Ухвала суду № 103171517, 24.01.2022, Черкаський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

з питань забезпечення позову

24 січня 2022 року Справа № 580/331/22

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово в складі головуючого судді Бабич А.М, розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи заяву адвоката Латиш К.В. від імені ОСОБА_1 про забезпечення його позову до УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ МІГРАЦІЙНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ В ЧЕРКАСЬКІЙ ОБЛАСТІ про визнання протиправним і скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

17.01.2022 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов адвоката Латиш К.В. ( АДРЕСА_1 ) від імені Мерхедж Ральф ( АДРЕСА_2 ; поштова адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП відсутній) (далі – позивач) УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ МІГРАЦІЙНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ В ЧЕРКАСЬКІЙ ОБЛАСТІ (18002, Черкаська обл., місто Черкаси, бульвар Шевченка, будинок 117; код ЄДРПОУ 37852733) (далі – відповідач) про визнання протиправним і скасування рішення від 30.06.2021 №71011500024701, яким позивачу скасовано посвідку на тимчасове проживання.

В обґрунтування зазначив, що оскаржуваним рішенням позивачу скасовано посвідку на тимчасове проживання. Підставою рішення стало отримання інформації про те, що посвідку видано на підставі неправдивих відомостей, підроблених чи недійсних документів. Вказує, що в оскаржуваному рішенні відсутнє вмотивування із нього неможливо встановити, які саме відомості є неправдивими або підробленими чи недійсними.

Ухвалою від 24.01.2022 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, а її розгляд вирішив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

24.01.2022 адвокат Латиш К.В. подалі до суду заяву (вх.№3474/22) про забезпечення позову, в якій просила зупинити дію вказаного вище рішення до набрання законної сили рішенням суду у вказаній справі (далі – Заява).

В обгрунтування зазначила, що позивач є громадянином Лівану, проживає в Україні на підставі посвідки на тимчасове проживання від 26.04.2021 № НОМЕР_1 , яка видана для працевлаштування. У зв`язку з її скасуванням позивач втрачає роботу, повинен виїхати з України, втрачає право на участь у судових засіданнях щодо захисту свого порушеного права. Стверджує, що для відновлення прав та інтересів позивачу необхідно буде докласти зусиль та витрат. Невжиття заходів забезпечення позову можу істотно ускладнити виконання рішення суду та ефективний захист і поновлення прав позивача.

Відповідно до положень ч.1 ст.154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд, врахувавши встановлені законом строки для вирішення таких заяв та запроваджені в Україні карантинні заходи, вирішив розглянути заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

Розглянувши Заяву, оцінивши заявлені доводи, суд вважає її необґрунтованою з огляду на таке.

Частинами 4-6 ст.154 КАС України встановлено, що залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. При цьому, відповідно до ч.2 ст.151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Згідно з ч.2 ст.150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

На підставі ч.1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Велика Палата Верховного Суду у рішенні від 28.03.2018 у справі № 800/521/17 (ЄДРСР 73082059) зазначила, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.

Очевидних ознак протиправності оскаржуваного позивачем рішення на стадії пред`явлення позову у справі судом не встановлено.

Посилання позивача на те, що він втрачає роботу внаслідок спірного рішення, не підтверджене жодними належними, достовірними та достатніми доказами.

Щодо доводів про обов`язок позивача виїхати з України суд врахував.

Оскаржуване рішення прийняте на підставі підп.1 п.63 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 №322 (далі – Порядок). Посвідка скасовується територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі отримання даних з баз даних Реєстру, відповідних автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів та баз інших державних органів або інформації від Національної поліції, СБУ, іншого державного органу, який у межах наданих йому повноважень забезпечує дотримання вимог законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, інформації про те, що посвідку видано на підставі неправдивих відомостей, підроблених чи недійсних документів (підп.1 п.63 Порядку).

Згідно з п.68. Порядку іноземець або особа без громадянства, стосовно яких прийнято рішення про скасування посвідки, повинні здати посвідку, зняти з реєстрації місце проживання та виїхати за межі України в семиденний строк з дня отримання копії такого рішення (крім випадку, визначеного підпунктом 6 пункту 63 цього Порядку).

Суд врахував, що оскаржуване рішення датоване 30.06.2021, в якому зазначено, що його копію надіслано позивачу. У позовній заяві представник позивача зазначила, що лише 10.01.2022 засобам електронної пошти отримала оскаржуване рішення із доданими документами з поштової скриньки від відділу по роботі з іноземцями та біженцями ГУ ДМС в Черкаській області.

Вказані вище норми законодавства не передбачають зміни терміну виконання обов`язку позивачем щодо здачі посвідки, зняття з реєстрації місця проживання та виїзду за межі України в семиденний строк з дня отримання копії такого рішення внаслідок залучення адвоката. Натомість строки для добровільного виконання вказаної норми встановлені виключно з дати отримання відповідною особою такого документа, про що матеріали позову жодного доказу не містять.

Особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу примусового повернення чи примусового видворення іноземців або осіб без громадянства за межі території України та особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу затримання іноземців або осіб без громадянства визначені статтями 288-289 КАС України.

Так, згідно з ч.1 ст.288 КАС України позовні заяви іноземців та осіб без громадянства щодо оскарження рішень про їх примусове повернення в країну походження або третю країну, а також позовні заяви центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальних органів і підрозділів, органів охорони державного кордону або Служби безпеки України про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України подаються до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальних органів і підрозділів, органу охорони державного кордону чи Служби безпеки України або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.

Тобто, у разі невиконання у добровільному порядку вимог п.68. Порядку, процедура примусового видворення відбувається на підставі рішення суду.

Достовірні, допустимі та належні докази наявності таких судових проваджень, початку примусового видворення відсутні.

Отже, наявності обгрунтованих підстав для вжиття заходів забезпечення позову не доведено, Заява не обгрунтована та не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.2-20, 72-78, 150-154, 243, 248, 294 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви (вх. від 24.01.2022 №3474/22) адвоката Латиш К.В. від імені Мерхедж Ральф про забезпечення його позову до УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ МІГРАЦІЙНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ В ЧЕРКАСЬКІЙ ОБЛАСТІ про визнання протиправним і скасування рішення відмовити повністю.

2. Копії ухвали направити учасникам справи.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена протягом 15 днів до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Анжеліка БАБИЧ

Ухвала постановлена, складена в повному обсязі та підписана 24.01.2022.