Рішення № 103167896, 26.01.2022, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/10911/21

РІШЕННЯ

іменем України

26 січня 2022 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Фелонюк Д.Л. розглянув адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 12.03.2021 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 1973 року по 1978 рік та з квітня 1982 року по 31 травня 1983 року у колгоспі ім. Леніна, з листопада 1979 року по березень 1982 року у "Калінінградській базі тралового флоту", правонаступником якого є АТ "Калінінградська рибопромислова компанія "Рибфлот-Фор", з січня 1992 року по серпень 1997 року у ПАТ "Лада-Поділля", у 2000 році 61,5 днів в СФГ "Ранок" та призначити пенсію за віком з 22.01.2021.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в нього наявний визначений законодавством страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України №1058-IV від 09.07.2003 "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV). При цьому відповідач протиправно відмовив у призначенні пенсії за віком з посиланням на те, що страховий стаж становить 9 років 10 місяців 13 днів.

До суду надійшов відзив, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовної заяви. Зазначає, що при зверненні за призначенням пенсії за віком позивач не надав трудову книжку. При цьому, згідно з поданими позивачем документами та індивідуальними відомостями про застраховану особу, що містяться в системі персоніфікованого обліку, страховий стаж позивача становить 9 років 10 місяців 13 днів, тобто, є недостатнім для призначення пенсії за віком.

Відповідач звертає увагу на те, що позовні вимоги в частині зобов`язання призначити пенсію за віком є формою втручання в дискреційні повноваження Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.09.2021 відкрито провадження в цій справі та вирішено її розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.01.2022 у задоволенні клопотань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про розгляд справи з викликом (повідомленням) сторін та про залишення позову без розгляду відмовлено.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до відповідача з заявою від 11.03.2021 про призначення пенсії за віком згідно з Законом №1058-IV.

Для підтвердження стажу роботи позивач надав:

- копію Книги обліку трудового стажу та заробітку колгоспника за 1973-1978 роки та 1982-1983 роки;

- довідку про заробітну плату від 26.02.2018 №4 за період роботи з січня 1992 року по серпень 1997 року, видану ПАТ "Лада-Поділля";

- довідку про заробітну плату та відпрацьовані людинодні від 21.02.2018 №66 за період роботи з квітня 1982 року по травень 1983 року, видану СВК "Летава";

- довідку про відпрацьовані людинодні від 10.03.2021 №66 за період роботи з 1999 року по 2000 рік, видану селянським (фермерським) господарством "Ранок";

- довідку про заробітну плату від 31.05.2018 №136 за період роботи з листопада 1979 року по березень 1982 року, видану АТ "Калінінградська рибопромислова компанія" "Рибфлот-ФОР";

- лист про реорганізацію підприємства від 26.06.2015 №1, видану АТ "Калінінградська рибопромислова компанія".

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 12.03.2021 №222030010620 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком згідно заяви від 11.03.2021 року у зв`язку з відсутністю необхідного стажу роботи 18 років, передбаченого статтею 26 Закону №1058-IV. Зазначено, що тривалість страхового стажу - 9 років 10 місяців 13 днів.

Листом від 27.05.2021 відповідач повідомив позивача про вказане рішення. Додатково зазначив, що до страхового стажу не враховано періоди роботи:

- у 1973-1978, 1982-1983 роках згідно книги обліку трудового стажу та заробітку колгоспника, оскільки у книзі міститься виправлення по батькові та в даті народження;

- у 2000 році у зв`язку з відсутністю відомостей про сплату селянсько-фермерським господарством "Ранок" страхових внесків до Пенсійного фонду України;

- періоди роботи в ПАТ "Лада-Поділля" згідно довідки про заробітну плату від 26.02.2018 №4, оскільки неможливо провести перевірку достовірності її видачі у зв`язку з тим, що документи ПАТ "Лада-Поділля" на зберігання до архівної установи не надходили, місце знаходження їх не відоме;

- періоди роботи згідно з довідкою про заробітну плату від 31.05.2018 №136 в "Калінінградській рибопромисловій компанії" у зв`язку з направленням запитів для підтвердження достовірності видачі довідки первинними документами.

Позивач, вважаючи порушеними його права, звернувся з позовом до суду.

IV. ЗАКОНОДАВСТВО ТА ОЦІНКА СУДУ

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) та Законом №1058-ІV.

Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до частини 1 якої, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (частина 2 статті 24 Закону №1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4 статті 24 Закону №1058-IV).

У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону №1788-XII визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю. До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Згідно з статтею 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Приписами пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 2 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Зі змісту наведених норм слідує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відсутності записів у ній, наявності неправильних чи неточних записів у трудовій книжці відповідач вправі вимагати від заявника подання додаткових документів на підтвердження страхового стажу.

Як встановив суд, позивач не подав разом з заявою від 11.03.2021 трудову книжку, а в позовній заяві зазначив про її втрату.

Згідно з частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Положеннями частини 2 статті 26 Закону №1058-IV встановлено, що у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком у період з 01.01.2021 по 31.12.2021 мають особи після досягнення віку 63 років за наявності страхового стажу від 18 років.

Підставою для відмови в призначенні позивачу пенсії за віком слугували висновки відповідача щодо відсутності 18 років страхового стажу, визначеного Законом №1058-IV.

Досліджуючи правомірність вказаних висновків, суд зазначає та враховує наступне.

Згідно з книгою обліку трудового стажу та заробітку колгоспника та виписок із протоколів засідання правління колгоспу ім. Леніна від 26.04.1983 №6 та від 31.05.1983 №5 позивач в періоди з 1973 року по 1978 рік та з квітня 1982 року по 31 травня 1983 року працював у колгоспі ім. Леніна.

Пенсійний орган не зарахував вказані періоди, оскільки в книзі обліку трудового стажу та заробітку колгоспника міститься виправлення по батькові та в даті народження.

Відповідно до пункту 1 Основних положень про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310 (далі - Основні положення №310), трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів.

Згідно з пунктом 2 Основних положень №310 трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспів з моменту прийняття їх в члени колгоспу. Трудові книжки колгоспників раніше встановленого взірця обміну на нові не підлягають.

Всі записи в трудовій книжці підтверджуються у всіх розділах за час роботи на колгоспі підписом керівника колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою (пункт 6 Основних положень №310).

Відповідно до пункту 13 Основних положень №310 відповідальність за організацію робіт по веденню, обліку, зберіганню і видачі трудових книжок покладається на голову колгоспу. Відповідальність за своєчасне і правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа.

Посилання відповідача на те, що в книзі обліку трудового стажу та заробітку колгоспника міститься виправлення по батькові та в даті народження, як на підставу для не зарахування спірного періоду до страхового стажу позивача, суд вважає безпідставним. Так, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні бухгалтерських документів, у цьому випадку книги обліку трудового стажу та заробітку колгоспників. При цьому, доказів визнання недостовірними записів у книзі обліку трудового стажу та заробітку колгоспника щодо спірних періодів роботи відповідач суду не надав.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Водночас, відповідачем не доведено, що позивач, як член колгоспу, без поважних причин не виконував встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, а тому, період його роботи у колгоспі ім. Леніна (з 1973 року по 1978 рік та з квітня 1982 року по 31 травня 1983 року) слід враховувати повністю незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв чи виконання встановленого мінімуму трудової участі.

Відповідач не зарахував до страхового стажу позивача період роботи з листопада 1979 року по березень 1982 року у "Калінінградській базі тралового флоту" згідно з довідкою про заробітну плату від 31.05.2018 №136, оскільки направлені відповідні запити для підтвердження достовірності видачі довідки первинними документами.

Відповідно до частини 3 статті 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Зі змісту наведеної норми слідує, що пенсійний орган має право, а не обов`язок перевіряти обґрунтованість видачі довідок про заробітну плату підприємств, установ та організацій.

Як встановив суд, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області звернулося до державної установи - Управління Пенсійного фонду Російської Федерації в м. Калінінграді Калінінградської області з запитом, в якому просило надати допомогу в витребуванні акту перевірки правильності видачі довідки про заробітну плату від 31.05.2018 №136.

На адресу відповідача 03.06.2021 надійшла відповідь, в якій зазначено, що вказана довідка містить всі необхідні відомості (дату, підставу видачі), оформлена на підставі первинних документів бухгалтерського обліку і обліку кадрів, завірена підписами головного бухгалтера і генерального директора, завірена печаткою організації, яка видала довідку. Кутовий штамп в довідці не передбачений.

Суд звертає увагу на те, що неможливість відповідачем перевірити обґрунтованість видачі документів підприємствами, установами та організаціями не може бути підставою для неврахування зазначених документів при призначенні та виплаті пенсії позивачу. Виключно встановлення факту подання недостовірних відомостей, а не виникнення сумнівів і проведення перевірки, є підставою для неврахування довідки від 31.05.2018 №136.

Відповідач неправомірно обмежився запитом до пенсійного органу Російської Федерації та на підставі наданого листа (мотивованого не відсутністю підтверджуючих документів, а тим, що не надано акт перевірки правильності видачі довідки про заробітну плату від 31.05.2018 №136) позбавив позивача права на зарахування спірного періоду до його страхового стажу та, відповідно, на призначення пенсії. Будь-яких посилань на невідповідність довідки чинному законодавству (або її недостовірності) відповідач не навів.

У цьому випадку позивач не може бути позбавлений права на призначення пенсії у зв`язку з обставинами, що виникли не з вини позивача.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.11.2019 у справі №348/463/17 та від 13.02.2020 у справі №523/19088/16-а.

Таким чином, відповідача слід зобов`язати зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з листопада 1979 року по березень 1982 року.

До страхового стажу позивача не зараховано період роботи в ПАТ "Лада-Поділля" з січня 1992 року по серпень 1997 року згідно з довідкою про заробітну плату від 26.02.2018 №4, оскільки неможливо провести перевірку достовірності її видачі у зв`язку з тим, що документи ПАТ "Лада-Поділля" на зберігання до архівної установи не надходили, місце знаходження їх не відоме. На адресу підприємства направлено лист від 05.04.2021 №2200-0902-8/18509 щодо надання завірених копій первинних документів, який повернуто з відміткою "Вибули".

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-IV затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1).

Відповідно до пункту 2.10 Порядку №22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

Згідно з пунктом 4.2 Порядку №22-1, в редакції, чинній на час подання позивачем заяви, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі.

При вирішенні цього спору суд зазначає, що саме відповідач, як суб`єкт владних повноважень, в силу приписів статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України зобов`язаний довести правомірність своїх дій та рішень, які є предметом оскарження.

Зокрема, відповідач повинен був надати належні та допустимі докази, які б підтвердили недостовірність наданої позивачем інформації в формі довідки від 26.02.2018 №4. Проте відповідач не надав суду жодного належного документального підтвердження наявності вказаних обставин.

При цьому слід наголосити, що право особи на отримання пенсійних виплат не може бути поставлено у залежність від неможливості провести перевірку даних щодо періоду та розміру отриманої позивачем заробітної плати за спірний період на предмет відповідності первинним документам.

Згідно з пунктом 18 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Долученими до матеріалів справи документами не доведено, що відповідач вчиняв дії, спрямовані на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити стаж позивача, в тому числі опитування свідків тощо.

Отже відповідача слід зобов`язати зарахувати до страхового стажу позивача період з січня 1992 року по серпень 1997 року.

До страхового стажу позивача не враховано у 2000 році 61,5 днів у зв`язку з відсутністю відомостей про сплату селянсько-фермерським господарством "Ранок" страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Відповідно до довідки селянського (фермерського) господарства "Ранок" від 26.03.2021 №6 позивач дійсно працював в господарстві у 2000 році 61,5 днів.

Суд зазначає, що обов`язок по сплаті всіх необхідних податків, зборів і внесків за працівника покладено на роботодавця, а тому, тягар щодо його невиконання, а саме їх не сплати, неповної чи несвоєчасної сплати, не може бути покладено на позивача, як на працівника.

Такі висновки викладено Верховним Судом у постанові від 02.04.2020 у справі №654/1290/17, від 23.01.2018 у справі №583/392/17, від 08.08.2019 у справі №280/918/16-а, від 13.02.2018 у справі № 358/1179/17.

Разом з тим, відповідачем не доведено факт зловживань з боку позивача, його вину чи недобросовісність щодо надання недостовірних даних.

Крім того, суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 17.07.2019 у справі №144/669/17 та від 20.03.2019 у справі №688/947/17, згідно з якою несплата страхувальником страхових внесків не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи на такому підприємстві, оскільки працівник не несе відповідальності за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку сплати страхових внесків.

Таким чином, відповідача слід зобов`язати зарахувати до страхового стажу позивача 61,5 днів у 2000 році.

Тобто страховий стаж позивача становить понад 18 років та дає йому право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV.

Інших обставин, які свідчили б про те, що відповідач правомірно прийняв оскаржене рішення, він не навів. Не встановлено їх наявність і судом.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Наведене свідчить про те, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 12.03.2021 №222030010620 є протиправним та його необхідно скасувати.

Водночас, визнання протиправним та скасування спірного рішення, яким позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком, охоплює поняття протиправності дій Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови в призначенні пенсії. Тому у задоволенні вимоги про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови в призначенні пенсії слід відмовити.

Щодо доводів відповідача про те, позовна вимога щодо зобов`язання призначити пенсію є формою втручання в його дискреційні повноваження та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, суд зазначає наступне.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У справі, що розглядається, повноваження пенсійного органу щодо призначення пенсії визначені Законом №1058-IV.

Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Відповідно до підпункту 1 частини 1 статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Пенсійного віку ОСОБА_1 досяг ІНФОРМАЦІЯ_2 , а з заявою про призначення пенсії звернувся 11.03.2021, у зв`язку з чим пенсія має бути призначена йому, починаючи з 23.01.2022.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідач своїми протиправними діями тривалий час позбавляє позивача належного пенсійного забезпечення, суд вважає, що для повного захисту порушених прав ОСОБА_1 слід зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити, здійснити нарахування й виплату йому пенсії за віком відповідно до Законом №1058-IV з 23.01.2022.

За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, наявні підстави для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Предметом позову є одна вимога немайнового характеру, яка хоч і задоволена частково, але розмір компенсації за сплачений судовий збір суд визначає, виходячи з кількості (а не з розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог. Такий механізм розподілу витрат зі сплати судового збору застосовано Верховним Судом у рішенні від 16.06.2020 у справі №620/1116/20.

Позивач сплатив судовий збір у розмірі 908,00 грн, а тому, ці витрати слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Інші докази документально підтверджених судових витрат, понесених позивачем у матеріалах справи відсутні.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 12.03.2021 №222030010620.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди з 1973 року по 1978 рік, з квітня 1982 року по 31 травня 1983 року, з листопада 1979 року по березень 1982 року, з січня 1992 року по серпень 1997 року та 61,5 днів у 2000 році.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити, здійснити нарахування й виплату ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 23.01.2022.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 908 (дев`ятсот вісім) грн судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Герцена 10, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ - 21318350) Головуючий суддя Д.Л. Фелонюк