Рішення № 103169829, 31.01.2022, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/15368/21

РІШЕННЯ

іменем України

31 січня 2022 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Ковальчук А.М. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області в якому просить визнати протиправною та скасувати податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 16.02.2021 № Ф-13140-13У.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ГУ ДПС у Хмельницькій області винесено податкову вимогу від 16.02.2021 № Ф-13140-13У про сплату боргу (недоїмки) в сумі 3923,06 гривень на рахунки відповідного органу Казначейства.

Позивач зазначає, що 20 жовтня 2021 року, дізнався про вказану вимогу після реєстрації у застосунку "Дія" з постанови про відкриття виконавчого провадження № 66908884. Підставою для відкриття виконавчого провадження стала Вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-13140-13У видана 16.02.2021, що видана ГУ ДПС у Хмельницькій області.

Позивач вважає, що зазначена вимога ГУ ДПС у Хмельницькій області про сплату боргу (недоїмки) від 16.02.2021 № Ф-13140-13У є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 09.11.2021 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив в якому останній зазначає, що Головне управління ДПС у Хмельницькій області не погоджується із позовними вимогами про скасування вимоги від 16.02.2021 № Ф-13140-13У про сплату боргу з єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 3923,06 грн та вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню, а тому просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Від позивача надійшла відповідь на відзив у якій просить задоволити позовні вимоги в повному обсязі.

Дослідивши позовну заяву, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, а також оцінивши наявні в матеріалах справи належні та допустимі докази у їх взаємозв`язку та сукупності суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що з позивач є самозайнятою особою, зокрема, здійснює адвокатську діяльність на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №000208, виданого Радою адвокатів Хмельницької області 12.12.2018.

01.03.2019 позивача взято на облік платника єдиного внеску, що підтверджується повідомленням від 01.03.2019 № 1922258000015.

Після взяття позивача на облік, останнім вчасно і в необхідному обсязі сплачувалися внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за себе як самозайняту особу, що підтверджується відповідними платіжними документами: 15.04.2019 - сплачено ЄСВ за березень 2019 року; 09.07.2019 - сплачено ЄСВ за квітень-червень 2019 року; 09.10.2019 - сплачено ЄСВ за липень-вересень 2019 року; 16.01.2020 - сплачено ЄСВ за жовтень-грудень 2019 року; 21.04.2020 - сплачено ЄСВ за січень-лютий 2020 року; 19.07.2020 - сплачено ЄСВ за червень 2020 року; 18.10.2020 - сплачено ЄСВ за липень-вересень 2020 року; 04.01.2021 - сплачено ЄСВ за жовтень-грудень 2020 року.

Сплата ЄСВ у вказані періоди також підтверджується довідкою ОК-5, сформованою 01.11.2021 засобами автоматичних систем в електронному кабінеті на сайті Пенсійного фонду України.

Крім того, на момент отримання свідоцтва 12.12.2018, а також у наступних роках, позивач був найманим працівником і працював за трудовим договором на основному місці роботи: з березня 2014 по серпень 2020 рр. - доцент кафедри Київського університету права Національної академії наук України; з серпня 2020 по т.ч. - доцент кафедри Київського національного торговельно-економічного університету, що підтверджується записами у трудовій книжці.

За позивача як за найманого працівника сплачувався ЄСВ вказаними закладами освіти, як це передбачено Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", оскільки позивач був застрахованою особою і єсв за нього нараховує та сплачує роботодавець.

Однак, 16.02.2021 ГУ ДПС у Хмельницькій області прийняло вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-13140-13У, згідно з якою позивачу нараховано суму боргу зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 3923,06 грн. відповідно до статті 25 Закону № 2464-VI.

Не погоджуючись з такою податковою вимогою відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд встановив, що спір між сторонами виник у зв`язку із різним тлумаченням учасниками процесу приписів чинного законодавства в частині необхідності одночасної сплати єдиного внеску фізичною особою-підприємцем, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування, та особою, яка здійснює незалежну професійну діяльність за результатами здійснення однакової діяльності та щодо обґрунтованості визначеної відповідачем суми заборгованості зі сплати єдиного внеску.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Основи законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування відповідно до Конституції України визначають принципи та загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування громадян в Україні.

Частиною першою статті 7 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначені особи, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, а частиною другою цієї статті встановлено, що перелік, доповнення та уточнення кола осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, а також конкретних видів загальнообов`язкового державного соціального страхування, до яких належать особи, визначаються законами України за видами.

Згідно з п.п. 14.1.226. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 № 5076-VI (далі - Закон №5076-VI) адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).

Пунктом 2 ч. 1 ст. 1 Закону №2464-VI встановлено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону №2464-VI, застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.

Згідно з абз. 2 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI, платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI визначено, що до платників єдиного внеску віднесено також осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до абз. 1, 2 п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VІ, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постановах від 27 листопада 2019 року (справа №160/3114/19) та від 05 грудня 2019 року (справа № 260/358/19), особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема, адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

Таким чином, необхідність сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та які одночасно перебувають у трудових відносинах у межах цієї діяльності, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що на момент отримання свідоцтва 12.12.2018, а також у наступних роках, позивач був найманим працівником і працював за трудовим договором на основному місці роботи: з березня 2014 по серпень 2020 рр. - доцент кафедри Київського університету права Національної академії наук України; з серпня 2020 по т.ч. - доцент кафедри Київського національного торговельно-економічного університету, що підтверджується записами у трудовій книжці.

Вказаними закладами вищої освіти, як роботодавцями і податковими агентами по сплаті ЄСВ за найманих працівників, також сплачувалися відповідні платежі з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за позивача у сумі, що не була меншою мінімального розміру, що підтверджується сформованою 01.11.2021 засобами автоматичних систем в електронному кабінеті на сайті Пенсійного фонду України довідкою ОК-5.

Крім того, після взяття позивача на облік, останнім вчасно і в необхідному обсязі сплачувалися внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за себе як самозайняту особу, що підтверджується відповідними платіжними документами: 15.04.2019 - сплачено ЄСВ за березень 2019 року; 09.07.2019 - сплачено ЄСВ за квітень-червень 2019 року; 09.10.2019 - сплачено ЄСВ за липень-вересень 2019 року; 16.01.2020 - сплачено ЄСВ за жовтень-грудень 2019 року; 21.04.2020 - сплачено ЄСВ за січень-лютий 2020 року; 19.07.2020 - сплачено ЄСВ за червень 2020 року; 18.10.2020 - сплачено ЄСВ за липень-вересень 2020 року; 04.01.2021 - сплачено ЄСВ за жовтень-грудень 2020 року, що підтверджується довідкою ОК-5, сформованою 01.11.2021 засобами автоматичних систем в електронному кабінеті на сайті Пенсійного фонду України.

Доказів отримання позивачем у цей період доходів від провадження адвокатської діяльності індивідуально, судом не встановлено.

Наявність у позивача свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є доказом здійснення адвокатської діяльності та отримання від такої діяльності доходу.

Не змінює вищенаведеного і факт перебування особи на обліку в органах податкової служби, оскільки взяття на облік осіб, в тому числі юридичних або самозайнятих, здійснюється органом доходів і зборів незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.

Таким чином, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону № 2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього в період, за який винесена оскаржувана вимога, нараховував та сплачував роботодавець, в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як особою, що має право провадити адвокатську діяльність, проте не отримувала дохід від неї.

Враховуючи наведене вимога про сплату боргу (недоїмки) від 16.02.2021 № Ф-13140-13У ГУ ДПС у Хмельницькій області є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи наведені вище обставини та норми законодавства, суд, враховуючи правову позицію Верховного Суду, яка викладена у постановах від 27 листопада 2019 року (справа №160/3114/19) та від 05 грудня 2019 року (справа № 260/358/19), приходить до висновку, що позивач довів позовні вимоги, а суб`єкт владних повноважень, який заперечує проти позову, також не довів, що не порушував вимоги закону та прав позивача при формуванні оскаржуваної вимоги, що підтверджено доказами, які перевірено судом, а тому позовні вимоги необхідно задоволити.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги - задоволити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Хмельницькій області про сплату боргу (недоїмки) від 16.02.2021 №Ф-13140-13У.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору 908 (дев`ятсот вісім) грн 00 коп., за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Головне управління ДПС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17,Хмельницький,Хмельницька область,29000 , код ЄДРПОУ - 44070171)

Головуючий суддя А.М. Ковальчук