Рішення № 103170898, 01.02.2022, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2022 року справа № 580/2055/21

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Білоноженко М.А. в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

09.04.2021р. до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - відповідач) в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо відмови у призначенні пільгової пенсії ОСОБА_1 з 27 січня 2021 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області призначити ОСОБА_1 пільгову пенсію відповідно до п. «а» ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 27 січня 2021 року.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що має пільговий стаж роботи за Списком №1 – 8 років, 1 місяць 6 днів та досягла 45 років, відтак набула право на отримання пенсії за віком на пільгових умовах, згідно п. «а» ч.1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в зв`язку із чим звернулась із заявою до відповідача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, однак за наслідками розгляду її заяви відповідачем відмовлено у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах з підстав не досягнення позивачем встановленого Законом віку (49 років 6 місяців) та не наданням уточнюючої довідки про період роботи, що враховується до пільгового стажу. Позивач зазначила, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, при цьому її трудова книжка містить відомості про період її роботи у ВАТ “Черкаське хімволокно”, відтак відмову у призначенні їй пенсії на пільгових умовах вважає протиправною.

Ухвалою суду від 14.04.2021р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

06.05.2020р., в межах строку встановленого судом, до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому відповідач просив в задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що відповідно до положень п.1 ч.2 ст. 114 Закону №1058, позивач набуде право на пенсію за віком на пільгових умовах після досягнення 49 років 6 місяців, однак позивач не досягла зазначеного віку. Крім того, зазначено, що Закон №1058 є рівним за юридичною силою до Закону України «Про пенсійне забезпечення», та прийнятий пізніше, отже у спірних правовідносинах має застосовуватись саме положення Закону №1058. Зазначено також що позивач, для підтвердження пільгового стажу, не надала уточнюючу довідку про період роботи на посадах, що враховується до пільгового стажу за списком №1, відтак підстави для призначення їй пенсії на пільгових умовах, на переконання відповідача - відсутні.

Ухвалою суду від 12.05.2021р. зупинено провадження у справі №580/2055/21, до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій адміністративній справі №360/3611/20.

02.12.2020р. ухвалою суду поновлено провадження у даній справі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно відомостей Трудової книжки серії НОМЕР_1 , (записи №№3-6) ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ):

- з 24.05.1993 року прийнята в Черкаське виробниче об`єднання “Хімволокно” в текстильний цех №1 учнем перемотувача нитки, (розпорядження №127 від 19.05.1993 р.);

Відомості трудової книжки позивача містять відомості про перетворення Черкаського виробничого об`єднання “Хімволокно” у ВАТ “Черкаське хімволокно” згідно наказу МП №132 від 28.04.1994р.

- з 09.05.1998 року переведена приймальником сировини, напівфабрикатів і готової продукції по 2 - му розряду текстильного цеху №1 (наказ №1-к від 03.01.1995 р.);

- з 08.07.1999 року переведена в РМЦ-1 дільниця прядильного цеху №1чистильником по 3-му розряду (наказ №1-к від 03.01.1995 р.);

- звільнена 13.08.2007 р., за п.1 ст. 40 КЗпП України (за скороченням штату).

Згідно виписки із наказу по ВАТ «Черкаське хімволокно» №191 від 28.03.1995р., №248 від 14.03.2001р. “Про результати атестації робочих місць за умовами праці для визначення права працівників на пільгове пенсійне забезпечення", РМЦ-1 ділянка придильного цеху, за професією - чистильник, підтверджено право на пенсію за Списком №1.

27.01.2021р. позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

03.02.2021р. Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області рішенням №232730010876 відмовлено позивачу у призначенні пенсії, зазначивши при цьому, що відповідно до п.1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. №1058-ІV, працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки які народилися у серпні 1974 року, після досягнення ними віку: 49 років, 6 місяців.

Зазначено також, що страховий стаж позивача становить 17 років, 6 місяців, 24 днів, однак, для підтвердження пільгового стажу, позивач не надала уточнюючу довідку про період роботи на посадах, що враховується до пільгового стажу за списком №1 у ВАТ “Черкаське хімволокно”. Прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком у зв`язку із тим, що позивач не досягла встановленого віку та не має необхідного страхового та пільгового стажу.

Вважаючи вказану відмову протиправною, позивач звернулась до суду.

Статтею 46 Конституції України гарантоване право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У пунктах 1, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок №637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

При вирішенні даного спору по суті, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом із відзиву на адміністративний позов та оскаржуваного рішення, відповідачем підтверджується наявний у позивача страховий стаж у обсязі 17 років 6 місяців 24 дні. При цьому, відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку із не наданням уточнюючої довідки про період роботи на посадах, що враховується до пільгового стажу за списком №1 у ВАТ “Черкаське хімволокно” та відсутністю необхідного страхового та пільгового стажу.

Таким чином, при перевірці правомірності дій відповідача, в ході розгляду даної справи належить встановити чи підлягає включенню до пільгового стажу позивача період її роботи у ВАТ «Черкаське хімволокно» з 08.07.1999р. до 13.08.2007р.

Суд зазначає, що відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Зазначене кореспондується із Пунктом 1 Порядку Порядок №637, відповідно до якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Як вже встановлено судом, згідно відомостей Трудової книжки серії НОМЕР_1 , (записи №№3-6) ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ):

- з 24.05.1993 року прийнята в Черкаське виробниче об`єднання “Хімволокно” в текстильний цех №1 учнем перемотувача нитки, (розпорядження №127 від 19.05.1993 р.);

Відомості трудової книжки позивача містять відомості про перетворення Черкаського виробничого об`єднання “Хімволокно” у ВАТ “Черкаське хімволокно” згідно наказу МП №132 від 28.04.1994р.

- з 09.05.1998 року переведена приймальником сировини, напівфабрикатів і готової продукції по 2 - му розряду текстильного цеху №1 (наказ №1-к від 03.01.1995 р.);

- з 08.07.1999 року переведена в РМЦ-1 дільниця прядильного цеху №1чистильником по 3-му розряду (наказ №1-к від 03.01.1995 р.);

- звільнена 13.08.2007 р., за п.1 ст. 40 КЗпП України (за скороченням штату).

Згідно з приписів Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993р. №58, до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів.

Пунктом 20 Порядку №637, передбачено, що уточнюючі довідки підприємств або організацій для підтвердження спеціального трудового стажу, приймаються у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років.

Суд зазначає, що трудова книжка позивача містить належні записи, що засвідчують період її роботи у ВАТ «Черкаське хімволокно» з 08.07.1999р. до 13.08.2007р.

Відповідно до висновків Верховного Суду у постановах від 13.06.2019р. в справі №195/443/17 та від 22.05.2018р. в справі №683/977/17, право на зарахування до стажу для призначення особі пільгової пенсії підтверджується зокрема відомостями трудової книжки.

Суд також враховує правові висновки Верховного Суду у постановах від 20.02.2018р. у справі №234/13910/17 та від 07.03.2018р. у справі №233/2084/17 відповідно до яких надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Суд також звертає увагу, що згідно виписки із наказу по ВАТ «Черкаське хімволокно» №191 від 28.03.1995р., №248 від 14.03.2001р. “Про результати атестації робочих місць за умовами праці для визначення права працівників на пільгове пенсійне забезпечення", РМЦ-1 ділянка придильного цеху, за професією - чистильник, підтверджено право позивача на пенсію за Списком №1.

Таким чином, судом вбачається, що наявними матеріалами справи підтверджується наявність пільгового стажу роботи позивача за роботами за Списком №1 у вищевказані періоди на ВАТ «Черкаське Хімволокно», у зв`язку із чим позивач має достатній пільговий стаж за роботами по Списку №1, як одну із умов, що надає право для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, який у відповідності до вимог Закону має складати не менше 7 років 6 місяців на визначених роботах.

Відтак, з огляду на подання позивачем до відповідача трудової книжки, із належними записами у ній, що підтверджує роботу позивача у ВАТ “Черкаське хімволокно” з 08.07.1999р. до 13.08.2007р., відповідач мав надати оцінку її відомостям за зазначений період в контексті наявності права на зарахування зазначеного періоду до пільгового стажу позивача. Суд звертає увагу, що відмова у призначенні пільгової пенсії із посиланням на не надання уточнюючої довідки, яка б підтверджувала роботу, що дає право на пенсію на пільгових умовах могла бути обґрунтована в разі відсутності у трудовій книжці позивача необхідних записів, що визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Враховуючи встановлені, в ході розгляду даної справи, обставини та положення статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пунктів 1, 3, 20 Порядку №637, оскільки факт роботи позивача на посадах, що дає право на пенсію на пільгових умовах у період з 08.07.1999р. до 13.08.2007р. підтверджується належними доказами, суд доходить висновку що вказаний період роботи позивача підлягає включенню до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1, та як наслідок про протиправність дій відповідача щодо відмови позивачу у призначені пенсії за віком на пільгових умовах, без урахування пільгового стажу.

Щодо обставини не досягнення позивачем пенсійного віку, необхідного для призначення пенсії за віком, суд зазначає наступне.

Згідно з п. "а" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII віковий ценз для жінок збільшено до 50 років із одночасним запровадженням правила поетапного збільшення показника вікового цензу, за яким жінки, дати народження яких припадали на черпень 1974 року набували право на пенсію по досягненню 49 років 6 місяців.

Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII набув чинності з 01.04.2015 року.

Відповідно до п.2 розділу XV Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".

У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Отже, після набуття чинності нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" правила призначення пенсій за Списком №1 регламентувались п. "а" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Такий стан правового регулювання існував до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 року №2148-VIII, яким текст Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" доповнений, зокрема, ст.114, згідно з ч.1 якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

При цьому, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 року №2148-VIII у новій редакції викладений п.2 розділу XV Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", де передбачалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Згідно з п.1 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 03.10.2017 року №2148-VIII на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку, зокрема, 49 років 6 місяців, які народилися у серпні 1974 року.

У силу спеціальної вказівки у Законі України від 03.10.2017 №2148-VIII наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01.10.2017 року.

Таким чином, з 01.10.2017 року правила призначення пенсій за Списком №1 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: п. "а" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції Закону України від 02.03.2015 року №213-VIII та п.1 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 03.10.2017р. №2148-VIII.

Правила згаданих законів були повністю уніфікованими (ідентичними).

Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020р. №1-р/2020 "У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року N 213-VIII".

Пунктом 1 резолютивної частини цього Рішення визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року N 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII.

Відповідно до п.2 резолютивної частини названого судового акту стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року N 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року N 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Згідно з п.3 резолютивної частини названого судового акту застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року N 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:

"На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам …".

Проаналізувавши вищенаведені норми права, суд зазначає, що з 23.01.2020р. в Україні існують два закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком №1, а саме: п. а ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції до Закону України від 02.03.2015р. №213-VIII та п.1 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 03.10.2017р. №2148-VIII.

Відносно позивача правила означених законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який складає 45 років за п. "а" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції до Закону України від 02.03.2015 №213-VIII та 49 років 6 місяців за п.1 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.

При цьому, суд звертає увагу на те, що у рішенні від 23.01.2020р. №1-р/2020 Конституційний Суд України, визнаючи такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом N 213-VIII вказав, що особи, що належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об`єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов`язані саме з положеннями Закону № 1788 у редакції до внесення змін Законом № 213. Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Вирішуючи спір, суд доходить висновку, що у межах спірних правовідносин слід віддати перевагу у правозастосуванні найбільш сприятливому для заявника закону.

Суд також зазначає, що обрані пенсійним фондом у спірному випадку мотиви вчинення владного управлінського волевиявлення не враховують правила розв`язання колізій між діючими актами права однакової сили та з одного з того ж предмету із застосуванням приписів ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" на користь невладного суб`єкта - приватної особи (тобто на користь позивача).

У спірних правовідносинах застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020, а не Закону №1058-ІV.

За вказаних обставин, відмова відповідача в призначенні позивачу пенсії на пільгових умовах за віком з посиланням недосягнення нею пенсійного віку, визначеного пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-ІV, є протиправною.

Вказані висновки суду відповідають правовій позиції Великої Палати Верховного Суду висловленої у постанові від 03.11.2021р. у зразковій справі №360/3611/20.

Таким чином, з огляду на підстави відмови у призначенні спірної пенсії, та за такого правового врегулювання спірних правовідносин, суд доходить висновку щодо протиправності дій пенсійного органу щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1 за поданою нею заявою.

Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог на підставі ст. 9 КАС України та визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 03.02.2021р. №232730010876 про відмову у призначенні пенсії.

З приводу позовної вимоги про зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію з 27.01.2021р. за віком на пільгових умовах за Списком № 1, відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014р. № 28-2, відповідач є територіальними органами Пенсійного фонду України, а згідно із п. 4.3 цього Положення організовує роботу управлінь Фонду, зокрема щодо призначення (перерахунку) і виплати пенсій.

Таким чином питання призначення і виплати пенсій належить до виключної компетенції відповідача.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Пунктами 1.6, 2.4 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 № 1380/5 передбачено, що дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Зобов`язання відповідача прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи.

У випадку невиконання обов`язку відповідачем, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача шляхом, зокрема, зобов`язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, або шляхом зобов`язання прийняти рішення.

Однак, як і будь-який інших спосіб захисту, зобов`язання відповідача прийняти рішення може бути застосовано судом за наявності необхідних та достатніх для цього підстав.

Адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов`язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями, зокрема, ч. 4 ст. 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У постанові від 05.09.2018р. у справі №826/9727/16 Верховний Суд аналізував застосування п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України і дійшов висновку, що суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, за сукупності наступних умов: 1) судом встановлено порушення прав, свобод чи інтересів позивача; 2) на час вирішення спору прийняття рішення належить до повноважень відповідача; 3) виконано усі умови, визначені законом для прийняття такого рішення, зокрема подано усі належні документи, сплачено необхідні платежі і між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів; 4) прийняття рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Аналогічний правовий висновок висвітлено й у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №2340/2921/18.

Як вище зазначалось судом, право на пенсію за віком на пільгових умовах набувають жінки за наявності відповідних критеріїв, передбачених ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у редакції до Закону України від 02.03.2015 №213-VIII, зокрема після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Суд зазначає, що наявність та відповідність сукупності всіх необхідних критеріїв для призначення пенсії на пільгових умовах належить до виключної компетенції відповідача.

Підсумовуючи наведене та враховуючи встановлену протиправність спірної відмови, а також беручи до уваги дискреційність повноважень органів Пенсійного фонду з питань призначення громадянам пенсійних виплат, суд вважає, що для відновлення порушених прав позивача слід зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву позивача від 27.01.2021р. про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1 відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з доданими документами та у порядку, строк і спосіб, визначені законодавством, прийняти відповідне рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Згідно частин 1,2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини суд доходить висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог з огляду на що позов належить задовольнити частково.

Згідно частин 1,3 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов належить задовольнити частково, а позивачем понесено судові витрати із сплати судового збору у сумі 908,00 грн, що підтверджується оригіналом квитанції від 06.04.2021р. №36085751-1, наявної у матеріалах справи, суд дійшов висновку про стягнення частини понесених позивачем судових витрат пропорційно частині задоволених позовних вимог за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача у сумі 454,00 грн.

Керуючись ст. 2, 5, 6, 14, 77, 134, 241-246, 255, 263, 295, 370 КАС України суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 03.02.2021р. №232730010876 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРПОУ - 21366538) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) від 27.01.2021р. про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1, відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з 27.01.2021р., з урахуванням висновків суду викладених у мотивувальній частині судового рішення.

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРПОУ - 21366538) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. 00 коп.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.

Суддя Марина БІЛОНОЖЕНКО