Рішення № 103173206, 09.02.2022, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

09 лютого 2022 року м. Рівне №460/11633/21

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Волинській області (далі - відповідач), в якому просить суд: 1) визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії №032350012914 від 31.05.2021, щодо відмови у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах; 2) зобов`язати відповідача обчислити, призначити та виплачувати позивачу починаючи з 19 березня 2021 року пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зарахувавши до пільгового стажу роботи за Списком №1 періоди роботи з 02 січня 1989 року по 30 березня 1996 року та з 01 квітня 1996 року по 12 грудня 1996 року. На обґрунтування позовних вимог, позивач вказує, що працював на посадах, які відносяться до робіт з особливо шкідливими умовами праці за Списком №1 у Рівненському заводі високовольтному апаратури ім. 50-річчя Радянської України, АББ РЗВА в спірний період. Таким чином, оскільки позивач працював на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, позивач має право на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. У зв`язку з чим він звернувся до відповідача з заявою, однак, йому було відмовлено у задоволенні вказаної заяви через відсутність у позивача необхідного пільгового стажу. Не погоджуючись з такою відмовою позивач звернувся до суд з даним позовом. Позовні вимоги просить задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою суду 26 серпня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог. На обґрунтування своїх заперечень зазначив, що на виконання принципу, передбаченого ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи Пенсійного фонду України у своїй діяльності щодо призначення та виплати пенсій керуються виключно чинним законодавством України. 24.05.2021 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно статті 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року №1058-IV (далі Закон №1058-ІV) за Списком №1. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Мін`юсті України 27 грудня 2005 за № 1566/11846 (далі-Порядок). Пунктом 4.1 Порядку (із змінами, внесеними постановою Правління Пенсійного фонду України 16.12.2020 № 25-1) встановлено, що заяви, які подаються особами реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію, за місцем проживання заявника.

Відповідно до пункту 4.2 вказаного Порядку після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності (з 01.04.2021) визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. З урахуванням зазначеного Порядку органом, що приймав рішення за заявою позивача про відмову у призначенні пенсії за віком, визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (скріншот із кодом додається). Однак, позивач у позовній заяві просить визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, яке є неналежним відповідачем, в розумінні статті 19 КАС України, оскільки останнє не приймало оскаржуваного рішення про відмову у призначенні пенсії. З огляду на підстави, предмет та учасників спірних правовідносин з приводу рішення №032350012914 від 31.05.2011, вирішення такого спору потребує залучення до справи відповідача — Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області. Також зазначив, що позивачу правомірно відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах, оскільки в останнього відсутній необхідний пільговий стаж.

Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд виходить з наступного.

Обставини справи, встановлені судом:

ОСОБА_1 , після досягнення 53 років, звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Рішенням № 032350012914 від 31.05.2021 року позивачу було відмовлено у призначенні пенсії через відсутність у нього необхідного пільгового стажу. Так, до пільгового стажу не зараховано період з 02.01.1989 по 30.03.1996, з 01.04.1996 по 12.12.1996, оскільки довідки, що підтверджують пільговий стаж роботи на ліквідованій організації видає підприємство , яке не являється правонаступником, що не відповідає пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджено постановою Кабінету міністрів України від 12.08.1993 року №637.

Зі змісту відзиву на позовну заяву вбачається, що оскаржуване рішення було прийняте не відповідачем – Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області, а Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області, про що позивачу стало відомо з дати одержання ним відзиву – 23 листопада 2021 року.

Разом з тим позивач, звертаючись до суду з позовними вимогами щодо визнання протиправним та скасування рішення про відмову у призначенні пенсії № 032350012914 від 31.05.2021 року, визначив відповідачем Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області, в той час, як належним відповідачем за даними вимогами має бути Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, як орган, який приймав оскаржуване рішення.

Тому, позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії №032350012914 від 31.05.2021 звернені до неналежного відповідача.

Варто зазначити, що відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності..

Згідно із ч. 1 ст. 46 КАС України, сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.

Належними є сторони, які є суб`єктами спірних правовідносин.

Належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права.

Відтак, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати по пред`явленому позову при наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

На позивачеві лежить обов`язок довести, що саме йому належить оспорюване право, а вказаний ним відповідач зобов`язаний виконати покладений на нього законом або договором обов`язок.

За правилами ч. 3-7 ст. 48 КАС України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави.

Під час вирішення питання про залучення співвідповідача чи заміну належного відповідача суд враховує, зокрема, чи знав або чи міг знати позивач до подання позову у справі про підставу для залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.

Із аналізу наведеного положення права слідує, що законодавець поклав на позивача обов`язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач. Водночас якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів і суд таке клопотання задовольняє. Ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати відповідне клопотання. У цьому клопотанні позивач обґрунтовує необхідність такої заміни, а саме, чому первісний відповідач є неналежним і хто є відповідачем належним. Подання позивачем такого клопотання свідчить, що він не лише згідний, але й просить про заміну неналежного відповідача належним.

Матеріалами справи стверджується, що позивач не звертався до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача на належного в частині вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення про відмову у призначенні пенсії №032350012914 від 31.05.2021, хоча, як зазначалося вище, позивач дізнався про зазначену обставину 23 листопада 2021 року.

В той же час, суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи. А пред`явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови у позові, що не позбавляє позивача права пред`явити позов до належного відповідача. При цьому, вирішення даного спору належним чином без участі у справі належного відповідача було б прямим порушенням прав особи, яка не залучена до участі у справі у якості відповідача, і до якої мав би бути пред`явлений даний позов.

Отже, оцінивши кожний доказ з точки зору їх належності та допустимості, а в сукупності доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд вважає що позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про відмову у призначенні пенсії №032350012914 від 31.05.2021, задоволенню не підлягають у зв`язку з необґрунтованістю позовних вимог до вказаного відповідача.

Щодо іншої позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області обчислити, призначити та виплачувати позивачу починаючи з 19 березня 2021 року пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зарахувавши до пільгового стажу роботи за Списком №1 періоди роботи з 02 січня 1989 року по 30 березня 1996 року та з 01 квітня 1996 року по 12 грудня 1996 року, суд зауважує, що вона є похідною.

Рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні пенсії №032350012914 від 31.05.2021 у встановленому законом порядку не визнане нечинним, не скасоване, а отже, є чинним.

А, оскільки, позовна вимога про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області обчислити, призначити та виплачувати позивачу починаючи з 19 березня 2021 року пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зарахувавши до пільгового стажу роботи за Списком №1 періоди роботи з 02 січня 1989 року по 30 березня 1996 року та з 01 квітня 1996 року по 12 грудня 1996 року є похідною від зазначеної вище, то задоволення позовних вимог в цій частині буде передчасним.

Суд звертає увагу, що судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень в ході розгляду справи довів правомірність своєї поведінки в спірних правовідносинах.

Натомість, доводи та аргументи позивача, якими останній обґрунтовував позовні вимоги, не знайшли свого підтвердження за наслідками розгляду справи по суті, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Підстави для відшкодування позивачу судового збору у відповідності до статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 09 лютого 2022 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (вул.Кравчука, 22-в, м.Луцьк, Волинська область, 43026, ЄДРПОУ/РНОКПП 13358826)

Суддя Т.О. Комшелюк