Рішення № 103166857, 24.01.2022, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/14241/21

РІШЕННЯ

іменем України

24 січня 2022 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Матущака В.В. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Полонської міської ради про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

I. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН

ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду з позовом до Полонської міської ради, в якому просить:

- визнати протиправними дії та бездіяльність Полонської міської ради Хмельницької області щодо відсутності розгляду клопотання ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Полонську міську раду Хмельницької області розглянути повторно подане клопотання та прийняти рішення щодо надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту в адміністративно-територіальних межах села Онацьківці, Полонського району, Хмельницької області.

- відшкодувати Позивачу понесені ним судові витрати у вигляді отримання професійної правничої допомоги адвоката на підставі укладеного Договору 23/09/21 від 23.09.2021 у загальному розмірі 10000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у липні 2021 звернулася до Полонської міської ради Хмельницької області з клопотанням про надання дозволу на розробку проектної документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею по 2 та, яка розташована в адміністративно-територіальних межах села Онацьківці, Полонського району Хмельницької області за рахунок земель комунальної власності, які знаходяться у розпорядженні Полонської міської ради Хмельницької області. Проте Полонська міська рада не здійснила належного розгляду клопотання та не прийняла жодного рішення. Позивач, вважає таку бездіяльність відповідача протиправною, а тому для відновлення порушених прав, звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач вказав, що позов не визнає. Зазначає, що міською радою було здійснено усі необхідні заходи щодо розгляду заяви позивача від 07.07.2021 відповідно до вимог законодавства, а саме: був підготовлений проект рішення про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою, який винесено на розгляд сесії та не прийнятий як рішення ради, через відсутність необхідної кількості голосів депутатів міської ради. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач скористався поданням відповіді на відзив, в якій зазначив, що позиція відповідача не ґрунтується на вимогах закону, рішення за зверненням не прийняте, тому просить позов задовольнити.

І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою від 25.10.2021 суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Суд встановив, що ОСОБА_1 07.07.2021 звернулася до Полонської міської ради Хмельницької області з клопотанням про надання дозволу на розробку проектної документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею по 2 та, яка розташована в адміністративно-територіальних межах села Онацьківці, Полонського району Хмельницької області за рахунок земель комунальної власності, які знаходяться у розпорядженні Полонської міської ради Хмельницької області.

До клопотання було подано всі необхідні документи, передбачені вимогами пунктом 6 статті 118 Земельного кодексу, зокрема: копія паспорта, РНОКПП, графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Полонська міська рада Хмельницької області станом на дату подання позову до суду, не здійснила належного розгляду клопотання ОСОБА_1 та не прийняла жодного рішення.

Не погоджуючись з такою бездіяльністю відповідача, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

ІV. ЗАКОНОДАВСТВО ТА ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до статті 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки; усі суб`єкти права власності рівні перед законом (частина 4 статті 13); право власності на землю гарантується, воно набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (частина 2 статті 14).

Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю врегульовано Земельним кодексом України.

Відповідно до частини 1 статті 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частиною 6 статті 118 ЗК України встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

У матеріалах справи містяться докази про те, що позивач звернулася до відповідача із заявою, з додатками, про надання дозволу на розробку проектної документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею по 2 га, яка розташована в адміністративно-територіальних межах села Онацьківці, Полонського району Хмельницької області за рахунок земель комунальної власності, які знаходяться у розпорядженні Полонської міської ради Хмельницької області. Зазначене свідчить про дотримання позивачем вимог частини 6 статті 118 Земельного кодексу України.

Відповідно до частини 7 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок про те, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. При цьому, чинним законодавством України не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.02.2018 в справі № 545/808/17.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, з аналізу зазначених норм слідує, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, повинен прийняти вмотивоване рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.

Згідно пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР) виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до частини 1 статті 59 Закону №280/97-ВР встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Отже, розгляд клопотання заінтересованої особи повинен прийматись у формі рішення, що є виключною компетенцією органів місцевого самоврядування чи органів виконавчої влади виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Аналогічна правова позиція вказана в постанові Верховного Суду від 23.11.2018 по справі №826/8844/16.

З матеріалів справи суд встановлено, що станом на дату звернення до суду Полонська міська рада не здійснила належного розгляду клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проектної документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею по 2 та, яка розташована в адміністративно-територіальних межах села Онацьківці, Полонського району Хмельницької області за рахунок земель комунальної власності, які знаходяться у розпорядженні Полонської міської ради Хмельницької області та не прийняла жодного рішення.

Вказане, на думку суду, не відповідає вимогам закону, оскільки відповідач належним чином не вирішив питання за результатом звернення позивача згідно з вимогами статті 118 Земельного кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність визнання бездіяльності Полонської міської ради щодо розгляду клопотання ОСОБА_1 від 07.07.2021 протиправною, а тому позовні вимоги в цій частині необхідно задовольнити.

При цьому, суд вважає, що порушенні права позивача мають бути захищені шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 07.07.2021 про надання дозволу на розробку проектної документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею по 2 та, яка розташована в адміністративно-територіальних межах села Онацьківці, Полонського району Хмельницької області за рахунок земель комунальної власності, які знаходяться у розпорядженні Полонської міської ради Хмельницької області, та прийняти одне з рішень, передбачених статтею 118 Земельного кодексу України.

Згідно статті 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У відповідності до частини 1 статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов необхідно задовольнити шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов`язання повторно розглянути клопотання позивача.

Вирішуючи питання про розподіл відповідно до пункту 5 частини 1 статті 244 КАС України між сторонами судових витрат, суд виходить з того, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Положеннями пункту 1 частини 3 статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1-3 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат належить:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини 4 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частинами 5, 6 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Визначаючи суму компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16.

У постанові від 24.01.2019 у справі №910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

На підтвердження витрат на правову допомогу позивач надав: копію Договору №23/09/21 про надання правової допомоги від 23.09.2021, укладений між Адвокатом Бемом Ю.Ю. та Приходною О.Л. з Додатком до договору, копію Ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії КР №97837, копію свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю серії КР №0002534, копію Акту №01 прийому-передачі виконаних робіт.

За умовами укладеного між адвокатом та позивачем договору про надання правової допомоги від 23.09.2021:

- Виконавець приймає на себе доручення Клієнта про надання правничої (правової) допомоги обумовленого цим Договором виду в інтересах Клієнта на умовах, передбачених цим Договором, а Клієнт зобов`язується сплатити гонорар за дії адвоката по наданню правничої (правової) допомоги, а також фактичні витрати, пов`язані з виконанням цього Договору. (пункт 1.1 Договору).

- за даним договором Виконавець надає Клієнту наступну правову допомогу: надає консультації та роз`яснення з юридичних питань, усні і письмові довідки щодо законодавства; здійснює представництво Клієнта в суді, в судах загальної юрисдикції, першої, апеляційної та касаційної інстанції, в усіх органах державної влади, правоохоронних органах, перед юридичними особами приватного та публічного права, перед суб`єктами господарювання будь-якої форми власності, перед фізичними особами; складає заяви, скарги та інші документи правового характеру. (пункт 2 договору);

- розмір гонорару Виконавця за цим договором визначається по домовленості. Клієнт може сплачувати Виконавцю премії за успішне представництво в окремих справах. Розмір премії повинен визначатися Виконавцем та Клієнтом спільно в кожному окремому випадку. Сторони можуть домовитися про встановлення фіксованого гонорару за окремі послуги або конкретний обсяг послуг, про що повинен бути складений та підписаний Сторонами відповідний додаток до Договору. Виконавець надає послуги за дорученням на умовах внесення Клієнтом передоплати. По мірі виконання доручення за Договором Адвокат здійснює списання внесеної передоплати (гонорару), про що ним зазначається в рахунках. (пункт 4 договору).

Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг №1 Виконавець виконав роботи (надав послуги) в повному обсязі відповідно до умов Договору про надання правничої (правової) допомоги № 23/09/21 від 23.09.2021, а саме:

- складання та надсилання адвокатського запиту - 2000,00 грн.,

- складання та надсилання скарги - 2000,00 грн.,

- складання та надсилання адміністративного позову - 4000,00 грн.,

- супровід судової справи в суді першій інстанції - 2000,00 грн.

Всього - 10000,00 грн.

Доказів оплати зазначеної суми витрат представником позивача не надано. При цьому суд зазначає, що положеннями статті 134 КАС України передбачено можливість стягнення витрат на професійну правничу допомогу, які будуть понесені позивачем у майбутньому, а тому відсутність доказів їх сплати не може бути перешкодою для присудження їх з відповідача.

Оцінюючи подані документи, якими обґрунтовано реальність надання послуг, суд дійшов висновку, що час та види наданих послуг, зазначені в акті приймання-передачі наданих послуг від 12.11.2021, є неспівмірними з розглядом цієї справи.

Такий вид послуг, як складання та надсилання адвокатського запиту, скарги, супровід судової справи в суді першій інстанції не відноситься до професійної правничої допомоги, яка підлягає відшкодуванню в розумінні КАС України.

При цьому суд звертає увагу на те, що ця справа є справою незначної складності, а також враховує відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень, за даними яких мають місце оприлюднення численних судових рішень судів різних інстанцій з аналогічного предмету спору та аналогічні мотивам тим, що наведені у позові позивача, що спрощувало роботу адвоката при підготовці позову.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення вимог позивача відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за підготовку позовної заяви та додатків до неї та підготовка та подача відповіді на відзив на позовну заяву у розмірі 4000,00 грн.

Разом з тим, суд встановив, що при зверненні до суду позивач сплатила судовий збір у розмірі більшому розмірі, ніж встановлено законом, а саме - 1816,00 грн., замість 908,00 грн.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Суд роз`яснює позивачу право подати клопотання про повернення судового збору у розмірі 908,00 грн.

Враховуючи приписи статті 139 КАС України, судові витрати (судовий збір) необхідно присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 звернулася до Полонської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Полонської міської ради щодо прийняття рішення про надання чи відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Зобов`язати Полонську міську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 07.07.2021 про надання дозволу на розробку проектної документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2.000 га, яка розташована в межах села Онацьківці, Полонського району Хмельницької області за рахунок земель комунальної власності, в строки, порядку та у спосіб, передбачений Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Земельним кодексом України та прийняти належне, у відповідності до чинного законодавства України, рішення.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Полонської міської ради Хмельницької області.

Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Полонської міської ради Хмельницької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 24 січня 2022 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Полонська міська рада (вул. Лесі Українки, 113, м.Полонне, Полонський район, Хмельницька область, 30500 , код ЄДРПОУ - 04060743)

Головуючий суддя В.В. Матущак