Рішення № 103169889, 31.01.2022, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/12040/21

РІШЕННЯ

іменем України

31 січня 2022 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Ковальчук О.К. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління СБУ у Хмельницькій області , Служби безпеки України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління СБУ у Хмельницькій області, в якому просить визнати протиправними дії Управління СБ України у Хмельницькій області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2015-2018 виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 30.04.2018, та зобов`язати Управління СБ України у Хмельницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2015-2018 (за 56 календарних днів), виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 30.04.2018.

Хмельницький окружний адміністративний суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Хмельницький окружний адміністративний суд відкрив провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Управління СБУ у Хмельницькій області надіслало до суду відзив на позов, в якому вказує, що в період з 24.07.1998 по 01.08.2017 позивач проходив військову службу в УСБУ у Хмельницькій області, а в період з 01.08.2017 по 30.04.2018 перебував у розпорядженні начальника Департаменту контррозвідки (ДКР) СБУ (м. Київ), звідки був звільнений наказом т.в.о. голови СБУ від 20.04.2018 №492- ОС у запас СБУ. Тому, розрахунок при звільненні з ОСОБА_1 був проведений фінансово-економічним управлінням СБУ, а не УСБУ у Хмельницькій області. Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України у Хмельницькій області є безпідставними.

Ухвалою від 09.12.2020 суд витребував в Управління СБУ у Хмельницькій області відомості щодо перерахунку грошової компенсації за не використані позивачем дні відпустки на рахунок Служби безпеки України, у відповідності до норм статті 24 закону України "Про відпустки".

Ухвалою від 09.12.2020 суд залучив Службу безпеки України як другого відповідача у справі.

У відзиві на позов Служба безпеки України зазначила, що грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки для учасників бойових дій відповідно до пункту 14 статті 10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” не може виплачуватися, оскільки відпустка, на яку військовослужбовець не набув права, не може вважатися невикористаною. Вказує, що статтею 18 Закону України “Про Службу безпеки України” визначено, що фінансування, матеріально-технічне та соціально-побутове забезпечення Служби безпеки України здійснюється Кабінетом Міністрів України у порядку, визначеному Верховною Радою України, за рахунок коштів державного бюджету України. Частиною першою статті 23 Бюджетного кодексу України визначено, що будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, а частиною першою статті 48 цього Кодексу також зазначено, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. З огляду на те, що компенсація законодавством чітко не передбачена, у СБУ як бюджетної установи не було достатніх правових підстав для її виплати. Зазначає також, що у зв`язку з ухваленням Великою Палатою Верховного Суду 21.08.2019 постанову у справі № 620/4218/18, виплату такої компенсації військовослужбовцям, які звільняються з військової служби з 01.01.2020. Враховуючи викладене та те, що ОСОБА_2 звільнений з військової служби та виключений зі списків особового складу Служби Безпеки України 30.04.2018 відсутні правові підстави для виплати йому відповідачем компенсації за невикористані ним дні вказаної додаткової відпустки. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Одночасно з відзивом на позов Служба безпеки України надіслала до суду клопотання про застосування строку позовної давності та залишення позову без розгляду. В обгрунтування клопотання відповідач 2 зазначив, що з адміністративним позовом до суду позивач звернувся більш ніж через 3 роки із для звільнення зі служби, не вказавши при цьому причини пропуску звернення до суду. Тому, посилаючись на частину другу статті 122 КАС України та пункт 8 частини першої статті 240 КАС України просить застосувати наслідки пропуску строків позовної давності і залишити позов ОСОБА_1 без розгляду у зв`язку із закінченням зазначеного строку.

Ухвалою від 31.12.2020 суд відмовив Службі безпеки України у задоволенні клопотання про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду.

Дослідивши зібрані в матеріалах справи докази в їх взаємному зв`язку та сукупності, суд встановив таке.

Позивач - ОСОБА_1 в період з 24.07.1998 по 01.08.2017 проходив військову службу в Управлінні Служби безпеки України у Хмельницькій області, а в період з 01.08.2017 по 30.04.2018 - у розпорядженні начальника Департаменту контррозвідки (ДКР) Служби безпеки України (м. Київ).

Наказом Голови Служби безпеки України від 20 квітня 2018 року № 492-ОС, позивач звільнений з військової служби в Службі безпеки України за підпунктом "а" пункту 61 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, підпунктом " г" пункту 63 (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) та пункту 88-1 у запас Служби безпеки України з правом носіння військової форми одягу та виключений зі списків особового складу з 30 квітня 2018 року.

У 2015 році, відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-XII, позивач отримав статус учасника бойових дій (посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1 від 05.06.2015).

14.02.2021 позивач звернувся до відповідачів з заявою про нарахування та виплату грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій.

Листом №72/22/202/2186 від 5.03.2021 відповідач 1 відмовив позивачу, посилаючись та те, що надання учасникам бойових дій додаткової відпустки із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів, відповідно до ст. 16 -2 Закону України "Про відпустки" в особливий період не передбачено.

Вважаючи відмову протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи зазначений спір, суд враховує таке.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року N 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон N 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно із пунктом 12 статті 12 Закону N 3551-XII учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Статтею 4 Закону України від 05 листопада 1996 року N 504/96-ВР "Про відпустки" (далі - Закон N 504/96-ВР) передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Відповідно до статті 16-2 Закону N 504/96-ВР учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 - 1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Згідно з пунктом 8 статті 10-1 Закону N 2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

У разі якщо Законом України "Про відпустки" або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.

Абзацом третім пункту 14 статті 10-1 Закону N 2011-XII передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Відповідно до пункту 17 статті 10-1 Закону N 2011-XII в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.

Згідно з пунктом 18 статті 10-1 Закону N 2011-XII в особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин зі збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.

Відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону 2011-XII надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.

Визначення поняття особливого періоду наведене у законах України від 21 жовтня 1993 року N 3543-XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та від 06 грудня 1991 року N 1932-XII "Про оборону України" (далі - Закони N 3543-XII та N 1932-XII відповідно).

За визначенням статті 1 Закону N 3543-XII особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Стаття 1 Закону N 1932-XII визначає особливий період, як період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи моменту введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Отже, в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі додаткової соціальної відпуски. Однак Законом N 2011-XII не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки, право на яку позивач набув за період проходження ним військової служби.

Водночас у разі невикористання додаткової соціальної відпуски протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, додаткова соціальна відпустка переноситься на інший період, тобто особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізовано в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.

Таким чином, припинення надання військовослужбовцям додаткових відпусток (відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону 2011-XII у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті) є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на використання додаткової відпустки безпосередньо. Між тим, обмеження щодо одного з двох способів реалізації такого права не впливає на суть цього права, яке гарантується пунктом 12 статті 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року N 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", пунктом 8 статті 10-1 Закону України від 20 грудня 1991 року 1991 року N 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", статтею 16-2 Закону України від 05 листопада 1996 року N 504/96-ВР "Про відпустки".

Крім того, відповідно до пункту 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року N 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за N 745/32197 (далі - Наказ N 260) у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки. Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Отже, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону N 504/96-ВР та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону N 3551-XII.

Тому, при звільненні з військової служби у запас позивача відповідачі зобов`язані були нарахувати та виплати йому грошову компенсацію за невикористану ним у 2015 - 2018 роках додаткову відпустку як учасник бойових дій, передбачену пунктом 12 частини першої статті 12 Закону N 3551-XII.

Вирішуючи зазначений спір суд також враховує, що за змістом статті 24 Закону України «Про відпустки» у разі переведення працівника на роботу на інше підприємство грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок підприємства, на яке перейшов працівник.

На виконання ухвали Хмельницького окружного адміністративного суду від 09.12.2021 відповідач 1 надіслав суду довідку №201 від 16.12.2021 про те, що Управлінням не здійснювалось нарахування та перерахування грошової компенсації за невикористані позивачем дні відпустки у відповідності до норм статті 24 Закону України «Про відпустки».

Відповідно до довідки УСБУ у Хмельницькій області від 11.10.2021 №72/12/202/8727 позивач в період з 01.08.2017 по 30.04.2018 перебував у розпорядженні начальника Департаменту контррозвідки (ДКР) СБУ (м. Київ) та звільнений наказом Т.в.о. голови СБУ від 20.04.2018 №492- ОС з виключенням зі списків особового складу з 30.04.2018.

Враховуючи викладене, Управління Служби безпеки України у Хмельницькій області під час звільнення позивача з 01.08.2017 про переводу в Службу безпеки України зобов`язане було нарахувати та виплати позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2015 - 01.08.2017, а Служба безпеки України за період з 01.08.2017 по 30.04.2018 (дату звільнення з військової служби).

Положеннями абзацу 1 статті 24 Закону України «Про відпустки» передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Тому, кожен з відповідачів зобов`язаний нарахувати та виплати позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з дати прийняття на службу по дату звільнення (переведення).

Водночас, оскільки датою звільнення позивача зі служби в Управлінні Служби безпеки України у Хмельницькій області є 01.08.2017, то вимоги щодо нарахування грошової компенсації, виходячи з грошового забезпечення на дату звільнення з військової служби (30.04.2018) суд вважає безпідставними.

Враховуючи викладене позовні вимоги необхідно задовольнити частково.

Позивач, як учасник бойових дій, звільнений від сплати судового збору. Тому, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України у Хмельницькій області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2015- 01.07.2017.

Визнати протиправною бездіяльність Служби безпеки України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 01.07.2017 по 30.04.2018 .

3обов`язати Управління Служби безпеки України у Хмельницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2015-01.07.2017.

3обов`язати Службу безпеки України у Хмельницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 01.07.2017 по 30.04.2018.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) Відповідач:Управління СБУ у Хмельницькій області (вул. Героїв Майдану, 19,Хмельницький,Хмельницька область,29000 , код ЄДРПОУ - 20001734) Служба безпеки України (вул. Володимирська, 33,м. Київ,Центральна Частина Києва, Київ,01601 , код ЄДРПОУ - 00034074)

Головуючий суддя О.К. Ковальчук