, чинній на момент прийняття рішення № 4-рп/2016, яка є тотожною статті 151 - 2 Конституції України у редакції на час розгляду справи та статті 8 Конституції України.

Водночас висновок, сформований у пункті 7 рішення № 4-рп/2016, застосовується судом з урахуванням обставин справи та вимог статті 151-2 Конституції України.

Згідно із частиною першою статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

У пункті 3.1 рішення № 1-р/2020 від 23.01.2020 наголошено, що за юридичною позицією Конституційного Суду України верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (абзац другий підпункту 4.3 пункту 4 мотивувальної частини рішення від 27 лютого 2018 року № 1-р/2018). Відповідно до змісту статті 8 Конституції України, розвиваючи практику Конституційного Суду України, верховенство права слід розуміти, зокрема, як механізм забезпечення контролю над використанням влади державою та захисту людини від свавільних дій державної влади.

Також у пункті 4.4. мотивувальної частини Рішення від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 Конституційний Суд України дійшов висновку, що стаття 13, частина друга статті 14, пункти “б”-“г” статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

У першому пункті резолютивної частини рішення КСУ від 23.01.2020 року № 1-р/2020 визнано неконституційними статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року № 213-VIII.

Суд зазначає, що припис акта, визнаний неконституційним Конституційним Судом України із змістовних підстав більше не може бути застосованим під час розгляду справ судами з мотивів його суперечності Конституції України.

Водночас у контексті предмету спору юридична позиція, викладена в Рішенні Конституційного Суду України від 23.01.2020 року № 1-р/2020, застосовується також при оцінці змін до Закону № 1058-IV, які регламентують спірні правовідносини та рішення відповідача.

У пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 року "Про застосування Конституції України" вказано, що оскільки Конституція України, як зазначено в її статті 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Тому, ґрунтуючись на юридичній позиції Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року № 1-р/2020, суд вважає, що ідентична правова норма, яка міститься в Законі України від 03.10.2017 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" № 2148-VIII, теж не відповідає Конституції України, а тому не підлягає застосуванню.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України від 23.02.2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейським судом з прав людини напрацьована практика за якою пенсія включається в поняття "майно" в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Концепція "майна" в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися "правом власності", а відтак і "майном". Отже, при з`ясуванні змісту поняття "майно" недостатньо керуватися національним законодавством держав-учасниць Конвенції.

Так, у рішенні ЄСПЛ від 07.11.2013 року у справі "Пічкур проти України" (заява № 10441/06, пункти 41- 43, 52) Суд акцентував увагу на тому, що: якщо в Договірній державі є чинне законодавство, яким передбачено право на соціальні виплати, обумовлені або не обумовлені попередньою сплатою внесків, це законодавство має вважатися таким, що породжує майновий інтерес, який підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, для осіб, що відповідають вимогам такого законодавства.

Водночас юридична природа соціальних виплат, у тому числі пенсій, розглядається ЄСПЛ не лише з позицій права власності, але й пов`язує з ними принцип захисту "законних очікувань" (reasonable expectations) та принцип правової визначеності (legal certainty), що є невід`ємними елементами принципу правової держави та верховенства права.

Так, у справі "Суханов та Ільченко проти України" ЄСПЛ зазначив, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є чинний Закон, який передбачає таке право, або є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (Заява № 68385/10 та №71378/10, пункт 35).

Отже, у контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції об`єктами права власності можуть бути у тому числі "легітимні очікування" та "майнові права" (Pine Valley Developments Ltd and Others v. Ireland), заява №12742/87; ухвала ЄСПЛ від 13 грудня 1984 року щодо прийнятності заяви S. v. the United Kingdom, № 10741/84).

Тобто коли соціальна чи інша подібна виплата закріплена законом, вона має виплачуватися на основі чітких і об`єктивних критеріїв і, якщо людина очевидно підходить під ці критерії, це породжує у такої людини виправдане очікування в розумінні статті 1 Першого протоколу.

Таким чином, позбавлення права на пенсію або звуження обсягу цього права має здійснюватися на підставі принципу верховенства права (закону, який не повинен суперечити принципам верховенства права має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

За таких обставин та правового регулювання суд вважає, що відповідач не застосував більш сприятливий закон, який передбачає право позивача на обумовлену попередньою роботою пільгову пенсію, проте застосував закон, який позбавляє зазначеного права, отже діяв всупереч вимог верховенства права.

Зазначена позиція суду узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 03.11.2021 у зразковій справі № 360/3611/20.

У зв`язку з вищевикладеним, суд вважає, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку з недосягненням віку відповідно до п.п. 1 п. 1 ст. 114 Закону № 1058-IV.

Щодо позовних вимог про зарахування періоду роботи позивача до пільгового стажу за списком № 1, суд зазначає наступне.

Згідно зі абзацом першим частини другої статті 24 Закону № 1058-ІV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-ІV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Статтею 62 Закону №1788-XII визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Разом з тим, відповідно до п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637, в тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5).

З аналізу зазначених норм законодавства вбачається, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до підпунктів "а", "б" ст.13 і ст.100 Закону №1788-XII регулюється Порядком застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників (36-2003-п) (далі - Списки) при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року №383 (далі - Порядок № 383).

Відповідно до п. 3 Порядку №383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 383, атестація робочих місць за умовами праці (далі - атестація) проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років.

Пунктом 2 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442 (далі - Порядок (далі - Порядок № 442) визначено, що основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між роботодавцем і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 442, атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації, в строки, передбачені колективним договором, але не рідше ніж один раз на п`ять років. До складу комісії включається уповноважений представник виборного органу первинної профспілкової організації, а в разі відсутності профспілкової організації - уповноважена найманими працівниками особа.

Відповідно до підпункту 4.2 пункту 4 Порядку № 383, результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація. Такий же порядок застосовується у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації із визначенням правонаступника.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Відповідно до довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 165 від 12.03.2020 року вбачається, що ОСОБА_1 з 02.08.2004 року по 02.10.2018 року працювала в Казенному підприємстві «Шосткинський казенний завод «Імпульс» повний робочий день на посаді контролера виробів цеху № 23, контролер виробів капсульного виробництва цеху № 23, контролер виробництва (спеціальні технічні виробництва) цеху № 23 та виконувала роботу з 100% огляду виробів які містять вибухові речовини, зайнята на роботах в особливо небезпечній зоні потенційно небезпечних об`єктів, що передбачено Списком № 1 розділ IX підрозділ 7.

Згідно трудової книжки серія НОМЕР_1 від 13.08.1991 року з запису № 8 від 02.08.2004 року вбачається переведення до цеху № 23 контролером виробів за пільговим списком № 1 розділ IX підрозділу 7 в Шосткинському Казенному заводі «Імпульс» на підставі Наказу № 59 від 27.07.2004 року. Згідно запису № 9 від 10.07.2006 року вбачається що позивач переведена контролером виробів капсульного виробництва цеху № 23 пільговий пенсійний список №1, розділ IX підрозділ 7. Згідно запису № 11 вбачається проведення атестації робочих місць згідно Наказу № 275 від 01.07.2011 року. Згідно запису № 12 вбачається проведення атестації робочих місць згідно Наказу № 271 від 01.07.2016 року. Згідно запису № 15 від 01.01.2018 року вбачається змінено професійну назву роботи на «Контролер виробів капсульного виробництва (спеціальні технічні виробництва) цеху № 23, згідно Наказу № 1928 від 19.12.2018 року. Згідно запису № 16 від 01.01.2018 року вбачається проведення атестації робочих місць згідно Наказу № 984 від 28.12.2018 року. 02.10.2018 року позивач звільнилась з роботи за власним бажанням (а.с.13-15).

Вищезазначені дані підтверджуються уточнюючою довідкою № 34/100 від 04.03.2019 року, наказом № 229 від 26.07.2001 року з додатком у вигляді списків найменування професій, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, наказом № 248 від 10.07.2006 року та додатком у вигляді списків, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, наказом № 275 від 01.07.2011 року та в якості додатку перелік найменувань професій, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення, наказом № 271 від 01.07.2016 року та додатком у вигляді переліку посад, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, наказом № 984 від 28.12.2017 року та в якості додатку додаток до переліку найменувань професій, які підтверджують право на пільгове пенсійне забезпечення, наказом № 781 від 10.12.2019 року та в якості додатку перелік найменувань професій, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення (а.с.16-36).

Отже, відповідач незаконно відмовив позивачу у врахування періоду роботи на посаді, що дає право на пільгову пенсію в період з 02.08.2004 року по 02.10.2018 року, оскільки позивачем доведено, що вона працювала повний робочий день на посаді контролера виробів цеху № 23, контролер виробів капсульного виробництва цеху № 23, контролер виробництва (спеціальні технічні виробництва) цеху № 23 та виконувала роботу, що відноситься до Списку № 1.

З огляду на викладене, суд вважає, що рішення ГУ ПФУ в Сумській області від 01.09.2020 № 4553 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії є необгрунтованим, не відповідає вимогам правомірності, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому позовні вимоги щодо скасування спірного рішення та зобов`язання відповідача зарахувати до спеціального стажу ОСОБА_1 , що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, підлягають задоволенню.

Суд приходить до висновку, що для повного захисту прав позивача необхідно зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах з врахуванням пільгового стажу з часу на право її отримання.

Крім того, суд зазначає, що враховуючи положення ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Сумській області суму судового збору у розмірі 840,80 грн.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити дії, визнання протиправним та скасування рішення – задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо відмови ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) у врахуванні пільгового стажу за період роботи з 02.08.2004 року по 02.10.2018 року в Казенному підприємстві «Шосткинський казенний завод «Імпульс» на посаді контролера виробів цеху № 23, контролер виробів капсульного виробництва цеху № 23, контролер виробництва (спеціальні технічні виробництва) цеху № 23, що дає право на пільгову пенсію за Списком № 1.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Пушкіна, 1, код ЄДРПОУ 21108013) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) пільговий стаж за період роботи з 02.08.2004 року по 02.10.2018 року в Казенному підприємстві «Шосткинський казенний завод «Імпульс» на посаді контролера виробів цеху № 23, контролер виробів капсульного виробництва цеху № 23, контролер виробництва (спеціальні технічні виробництва) цеху № 23, що дає право на пільгову пенсію за Списком № 1.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах від 01.09.2020 № 4553.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Пушкіна, 1, код ЄДРПОУ 21108013) призначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) пенсію за віком на пільгових умовах з врахуванням пільгового стажу з часу на право її отримання.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати зі сплати судового збору в сумі 840 грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Пушкіна, 1, код ЄДРПОУ 21108013).

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.О. Осіпова