Рішення № 103170304, 03.02.2022, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/10664/21

РІШЕННЯ

іменем України

03 лютого 2022 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Фелонюк Д.Л. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просить зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 23.06.2020 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач протиправно відмовив в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV) у зв`язку з не зарахуванням до стажу періодів роботи за наявності підтверджуючих документів.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 31.08.2021 відкрито провадження в цій справі та вирішено її розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

До суду надійшов відзив, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовної заяви. Зазначає, що статтею 26 Закону №1058-IV визначено, що право на призначення пенсії за віком у період з 01.01.2020 по 31.12.2020 мають особи після досягнення 60 років та за наявності страхового стажу 27 років. Проте страховий стаж позивача становить 23 роки 4 місяці 23 дні.

Звертає увагу на те, що позовна вимога щодо призначення пенсії з 23.06.2020 є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.01.2022 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.01.2022 продовжено розгляд справи №560/10664/21 за позовними вимогами про:

- визнання протиправною відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , оформлену листом від 26.06.2021 року за №5483-4692/Б-03/8-2200/21;

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 23.06.2020 року.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.01.2022 у задоволенні клопотань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про розгляд справи з викликом (повідомленням) сторін та про залишення позову без розгляду відмовлено.

Дослідивши наявні в матеріалах справи належні та допустимі письмові докази, оцінивши їх у взаємозв`язку та сукупності, суд зазначає наступне.

Позивач звернувся до відповідача з заявою від 23.06.2020 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №222030007764 від 02.07.2020 відмовлено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у призначенні пенсії за віком згідно заяви від 23.06.2020 у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу роботи 27 років, передбаченого статтею 26 Закону №1058-IV. Тривалість страхового стажу - 14 років 6 місяців 7 днів.

Про вказане рішення відповідач повідомив позивача листом від 04.08.2020. Також Зазначено, що до страхового стажу згідно трудової книжки від 24.09.1979 не враховано період роботи з 09.12.1977 по 21.09.1979, оскільки запис про прийняття та звільнення з роботи не засвідчений підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи. Крім того, не враховано періоди роботи, зазначені у вкладиші НОМЕР_1 , оскільки номер вкладиша не відповідає номеру, зазначеному на титульній сторінці трудової книжки від 24.09.1979, та відсутня дата народження і печатка підприємства. Вказано, що в разі надання в термін до 22.09.2020 документів, які б підтверджували періоди роботи, що не зараховані до страхового стажу, право позивача на призначення пенсії буде переглянуто і винесено відповідне рішення.

Позивач звернувся до відповідача з повторною заявою від 26.10.2020 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 03.11.2020 №222030007764 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком згідно заяви від 26.10.2020 у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу роботи 27 років згідно ст. 26 Закону №1058-IV. Тривалість страхового стажу - 23 роки 4 місяці 23 дні.

Про зазначене рішення відповідач повідомив позивача листом від 31.12.2020. За змістом цього листа до страхового стажу згідно вкладишу в трудову книжку від 14.11.1991 НОМЕР_1 не враховано періоди:

1) з 01.07.1992 по 11.12.1993 в ПМП "Ніка-Т", оскільки відсутній наказ про прийняття на роботу, а довідка від 09.11.2020 №20, видана ПМП "Ніка-Т" не врахована внаслідок ліквідації останнього 15.05.1999;

2) з 12.12.1993 по 04.11.1995 в приватній фірмі "Бок", оскільки відсутній наказ про прийняття на роботу, а довідка від 10.11.2020 №07, видана приватною фірмою "Бок" не врахована внаслідок ліквідації останнього 01.04.1998;

3) з 10.08.2000 по 03.01.2003 в фірмі "Техавтоснаб", оскільки відсутня інформація про роботу позивача в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а провести звірку факту роботи позивача в зазначеній фірмі немає можливості, оскільки вона не веде фінансово-господарську діяльність, на зв`язок не виходить;

4) з 04.01.2003 по 21.06.2005 в ТОВ "Укравто-ЛТД", оскільки відсутня інформація про роботу позивача в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а провести звірку факту роботи позивача в зазначеному товаристві немає можливості, оскільки воно ліквідоване 16.06.2006, документи з особового складу в архів Хмельницької міської ради не надходили.

За змістом листа Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 26.06.2021 №5483-4692/Б-03/8-2200/21 позивача повідомлено про результати його звернення про зарахування до стажу окремих періодів роботи. Вказано, що наведені періоди роботи в ПМП "Ніка-Т", ПФ "Бок", фірмі "Техавтоснаб" та ТОВ "Укравто-ЛТД" можуть бути зараховані до його страхового стажу лише при наявності документів, виданих архівними установами.

Позивач, вважаючи порушеним його право на пенсійне забезпечення, звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Приписами статті 26 Закону №1058-IV визначено, що право на призначення пенсії за віком у період з 01.01.2020 по 31.12.2020 мають особи після досягнення 60 років та за наявності страхового стажу 27 років.

Підставою для відмови в призначенні пенсії позивачу слугували висновки відповідача щодо тривалості страхового стажу позивача - 23 роки 4 місяці 23 дні.

Досліджуючи правомірність зазначених висновків в частині не зарахування до страхового стажу періодів роботи позивача з 01.07.1992 по 11.12.1993 в ПМП "Ніка-Т" та з 12.12.1993 по 04.11.1995 в приватній фірмі "Бок" внаслідок відсутності наказів про прийняття на роботу, суд зазначає та враховує наступне.

Відповідно до статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно з статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та частини 1 статті 48 Кодексу законів про працю України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Аналогічні положення містяться у пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637).

За приписами пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 18 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Зі змісту наведених норм слідує, що необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Так, за змістом вкладишу в трудову книжку від 14.11.1991 НОМЕР_1 позивач працював: 1) з 01.07.1992 (статут МП "Ніка-Т" від 20.06.1992) по 11.12.1993 в ПМП "Ніка-Т"; 2) з 12.12.1993 (статут фірми "Бок" від 26.11.1993) по 04.11.1995 в приватній фірмі "Бок".

З 20.06.1974 порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162, відповідно до абзаців 1, 3 пункту 2.3 та абзацу 1 пункту 4.1 якої, всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виробляються акуратно, пір`яною чи кульковою ручкою, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольору. При звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Згідно з пунктом 8.1 вказаної Інструкції контроль за дотриманням порядку ведення трудових книжок здійснюється в порядку, передбаченому постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 6 вересня 1973 р. № 656 "Про трудові книжки робітників і службовців". Так, у пункті 18 вказаного документу передбачено, що відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена особа, призначена наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Таким чином, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Як встановив суд, приймаючи рішенням №222030007764 від 02.07.2020, відповідач посилався на неналежне оформлення одного запису в трудовій книжці позивача та неналежне оформлення вкладиша НОМЕР_1 .

При цьому суд зауважує, що спірні періоди роботи позивача завірені печатками підприємств, а тому, є підтвердженими, записи, внесені до трудової книжки та до вкладиша НОМЕР_1 , між собою пов`язані хронологічно та не мітять ознак підчисток чи підробок. Тобто на час розгляду первинної заяви позивача від 23.06.2020 у відповідача були відсутні підстави для неврахування періодів роботи, зазначених у трудовій книжці позивача та вкладиші НОМЕР_1 .

Надалі пенсійний орган при розгляді заяви позивача від 26.10.2020 врахував періоди роботи, зазначені в вкладиші в трудову книжку від 14.11.1991 НОМЕР_1 , крім спірних щодо ПМП "Ніка-Т", ПФ "Бок", фірмі "Техавтоснаб" та ТОВ "Укравто-ЛТД", що, на думку суду, не є логічним, послідовним і мотивованим.

Щодо доводів відповідача про не зарахування до страхового стажу позивача періодів з 01.07.1992 по 11.12.1993 та з 12.12.1993 по 04.11.1995 внаслідок, зокрема, неврахування довідок від 09.11.2020 №20 та від 10.11.2020 №07, виданих, відповідно, ПМП "Ніка-Т" і приватною фірмою "Бок" після їх ліквідації, суд оцінює їх критично. Так, достатньою підставою для підтвердження зазначеного стажу є вкладиш в трудову книжку від 14.11.1991 НОМЕР_1 . Доказів того, що відповідні записи є неправильними чи неточними, відповідач суду не надав. Не здобуто таких доказів і судом.

Таким чином, відповідача слід зобов`язати зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи з 01.07.1992 по 11.12.1993 та з 12.12.1993 по 04.11.1995.

Досліджуючи правомірність не зарахування відповідачем до страхового стажу позивача періодів його роботи з 10.08.2000 по 03.01.2003 в фірмі "Техавтоснаб" та з 04.01.2003 по 21.06.2005 в ТОВ "Укравто-ЛТД", оскільки відсутня інформація про роботу позивача в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а провести звірку факту роботи немає можливості, сул зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Cтрахувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Згідно з частиною 1 статті 20 Закону №1058-ІV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків із сум, виражених в іноземній валюті, здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за курсом валют, установленим Національним банком України на день обчислення страхових внесків.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків (частина 12 статті 20 Закону №1058-ІV).

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (частина 10 статті 20 Закону №1058-ІV).

Згідно з пунктом 7 частини 16 статті 106 Закону №1058-ІV виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів.

Зі змісту наведених норм слідує, що обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Отже, позивач не несе відповідальності за неналежне виконання страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків. Тому доводи відповідача щодо відсутності інформації в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про роботу позивача не можуть бути підставою для не зарахування до його страхового стажу періодів роботи з 10.08.2000 по 03.01.2003 та з 04.01.2003 по 21.06.2005.

Суд також зазначає, що спірні періоди роботи (з 10.08.2000 по 03.01.2003 та з 04.01.2003 по 21.06.2005) підтверджуються вкладишем в трудову книжку від 14.11.1991 НОМЕР_1 , та повинні бути враховані з урахуванням зазначеного вище.

Крім того, відповідно до частини 3 статті 44 Закону №1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Тобто, витребування та перевірка додаткових документів і довідок є правом пенсійного органу. Неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку інформації не може бути підставою для обмеження права особи на зарахування періоду роботи до страхового стажу.

Таким чином, відповідача слід зобов`язати зарахувати до страхового стажу позивача періоди з 10.08.2000 по 03.01.2003 та з 04.01.2003 по 21.06.2005.

Отже, тривалість страхового стажу ОСОБА_1 становить понад 27 років.

Суд зазначає, що з урахуванням листа Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 26.06.2021 №5483-4692/Б-03/8-2200/21 та змісту позовних вимог спірними періодами у цій справі є вказані періоди роботи позивача в ПМП "Ніка-Т", ПФ "Бок", фірмі "Техавтоснаб" та ТОВ "Укравто-ЛТД".

Наведене свідчить про відповідність позивача вимогам законодавства, дотримання яких надає йому право на призначення пенсії за віком згідно з Законом №1058-ІV, станом на час первинного звернення до пенсійного органу (23.06.2020).

При цьому порушене право позивача полягає у прийнятті суб`єктом владних повноважень рішень про відмову призначити пенсію за наявності законодавчо визначених підстав.

Водночас позивач не заявляє позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішень Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №222030007764 від 02.07.2020 та від 03.11.2020 №222030007764.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

З огляду на наведені обставини, суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача є саме визнання протиправними та скасування рішень Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №222030007764 від 02.07.2020 та від 03.11.2020 №222030007764, якими оформлена відмова відповідача.

Суд також зазначає, що належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача призначити та здійснити нарахування і виплату йому пенсії за віком згідно з Законом №1058-IV.

Щодо доводів відповідача про те, позовна вимога щодо зобов`язання призначити пенсію є формою втручання в його дискреційні повноваження та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, суд зазначає наступне.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У справі, що розглядається, повноваження пенсійного органу щодо призначення пенсії визначені Законом №1058-IV.

Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Щодо дати, з якої позивачу слід здійснити призначити пенсію, суд виходить з положень частини 1 статті 45 Закону №1058-IV, відповідно до якої пенсія призначається з дня звернення за пенсією.

Оскільки позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії 23.06.2020 та, як встановив суд, відповідав вимогам законодавства, то пенсію за віком йому слід призначити з 23.06.2020.

Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно з пунктом 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, заява 4909/04, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).

За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, наявні підстави для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач сплатив судовий збір в розмірі 908,00 грн. Інші докази документально підтверджених судових витрат, понесених позивачем у матеріалах справи відсутні.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №222030007764 від 02.07.2020 та від 03.11.2020 №222030007764.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди з 01.07.1992 по 11.12.1993, з 12.12.1993 по 04.11.1995, з 10.08.2000 по 03.01.2003 та з 04.01.2003 по 21.06.2005.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити, здійснити нарахування й виплату ОСОБА_1 пенсії за віком згідно з Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 23 червня 2020 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 908 (дев`ятсот вісім) грн судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Герцена 10, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ - 21318350) Головуючий суддя Д.Л. Фелонюк