Рішення № 103165739, 31.01.2022, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/9394/21

31 січня 2022 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Мірінович У.А.

за участю:

секретаря судового засідання Шостак Н.І.

представника позивача Чеканівського В.Р.,

представника відповідача Петровської Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської обласної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Тернопільської обласної державної адміністрації, у якій позивач просить суд:

- визнати бездіяльність Тернопільської обласної державної адміністрації протиправною щодо не прийняття по суті рішення у формі розпорядчого документа за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 09 червня 2021 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 21 кв. м. для обслуговування (будівництва) індивідуального гаражу за адресою: АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати Тернопільську обласну державну адміністрацію розглянути заяву ОСОБА_1 від 09 червня 2021 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 21 кв. м. для обслуговування (будівництва) індивідуального гаражу за адресою: АДРЕСА_1 та прийняти відповідне рішення з урахуванням вимог ст. 118 Земельного кодексу України.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що станом на 09.06.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 21 м2 для обслуговування гаража за адресою: АДРЕСА_1 , який перебуває на праві приватної власності позивача, долучивши до заяви відповідні документи.

Однак, відповідач за результатом розгляду клопотання позивача, в порушення імперативного припису частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України, - рішення не прийняв, що підтверджується листом від 20.07.2021, яким позивача було проінформовано, що відповідно до інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у справі №607/21094/20 накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 6110100000:04:003:0040 площею 5,7575 га, з урахуванням прийняття відповідного рішення облдержадміністрацією унеможливлюється.

Не погодившись із такою бездіяльністю відповідача, позивач звернувся із даним позовом в суд.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 20.12.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у якій встановлено строк подання відповідачу відзиву на позовну заяву, в тому числі клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

05.01.2021, через відділ документального забезпечення суду, відповідачем подано відзив на позовну заяву, зі змісту якого слідує, що він заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, мотивуючи свою позицію тим, що 16.07.2021 відбулося засідання Комісії, в порядок денного якого була включена заява позивача, за результатами розгляду якої йому відмовлено у задоволені поданого клопотання, з підстав того, що відповідно до відомостей про державну реєстрацію обтяжень, на земельну ділянку з кадастровим номером 6110100000:04:003:0040 площею 5,7575 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , накладений арешт, на підставі ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07.12.2020 у справі № 607/21094/20.

Відповідач вказує, що відповідно до Інформації Державного земельного кадастру, дана земельна ділянка належить на праві державної власності Тернопільській обласній державній адміністрації та перебуває на праві оренди в обслуговуючого кооперативу «АЛЯСКА АВТО». У поданих матеріал відсутня згода землекористувача, а отже Тернопільська обласна державна адміністрація не може, на даний момент, розпоряджатись вищезгаданою земельною ділянкою, про що позивача повідомлено листом від 20.07.2021 №3523/Я-18/4288-Л-020/15 з обґрунтуванням підстав неможливості прийняття будь-якого рішення за результатом розгляду заяви (зверенення) позивача.

Ухвалою від 13.01.2022, суд перейшов до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін та призначив у справі судове засідання на 18.01.2022.

В судовому засіданні, призначеному на 18.01.2022, суд оголосив перерву в судовому розгляді справи до 25.01.2022 з метою надання сторонами копії рішення суду, яким накладено арешт на земельну ділянку.

Судове засідання, призначене на 25.01.2022, суд за клопотанням представника позивача відклав на 31.01.2022.

26.01.2022, через відділ документального забезпечення суду, від представника відповідача у справі надійшла заява про долучення копії ухвали Тернопільського міськрайонного суду від 07.12.2020 у справі №607/21094/20 (арк. справи 54-58).

У судовому засіданні від 31.01.2022 представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з мотивів, викладених у позовній заяві, та поясненнях наданих в ході розгляду справи, просив їх задовольнити.

Представник відповідача - заперечила проти позову з мотивів викладених у відзивах на позовну заяву, додаткових пояснення, просила у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

Як слідує з матеріалів судової справи, ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 07.12.2020 у справі №607/21094/20 (провадження №1-кс/607/8780/2020) під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42019210220000091 від 14.06.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 364 Кримінального кодексу України, за результатом розгляду клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Тернопільській області Ямнюка В.Б., яке погоджено прокурором військової прокуратури Тернопільського гарнізону Багрій А.Б., про арешт майна – накладено арешт на земельну ділянку площею 5,7575 га із кадастровим номером 6110100000:04:003:0040 за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві державної власності Тернопільській області державній адміністрації (код ЄДРПОУ 00022622) шляхом заборони їх відчуження та розпорядження.

Позивач – ОСОБА_1 09.06.2021 звернувся до Тернопільської обласної державної адміністрації із заявою щодо надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення та передачі у приватну власність земельної ділянки площею 21 м2 для обслуговування (будівництва) індивідуального гаражу за адресою: АДРЕСА_1 (арк. справи 7).

Листом від 20.07.2021 №3523/Я-18/4288-Л-020/15 Тернопільська обласна державна адміністрація повідомила позивача, що відповідно до відомостей про державну реєстрацію обтяжень, на земельну ділянку з кадастровим номером 6110100000:04:003:0040 площею 5,7575 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07.12.2020 у справі №607/21094/20, - накладений арешт, а тому Тернопільська обласна державна адміністрація не може, на даний момент, розпоряджатись вищезгаданою земельною ділянкою (арк. справи 9).

Позивач, вважає, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність в частині неприйняття суб`єктом владних повноважень рішення у формі розпорядчого документа за результатами розгляду його заяви (по суті), чим порушено його право, передбачене частиною першою статті 121 Земельного кодексу України, з огляду на що він звернувся із даним позовом в суд.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з наступного.

Статтею 14 Конституції України закріплено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до частини другої статті ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗК України).

Так, згідно статті 19 ЗК України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, - можуть перебувати у запасі.

Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно з частиною першою статті 121 ЗК України громадяни України мають право на

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами України встановлено у статті 118 ЗК України.

Так, відповідно до положень частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

У частині сьомій статті 118 ЗК України зазначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналіз наведених норм, якими врегульовано процедуру безоплатного отримання земельних ділянок, свідчить про те, що всі дії відповідних суб`єктів земельно-правової процедури є взаємопов`язаними, послідовними і спрямовані на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки у власність шляхом вчинення уповноваженим суб`єктом владних повноважень, дій щодо розпорядження відповідною земельною ділянко.

За змістом положень статті 122 ЗК України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або в користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Організацію, повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій визначає Закон України від 09 квітня 1999 року № 586-XIV «Про місцеві державні адміністрації».

Відповідно до частин другої-третьої статті 1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади.

Місцева державна адміністрація, в межах своїх повноважень, здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.

Статтею 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» визначено види актів місцевих державних адміністрацій.

Так, відповідно до частини першої цієї статті, на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання власних і делегованих повноважень, голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники структурних підрозділів - накази.

Частинами першою, п`ятою статті 41 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» передбачено, що голови місцевих державних адміністрацій видають розпорядження одноособово і несуть за них відповідальність згідно із законодавством.

Акти місцевих державних адміністрацій індивідуальної дії, прийняті в межах їх повноважень, набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо самими актами не встановлено пізніший строк введення їх у дію. Ці акти доводяться до їх виконавців, а також обов`язково оприлюднюються, крім внутрішньо організаційних актів.

Отже, положеннями вказаних нормативно-правових актів визначено, що за результатами розгляду будь-яких основних питань діяльності місцевої державної адміністрації, як органу виконавчої влади, нею - повинно видаватися відповідне розпорядження.

Судом встановлено, що позивач 09.06.2021 звернувся до Тернопільської обласної державної адміністрації із заявою щодо надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення та передачі у приватну власність земельної ділянки площею 21 м2 для обслуговування (будівництва) індивідуального гаражу, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , у відповідь на яку Тернопільська обласна державна адміністрація, надіслала лист від 20.07.2021 в якому зазначила, що Тернопільська обласна державна адміністрація на даний момент, позбавлена права розпоряджатись бажаною позивачем земельною ділянкою, оскільки судом накладено арешт на цю земельну ділянку, згідно ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07.12.2020 у справі № 607/21094/20 (арк. справи 9).

Суд зазначає, що зміст права власності складається з компетентності власника щодо володіння, користування та розпорядження певною річчю (стаття 317 ЦК України).

При цьому право «розпорядження» – це встановлена законом можливість визначення юридичної долі речі (через її відчуження, дарування, знищення та ін.).

Так, зі змісту ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07.12.2020 у справі №607/21094/20 слідує, що на земельну ділянку площею 5,7575 га із кадастровим номером 6110100000:04:003:0040 за адресою АДРЕСА_1 , накладено арешт шляхом: «заборони відчуження та розпорядження» під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42019210220000091 від 14.06.2019.

Відповідно до пункту 7 частини другої статті 131 КПК України, арешт майн є заходом забезпечення кримінального провадження і застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, чи може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб або для забезпечення цивільного позову. Метою арешту майна є, зокрема, забезпечення кримінального провадження.

Вказаною ухвалою слідчого судді встановлено, що зазначена земельна ділянка має значення для подальшого розслідування кримінального провадження №42019210220000091 від 14.06.2019, є речовим доказом у ньому, а тому, з метою її збереження, слідчий суддя прийшов до висновку про підставність накладення арешту на вказане майно, оскільки відсутність такого може призвести до поділу вказаної земельної ділянки та, як наслідок, до втрати цього речового доказу.

Суд зазначає, що як на момент розгляду відповідачем заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 21 кв. м. для обслуговування (будівництва) індивідуального гаражу за адресою: АДРЕСА_1 , так і на момент розгляду даної судової справи, - арешт, що накладений на вказану земельну ділянку із кадастровим номером 6110100000:04:003:0040, - не знято.

Відтак, у Тернопільської обласної державної адміністрації – відсутні правомочності «розпорядження» та «відчуження» щодо вказаної земельної ділянки, в силу тимчасового обмеження, застосованого в межах розслідування кримінального провадження №42019210220000091 від 14.06.2019 .

Суд зазначає, що надання дозволу/відмова у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки шляхом прийняттям Тернопільською обласною державною адміністрацією відповідного «управлінського рішення», - є діями, які спрямовані на «розпорядження» вказаною земельною ділянкою.

Водночас, на переконання суду, відповідач матиме право вчиняти дії щодо розпорядження земельною ділянкою із кадастровим номером 6110100000:04:003:0040, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , в тому числі, але не виключно, шляхом прийняття передбачених законом рішень про надання/відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, - лише після зняття відповідного арешту, накладеного ухвалою слідчого судді від 07.12.2020 у справі №607/21094/20.

Суд звертає увагу, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду, адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб`єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення, а також перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 КАС України.

Відповідно до статей 9, 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Суд також звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України” (заява № 65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), “Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29).

Зважаючи на встановлені судом обставини даної справи, надавши оцінку представленим суду доказам, які стосуються предмету спору, суд дійшов переконання, що підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 – відсутні, а тому в їх задоволенні слід відмовити в повному обсязі.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Тернопільської обласної державної адміністрації, про: визнання бездіяльності Тернопільської обласної державної адміністрації протиправною щодо не прийняття по суті рішення у формі розпорядчого документа за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 09 червня 2021 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 21 кв. м. для обслуговування (будівництва) індивідуального гаражу за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язання Тернопільську обласну державну адміністрацію розглянути заяву ОСОБА_1 від 09 червня 2021 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 21 кв. м. для обслуговування (будівництва) індивідуального гаражу за адресою: АДРЕСА_1 та прийняти відповідне рішення з урахуванням вимог ст. 118 Земельного кодексу України, - відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 02 лютого 2022 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач:

- Тернопільська обласна державна адміністрація (місцезнаходження/місце проживання: вул. Грушевського, 8,м. Тернопіль,46021 код ЄДРПОУ/РНОКПП 00022622).

Головуючий суддя Мірінович У.А.