Рішення № 103171324, 01.02.2022, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2022 року справа № 580/10008/21

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Білоноженко М.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ФОП ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

24.11.2021р. до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернувся ФОП ОСОБА_1 (далі – позивач) до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі – відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову Центрального міжрегіонального управління Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 26.10.2021 №303376, якою накладено штраф на фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 в сумі 34000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що за результатами зважування посадовою особою відповідача була складено Акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, відповідно до якого встановлено перевищення позивачем дозволених вагових параметрів більш ніж на 20%. Позивач вказав, на протиправність оскаржуваної Постанови про накладення штрафу, зазначивши, що позивача не було повідомлено про розгляд справи, що відбувся 26.10.2021р. Крім того, вказав, що на порушення пункту 16 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006р. №1567, оскільки було проведено габаритно-ваговий контроль однією посадовою особою, що в свою чергу є підставою для скасування спірної постанови, оскільки свідчить про існування достатніх підстав для розумного сумніву в достовірності результатів проведеного уповноваженою особою Укртрансбезпеки вагового контролю. Також, відповідачем, на думку позивача, порушено пункт 22 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879, відповідно до якого, у разі виявлення на стаціонарних або пересувних чи автоматичних пунктах габаритно-вагового контролю порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, такий транспортний засіб тимчасово затримується згідно із статтею 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, натомість, як зазначає позивач, його транспортний засіб не затримувався та не розвантажувався, що ставить під сумнів проведену відносно транспортного засобу процедуру зважування, адже якщо у був перегруз, автомобіль не підлягав відпуску для подальшого руху.

Також позивач вказав, що зважування було здійснене не ідентифікованим обладнанням, щодо якого відсутня інформація про належну сертифікацію та своєчасну повірку. Відсутня будь-яка інформація щодо відповідності пункту контролю технічним вимогам до пунктів зважування. Водночас, перед початком зважування посадові особи відповідача обов`язково повинні були надати для ознайомлення такі документи. При цьому, уповноваженими особами Укртрансбезпеки не було враховано властивості вантажу перевезення якого здійснювалось, а саме - гарячого асфальту, а технічні засоби за допомогою якого здійснювалось зважування - унеможливлювало належне зважування відповідно до визначених вимог. Позивачем також вказано на відсутність методики виконання вимірювань поосьових навантажень вантажних транспортних засобів із вантажем, що змінює розподіл навантажень на вісі транспортного засобу в русі (а гарячий асфальт є саме таким вантажем), свідчить про неможливість встановлення достовірного та точного показника навантаження на кожну з осей транспортного засобу. На думку позивача, проведення зважування у русі, шляхом заїзду на платформу ваг, без дотримання часу, необхідного для врівноваження сипучого (подільного) вантажу, не може дати однозначних та достовірних результатів навантаження на одну вісь транспортного засобу, адже це не дозволяє врахувати перерозподіл тиску на осі та зсув центру ваги під час нахилу при заїзді на платформу ваг, тоді як сипучий вантаж, в силу своїх властивостей, легко переміщується з осі на вісь під дією мінімального руху чи мінімального зміщення кута нахилу, натомість у жодному складеному документі не зафіксовано проведених вимірювань між центрами осей транспортного засобу, що не дає змогу встановити їх здвоєність та як наслідок, як саме слід було проводити зважування. На переконання позивача, зважування слід було проводити виходячи в першу чергу із загальної маси, яка становила 39300 кг, тобто не перевищувала встановлені нормативи. Також позивач зазначив, що видача дозволу на перевезення гарячого асфальту, який є подільн

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 29.11.2021р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

21.12.2021р., до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив в задоволенні адміністративного позову відмовити, зазначивши при цьому, що оскільки параметри транспортного засобу позивача перевищували нормативи більш як на 2 відсотки, а саме на 60,94% на здвоєну вісь — 25,75т., при нормативно допустимому — 16., він на законних підставах був віднесений до великовагового, про що було складено Довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю та Акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів. Зазначено, що Листом від 24.09.2021 № 80045/726.4/24-214 Позивачу, за місцем його проживання, що відповідає відомостям Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, завчасно було надіслано повідомлення про розгляд справи на 26.10.2021 року (з 09-00 год. до 11-30 год.). Рекомендований лист позивачу було надіслано 24.09.2021. Відповідно до трекінгу поштових відправлень, даний лист було вручено особисто 27.09.2021. Отже Позивач завчасно отримав дане повідомлення мав можливість підготуватись та бути присутнім при розгляді справи, чи надіслати свої пояснення та заперечення з підтверджуючими документами, однак на розгляд справи позивач не з`явився, явку свого представника не забезпечив. Зазначено, що 23.06.2021р., працівниками Укртрансбезпеки здійснювався габаритно-ваговий контроль спільно з працівниками Національної поліції відповідно до графіка щоденної роботи пересувного пункту габаритно-вагового контролю в Черкаській області на вересень місяць 2021 року. ОСОБА_2 двічі розписався у довідці про результати здійснення ГВК, оскільки на момент перевірки інспектор Укртрансбезпеки в одній особі виступав у якості посадової особи Укртрансбезпеки та в якості оператора вагового комплексу. Проведення зважування, внесення записів або підписів посадових осіб підрозділу Національної поліції в оформлених за результатами здійснення ГВК працівником Укртрансбезпеки матеріалах перевірки, не передбачено нормами чинного закон

Стосовно твердження Позивача про те, що оскільки перевозився сипучий вантаж, який легко деформується та вільно переміщується під дією мінімальних сил, тому проведення зважування у русі не може дати достовірних результатів навантаження на одну вісь транспортного засобу, відповідачем зазначено, що власник та водій транспортного засобу зобов`язані забезпечити правильне розміщення вантажу, забезпечити належну швидкість руху та з метою забезпечення безпеки перевезень виключити можливість його переміщення під час здійснення перевезень, особливо сипучих, оскільки самовільне переміщення вантажу під час перевезення може спричинити порушення гальмівних якостей транспортного засобу, порушити його бокову стійкість на дорозі, призвести до ДТП з непередбачуваними наслідками. За результатами зважування портативна система зважування (ваги) друкує квитанцію про результати зважування по кожному колесу, по кожній осі та всього транспортного засобу разом і посадові особи Укртрансбезпеки (які не здійснюють зважування, оскільки ця функція на них не покладена) тільки контролюють отримані вагові параметри і за їх результатами складають відповідні документи, які не мають ознак застосування владних повноважень. В даному випадку автомобіль на ваги (під час зважування) заїжджав повільно - зі швидкістю не більше 4,5 км на годину, а така швидкість руху не може призвести до значного зміщення вантажу. Крім цього зауважено, що обставини можливого зміщення вантажу, що перевозився позивачем є об`єктивною стороною вчиненого позивачем правопорушення, втім ці обставини не спростовують та не можуть спростовувати самого факту його вчинення. Зазначено, що заборона руху ТЗ не відноситься до компетенції Укртрансбезпеки, оскільки даними повноваженнями наділені працівники Національної поліції, при цьому позивачем не надано жодного доказу, який би свідчив про те, що водій звертався з проханням розвантажити транспортний засіб до перевіряючих та жодного доказу, що йому було відмовлено в цьому. Стосовно відсутності відповідної методики, представника відповідачаими документами, однак на розгляд справи позивач не з`явився, явку свого представника не забезпечив. Зазначено, що 23.06.2021р., працівниками Укртрансбезпеки здійснювався габаритно-ваговий контроль спільно з працівниками Національної поліції відповідно до графіка щоденної роботи пересувного пункту габаритно-вагового контролю в Черкаській області на вересень місяць 2021 року. ОСОБА_2 двічі розписався у довідці про результати здійснення ГВК, оскільки на момент перевірки інспектор Укртрансбезпеки в одній особі виступав у якості посадової особи Укртрансбезпеки та в якості оператора вагового комплексу. Проведення зважування, внесення записів або підписів посадових осіб підрозділу Національної поліції в оформлених за результатами здійснення ГВК працівником Укртрансбезпеки матеріалах перевірки, не передбачено нормами чинного закон

Стосовно твердження про неправильне визначення перевізника, зазначено, що водієм було пред`явлено ТТН від 13.09.2021р. №13092021/8 в якій автомобільним перевізником зазначено ТОВ "КОМПАНІ СМІЛА". В той же час на момент перевірки у водія не було в наявності документа, який би підтверджував законність використання транспортного засобу перевізником, який вказаний в ТТН, про що зафіксовано в акті перевірки № 298578 від 13.09.2021. Вказано, що на момент виявлення порушення, жодного документа, який би вказував на те, що транспортний засіб на законних підставах використовує інший суб`єкт господарювання (договір оренди, тимчасовий реєстраційний талон, довіреність, тощо) не надано. Натомість, згідно Інструкції №379, власник транспортного засобу, в разі передачі транспортного засобу в тимчасове користування, зобов`язаний здійснити перереєстрацію такого транспортного засобу, а водій здійснюючи перевезення вантажів зобов`язаний надавати для перевірки не лише свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, але й документи, на підставі яких на законних підставах використовується транспортний засіб (договір оренди та тимчасовий реєстраційний талон). Позивач до позовної заяви взагалі надає договір оренди транспортного засобу згідно якого ТЗ марки ПАР д.н. НОМЕР_1 передано в оренду ПП "ВЕСТ-ТРАНС 2008", однак якщо б перевезення під час перевірки нібито здійснювалось ПП "ВЕСТ-ТРАНС 2008", договір оренди транспортного засобу за допомогою якого здійснювалося перевезення від 13.09.2021 та тимчасовий реєстраційний талон повинні були бути в наявності у водія і пред`являтись державним інспекторам Укртрансбезпеки на момент проведення перевірки, чого фактично не мало місця.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

На підставі направлення на рейдову перевірку від 08.09.2021р. №012365 службовими особами Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки 13.09.2021р. на автомобільній дорозі Н-16 Золотоноша-Черкаси-Сміла-Умань здійснено перевірку транспортного засобу марки DAF CF 85 д.н.з. НОМЕР_2 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 належить ОСОБА_1 .

За наслідками перевірки складено Акт проведення перевірки від 13.09.2021р. №298578 (далі – Акт перевірки), в якому встановлено здійснення перевезення вантажу з перевищенням встановлених законодавством вагових норм на 60,94% на здвоєну вісь, фактична вага якої склала — 25,75 т., при дозволених 16т., чим порушено вимоги ч.1 абз.16, відповідальність за які передбачена 60 ЗУ “Про автомобільний транспорт”.

Також 13.09.2021р. посадовою особою Укртрансбезпеки, при здійсненні габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки DAF CF 85 д.н.з. НОМЕР_2 складено Акт №0051356 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, яким встановлено, осьові навантаження, зокрема на здвоєну вісь — 25,75 т., а також встановлено фактичну повну масу — 39,3т. Також складено довідку від 13.09.2021р. про результати здійснення габаритно-вагового контролю та розрахунок плати за проїзд.

Від підписання вказаних Актів водій ТЗ відмовився.

Згідно розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування (що є додатком до Акту №0051356 від 13.09.2021р. до сплати позивачу нараховано- 269,66 євро.

19.08.2021р. Державною службою України з безпеки на транспорті (Центральне міжрегіональне Управління Укртрансбезпеки) видано повідомлення про розгляд справи за наслідками здійснення 17.07.2021р. державного контролю на автомобільному транспорті — на 07.09.2021р.

26.10.2021р. Центральним міжрегіональним Управлінням Укртрансбезпеки прийнято постанову №303376 про застосування адміністративно-господарського штрафу згідно абз. 16 ч.1 ст. 60 ЗУ “Про автомобільний транспорт” в сумі 34000,00 грн.

Вважаючи оскаржувану постанову протиправною, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначено Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-III (далі – Закон №2344-III).

Статтею 1 Закону № 2344-III, визначено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Постановою КМУ №1567 від 08.11.2006р. затверджено Порядок (далі - Порядок №1567), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.

За змістом п.п. 2-4 Порядку №1567, державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Відповідно до ст. 6 Закону №2344-III, у разі проведення рейдових перевірок автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Відповідно до п.п. 12-15 Порядку №1567, рейдова перевірка додержання суб`єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка.

Графік проведення рейдових перевірок складається та затверджується керівником Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.

Рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Згідно п.16 Порядку №1567, рейдова перевірка може проводитися однією посадовою особою Укртрансбезпеки.

Габаритно-ваговий контроль проводиться двома посадовими особами Укртрансбезпеки або однією посадовою особою Укртрансбезпеки із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю.

Під час проведення рейдової перевірки можливе, серед іншого, здійснення габаритно-вагового контролю.

Згідно ст. 48 Закону №2344-III, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Пунктом 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30 (далі – Правила №30) передбачено, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Відповідно до п.22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. №1306 (далі — ПДР), за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Відповідно до п.4 Правил №30 рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу здійснюється відповідно до Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" через центри надання адміністративних послуг.

Дозвіл оформлюється уповноваженим підрозділом Національної поліції на підставі погоджувальних документів з власниками вулично-дорожньої мережі, залізничних переїздів, мостового господарства, служб міського електротранспорту, електромереж, електрифікації, електрозв`язку, в яких визначаються умови і режим проїзду зазначених транспортних засобів.

Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Згідно пунктів 5, 6, 7 Правил №30 передбачено, що рух транспортних засобів та їх составів загальною масою до 40 тонн включно, якщо вони не є великогабаритними і контейнеровозів загальною масою до 46 тонн включно та заввишки від поверхні дороги до 4,35 метра включно (на встановлених Укравтодором, Укртрансбезпекою і Національною поліцією маршрутах, які погоджено з організаціями, зазначеними в пунктах 9-13 цих Правил), здійснюється без дозволу.

Дозвіл видається: уповноваженим підрозділом Національної поліції - у разі виїзду за межі України або в`їзду на територію України виключно великогабаритними транспортними засобами; уповноваженими підрозділами Національної поліції в областях, м. Києві, а також Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, - якщо маршрут пролягає в межах Автономної Республіки Крим, області, між областями або між Автономною Республікою Крим, мм. Києвом і Севастополем та іншими адміністративно-територіальними одиницями.

Дозвіл видається на одноразовий проїзд великогабаритного та великовагового транспортного засобу. У разі здійснення постійних проїздів по одному маршруту тим самим транспортним засобом дозвіл може видаватися на кілька проїздів, але не більше ніж на три місяці.

Відповідно до пункту 25 Правил №30 забороняється проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів без дозволу, зазначеного у пункті 4 цих Правил, або документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, що повинні знаходитися у водія і пред`являтися на вимогу уповноважених осіб.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 р. №879 затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі — Порядок №879), відповідно до п.п.3-5-1 п.2 якого, великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. №1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки;

Габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів;

Дозвіл на рух - єдиний уніфікований документ, що видається уповноваженим органом відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. №30 "Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами", після внесення в установлених порядку і розмірі плати за проїзд таких транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, в якому визначаються умови експлуатації транспортних засобів протягом певного часу за встановленим маршрутом і який дає право на проїзд за таких умов.

Відповідно до п.п.15,16,18, 20 Порядку №879, контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють уповноважені підрозділи Національної поліції та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль.

Габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль.

За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.

За результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.

Згідно п.6 Порядку №879, габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.

З аналізу вказаних положень Порядку №879 вбачається, що при здійсненні габаритно-вагового контролю здійснюється перевірка відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Пунктами 12, 13 Порядку №879 визначено, що вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Відповідно до п.п. 20,21 Порядку №1567, виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Відповідно до абз. 16 ч.1 ст.60 Закону №2344-III, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 відсотків, але не більше 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З аналізу положень абз.16 ч.1 ст.60 Закону №2344-III, вбачається, що автомобільний перевізник, у разі перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень більше ніж на 20%, повинен мати дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, у тому числі у разі перевезення подільного вантажу.

При вирішенні даного спору по суті, суд зазначає наступне.

Як встановлено вище судом, за наслідками рейдової перевірки транспортного засобу позивача марки DAF CF 85 д.н.з. НОМЕР_2 , складено Акт перевірки від 13.09.2021р. №298578 та Акт №0051356 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, в якому встановлено здійснення перевезення вантажу з перевищенням встановлених законодавством вагових норм понад 20% на здвоєну вісь, фактична вага якої склала 25,75 т., при дозволених 16т., чим порушено вимоги ч.1 абз.16, відповідальність за які передбачена 60 ЗУ “Про автомобільний транспорт”, в зв`язку із чим віднесено його до великовагового.

При цьому, посадовими особами встановлено відсутність дозволу на рух великовагового транспортного засобу, що стало підставою для прийняття оскаржуваної постанови.

Надавши оцінку посиланням позивача наведеним у позові, суд зазначає наступне.

Стосовно твердження позивача, що зважування транспортного засобу проводила одна посадова особа Укртрансбезпеки, чим, на думку позивача порушено вимоги п.16 Порядку №1567, суд зазначає наступне.

Згідно п.16 Порядку №1567, рейдова перевірка може проводитися однією посадовою особою Укртрансбезпеки.

Габаритно-ваговий контроль проводиться двома посадовими особами Укртрансбезпеки або однією посадовою особою Укртрансбезпеки із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю.

Судом встановлено, що 23.06.2021р., працівниками Укртрансбезпеки здійснювався габаритно-ваговий контроль спільно з працівниками Національної поліції відповідно до графіка щоденної роботи пересувного пункту габаритно-вагового контролю в Черкаській області на вересень місяць 2021 року (наявний у матеріалах справи).

Таким чином, зважування транспортного засобу та оформлення матеріалів перевірки про перевищення вагових параметрів здійснювалося однією особою Укртрансбезпеки - головним спеціалістом ВДК ОСОБА_2 , із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, у зв`язку із чим ОСОБА_2 двічі розписався у довідці про результати здійснення ГВК, оскільки на момент перевірки інспектор Укртрансбезпеки в одній особі виступав у якості посадової особи Укртрансбезпеки та в якості оператора вагового комплексу. В свою чергу, проведення зважування, внесення записів або підписів посадових осіб підрозділу Національної поліції в оформлених, за результатами здійснення ГВК працівником Укртрансбезпеки, матеріалах перевірки, не передбачено нормами чинного законодавства.

З урахуванням зазначеного, судом не встановлено порушень положень п. 16 Постанови КМ України №1567 при зважуванні транспортного засобу позивача.

Стосовно доводів позивача, що після проведення перевірки будь-які заходи, щодо заборони подальшого руху транспортного засобу та зобов`язання розвантажити вантаж з боку контролюючих органів не здійснювались, суд зазначає наступне

Відповідно до пункту 22 Порядку №897 у разі виявлення на стаціонарних або пересувних чи автоматичних пунктах габаритно-вагового контролю порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів такий транспортний засіб тимчасово затримується згідно із статтею 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Стаття 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлює порядок та підстави тимчасового затримання транспортних засобів працівниками уповноважених підрозділів Національної поліції.

З урахуванням зазначеного, затримання транспортного засобу позивача не відноситься до компетенції Укртрансбезпеки, оскільки даними повноваженнями наділені виключно працівники Національної поліції.

Крім того, згідно п.п. 23, 24 Порядку №879, власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб. Після приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами і внесення плати за проїзд такий засіб спрямовується для здійснення повторного габаритно-вагового контролю.

Отже вжиття заходів, щодо усунення порушення та приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами, це право власника великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноваженої ним особи, а не обов`язок перевіряючого. При цьому, судом враховано, що позивачем не надано доказів, які б свідчили про те, що водій звертався з проханням розвантажити транспортний засіб до перевіряючих і йому було відмовлено в цьому.

Стосовно тверджень позивача, що зважування було здійснене не ідентифікованим обладнанням, щодо якого відсутня інформація про належну сертифікацію та своєчасну повірку, при цьому відсутня будь-яка інформація щодо відповідності пункту контролю технічним вимогам до пунктів зважування, а перед початком зважування посадові особи відповідача обов`язково повинні були надати для ознайомлення такі документи, суд зазначає, що позивачем не надано до суду доказів про те, що водій звертався до працівників Укртрансбезпеки з таким проханням, за наслідками якого працівниками Укртрансбезпеки було б відмовлено у наданні водієві для огляду свідоцтва про повірку вагового комплексу.

Крім того, суд зазначає, що з матеріалів справи судом вбачається, що засіб зважувальної техніки, що входить до габаритно-вагового комплексу та за допомогою якого здійснювалося зважування транспортного засобу Позивача, а саме Прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь 030 Т-АS2-РWIА №402, є сертифікованим, відповідають вимогам ДСТУ OIML R 134-1:2010 "Прилади автоматичні для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь" (згідно Свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 22.01.2021р. чинне до 21.01.2022р.

З урахуванням зазначеного, судом вбачається, що перевірка та зважування транспортного засобу позивача здійснено належним та повіреним засобом зважувальної техніки, у зв`язку із чим сумніви позивача у достовірності результатів зважування суд вважає не обгрунтованими.

Щодо доводів позивача, що зважування відбувалось у русі автотранспорту, що вказує на неможливість встановлення дійсного показника навантаження на осі у зв`язку із перевезенням саме подільного вантажу, суд зазначає, що оскільки автомобіль на ваги (під час зважування) заїжджає повільно - зі швидкістю не більше 5-6 км на годину, така швидкість руху не може призвести до значного зміщення вантажу.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду №803/1540/16 від 24.07.2019р.

Крім того, обставини можливого зміщення вантажу, що перевозився позивачем є об`єктивною стороною вчиненого позивачем правопорушення, втім ці обставини не спростовують та не можуть спростовувати самого факту його вчинення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 01.07.2020р. у справі №803/50/17.

Посилання позивача на постанову Верховного Суду від 29.01.2020 у справі №814/1460/16 суд не приймає та зазначає, що у вказаній постанові наведене твердження суду першої інстанції: "Позивачем перевозився подільний вантаж - кукурудза, а чинним законодавством взагалі забороняється перевезення подільних вантажів з перевищенням вагових параметрів автомобільними дорогами (пункт 22.5 Правил дорожнього руху), тому дозвіл на рух такого вантажу не видається, а може лише бути застосована відповідальність у вигляді плати за проїзд, якщо при зважуванні вантажу встановлено порушення вагових параметрів".

Вказане не є правовим висновком Верховного Суду, а лише констатацією обставин і висновків, які зробив суд першої інстанції, з яким у свою чергу не погодився суд касаційної інстанції, скасувавши його рішення та направивши справу на новий судовий розгляд.

Суд зазначає, що за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.

Натомість адміністративно-господарські штрафи за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачені статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", є видом адміністративно-господарських санкцій, що застосовуються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування до суб`єктів господарювання за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, як при перевезенні неподільних вантажів, так і подільних.

Щодо доводів позивача, з приводу неповідомлення його про розгляд справи, суд зазначає насупне.

Судом встановлено, що листом від 24.09.2021р. №80045/726.4/24-21 позивачу, за зареєстрованим місцем проживання та здійснення господарської діяльності ( АДРЕСА_1 ), надіслано повідомлення про розгляд справи на 26.10.2021 року. Рекомендований лист позивачу було надіслано 24.09.2021р. згідно списку згрупованих поштових відправлень, який відповідно до трекінгу поштових відправлень (1800106660760), було вручено особисто - 27.09.2021р.

Таким чином, позивач завчасно отримав дане повідомлення та мав можливість підготуватись, а також бути присутнім при розгляді справи, чи надіслати свої пояснення та заперечення з підтверджуючими документами, у зв`язку із чим вказані доводи позивача щодо його неналежного повідомлення про розгляд справи, суд вважає необгрунтованими.

Стосовно посилань представника позивача, що позивач є лише власником транспортного засобу, а автомобільним перевізником в даному випадку, згідно договору оренди транспортних засобів є ПП «Вест-Транс 2008», у зв`язку із в діях позивача відсутній склад правопорушення, передбаченого ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», оскільки позивач не є перевізником, суд зазначає наступне.

Суд встановив, що згідно договору оренди транспортних засобів №899 від 12.08.2021р., позивач передає в оренду ПП «Вест-Транс 2008» зокрема: автомобіль марки DAF CF 85 д.н.з. НОМЕР_2 .

Крім того, судом встановлено, що водієм, при перевірці, було пред`явлено ТТН від 13.09.2021р. №13092021/8 в якій автомобільним перевізником зазначено ТОВ "ЗЕТ КОМПАНІ СМІЛА".

Суд зазначає, що згідно п. 7 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р. №1388, власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі - власники) зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Відповідно до пункту 6.3 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 серпня 2010 року №379 (далі - Інструкція №379), якщо власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортним засобом іншій фізичній або юридичній особі (особам), то їм за письмовою заявою (додатки 1 і 2), поданою ними особисто або уповноваженим представником (за винятком випадків, коли в Центрі наявна інформація про анулювання таких повноважень), працівниками Центру оформляється і видається тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.

Згідно ч.2 ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» вбачається, що документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства, власник транспортного засобу в разі передачі транспортного засобу в тимчасове користування зобов`язаний здійснити перереєстрацію такого транспортного засобу, а водій, здійснюючи перевезення вантажів, зобов`язаний надавати для перевірки не лише свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, але й документи, на підставі яких на законних підставах використовується транспортний засіб (договір оренди та тимчасовий реєстраційний талон, оскільки саме він підтверджує право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.

Судом також враховано висновки Верховного Суду у Постанові від 20.12.2018р. по справі № 804/8740/16, згідно яких, пряма вимога щодо наявності реєстраційних документів на транспортний засіб у водія міститься у статті 39 Закону № 2344-ІІІ. Наявність тимчасового реєстраційного талону, відповідно і необхідність звернутися про його отримання, встановлена Законом №2344-ІІІ.

Підсумовуючи наведене, суд зазначає, що на підтвердження обставини здійснення перевезення саме ПП «Вест-Транс 2008», у водія повинні були бути в наявності, зокрема, договір оренди транспортного засобу, за допомогою якого здійснювалося перевезення та тимчасовий реєстраційний талон, та пред`являтись державним інспекторам Укртрансбезпеки на момент проведення перевірки.

Як зазначає відповідач та не заперечується позивачем, вищевказані документи на право користування ТЗ саме ПП «Вест-Транс 2008» не було надано в ході рейдової перевірки, як не було подано і в ході розгляду справи відповідачем — 26.10.2021р. При цьому не було надано копію тимчасового реєстраційного талону, на підтвердження права користування транспортним засобом, також і до матеріалів даної справи, в ході її розгляду.

З урахуванням зазначеного, наданий позивачем договір оренди транспортних засобів №899 від 12.08.2021р. лише у ході судового розгляду, про який не було повідомлено посадових осіб відповідача та за відсутності тимчасового реєстраційного талону, на строк дії такого договору, свідчить про обгрунтованість притягнення до відповідальності саме позивача, як власника транспортного засобу.

Щодо суті виявленого порушення, суд зазначає наступне.

З огляду на те, що параметри транспортного засобу перевищили нормативно допустимі параметри більш ніж на 20 % (а саме на 60,94%), відповідно до ч.4 ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", ст.33 Закону України "Про автомобільні дороги", Правил №30, Порядку №879 обов`язковим документом для руху такого транспортного составу автомобільними дорогами є відповідний дозвіл на рух, виданий уповноваженим підрозділом Національної поліції.

Доказів наявності у позивача, як у автомобільного перевізника, такого дозволу при перевезенні 13.09.2021р. вантажу, суду не надано.

Суд зазначає, що позивач як автомобільний перевізник несе відповідальність за дотримання габаритно-вагових параметрів при перевезенні вантажів, а тому, завантажуючи вантажний автомобіль в межах дозволеної фактичної маси, зобов`язаний враховувати дозволені нормативні навантаження на осі транспортного засобу, нерівномірний розподіл маси вантажу на осі, зміну маси транспортного засобу та можливе перевищення вагових параметрів після здійснення заправки автомобіля пальним, а тому повинен використовувати в таких випадках транспортний засіб з відповідними технічними параметрами, з урахуванням специфіки вантажу.

Доводи позивача про те, що ним перевозився подільний та сипучий вантаж (гарячий асфальт), у зв`язку із чим необхідно брати лише фактичну повну його масу, без врахування осьового навантаження, суд вважає безпідставними, оскільки п.22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. №1306, який встановлює спеціальні правила для руху транспортних засобів та їх составів у разі, зокрема, навантаження на здвоєну вісь - 16 т. не передбачає виключень в залежності від характеру вантажу. Натомість, отримання дозволу на перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень, в разі перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством більше п`яти відсотків є законодавчо встановленим обов`язком перевізника в силу положень ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт". При цьому, положення вказаного Закону не містять виключень до подільних вантажів.

Судом враховано, що відповідно до пункту 4 абзацу 2 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року №30, допускається перевищення вагових параметрів на визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2%.

На переконання суду, законодавцем передбачено критичну похибку в розмірі 2%, що дозволяє враховувати специфіку вантажу, в тому числі й подільного, який під час транспортування здатний зсуватися.

Як зазначалось вище, за результатами габаритно-вагового контролю (зважування) транспортного засобу з вантажем встановлено перевищення дозволеного навантаження на здвоєну вісь на 60,94%, що перевищило допустиму похибку у 2%, передбачену для можливого збільшення осьового навантаження, зумовленого нерівномірним розподілом подільного (сипучого) вантажу у вантажній платформі (причепі) під час руху транспортного засобу.

До того ж, суд зауважує, що в контексті п.22.5 Правил дорожнього руху перевізник, зважаючи на особливості та характер вантажу, зобов`язаний обрати вагу, яка водночас не перевищуватиме як повну масу транспортного засобу, так і навантаження на осі.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду №803/1540/16 від 24.07.2019р.

Стосовно посилання позивача на відсутність Методики зважування транспортного засобу для підтвердження неможливості встановлення точного показника навантаження на кожну з осей транспортного засобу з відповідним вантажем (сипучим, подільним), суд враховує таке.

В розумінні пп.2 п.2 Порядку №879 вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Пунктом 19 Порядку №879, у редакції чинній на час прийняття такого Порядку, встановлювалося, що регламент проведення вимірювання і зважування та технічні параметри вимірювального і зважувального обладнання визначаються Укравтодором згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 №385 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. №30 і від 27 червня 2007 р. №879" пункт 19 Порядку №879 викладено в такій редакції: "Під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансінспекція або її територіальні органи керуються методикою, затвердженою Мінекономрозвитку". При цьому змін до п.п.2 п.2 Порядку №879 внесено не було.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №671 "Про внесення змін до Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні" виключено пункт 19 Порядку №879.

З огляду на виключення п.19 Порядку №879, наявність у терміні "вимірювання" посилання на методику, затверджену спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології, не розцінюється судом як наявність у відповідача обов`язку під час здійснення габаритно-вагового контролю керуватися методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Викладене за своєю суттю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постановах від 02.08.2018 у справі №820/1420/17, від 21.09.2018 у справі №804/5296/17.

Крім того, судом враховано висновки Верховного Суду, наведених у постанові від 03.07.2019 у справі №819/1381/16, згідно яких, відсутність методики, затвердженої Мінекономрозвитку, не є підставою для не внесення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та не звільняє перевізників від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу, у зв`язку з чим відповідні посилання позивача не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Отже, враховуючи встановлений під час перевірки факт перевищення транспортним засобом позивача габаритно-вагових норм та відсутність дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України, суд вважає, що постанова відповідача про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу є правомірною і підстав для визнання її протиправною під час розгляду справи судом не встановлено.

Враховуючи вищевикладене, суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, дійшов висновку, що доводи позивача про протиправність оскаржуваної постанови є необґрунтованими та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до частин 1,2 статті 77 КАС, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що відповідачем доведено правомірність власних дій при прийнятті спірної постанови, в зв`язку із чим у задоволенні адміністративного позову належить відмовити.

У відповідності до ст. 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. 2, 5, 6, 14, 77, 241-246, 255, 263, 295, КАС України суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову – відмовити.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.

Суддя Марина БІЛОНОЖЕНКО