Ухвала суду № 103168082, 25.01.2022, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 675/2127/21

УХВАЛА

25 січня 2022 рокум. Хмельницький

Суддя Хмельницького окружного адміністративного суду Козачок І.С., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до адміністрації Державної установи "Замкова виправна колонія (№58)" про визнання незаконною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову адміністрації Державної установи "Замкова виправна колонія (№58)" від 01.12.2021 про притягнення до дисциплінарної відповідальності, стягнути компенсацію моральної шкоди в сумі 5000 грн. Позивач також заявив клопотання про звільнення його від сплати судового збору у зв`язку із відсутністю у нього коштів та можливості заробітку.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Дослідивши клопотання позивача, суд враховує наступне.

Згідно з частиною 3 статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до п.17 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" №3674-VI від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк та до покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, а також особи, взяті під варту, - у справах, пов`язаних із питаннями, які вирішуються судом під час виконання вироку відповідно до статті 537 Кримінального процесуального кодексу України, у разі відсутності на їхніх особових рахунках коштів, достатніх для сплати судового збору.

Отже, зазначена норма передбачає звільнення засуджених від сплати судового збору виключно у справах, пов`язаних із питаннями, які вирішуються судом під час виконання вироку - у разі відсутності на їхніх особових рахунках коштів, достатніх для сплати судового збору. Таким чином, законом не передбачено безумовного звільнення засуджених від сплати судового збору.

Відповідно до ч.1 ст.133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. Згідно зі ст.8 Закону №3674-VI враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. Повне звільнення від сплати усіх судових витрат застосовується лише до тих осіб, рівень доходів яких не дозволяє будь-які судові витрати. Таким чином, законодавством встановлений чіткий і вичерпний перелік умов, а також суб`єктних та предметних критеріїв, за наявності яких, з огляду на майновий стан сторони, суд може, зокрема, звільнити особу від обов`язку сплати судового збору в межах конкретної справи.

У той же час, особа, яка заявляє таке клопотання, повинна подати належні докази на підтвердження того, що її майнове становище дійсно не дозволяє сплатити судовий збір у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Судом встановлено, що до позову позивач не надає належні докази на підтвердження відсутності у нього коштів на сплату судового збору або перебування у такому матеріальному становищі, яке об`єктивно не дозволяє виконати вимоги закону.

З огляду на це, суд вважає, що відсутні обґрунтовані підстави для задоволення клопотання позивача про звільнення його від сплати судового збору.

Розміри ставок судового збору встановлені статтею 4 Закону України "Про судовий збір", зокрема, за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За змістом статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01 січня 2022 року становить 2481,00 грн. Отже, ставка судового збору за подання цього позову становить 992,40 грн.

Судовий збір підлягає сплаті за наступними реквізитами: одержувач коштів - ГУК у Хмел обл/Хмельниц. мтг/22030101, код ЄДРПОУ 37971775, Банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.), код банку отримувача (МФО) - 899998, Рахунок - UA888999980313161206084022775, код класифікації доходів бюджету - 22030101.

Також відповідно до ч.1 ст.161 КАС України до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи.

Встановлено, що позивачем надано у двох примірниках лише позовну заяву, а додані до неї документи ( постанова, листи, запити та відповіді) - у одному примірнику.

Всупереч вимогам п. 11 ч. 5 ст. 160 КАС України у позовній заяві також відсутнє письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів), з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Що стосується складення позовної заяви недержавною мовою, суд враховує позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 22 листопада 2021 у справі № 420/14729/20 та в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2019 у справі № 11-955зі19 (9901/98/19).

Так, вказані суди зазначають, що "у рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 року (справа №10-рп/99) зазначено, що українська мова як державна є обов`язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина п`ята статті 10 Конституції України). Згідно з частиною першою статті 15 КАС України судочинство і діловодство в адміністративних судах провадиться державною мовою. Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право учасників судового процесу на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють ( частина третя статті 15 КАС України). За приписами частини четвертої статті 15 КАС України учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача, в порядку, встановленому цим Кодексом. Згідно з частиною шостою статті 13 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної і комунальної форм власності беруть до розгляду документи, складені державною мовою, крім випадків, визначених законом.

Отже, учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача, проте процесуальні документи мають бути подані державною мовою" Така ж позиція з питання мови адміністративного судочинства викладена в постанові Верховного Суду України від 6 липня 2016 (справа № 21-1092а16), ухвалах Верховного Суду від 1 серпня 2019 у справі 826/10114/17, від 1 липня 2019 у справі 243/10706/18, від 22 липня 2019 у справі 826/19159/16.

Відповідно до частини 1 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Враховуючи це, позовну заяву необхідно залишити без руху.

Недоліки позовної заяви можуть бути усунуті шляхом подання до суду доказів сплати судового збору або документів, які підтверджують звільнення від сплати судового збору відповідно до закону; адміністративного позову, викладеного українською мовою, у двох примірниках з додатками ( для суду та відповідача), який містить письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів), з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Керуючись статтями 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 10 днів з дня вручення йому ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Головуючий суддяІ.С. Козачок