Рішення № 103171221, 12.01.2022, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2022 року справа № 580/3839/21

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Білоноженко М.А.,

за участі:

секретаря судового засідання - Хіврич В.В.,

представника позивача - Драченка В.В.

представника Черкаської обласної прокуратури - Олійник І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Черкаської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на посаді,

ВСТАНОВИВ:

11.06.2021р. до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернувся ОСОБА_1 (далі – позивач) до Черкаської обласної прокуратури (далі – відповідач), в якому просить:

- стягнути з Черкаської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на посаді в розмірі 284 917,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 01.12.2020р. у справі №823/3267/14, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.03.2021р., поновлено позивача на посаді прокурора Черкаської області, рішення суду у частині поновлення позивача на посаді допущено до негайного виконання, однак поновлено позивача лише — 07.06.2021р. - наказом Генерального прокурора №244к. Позивач вказує, що період з 02.12.2020р. до 06.06.2021р. - є періодом затримки виконання рішення про поновлення на посаді, в зв`язку з чим у відповідності до вимог КзПП та Постанови КМУ №100 просить стягнути з відповідача грошові кошти за вказаний період затримки. При розрахунку середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на посаді, позивач просив врахувати середньоденну заробітну плату згідно довідки Черкаської обласної прокуратури № 21-331 вих21 від 09.06.2021 року.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 06.07.2021р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

28.07.2021р., до суду від представника Черкаської обласної прокуратури надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, зазначивши при цьому, що виключно до компетенції Генерального прокурора належить питання прийняття рішення про призначення, звільнення, а відтак і поновлення прокурорів областей. Саме Офіс Генерального прокурора виступає в якості роботодавця позивача, є особою, на якого покладено виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 01.12.2020, постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.03.2021 у справі № 823/3267/14. Фактично спірні правовідносини щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора Черкаської області відповідно до судових рішень, виникли не за участю Черкаської обласної прокуратури, а з Офісом Генерального прокурора, тому належним відповідачем у цій справі є останній.

30.07.2021р. позивачем подано відповідь на відзив, в якій серед іншого вказано, що лише Черкаська обласна прокуратура проводить нарахування та виплату заробітної плати працівникам прокуратури в Черкаській області, в тому числі і Позивачу. У зв`язку з ієрархічністю системи органів прокуратури, при зверненні до суду керівного складу регіональної прокуратури з позовом про стягнення середньої заробітної плати як за час вимушеного прогулу, так і за час затримки виконання рішення суду - належним відповідачем може бути, як Офіс Генерального прокурора, так і відповідна Регіональна прокуратура.

11.08.2021р. представником Черкаської обласної прокуратури подано заперечення на відповідь на відзив, в якому зокрема зазначено, що фактично спірні правовідносини щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора Черкаської області відповідно до судових рішень, виникли не за участю Черкаської обласної прокуратури, а з Офісом Генерального прокурора, тому належним відповідачем у цій справі є останній. Окрім цього, обласна прокуратура не може надати пояснення з приводу причин затримки виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 01.12,2020 у справі № 823/3267/14, оскільки, прийняття рішення про поновлення прокурора на адміністративній посаді не відноситься до її повноважень, при цьому позивачем не вказано у позовній заяві, яке саме його право чи інтерес порушено Черкаською обласною прокуратурою.

Ухвалою суду від 31.08.2021р. здійснено перехід у розгляді справи №580/3839/21 зі спрощеного у загальне позовне провадження, продовжено строк проведення підготовчого та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 23.09.2021р. залучено до участі в даній адміністративній справі в якості другого відповідача – Офіс Генерального прокурора.

23.10.2021р. до суду від представника Офісу Генерального прокурора надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, зазначивши при цьому, що системний аналіз ст. 236 КЗпП України, ст. ст. 44, 371-373 КАС України дає підстави вважати, що винесення ухвали про виплату незаконно звільненому працівнику середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, можливе за умови добросовісного користування таким працівником наданими законом правами, зокрема щодо вчинення ним необхідних дій, спрямованих на примусове виконання належним органом судового рішення про поновлення на посаді. У матеріалах особової справи ОСОБА_1 відсутні матеріали щодо надходження вказаного рішення суду для примусового виконання. Щодо застосування коефіцієнту підвищення посадового окладу, вказано, що постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1213 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100» пункт 10 виключено. Також зазначено, що оскільки всі підвищення посадових окладів відбулися з 01.12.2015р. та 06.09.2017р. тощо, а відповідно до Порядку розрахунок середньоденної заробітної плати обчислюється, виходячи з виплат за попередні два місяці роботи, тобто серпень-вересень 2014 року, то здійснити розрахунок середньої заробітної плати з вказаних дат не є можливим, тому коефіцієнт підвищення посадового окладу не належить до застосування під час обчислення середнього заробітку ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу. Крім того, зазначено, що розрахунок втраченого заробітку потрібно проводити на основі того посадового окладу (з урахуванням коефіцієнту підвищення, якщо таке було у розрахунковому періоді), який отримував би позивач як прокурор (чи прирівняні до нього за посадою прокурори), будучи на тій посаді, з якої його неправомірно звільнили (тобто в ГПУ, а не в Офісі Генерального прокурора). На переконання відповідача, для розрахунку середньої заробітної плати за час затримки виконання рішення суду слід застосовувати розмір середньоденної заробітної плати 794,08 грн. (згідно із довідкою Черкаської обласної прокуратури від 09.06.2021р. №21-331вих-21), у зв`язку із чим сума середньої заробітної плати за час затримки виконання рішення суду становить 100 054,08 грн (794,08 грн. х 126 робочих днів).

01.11.2021р. позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій зазначив, що у зв`язку з неоднозначністю судової практики щодо визначення відповідача в спорах про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі за участі органів прокуратури, в якій виклав позовні вимоги в наступній редакції:

- стягнути з Черкаської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на посаді в розмірі 284 917,50 грн.

- стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на посаді в розмірі 284 917,50 грн.

Також 01.11.2021р. позивачем подано до суду відповідь на відзив Офісу Генерального прокурора, в якій серед іншого, зазначено, що оскільки Позивача поновлено на посаді 01 грудня 2020 року, тобто за час дії пункту 10 постанови КМУ №100, коефіцієнти підвищення посадових окладів визначені згідно постанови Кабінету Міністрів України №1013 від 09.12.2015 року «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» та постанови Кабінету Міністрів України №657 від 30.08.2017 року «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури» підлягають застосуванню. Крім того, зазначено, що позивачем, при визначенні середньоденної заробітної плати, не були враховані коефіцієнти підвищення посадового окладу визначені статтею 81 Закону України «Про прокуратуру», а відтак посилання Офісу Генерального прокурора на пункти 61-64 постанови Верховного Суду від 18.06.2021р. у справі №826/17798/14 є необгрунтованими.

21.12.2021р. у судовому засіданні закрито підготовче провадження та здійснено перехід до розгляду справи по суті.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Черкаським окружним адміністративним судом у рішенні від 01.12.2020р. у справі №823/3267/14 встановлено, що наказом Генерального прокурора України №194к від 13.03.2014, відповідно до ст.ст.15,16 Закону України «Про прокуратуру», старшого радника юстиції ОСОБА_1 призначено прокурором Черкаської області. Наказом від 23.10.2014р. №1483к, відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про очищення влади» та статей 15, 16 Закону України «Про прокуратуру», на підставі довідки про результати вивчення особової справи ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора Черкаської області у зв`язку з припиненням трудового договору відповідно до п. 7-2 ст. 36 КЗпП та увільнено від обов`язків голови колегії прокуратури цієї області.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 01.12.2020р. у справі №823/3267/14 визнано протиправним та скасовано наказ №1483к Генерального прокурора України від 23 жовтня 2014 року про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Черкаської області та поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора Черкаської області з 24.10.2014р.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді допущено до негайного виконання.

За наслідками апеляційного оскарження вказаного рішення суду, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.03.2021р., рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 01.12.2020р., в зазначених частинах - залишено без змін.

Вказана постанова набрала законної сили — 09.03.2021р.

Наказом Генерального прокурора від 07.06.2021р. №244к - скасовано наказ Генерального прокурора України №1483к від 23 жовтня 2014 року про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Черкаської області та поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора Черкаської області з 24.10.2014р.

Позивач, вказуючи про невиконання судового рішення про поновлення його на роботі у період з 02.12.2020р. по 06.06.2021р., звернувся до суду із даним позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді публічної служби за вказаний період.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною другою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі — КАС України) передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно зі статтею статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Пунктом 3 частини першої статті 371 КАС України встановлено, що рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, підлягає негайному виконанню (стаття 235 Кодексу законів про працю України, далі - КзПП).

Згідно із статтею 236 КзПП, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов`язок полягає у тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду.

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави.

Відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, встановлена статтею 236 Кодексу законів про працю України, згідно якої проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці.

Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникла у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Таким чином, згідно статті 236 Кодексу законів про працю України проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці. Закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Підсумовуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що наявність вини відповідача у затримці виконання судового рішення не є обов`язковою підставою для задоволення заявлених вимог, в даній справі наявність цієї вини випливає із норм Конституції України, згідно яких судові рішення, які набрали законної сили, повинні виконуватись державними органами добровільно.

Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 Кодексу законів про працю України суду належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

Аналогічна правова позиція викладена у постанова Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 802/1183/16-а та від 05.03.2020 року у справі №280/360/19.

З урахуванням зазначеного, доводи представника відповідачів про відсутність матеріалів щодо надходження вказаного рішення суду для примусового виконання та відсутність заяви позивача про його поновлення не може слугувати обставинами, що позбавляють уповноважений орган від виконання встановленого Законом обов`язку негайно виконати рішення суду про поновлення особи на роботі. При цьому, суд врахував, що представник Офісу Генерального прокурора була присутня в судовому засіданні - 01.12.2020р., при оголошенні рішення Черкаського окружного адміністративного суду у справі №823/3267/14, відтак про рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та допуск зазначеної частини рішення до негайного виконання, представнику Офісу Генерального прокурора було відомо 01.12.2020р.

Суд зазначає, що судове рішення про поновлення на посаді підлягає негайному виконанню та жодним чином не може ставитися в залежність від будь-яких обставин, окрім непереборних.

З огляду на встановлені державні гарантії обов`язковості виконання судових рішень, суд зазначає, що затримка виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника тягне обов`язок роботодавця виплатити такому працівникові середній заробіток за весь час затримки.

Суд звертає увагу, що стаття 236 КЗпП України не містить застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткові дії, що вказують на його бажання поновитися на роботі. Добровільне виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обов`язок. Зазначений обов`язок не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі.

Зазначений висновок суду відповідає правовим висновкам Верховного Суду висловленому у постановах від 11.06.2020р. (справа №816/1895/18) та від 10.05.2019р. (справа №816/1791/17).

Доводи представника відповідача що у разі добровільного невиконання рішення суду про поновлення на посаді таке судове рішення виконується примусово в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", суд вважає необгрунтованим в контексті заявлених позовних вимог, оскільки згідно статті 236 КзПП виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі проводиться незалежно від вини роботодавця в цій затримці. Закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Зважаючи на викладене вище, відповідачем не доведено належними та достатніми доказами неможливість виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 01.12.2020р. у справі №823/3267/14 в частині поновлення позивача на посаді прокурора Черкаської області з 24.10.2014р., у період з 02.12.2020р. по 06.06.2021р.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що позивач має право на виплату йому середнього заробітку за час затримки виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 01.12.2020р. у справі №823/3267/14 починаючи з 02.12.2020р. (день наступний після прийняття рішення у справі №823/3267/14) по 06.06.2021р. (07.06.2021р. позивача поновлено).

При вирішенні питання з якого органу належить стягнути середній заробіток за час затримки виконання рішення, суд врахував наступне.

Згідно з п. 3 ч. 1 статті 9 ЗУ «Про прокуратуру», Генеральний прокурор призначає прокурорів на адміністративні посади та звільняє їх з адміністративних посад у випадках та порядку, встановлених цим Законом.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 36 Закону України «Про прокуратуру» адміністративними посадами в обласних прокуратурах є посада керівника обласної прокуратури.

З наведеного вбачається, що виключно до компетенції Генерального прокурора належить питання прийняття рішення про призначення, звільнення, а відтак і поновлення прокурорів областей.

Як встановлено вище судом, Генеральним прокурором прийнято наказ №244к від 07.06.2021р. про поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора Черкаської області з 24.10.2014р.

Судом враховано, що предметом даного спору є стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на посаді.

З огляду на те, що рішення про поновлення на посаді підлягало виконанню Генеральним прокурором, та виконано саме ним, суд доходить висновку, що стягнення середнього заробітку, має бути здійснено саме з Офісу Генерального прокурора, як органу, який виконував рішення суду про поновлення на роботі.

Суд зазначає, що відповідно до висновків Верховного Суду, висловлених у постанові від 21.04.2021р. у справі №461/1303/19, середній заробіток за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою в розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці.

Доводи позивача, що стягнення середнього заробітку необхідно здійснити з Черкаської обласної прокуратури, як органу, який нараховував заробітну плату працівникам прокуратури, в тому числі й позивачу, суд вважає не обгрунтованими, оскільки спірна виплата не є заробітною платою та не входить до її структури, натомість є виплатою, гарантованою державою, право на отримання якої пов`язано з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

З урахуванням зазначеного, вимоги позивача про стягнення середнього заробітку з Черкаської обласної прокуратури суд вважає не обгрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

При визначенні розміру належного до стягнення середнього заробітку, суд зазначає наступне.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст.27 Закону «Про оплату праці» за правилами, передбаченими постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі - Порядок № 100).

Абзацом 1 пункту 2 розділу ІІ Порядку №100 визначено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час (абзац 3 пункту 2 розділу ІІ Порядку №100).

Пунктом 10 вказаного порядку (у редакції чинній у спірний період та до 12.12.2020р.) передбачено, що у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення.

Виходячи з відкоригованої таким чином заробітної плати у розрахунковому періоді, за встановленим у пунктах 6, 7 і 8 розділу IV порядком визначається середньоденний (годинний) заробіток. У випадках, коли підвищення тарифних ставок і окладів відбулось у періоді, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток, за цим заробітком здійснюються нарахування тільки в частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення тарифних ставок (окладів).

При визначенні розміру середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді, судом враховано, що згідно довідки Черкаської обласної прокуратури від 09.06.2021р. №21-331вих-21 (наявна в матеріалах справи), середньоденна заробітна плата, розрахована із нарахованої заробітної плати та кількості фактично відпрацьованих днів за 2 два місяці перед звільненням (серпень-вересень 2014 року) складає - 794,08 грн.

Суд встановив, що після звільнення позивача з органів прокуратури, що мало місце 23.10.2014р., посадові оклади працівників органів прокуратури підвищувались двічі згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» від 09.12.2015р. №1013 та згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 657.

Так, згідно з підпунктом 3 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» від 09.12.2015р. №1013, підвищено на 25% посадові оклади, в тому числі, працівників прокуратури.

Згідно з п.6 постанови від 09.12.2015 №1013 вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 1 грудня 2015 року.

Таким чином посадовий оклад за посадою позивача з 01.12.2015 склав 3938 грн. (3150 грн.+25%).

Коефіцієнт підвищення посадового окладу позивача з 01.12.2015 склав 1,25, відкоригована таким чином середньоденна заробітна плата склала 992,73 грн. (794,08*1,25).

У такому розмірі посадові оклади застосовувались в період з 01.12.2015р. до 05.09.2017р. включно.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 657 внесено зміни до постанови КМУ від 31 травня 2012 року № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» та, зокрема, викладено в новій редакції додатки 1, 2 і 7 до постанови Кабінет Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505.

Згідно з додатком №2 до постанови Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р №614, Черкаська область віднесена до І групи областей за оплатою праці. Таким чином збільшений посадовий оклад за посадою позивача становив 8970 грн.

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів, постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 657 вперше офіційно оприлюднена у офіційному друкованому виданні «Урядовий кур`єр» від 06.09.2017, № 165, а тому у відповідності до ст. 52 ЗУ «Про Кабінет Міністрів України» набула чинності в цей же день, 06.09.2017р.

Отже коефіцієнт підвищення посадового окладу за посадою позивача з 06.09.2017р. склав 2,277806 (8970 грн./ 3938 грн.).

Відкоригована таким чином середньоденна заробітна плата склала 2261,25 грн. (992,73*2,277806).

Згідно з пунктом 5 Порядку №100, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Відповідно до пункту 8 розділу ІІІ Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Разом з тим, суд зазначає, що середньоденна заробітна плата скоригована з урахуванням коефіціента підвищення у розмірі - 2261,25 грн., як величина для розрахунку розміру середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на посаді, не може бути застосована при розрахунку середнього заробітку позивача у період з 02.12.2020р., у зв`язку із наступним.

Суд зазначає, що Рішенням Конституційного суду України від 26 березня 2020 року №6-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з п. 2 резолютивної частини цього рішення, положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Відтак, для цілей визначення чинної заробітної плати працівників прокуратури застосовуються положення статті 81 Закону «Про прокуратуру» №1697-VІІ.

Цією статтею в редакції Закону України від 19.09.2019 р. №113-ІХ передбачено, що заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (частина 1, 3 статті 81). У відповідності до частини 4 цієї ж статті посадові оклади прокурора обласної прокуратури установлюється пропорційно до посадового окладу прокурора окружної прокуратури з коефіцієнтом 1,2.

Відповідно до п. 4 розділу ІІ Прикінцеві і перехідні положення Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури” від 19.09.2019р. №113-IX, день початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур визначається рішеннями Генерального прокурора стосовно Офісу Генерального прокурора, усіх обласних прокуратур, усіх окружних прокуратур. Вказані рішення публікуються у газеті “Голос України”.

Згідно наказу Генерального прокурора від 08.09.2020р. №414 “Про день початку роботи обласних прокуратур”, днем початку роботи обласних прокуратур визначити 11 вересня 2020 року.

Таким чином, з 11.09.2020р. виплата грошового забезпечення працівникам обласних прокуратур почато у відповідності до змінених умов оплати праці, згідно зі ст. 81 ЗУ “Про прокуратуру”.

Підсумовуючи наведене, суд зазначає, що середньоденна заробітна плата скоригована з урахуванням коефіціента підвищення у розмірі - 2261,25 грн., як величина для розрахунку розміру середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на посаді, могла бути застосована при розрахунку середнього заробітку позивача у період до 10.09.2020р. включно, однак не може враховуватись у період з 02.12.2020р., оскільки з 11.09.2020р. виплату грошового забезпечення працівникам обласних прокуратур почато у відповідності до змінених умов оплати праці, згідно зі ст. 81 ЗУ “Про прокуратуру”.

При цьому, суд враховує, що 09 грудня 2020 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №1213 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. №100», згідно з якою виключено п. 10 Порядку №100.

Вказана постанова №1213 офіційно опублікована у виданні «Урядовий кур`єр» №242 від 12.12.2020р. та з цієї ж дати набула законної сили.

Тобто, положення Порядку №100 (у редакції з 12.12.2020р.) не передбачають, при обрахунку середнього заробітку, застосування коефіцієнтів підвищення заробітної плати та нових умов заробітної плати, щодо підвищень заробітної плати.

З урахуванням зазначеного, середньоденна заробітна плата, при розрахунку середнього заробітку позивача у період з 02.12.2020р. по 06.06.2021р., не підлягає коригуванню із застосуванням коефіцієнтів підвищення та становить 794,08 грн., згідно довідки Черкаської обласної прокуратури від 09.06.2021р. №21-331вих21.

Таким чином, розмір середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді публічної служби, за період з 02.12.2020р. по 06.06.2021р. (127 робочих днів у вказаний період) х 794,08 грн. середньоденної заробітної плати, становить 100 848, 16 грн.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Підсумовуючи наведене, оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, виходячи з системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про часткову обгрунтованість позовних вимог, з огляду на що адміністративний позов належить задовольнити частково.

Згідно положень статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору у відповідності до положень ст. 5 Закону України “Про судовий збір”.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 241-246, 255, 295 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з Офісу Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, код ЄДРПОУ - 00034051) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП — НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді публічної служби, за період з 02.12.2020р. по 06.06.2021р. включно в сумі 100 848 (сто тисяч вісімсот сорок вісім) грн. 16 коп. (без відрахування податків та обов`язкових платежів)

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.

Суддя Марина БІЛОНОЖЕНКО

Повний текст рішення складено 02.02.2022р.