Рішення № 103165474, 28.01.2022, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/8362/21

28 січня 2022 рокум. Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Мірінович У.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску, та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Відділ державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), у якій позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 12.02.2021 №Ф-6478-13 про сплату ОСОБА_1 боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску в розмірі 4697,00 грн;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Тернопільській області привести у відповідність інтегровану картку платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ОСОБА_1 шляхом виключення з обліку суми нарахування в розмірі 4697 гривень.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач виніс вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6478-13, якою зобов`язав позивача сплатити заборгованість з єдиного соціального внеску (далі - ЄСВ) відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI.

Винесену відповідачем вимогу про сплату боргу позивач вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки вона є застрахованою особою, доходу від адвокатської діяльності не отримує, має статус найманого працівника оскільки з 2004 року перебуває у трудових відносинах із Західноукраїнським національним університетом (доцент кафедри конституційного, адміністративного та фінансового права), який виплачує позивачу заробітну плату, утримує та перераховує до відповідних бюджетів усі обов`язкові платежі, в тому числі ЄСВ, що виключає обов`язок позивача зі сплати єдиного соціального внеску у період наявності в неї статусу найманого працівника.

Ухвалою суду від 29.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін, у якій встановлено строк подання відповідачу відзиву на позовну заяву, в тому числі клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін. Вказаною ухвалою суд відмовив у залученні до розгляду справи в якості третьої особи - Відділ державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ).

15.12.2021 через відділ документального забезпечення суду надійшов відзив з додатками на позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог, мотивуючи тим, що оскаржену вимогу відповідач виніс на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (арк. справи 53-62).

Інших заяв по суті справи на адресу суду не надходило.

Частиною п`ятою статті 262 КАС визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені позовній заяві, суд встановив наступні обставини.

Як підтверджується матеріалами справи та інформацією з Єдиного реєстру адвокатів України, 27.03.2009, на підставі рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури тернопільської області, ОСОБА_1 , видано Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №540 (арк. справи 12, 13).

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем з 15.08.2018 право на заняття адвокатською діяльністю зупинялось згідно пункту частини першої статті 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» на підставі заяви адвоката від 15.08.2018.

На підставі заяви адвоката від 01.07.2019, право на заняття адвокатською діяльністю з 02.07.2019 поновлено, у відповідності до пункту 1 частини четвертої статті 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Водночас, відповідно до довідки №395 від 19.11.2021, виданої Західним національним університетом, відомо, що позивач працює на посаді доцента кафедри конституційного, адміністративного та фінансового права Західноукраїнського національного університету. В трудових відносинах із закладом вищої освіти перебуває з 22.09.2003 (наказ від 16.09.2003 №335-К) дотепер (арк. справи 15).

12.02.2021 відповідач виніс вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-6478-13, якою зобов`язано позивача сплатити заборгованість зі сплати ЄСВ в розмірі 4697,00грн відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (арк. справи 59).

Вважаючи винесену вимогу про сплату заборгованості з єдиного соціального внеску безпідставною, позивач звернувся із даним позов в суд.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України) в частині компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб щодо адміністрування єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).

Так, відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем (за виключенням випадку, передбаченого пунктом 65.9 статті 65 цього Кодексу) та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року №5076-VI (далі - Закон №5076-VI) адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI до платників єдиного внеску віднесено також осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного соціального внеску.

Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиного соціального внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць.

Водночас, особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний соціальний внесок не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не отримує дохід від роботодавця, який використовує її працю на умовах трудового або цивільно-правового договору, або на інших умовах, передбачених законодавством.

В іншому випадку така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 500/2433/19.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, судом встановлено, що позивач отримала Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №540.

Разом з тим, судом встановлено, що позивач є найманим працівником, оскільки, з 22.09.2003 (наказ від 16.09.2003 №335-К) дотепер працює на посаді доцента кафедри конституційного, адміністративного та фінансового права Західноукраїнського національного університету.

За наведених обставин, з огляду на те, що позивач є найманим працівником і роботодавець сплачує за нього єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах, визначених законодавством, що не заперечується відповідачем, а доказів отримання позивачем у відповідний період доходів від провадження адвокатської діяльності індивідуально не надано, - суд дійшов висновку, що наявність у позивача свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є доказом здійснення адвокатської діяльності та отримання від такої діяльності доходу.

Не змінює вищенаведеного і факт перебування особи на обліку в органах податкової служби, оскільки взяття на облік осіб, у тому числі юридичних або самозайнятих, здійснюється органом доходів і зборів незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.

Таким чином, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону №2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за неї в період, за який винесена оскаржувана вимога, нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як особою, що має право провадити адвокатську діяльність, проте не отримував дохід від неї.

З матеріалів справи слідує, що відповідач листом від 11.11.2021 №16911/6/19-00-24-04/28523, повідомив позивача, що у інтегрованій картці платника податків «ВЕРБІЦЬКА МАР`ЯНА ВАСИЛІВН (РНОКПП НОМЕР_1 ) по коду класифікації доходів бюджету (71040000 - єдиний внесок для фізичних ос підприємців, у т. ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність)» податковим органом здійснювались нарахування єдиного соціального внеску та з урахуванням переплати, яка обліковувалась в інтегрованій картці позивача станом на 31.12.2019 в сумі 6552,48 грн, - сума несплаченого єдиного соціального внеску становить (станом на 31.01.2021) – 4697,00 грн (арк. справи 18-20).

Наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 № 5, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.03.2021 за №321/35943, затверджено Порядок ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, який є чинним на момент розгляду судової справи (далі Порядок №5) та визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства фінансів України від 07 квітня 2016 року № 422 «Про затвердження Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 20 травня 2016 року за № 751/28881 (далі Порядок №422).

Так, підпунктом 2 «Визначення первинних показників щодо сум погашення податкового боргу (заборгованості зі сплати платежів до бюджетів) та заборгованості зі сплати єдиного внеску» пункту 1 «Визначення первинних показників документів податкових органів, відображених в інформаційній системі, які підлягають перенесенню до ІКП» розділу розділі VI «Відображення в інформаційній системі показників податкового боргу, заборгованості зі сплати єдиного внеску та іншої заборгованості, контроль за справлянням якої покладено на податкові органи, розстрочених (відстрочених) зобов`язань (боргів), а також списання боргу (заборгованості)» Порядку №5 від 12.01.2021 передбачено, що первинними документами, на підставі яких в ІКП здійснюється погашення (зменшення) суми податкового боргу (заборгованості зі сплати платежів до бюджетів) та заборгованості зі сплати єдиного внеску, є (в тому числі): рішення суду про вирішення питання по суті (скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов`язання та пені/суми єдиного внеску за результатами судового оскарження), яке набрало законної сили.

Відтак, із урахуванням даної норми слід зобов`язати відповідача привести у відповідність інтегровану картку платника податків шляхом виключення нарахованого позивачу єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 4697,00 грн з дати внесення таких відомостей.

Відповідно до частини першої та другої статті 6 КАС суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 9, 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням вищевказаного, враховуючи висновки Верховного Суду, суд дійшов переконання, що у позивача відсутній обов`язок сплачувати єдиний соціальний внесок до бюджету відповідно до норм чинного законодавства України, а отже відповідачем не надано належних та допустимих доказів підставності формування спірної вимоги, у зв`язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, з огляду на задоволення позовних вимог ОСОБА_2 в повному обсязі, на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 908,00 грн, сплачений згідно з квитанцією від 24.11.2021 (арк. справи 1).

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску, та зобов`язання вчинити дії, - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Тернопільській області №Ф-6478-13 від 12.02.2021 про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 4697 (чотири тисячі шістсот дев`яносто сім) гривень 00 коп.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Тернопільській області привести у відповідність інтегровану картку платника податків - ОСОБА_1 шляхом виключення нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 4697 (чотири тисячі шістсот дев`яносто сім) гривень 00 коп. з дати внесення таких відомостей.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 коп. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 28 січня 2022 року.

Реквізити учасників справи:

позивач: - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 );

відповідач: - Головне управління ДПС у Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Білецька, 1, м. Тернопіль, 46003, код ЄДРПОУ: 44143637).

Головуючий суддя Мірінович У.А.