Рішення № 103167174, 20.01.2022, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/10677/21

РІШЕННЯ

іменем України

20 січня 2022 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючої-судді Гнап Д.Д.

за участю:секретаря судового засідання Федаша В.О. позивача ОСОБА_1 представника позивача Войчука В. А. представників відповідачів Зозулі В. П., Заєць І. О., Орлова О. М. представника третьої особи Олійник О. С. розглянувши адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Промінь Енерго Плюс" до Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області , Державної казначейської служби України , Державної податкової служби України , Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, стягнення коштів,

I. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася у суд з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області, Державної казначейської служби України, Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Хмельницькій області, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області, Державної казначейської служби України, Державної податкової служби України, Головного управління Державної податкової служби України в Хмельницькій області щодо неповерненню помилково перерахованих фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 платіжним дорученням від 30.11.2021 № 33054 коштів в сумі 296708,28 грн з ПДВ на казначейський рахунок з електронного адміністрування податку на додану вартість НОМЕР_3, відкритого у Головному управлінні Державної казначейської служби України у Хмельницькій області для товариства з обмеженою відповідальністю «Промінь Енерго Плюс» з призначенням платежу «оплата за трубу профільну відповідно до Договору № 5 від 26.1 1.2020 р.»;

- зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області, Державну казначейську службу України, Державну податкову службу України, Головне управління Державної податкової служби України у Хмельницькій області повернути для фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 кошти в сумі 296708,28 грн на банківський рахунок НОМЕР_1 в Київському ГРУ АТ КБ «ПриватБанк», які були помилково перераховані платіжним дорученням від 30.11.2021 № 33054 на казначейський рахунок з електронного адміністрування податку на додану вартість НОМЕР_4, відкритого у Головному управлінні Державної казначейської служби України у Хмельницькій області для товариства з обмеженою відповідальністю «Промінь Енерго Плюс», здійснивши спільно дії по поверненню коштів;

- стягнути з відповідачів на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відповідно до статті 536, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України за період з 01.12.2020 по 21.11.2021: три проценти річних за користування чужими коштами в сумі 8267,19 грн; інфляційні в сумі 27000,45 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі укладеного договору та рахунку на оплату, мала намір сплатити ТОВ «Промінь Енерго Плюс» кошти за товар - трубу профільну. Водночас, з невідомих їй причин, кошти в сумі 296708, 28 грн було зараховано на рахунок ТОВ «Промінь Енерго Плюс», відкритий в системі електронного адміністрування податку на додану вартість (далі - СЕА ПДВ).

Зазначає, що законодавство не передбачає поповнення рахунку у системі електронного адміністрування ПДВ за рахунок коштів, перерахованих із поточного рахунку контрагента. У даному випадку Державна казначейська служба, зараховуючи кошти на рахунок електронного адміністрування ПДВ ТОВ «Промінь Енерго Плюс», діяла всупереч положенням п. 200-1.4 ст. 200-1 Податкового кодексу України.

При зверненні до відповідачів з вимогою про повернення помилково сплачених коштів, їй було відмовлено з мотивів того, що відповідний механізм не передбачений законодавством України. Вважає такі дії відповідачів протиправними, у зв`язку з чим просила позов задовольнити.

Додатково підкреслює, що третя особа - ТОВ «Промінь Енерго Плюс» також не в змозі їх повернути, оскільки кошти не збільшили ліміт ПДВ, тобто не надійшли в розпорядження ТОВ «Промінь Енерго Плюс».

Також вважає, що має право на відшкодування шкоди шляхом стягнення з відповідачів на її користь трьох процентів річних за користування чужими коштами в сумі 8267,19 грн та інфляційних в сумі 27000,45 грн.

Третя особа - ТОВ "Промінь Енерго Плюс" направила суду пояснення, в яких позов підтримала, зазначила, що не має можливості ні розпоряджатися коштами, які надійшли на їх рахунок в СЕА ПДВ, ні повернути їх.

Головне управління державної казначейської служби України у Хмельницькій області позов не визнало, зазначило, що взагалі не приймає участь у даних взаємовідносинах, оскільки такі функції покладено на ДКС України. Казначейство не має жодних правових підстав змінювати отримувача чи будь-які інші реквізити при здійсненні казначейського обслуговування даного рахунку. Також зауважили, що реквізити платіжного документа щодо платника ним не перевіряються. Відповідальність за правильність заповнення реквізитів платіжного документа несе особа, яка оформила цей документ.

Законодавство не надає та не передбачає можливості Казначейству в одноособовому порядку чи самовільно здійснювати будь-які перерахування з рахунків у СЕА ПДВ, а виключно на підставі відповідного реєстру ДПС.

Вважає вимоги позивача безпідставними, а тому просить відмовити у їх задоволенні.

Державна казначейська служба обґрунтувала підстави для відмови у позові аналогічними доводами.

У поданому відзиві ГУ ДПС у Хмельницькій області та ДПС України просили відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Зазначили, що позивач просив повернути кошти з електронного рахунку інших платників, а саме ТОВ «Промінь Енерго Плюс», що у свою чергу відповідно до п. 200-1.6 ст. 200 ПК України можливо лише через додаток 4, який подається безпосередньо платником разом із декларацією з податку на додану вартість. В судовому засіданні представники підтвердили, що дійсно кошти в сумі 296708,28 грн не збільшили ліміт ТОВ «Промінь Енерго Плюс», оскільки надійшли від іншої особи.

Відхилили доводи щодо наявності підстав відшкодування шкоди за приписами Цивільного кодексу України.

ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 31.08.2021 відкрито провадження у цій справі та вирішено її розглянути за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.10.2021 залучено до участі у справі як співвідповідачів - Державну казначейську службу України, Державну податкову службу України, Головне управління Державної податкової служби України у Хмельницькій області.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.11.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 01.12.2021 р. о 11:00 год. в приміщенні Хмельницького окружного адміністративного суду за адресою м. Хмельницький, вул. Козацька, 42.

01 грудня 2022 року розгляд справи відкладено, слухання призначено на 09 грудня 2021 року о 10:30 год.

09 грудня 2021 року через неявку в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, розгляд справи відкладено на 13.01.22 о 11:00 год.

13 січня 2022 року у справі оголошено перерву до 19 січня 2022 року, слухання призначено на 11:00 год.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Промінь Енерго Плюс» укладено договір від 26.11.2020 року № 5, за умовами якого, ФОП ОСОБА_1 зобов`язувалася оплатити кошти ТОВ «Промінь Енерго Плюс» за трубу профільну в сумі 296708, 28 грн.

Платіжним дорученням від 30.11.2020 №33054 ФОП ОСОБА_1 здійснила платіж юридичній особі - ТОВ «Промінь Енерго Плюс» в сумі 296708, 28 грн на рахунок UA 963218420000026002060429186, банк одержувача: Казначейство України, призначення платежу - оплата за трубу профільну згідно рахунку № 8 від 30.11.2020( т. 1 а.с. 14).

З метою повернення коштів позивач зверталася до АТ «Комерційний Банк Приватбанк» із заявою про анулювання банківської операції та повернення грошових коштів у зв`язку із незаконним (помилковим) списанням від 02.12.2020 року. Листом від 17.12.2020 року № 20.1.0.0.0/7-201202/737 АТ «Комерційний Банк Приватбанк» їй було відмовлено.

На заяву позивача від 02.12.2020 року про повернення помилково перерахованих коштів у листі Державної податкової служби України від 13.01.2021 № 16199-00-18-03-01-08 вказано, що кошти у сумі 296708,28 грн, які були зараховані на електронний рахунок ТОВ «Промінь Енерго Плюс» в СЕА ПДВ можуть бути повернені виключно на поточний рахунок ТОВ «Промінь Енерго Плюс» або до бюджету в рахунок сплати податкових зобов`язань з ПДВ, які виникли у ТОВ «Промінь Енерго Плюс».

Головне управління ДПС Київській області на заяву позивача про повернення помилково перерахованих коштів листом від 14.12.2020 року № 40338/ФОП/10-36-04-20 повідомило, що згідно з відомостями ІТС «Податковий блок» в інтегрованій картці платника податків ФОП ОСОБА_1 по коду платежу 14010100 податок на додану вартість та у системі електронного адміністрування ПДВ відсутня інформація щодо зарахування коштів сплачених платіжним дорученням № 33054 від 30.11.2020 року.

Позивач звернулася із заявою про повернення помилково перерахованих коштів від 26.02.2021 до Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області, на що листом управління від 05.03.2021 № 05.1-18/1587 зазначено, що усі роз`яснення стосовно роботи з електронними рахунками надаються платникам відповідними органами Державної податкової служби.

У листі від 30.03.2021 № 3469/6/22-01-24-05-13 Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області зазначено, що кошти у сумі 296708,28 грн, які були зараховані на електронний рахунок ТОВ «Промінь Енерго Плюс» в СЕА ПДВ можуть бути повернені виключно на поточний рахунок ТОВ «Промінь Енерго Плюс» або до бюджету в рахунок сплати податкових зобов`язань з ПДВ, які виникли у ТОВ «Промінь Енерго Плюс».

ТОВ "Промінь Енерго Плюс" зверталося до Державної казначейської служби України, Головного управління ДПС України в Хмельницькій області із листами (в тому числі з податковою декларацією з ПДВ та заповненням додатку 4), в якому просило перерахувати сплачені платіжним дорученням від 30.11.2020 №33054 кошти в сумі 296708, 28 грн на їх поточний рахунок. Листами від 23.03.2021 №05.1-18-06/1976, від 20.04.2021 № 4718/6/22-01-18-07-12, повідомлено ТОВ "Промінь Енерго Плюс" про неможливість такого перерахування.

Вважаючи бездіяльність відповідачів щодо коштів протиправною, позивач звернулася до суду.

IV. ОЦІНКА СУДУ

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Казначейство діє відповідно до повноважень та компетенції, визначених, зокрема, Положенням про Державну казначейську службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 № 215 (далі - Положення).

Згідно з Положенням Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку, зокрема, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку; здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду; здійснює відкриття, закриття та обслуговування рахунків у системі електронного адміністрування податків; тощо.

Механізм проведення розрахунків з бюджетом з використанням рахунків в системі електронного адміністрування податку на додану вартість встановлено Податковим кодексом України та Порядком електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 569 «Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість» (далі - Порядок).

Порядок визначає механізм відкриття та закриття рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість (далі - СЕА ПДВ), особливості складення податкових накладних та розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних у такій системі, а також механізм проведення розрахунків з бюджетом з використанням зазначених рахунків.

Відповідно до Порядку усі операції щодо відкриття/закриття рахунків в системі електронного адміністрування ПДВ, перерахування сум податку з них, а також повернення помилково або надміру сплачених коштів, тощо здійснюються Казначейством виключно на підставі реєстрів Державної податкової служби України (далі - ДПС) (пункти 5, 7, 21, 26 Порядку).

Згідно Порядку електронного адміністрування ПДВ, електронний рахунок в СЕА ПДВ відкривається/закривається платнику податку Казначейством автоматично на безоплатній основі виключно на підставі реєстру платників податку, який надсилає ДПС.

Отже, рахунки у СЕА ПДВ відкриваються для платників незалежно від їх бажання, а єдиною і достатньою умовою відкриття таких рахунків є те, що суб`єкт господарювання є платником ПДВ. Таким чином, платники ПДВ не укладають з Казначейством договорів про розрахунково-касове обслуговування цих рахунків, не подають установчих документів, карток із відбитками печатки та зразками підпису службових осіб, відомості про персональні дані тощо.

Виходячи з викладеного, електронні ПДВ-рахунки не є банківськими рахунками в розумінні Глави 72 Цивільного кодексу України та рахунками, якими платник податку може розпоряджатися самостійно. Кошти, які знаходяться на цих рахунках, носять технічний характер та спрямовуються на цілі, передбачені виключно приписами Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 1 Положення "Про державну казначейську службу", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 № 215, Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, коштів клієнтів відповідно до законодавства, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Підпунктом 4 пункту 4 Положення "Про державну казначейську службу" визначено, що казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку здійснює відкриття, закриття та обслуговування рахунків у системі електронного адміністрування податків.

Тобто, рахунки у системі електронного адміністрування ПДВ відкриваються, обслуговуються виключно у центральному апараті Державної казначейської служби, чим відхиляються доводи позивача про протиправність дій (бездіяльності) Головного управління Державної казначейської служби у Хмельницькій області. А тому у позовних вимогах до Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправної та зобов`язання вчинити дій слід відмовити.

Інформація про реквізити рахунків в СЕА ПДВ їх стан, суми поповнення, списання, залишки коштів на них тощо та інші роз`яснення щодо роботи з ними надаються ДПС.

Згідно з п.200-1.4 ст.200-1 Податкового кодексу України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) на рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника зараховуються кошти:

а) з поточного рахунку такого платника в сумах, необхідних для збільшення розміру суми, що обчислюється відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу;

б) з поточного рахунку такого платника в сумах, недостатніх для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов`язань з цього податку;

в) з рахунків платників, відкритих у відповідних органах казначейства для проведення розрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, а рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам з подальшим спрямуванням коштів відповідно до Закону України про Державний бюджет України;

г) з бюджету в сумах надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на додану вартість, повернутих платнику податків у порядку, встановленому пунктом 43.4- 1 статті 43 цього Кодексу.

Отже, законодавство не передбачає поповнення рахунку у системі електронного адміністрування ПДВ за рахунок коштів перерахованих із поточного рахунку контрагента.

У даному випадку Державна казначейська служба, зараховуючи кошти фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рахунок електронного адміністрування ПДВ ТОВ "Промінь Енерго Плюс", діяла в супереч положенням п. 200-1.4 ст. 200-1 Податкового кодексу України.

Відтак, суд вважає, що Державна казначейська служба, зарахувавши кошти, сплачені ФОП ОСОБА_1 за товар, на рахунок ТОВ "Промінь Енерго Плюс", відкритий в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, діяла протиправно.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому, вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. З цього випливає, що вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов:

- лише у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача;

- повний захист прав позивача неможливий у спосіб, про який просить позивач. Повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав;

- вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.

У той же час, зміст принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, передбачений пунктом 4 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, зобов`язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.

Враховуючи наведене, з огляду на те, що судом встановлено протиправність дій Державної казначейської служби, суд вважає, що для повного забезпечення захисту прав позивача необхідно вийти за межі позовних вимог та задовольнити позовні вимоги шляхом визнання протиправними дій Державної казначейської служби щодо зарахування на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь Енерго Плюс" в системі електронного адміністрування податку на додану вартість НОМЕР_4 в Казначействі України в сумі 296708, 28 грн за платіжним дорученням № 33054 від 30 листопада 2020 року, що надійшли від фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

За правилами п. 200-1.5 ст. 200-1 Податкового кодексу України з рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника перераховуються кошти до державного бюджету в сумі податкових зобов`язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті за наслідками звітного податкового періоду, та на поточний рахунок платника податку за його заявою, яка подається до контролюючого органу у складі податкової звітності з податку на додану вартість, у розмірі суми коштів, що перевищує суму задекларованих до сплати до бюджету податкових зобов`язань та суми податкового боргу з податку. При цьому перерахування коштів на поточний рахунок платника може здійснюватися у разі відсутності перевищення суми податку, зазначеної у складених податкових накладних, складених у звітному періоді та зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних, над сумою податкових зобов`язань з податку за операціями з постачання товарів/послуг, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість у цьому звітному періоді.

Кошти, що надійшли на рахунки, визначені у підпунктах «а» - «в» пункту 200-1.2 цієї статті, автоматично перераховуються органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, на рахунок такого платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість та на спеціальний рахунок такого платника протягом наступного операційного дня.

У свою чергу, пунктом 43.1 ст. 43 ПК України передбачено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Згідно п. 43.4-1 ст. 43 Податкового кодексу у разі повернення надміру сплачених податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зарахованих до бюджету з рахунка платника податку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість у порядку, визначеному пунктом 200-1.5 статті 200-1 цього Кодексу, такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, а у разі його відсутності на момент звернення платника податків із заявою на повернення надміру сплачених податкових зобов`язань з податку на додану вартість чи на момент фактичного повернення коштів - шляхом перерахування на поточний рахунок платника податків в установі банку.

Повернення у випадках, визначених законодавством, сум податку на додану вартість, контроль за справлянням яких покладено на контролюючий орган, визначений підпунктом 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, при ввезенні товарів на митну територію України здійснюється в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент оформлення митної декларації/аркуша коригування, на підставі яких здійснюватиметься таке повернення.

Суд звертає увагу, що під помилково сплаченими грошовими зобов`язаннями слід розуміти суми коштів, які на певну дату надійшли до відповідного бюджету та/або на єдиний рахунок від юридичних осіб (їх філій, відділень, інших відокремлених підрозділів, що не мають статусу юридичної особи) або фізичних осіб (які мають статус суб`єктів підприємницької діяльності або не мають такого статусу), що не є платниками таких грошових зобов`язань, та у випадках, передбачених статтею 35-1 цього Кодексу (пп. 14.1.182 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Натомість, грошове зобов`язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня (пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Судом враховується, що сплачені ФОП ОСОБА_1 , згідно платіжного доручення від 30.11.2020 № 33054 грошові кошти не належать до грошових зобов`язань, які сплачені до відповідного бюджету, у розумінні положень Податкового кодексу України.

Як видно з матеріалів справи, і позивач, і третя особа зверталось із листами до відповідачів щодо повернення помилково сплачених коштів. Але станом на дату прийняття рішення, помилково сплачені кошти залишаються на рахунку СЕА ПДВ ТОВ "Промінь Енерго Плюс".

Разом з тим, відповідно до п. 4 Порядку №569 рахунок у системі електронного адміністрування податку (далі - електронний рахунок) - рахунок, відкритий платнику податку в Казначействі, на який перераховуються кошти відповідно до пункту 200-1.4 статті 200-1 Податкового кодексу України (далі - Кодекс).

Електронний рахунок відкривається платнику податку Казначейством автоматично на безоплатній основі.

Згідно п. 20 Порядку №569 для перерахування до бюджету сум узгоджених податкових зобов`язань відповідно до поданої податкової декларації з податку ДПС не пізніше ніж за три робочі дні до закінчення граничного строку, встановленого Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, надсилає Казначейству реєстр платників податку, в якому зазначаються найменування або прізвище, ім`я та по батькові платника податку, податковий номер або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб - підприємців, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією (за наявності) та номером паспорта), індивідуальний податковий номер платника податку, звітний (податковий) період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету.

На підставі такого реєстру Казначейство не пізніше останнього дня строку, встановленого Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету з електронних рахунків платника податку.

У разі подання платником податку уточнюючих розрахунків до податкових декларацій з податку за попередні звітні (податкові) періоди, які передбачають збільшення податкових зобов`язань з податку, що підлягають перерахуванню до бюджету, для перерахування таких зобов`язань до бюджету ДПС не пізніше наступного робочого дня подання таких уточнюючих розрахунків надсилає Казначейству реєстр платників податку, в якому зазначаються найменування або прізвище, ім`я та по батькові платника податку, податковий номер або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб - підприємців, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією (за наявності) та номером паспорта), індивідуальний податковий номер платника податку, звітний (податковий) період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету.

На підставі такого реєстру Казначейство перераховує суми податку до бюджету.

У разі подання платниками податку уточнюючих розрахунків до податкових декларацій з податку за попередні звітні (податкові) періоди, за результатами яких зменшуються позитивні нарахування в межах залишку узгоджених податкових зобов`язань, не сплачених до бюджету, що обліковуються Казначейством до виконання в повному обсязі, ДПС не пізніше наступного робочого дня подання таких уточнюючих розрахунків надсилає Казначейству коригуючий реєстр.

На підставі такого реєстру Казначейство уточнює інформацію, зазначену в раніше надісланих реєстрах.

У разі зміни даних платника податку, зазначених в абзаці першому цього пункту, та/або реквізитів його поточного рахунка, на який зараховуються кошти з електронного рахунка, ДПС надсилає Казначейству коригуючі реєстри.

Пунктами 26-27 Порядку №569 передбачено, що повернення надміру сплачених податкових зобов`язань з податку, зарахованих до бюджету з електронного рахунка платника податку в порядку, визначеному пунктом 200-1.5 статті 200-1 Кодексу, здійснюється шляхом перерахування таких коштів виключно на електронний рахунок платника податку, а у разі його відсутності на дату звернення платника податку із заявою про повернення надміру сплачених податкових зобов`язань з податку чи на дату фактичного повернення коштів - шляхом перерахування на поточний рахунок платника податку в установі банку.

У разі анулювання реєстрації платника податку податкові зобов`язання визначаються на підставі податкової звітності з податку за підсумками останнього звітного (податкового) періоду, визначеного пунктом 184.6 статті 184 Кодексу. Залишок коштів на електронному рахунку платника податку після розрахунків з бюджетом за результатами останнього звітного (податкового) періоду перераховується до бюджету.

Якщо після анулювання реєстрації платника податку залишок коштів на електронному рахунку недостатній для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов`язань з податку на підставі поданих контролюючому органу податкових декларацій з податку, остаточний розрахунок з бюджетом таким платником здійснюється з поточного рахунка на електронний рахунок.

Якщо залишок коштів на електронному рахунку, який після анулювання реєстрації платника податку перераховано до бюджету, перевищує суми узгоджених податкових зобов`язань з податку за результатами останнього звітного (податкового) періоду, такі суми повертаються з бюджету в порядку, передбаченому статтею 43 Кодексу, за заявою платника податку.

Отже, електронний рахунок платника податку на додану вартість відкривається Казначейством останньому на безоплатній основі та виключно з цього рахунку здійснюються розрахунки з бюджетом у частині сплати цього податку. Відтак, зарахування коштів на такий рахунок неможливо ототожнювати із зарахуванням коштів до бюджету. Повернення за правилами ст. 43 Податкового кодексу України коштів з такого рахунку допускається виключно у випадку, коли після анулювання реєстрації платника податку кошти з цього рахунку переховано до бюджету і вони перевищують суму узгоджених податкових зобов`язань з ПДВ за результатами останнього звітного (податкового) періоду.

Разом з тим, у розрізі наведеного суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.

Як не заперечують сторони та видно із змісту доданих до матеріалів справи документів, грошові кошти, що надійшли на рахунок ТОВ "Промінь Енерго Плюс" в СЕА ПДВ від ФОП ОСОБА_1 в сумі 296708,28 грн, не були відображені в СЕА ПДВ, однак зараховані на електронний рахунок ТОВ "Промінь Енерго Плюс". При цьому, як було встановлено вище, у випадку ж повернення коштів за правилами п. 200-1.6 ст. 200-1 ПК України, ТОВ "Промінь Енерго Плюс" зменшило би собі розмір реєстраційного ліміту з ПДВ, однак права на розпорядження зарахованими від ФОП ОСОБА_1 коштами останнє б не отримало.

Отже, у межах спірних правовідносин має місце випадок, за якого безпосередньо собі на рахунок повернути помилково сплачені кошти ФОП ОСОБА_1 не має можливості, адже, для цього немає відповідного нормативного механізму. Кошти, які були зараховані на електронний рахунок для сплати ПДВ, не збільшили для ТОВ "Промінь Енерго Плюс" ліміт ПДВ у СЕА, тобто, не надійшли в його розпорядження, що, у свою чергу, виключає можливість звернення позивача до свого контрагента з вимогами про повернення коштів, як і повернення таких коштів щонайменше на рахунок ТОВ "Промінь Енерго Плюс" без наслідків для свого реєстраційного ліміту. При цьому списання коштів з рахунку в СЕА ПДВ відбувається у суворо визначених законодавчих випадках - коли податковий орган подасть органу Казначейства реєстри на списання коштів з ПДВ-рахунку та у визначеній цими реєстрами сумі.

У розрізі наведеного, повертаючись до положень Порядку №569, суд звертає увагу, що за загальним правилом до в СЕА ПДВ мають стосунок лише дві особи - платник податку і податковий орган. Проте, за відсутності участі коштів, що надійшли на такий рахунок від іншого платника податку, у формуванні реєстраційного ліміту, можливість розпоряджатися такими коштами у платника податку відсутня.

Уже згаданими вище нормами п. 200-1.4 ст. 200-1 ПК України визначено, що електронний рахунок у СЕА ПДВ може поповнюватися тільки з поточного рахунку платника податків. Тобто, грошові кошти, перераховані не з поточного рахунку самого платника, не повинні були взагалі зараховуватися на електронний рахунок. У свою чергу вказана прогалина у нормативному механізмі зарахування коштів на рахунок у СЕА ПДВ не може бути перешкодою у можливості реалізації особою права на повернення помилково перерахованих коштів на власний рахунок з огляду на таке.

Згідно ст. 1 Протоколу Першого Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права

Верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції, а тому, при будь-якому втручанні державних органів у право на мирне володіння майном повинно бути забезпечено справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи.

Так, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Щокін проти України» (заяви № 23759/03 та № 37943/06) зазначив, зокрема, що верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції; відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.

Як зазначено у пункті 186 рішення ЄСПЛ у справі «Промислово-фінансовий Консорціум «Інвестиційно-металургійний Союз» проти України» (заява № 10640/05, п. 186) принцип законності передбачає, що чинні положення національного законодавства є достатньо доступними, чіткими та передбачуваними у своєму застосуванні (рішення у справі «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, пункти 109, 110). Аналогічно національне законодавство має надавати засіб юридичного захисту від свавільного втручання державних органів влади у права, захищені Конвенцією (рішення у справі «Хасан і Чауш проти Болгарії» [ВП] (Hasan and Chaush v. Bulgaria), заява № 30985/96, п. 84).

Крім того, у справі «Новік проти України» (заява № 48068/06, п. 19) ЄСПЛ зробив висновок, що надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога «якості закону» у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції означає, що закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для убезпечення від будь-якого ризику свавілля.

У постанові від 30.01.2019 у справі № 442/456/17 Велика Палата Верховного Суду, здійснюючи відступ від позиції Верховного Суду України, вказала на те, що цей суд при ухваленні постанови від 25.05.2016 у справі № 419/794/15-а віддав перевагу найменш сприятливому для позивачки тлумаченню законодавства України, водночас положеннями ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; суд повинен застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ, а звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Крім того, у постанові від 29.08.2018 у справі № 492/446/15-а Велика Палата Верховного Суду, обґрунтовуючи необхідність відступу від позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 17.09.2013 у справі № 21-241а13, також врахувала правовий висновок ЄСПЛ, сформований у рішенні у справі «Щокін проти України» (заяви № 23759/03 та № 37943/06, п. 50-56), де Суд визначив концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні; відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності порушує вимогу «якості закону»; у разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід.

Крім іншого, у постанові від 13.02.2019, що прийнята Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18, із посиланням на положення ст. ст. 1, 8, 92 Конституції України, а також на ст. 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Цей принцип також закріплено й у пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України у вигляді презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу. У разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів, чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків (п. 56.21 ст. 56).

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 29.06.2010 № 17-рп/2010 констатував, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Крім того, у рішенні Конституційного Суду України у справі від 22.09.2005 року № 5-рп/2005 міститься наступний висновок «із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі».

У постанові від 03.07.2019 у справі №911/1521/18 Верховний Суд наголосив на тому, що відповідно до вимог принципу правової визначеності, правозастосовчий орган у випадку неточності, недостатньої чіткості, суперечливості норм позитивного права має тлумачити норму на користь невладного суб`єкта (якщо однією зі сторін спору є представник держави або органу місцевого самоврядування), адже якщо держава нездатна забезпечити видання зрозумілих правил, то саме вона і повинна розплачуватися за свої прорахунки. Це так зване правило пріоритету норми за найбільш сприятливим для особи тлумаченням.

За таких обставин суд зауважує, що втручання у право мирного володіння майном особи має переслідувати легітимну мету, яка чітко передбачена національним законодавством, зокрема, приписами ПК України. Разом з тим, аргументів, що таке втручання є правомірним та відповідає меті і завданням податкового законодавства, суб`єктами владних повноважень у цій справі не наведено.

Твердження відповідачів, що у платіжному дорученні вказано саме рахунок ТОВ "Промінь Енерго плюс" у СЕА ПДВ, тобто позивач сам спрямував кошти не на той рахунок, судом не приймаються, оскільки навіть помилкова сплата грошових коштів на інший рахунок не визначена національним законодавством як підстава для позбавлення особи права на такі кошти.

Відповідно до ч. 6 ст. 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.

З урахуванням наведеного, зважаючи на відсутність законодавчого механізму повернення помилково сплачених на електронний рахунок у СЕА ПДВ, які обліковуються поза межами реєстраційного ліміту, суд приходить до висновку про можливість поширення на спірні правовідносини загальних правил повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань, визначених ст. 43 ПК України.

Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (далі - платежі) визначається Порядком №787.

Відповідно до п. 3 Порядку № 787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями), відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.

Повернення платежів у національній валюті здійснюється на рахунки одержувачів коштів, відкриті в банках або органах Казначейства, вказані у поданні або заяві платника. Повернення платежів фізичним особам, які не мають рахунків у банках, може здійснюватись шляхом повернення у готівковій формі коштів за чеком органу Казначейства з відповідних рахунків, відкритих у банках на ім`я органу Казначейства, або з відповідних рахунків банку чи підприємства поштового зв`язку, вказаних у поданні або заяві платника (його довіреної особи).

За правилами п. 5 Порядку № 787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету або на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, перерахування компенсації здійснюється за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.

У разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної податкової служби України (далі - органи ДПС) та органи Державної митної служби України (далі - органи Держмитслужби)) подання подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Як було встановлено раніше, при проведенні розрахунків було помилково зараховано кошти за товар на рахунок ТОВ "Промінь Енерго Плюс" у системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Відтак, перерахована ФОП ОСОБА_1 сума є помилково сплаченою, оскільки здійснена без належної правової підстави та не зумовила для настання очікуваних наслідків у вигляді виконання зобов`язань з оплати коштів за поставлений товар.

У свою чергу, підставою для повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках податкового органу як переплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється контролюючими органами, є висновок податкового органу про повернення надмірно сплачених сум податку.

У спірному випадку, як вже було неодноразово зазначено вище, повернення помилково сплачених коштів повинно здійснюватися в порядку ст. 43 ПК України.

Матеріали справи свідчать, що із заявою про повернення помилково сплачених грошових зобов`язань ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "Промінь Енерго Плюс" зверталися до відповідачів.

Відмова відповідачів зводилася до того, що ФОП ОСОБА_2 неможливо повернути кошти, оскільки рахунок в СЕА ПДВ їй не належить, а для ТОВ "Промінь Енерго Плюс" кошти в сумі 296708,028 грн не збільшують його ліміт ПДВ, оскільки вони надійшли від ФОП ОСОБА_1 , що свідчить про протиправну бездіяльність суб`єктів владних повноважень щодо неповернення помилково сплачених коштів.

Поряд з цим, суд звертає увагу, що ДПС України як суб`єкт владних повноважень, який за правилами Порядку №569 відповідає за адміністрування ПДВ, має можливість, як адміністратор цієї системи, вчиняти дії, зокрема, щодо повернення помилково зарахованих коштів з рахунку платника ПДВ, шляхом підготовки та подання до органу, що здійснює казначейське обслуговування, відповідного висновку (реєстру).

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішенні від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

З урахуванням наведеного та зважаючи на вчинення всіх необхідних та можливих дій, спрямованих на повернення помилково сплачених коштів, бездіяльність суб`єктів владних повноважень щодо їх повернення, суд, зважаючи на викладені вище мотиви, приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову шляхом зобов`язання ДПС України підготувати та подати відповідному органу ДКС України висновок (реєстр) про повернення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (код НОМЕР_2 ) з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь Енерго Плюс" в системі електронного адміністрування податку на додану вартість НОМЕР_4, помилково сплачених коштів в сумі 296708, 28 грн, згідно з платіжним дорученням № 33054 від 30 листопада 2020 року.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам щодо стягнення відсотків за користування чужими коштами та інфляційних сум суд зазначає.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої Цивільного кодексу зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Відтак грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається у тому числі, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника певних дій відповідає кореспондуючий обов`язок боржника сплатити кошти на користь кредитора.

Таким чином, положення стаття 625 Цивільного кодексу регулює зобов`язальні правовідносини

Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом (ст. 1 ЦК України).

Звернувшись до суду з позовом, позивач зіслалася на статті ЦК України, які регулюють цивільно-правові відносини в сфері виконання загального та грошового зобов`язання, відповідальність наступає в разі порушення такого зобов`язання.

Таким чином, оскільки між сторонами виникли правовідносини, що врегульовані нормами податкового законодавства, а не цивільним законодавством, підстави для задоволення позову в частині стягнення з відповідачів трьох процентів річних у сумі 8267, 19 грн та інфляційних - в сумі 27000, 45 грн відсутні.

Крім того, відповідно до ст. 1214 ЦК України, на яку посилається позивач, особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов`язана повернути доходи.

У разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Оскільки у даній справі між позивачем та відповідачами не виникли грошові правовідносини, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача суми відсотків та втрат від інфляції за несвоєчасне повернення коштів є безпідставними.

Суд також зазначає, що жоден з відповідачів не міг користуватися чи розпоряджатися коштами, які надійшли на рахунок СЕА ПДВ ТОВ "Промінь Енерго Плюс", що додатково вказує на відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з Державної казначейської служби, ГУ ДПС у Хмельницькій області та ДПС України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ФОП ОСОБА_1 витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Державної казначейської служби щодо зарахування на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь Енерго Плюс" в системі електронного адміністрування податку на додану вартість НОМЕР_4 в Казначействі України в сумі 296708, 28 грн за платіжним дорученням № 33054 від 30 листопада 2020 року, що надійшли від фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

Визнати протиправною бездіяльність Державної податкової служби України та Головного управління ДПС у Хмельницькій області щодо неповернення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 з бюджету помилково сплачених коштів в сумі 296708,28 грн.

Зобов`язати Державну податкову службу підготувати та подати до відповідного органу Державної казначейської служби України висновок (реєстр) про повернення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (код НОМЕР_2 ) з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь Енерго Плюс" в системі електронного адміністрування податку на додану вартість НОМЕР_4, помилково сплачених коштів в сумі 296708, 28 грн, згідно з платіжним дорученням № 33054 від 30 листопада 2020 року.

Стягнути з Державної казначейської служби України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в сумі 1079 (одна тисяча сімдесят дев`ять) гривень 99 копійок за рахунок бюджетних асигнувань.

Стягнути з Головного управління ДПС у Хмельницькій області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в сумі 1079 (одна тисяча сімдесят дев`ять) гривень 99 копійок за рахунок бюджетних асигнувань.

Стягнути з Державної податкової служби України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в сумі 1079 (одна тисяча сімдесят дев`ять) гривень 99 копійок за рахунок бюджетних асигнувань.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 24 січня 2022 року

Позивач:Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_2 ) Відповідач:Головне управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області (вул. Свободи, 70,Хмельницький,Хмельницька область,29000 37971775) Державна казначейська служба України (вул. Бастіонна, 6,Київ 14,01014 37567646) Державна податкова служба України (Львівська площа, 8,Київ 1,04053 43005393) Головне управління ДПС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17,Хмельницький,Хмельницька область,29000 44070171)

Головуюча суддя Д.Д. Гнап