Рішення № 103165408, 26.01.2022, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/7640/21

26 січня 2022 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Мандзія О.П.

за участю:

секретаря судового засідання Порплиці Т.В.

представника позивача Парубій М.М.

представника відповідача Хромчак Р.О.

представника третьої особи Хромчак Р.О.

представника третьої особи Петренко Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Коменерго Тернопіль 3" до виконавчого комітету Тернопільської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Управління житлово - комунального господарства,благоустрою та екології Тернопільської міської ради , товариство з обмеженою відповідальністю "Керуюча Компанія "Будсервіс" про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

05.11.2021 до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Коменерго Тернопіль 3" (далі – ТОВ "Коменерго Тернопіль 3") до виконавчого комітету Тернопільської міської ради, Управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю "Керуюча Компанія "Будсервіс" (далі – ТОВ "Керуюча Компанія "Будсервіс"), в якій просить: визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради №974 від 27.10.2021 "Про призначення управителя групи багатоквартирних будинків м.Тернополя".

Ухвалою суду від 10.11.2021 позовну заяву було залишено без руху та надано строк, достатній для усунення недоліків позовної заяви, із зазначенням способу їх усунення. На виконання вимог вказаної ухвали, позивачем подано позовну заяву в новій редакції. Недоліки позовної заяви усунуто позивачем у строк, встановлений судом.

Ухвалою суду від 22.11.2021 прийнято позовну заяву ТОВ "Коменерго Тернопіль 3" до виконавчого комітету Тернопільської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Управління житлово - комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради в особі Конкурсної комісії з призначення управителя групи багатоквартирних будинків Тернополя, ТОВ "Керуюча Компанія "Будсервіс" про визнання протиправним та скасування рішення, до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішення виконавчим комітетом Тернопільської міської ради від 27.10.2021 №974 "Про призначення управителя групи багатоквартирних будинків міста Тернополя" по всім дев`ятьом лотам, які були виставлені на конкурс, переможцем визначено ТОВ "Керуюча Компанія "Будсервіс", у тому числі і на лот 5, на який надавав конкурсну пропозицію позивач. Правовою підставою для прийняття даного рішення став протокол №5 конкурсної комісії з призначення управителя групи багатоквартирних будинків міста Тернополя від 25.10.2021, зміст якого не має на меті оголошення переможців конкурсу. Результати ж конкурсу оголошувались 26.10.2021, на які було запрошено учасників телефонограмою, що також відображено у протоколі №5 від 25.10.2021. Однак протокол конкурсної комісії про оголошення 26.10.2021 переможців конкурсу відсутній.

В цей самий день, 26.10.2021 на офіційному сайті Тернопільської міської ради оприлюднено проект рішення виконавчого комітету "Про призначення управителя групи багатоквартирних будинків міста Тернополя", з посиланням на протокол №5 від 25.10.2021, а 27.10.2021 прийнято спірне рішення, хоча в порядку денному воно було відсутнє.

На думку позивача, рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 27.10.2021 №974 "Про призначення управителя групи багатоквартирних будинків міста Тернополя" є нормативно-правовим актом, яке прийнято з порушенням порядку, передбаченого для прийняття регуляторного акта, та відповідно є протиправним та підлягає скасуванню, що і зумовило звернення до суду з даним позовом.

На виконання вимог ухвали про відкриття провадження, 09.12.2021 виконавчим комітетом Тернопільської міської ради подано до суду відзив. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що у протоколі №5 конкурсної комісії з призначення управителя групи багатоквартирних будинків міста Тернополя від 25.10.2021 за результатами оцінки конкурсних пропозицій вирішено визнати переможцем конкурсу з призначення управителя групи багатоквартирних будинків міста Тернополя ТОВ "Керуюча компанія "Будсервіс". Проте, позивачем із невідомих відповідачу мотивів до матеріалів справи долучено копію вказаного протоколу без однієї сторінки і саме тієї де зазначено інформацію про визначення переможця конкурсу.

Як відзначає сам позивач із посиланням на положення конкурсної документації, що учасники конкурсу вправі оскаржити рішення конкурсної комісії шляхом подання обгрунтованої скарги на ім`я міського голови. Проте, позивачем подана така скарга на ім`я голови конкурсної комісії, а не міського голови і в обґрунтуванні відзначено, що останній не погоджується із результатами конкурсу по визначенні переможця та процедурі проведення без відповідного обґрунтування та посилання на положення конкурсної документації чи вимоги чинного законодавства.

Так як рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 27.10.2021 №974 не є регуляторним актом в термінології Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", внаслідок чого при прийнятті такого рішення відповідач не повинен був виконувати жодних процедур, передбачених цим Законом. Водночас позивач не обгрунтовує порушення його прав прийняттям оскаржуваного рішення, як індивідуального нормативно-правового акту, що його не стосується і відповідно останній не має підстав для його оскарження і не наводить їх у позові та більше того, сам відзначає, що подавав конкурсну пропозицію лише на лот 5.

За таких обставин, відповідач вважає, що рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 27.10.2021 №974 "Про призначення управителя групи багатоквартирних будинків міста Тернополя" прийнято в межах наданих повноважень та з урахуванням чинного законодавства України, у зв`язку з цим підстави для його скасування відсутні.

У поясненнях, поданих 09.12.2021 Управлінням житлово - комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача вказує, що конкурсна комісія з призначення управителя групи багатоквартирних будинків Тернополя створена рішенням виконавчого комітету міської ради від 20.05.2021 №382, а тому не може виступати стороною справи в особі конкурсної комісії. Викладені заперечення проти позову, як і в поясненнях третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ТОВ "Керуюча Компанія "Будсервіс", відповідають наведеним у відзиві.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з мотивів, викладених у позові та відповіді на відзив, просив суд задовольнити їх в повному обсязі. Відзначив, що з оскаржуваного рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 27.10.2021 року №974 слідує, що він розрахований на неодноразове застосування і щодо невизначеного кола осіб, з метою встановлення тарифів на управління багатоквартирними будинками у місті Тернополі, а відтак є регуляторним актом.

В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав з підстав, наведених у відзиві, просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представники третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача заперечують проти позову.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, суд при прийнятті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.

Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 20.05.2021 №382 "Про організацію конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку міста Тернополя" затверджено склад конкурсної комісії з призначення управителя багатоквартирного будинку в місті Тернопіль та Положення про конкурсну комісію з призначення управителя багатоквартирного будинку в місті Тернополі (а.с.61-66).

Відповідно до протоколу засідання конкурсної комісії з призначення управителя групи багатоквартирних будинків міста Тернополя від 10.09.2021, за результатами розгляду конкурсних пропозицій конкурсу з призначення управителя групи багатоквартирних будинків міста Тернополя вирішено, зокрема, визнати таким що не відбувся конкурс по лотах 8-14, 33, 34 (а.с.15-16).

Згідно з протоколом №5 конкурсної комісії з призначення управителя групи багатоквартирних будинків міста Тернополя від 25.10.2021, за результатами оцінки конкурсних пропозицій вирішено визнати переможцем конкурсу з призначення управителя групи багатоквартирних будинків міста Тернополя ТОВ "Керуюча компанія "Будсервіс", у тому числі і на лот 5, на який надавав конкурсну пропозицію позивач (а.с.72-74). 26.10.2021 директором ТОВ "Коменерго Тернопіль 3" отримано копію протоколу №5 від 25.10.2021, про що свідчить підпис ОСОБА_1 (а.с.107).

Як наслідок 26.10.2021 на офіційному сайті Тернопільської міської ради оприлюднено проект рішення виконавчого комітету "Про призначення управителя групи багатоквартирних будинків міста Тернополя" (а.с.21, 108).

Рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 27.10.2021 №974 "Про призначення управителя групи багатоквартирних будинків міста Тернополя" призначено, за результатами конкурсу, управителем групи багатоквартирних будинків міста Тернополя ТОВ "Керуюча Компанія "Будсервіс" згідно із додатком, у тому числі і на лот 5, на який надавав конкурсну пропозицію позивач (а.с.17-18).

Не погоджуючись із таким рішенням, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Згідно з ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість дій та актів відповідача на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

За правилами п.1, 3 ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

При цьому відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Конституційний Суд України в рішенні від 01.12.2004 № 18-рп/2004 вказав, що поняття "порушене право", за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Отже, гарантоване ст.55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

З огляду на вимоги ст.2, 5 КАС України об`єктом судового захисту в адміністративному судочинстві є не будь-який законний інтерес, а порушений суб`єктом владних повноважень.

Для визначення інтересу як об`єкта судового захисту в порядку адміністративного судочинства, окрім загальних ознак інтересу, він повинен містити й спеціальні, визначені КАС України. Якщо перша група ознак необхідна для віднесення тієї чи іншої категорії до інтересу, то друга - дозволяє кваліфікувати такий інтерес як об`єкт судового захисту в адміністративному судочинстві.

У рішенні від 01.12.2004 № 18-рп/2004 Конституційний Суд України зазначив, що поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Тобто, право кожної особи на звернення до суду у випадку, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси є беззаперечним та не може бути піддане сумніву. Водночас, визначені такою особою способи захисту або інші способи, які самостійно можуть визначатися судом, на переконання суду, повинні передусім відповідати підставам позову та його змісту.

Згідно з п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи в публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п.18 ч.1 ст.4 КАС України нормативно-правовий акт - це акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який установлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Натомість індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (п.19 ч.1 ст.4 КАС України).

За владно-регулятивною природою всі юридичні акти поділяються на правотворчі, правотлумачні (правоінтерпретаційні) та правозастосовні. Нормативно-правові акти належать до правотворчих, а індивідуальні - до правозастосовних.

У вітчизняній теорії права загальновизнано, що нормативно-правовий акт - це письмовий документ компетентного органу держави, уповноваженого нею органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта, в якому закріплено забезпечуване нею формально обов`язкове правило поведінки загального характеру. Такий акт приймається як шляхом безпосереднього волевиявлення народу, так і уповноваженим на це суб`єктом за встановленою процедурою, розрахований на невизначене коло осіб і на багаторазове застосування.

Натомість індивідуально-правові акти як результати правозастосування адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; містять індивідуальні приписи, у яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі, а свій зовнішній прояв можуть отримувати не лише в письмовій (документальній), але й в усній (вербальній) або ж фізично-діяльнісній (конклюдентній) формах.

Отже, нормативно-правовий акт містить загальнообов`язкові правила поведінки (норми права), тоді як акт застосування норм права (індивідуальний акт) - індивідуально-конкретні приписи, що є результатом застосування норм права; вимоги нормативно-правового акта стосуються всіх суб`єктів, які опиняються в нормативно регламентованій ситуації, а акт застосування норм права адресується конкретним суб`єктам і створює права та/чи обов`язки лише для цих суб`єктів; нормативно-правовий акт регулює певний вид суспільних відносин, а акт застосування норм права - конкретну життєву ситуацію; нормативно-правовий акт діє впродовж тривалого часу та не вичерпує свою дію фактами його застосування, тоді як дія індивідуального акта закінчується у зв`язку з припиненням існування конкретних правовідносин.

Враховуючи наведене, суд вважає оскаржуване рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 27.10.2021 №974 "Про призначення управителя групи багатоквартирних будинків міста Тернополя" актом індивідуальної дії, оскільки: вказане не містить загальнообов`язкових правил поведінки, а передбачає індивідуалізовані приписи щодо призначення управителем конкретного суб`єкта господарювання; не регулює певний вид суспільних відносин, а спрямований на припинення та виникнення конкретних правовідносин щодо управління групою багатоквартирних будинків; не розрахований на багаторазове застосування, а вичерпує дію з моменту його виконання (укладення договору).

У контексті зазначених позивачем підстав, оскільки оскаржуване рішення не містить норм регуляторного характеру, суд приходить до висновку про те, що його прийняття не потребувало реалізації процедур, встановлених Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Водночас право на оскарження індивідуального акта суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої цей акт прийнятий або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується.

Як видно із оспорюваного рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 27.10.2021 №974 "Про призначення управителя групи багатоквартирних будинків міста Тернополя", за результатами конкурсу, управителем групи багатоквартирних будинків міста Тернополя призначено ТОВ "Керуюча Компанія "Будсервіс", по дев`ятьом лотам.

У додатку 5 до вказаного рішення наведений перелік багатоквартирних будинків, управителем яких призначено ТОВ "Керуюча Компанія "Будсервіс" відповідно до лоту 5, на який надавав конкурсну пропозицію і позивач.

Відтак, посилання відповідача на те, що оскаржуване рішення, як акт індивідуальної дії, не стосується ТОВ "Коменерго Тернопіль 3" і відповідно останній не має підстав для його оскарження, є помилковим.

Разом з цим, позивач, не є учасником (суб`єктом) правовідносин з визначення управителя багатоквартирного будинку у місті Тернополі по інших вісьмох лотах, а тому відповідне рішення виконавчого органу місцевого самоврядування в цій частині не породжує для нього права на захист.

Надаючи оцінку правомірності оскаржуваного рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 27.10.2021 №974 "Про призначення управителя групи багатоквартирних будинків міста Тернополя" в частині призначення управителя багатоквартирних будинків міста Тернополя згідно переліку, наведеного у додатку 5 до вказаного рішення, суд виходить з наступного.

Таке рішення було прийнято відповідачем відповідно до ст.30 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі – Закон № 280/97-ВР), ст.13 Закону України від 14.05.2015 №417-VIII "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" (далі – Закон №417-VIII), Порядку проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 13.06.2016 № 150 (далі – Порядок № 150), на підставі протоколу засідання конкурсної комісії від 25.10.2021.

Повноваження органів місцевого самоврядування та їх виконавчих органів визначаються, зокрема, Законом № 280/97-ВР, відповідно до пп.1 п."а" ст.30 якого до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження з управління об`єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв`язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню, а також згідно із пп.1 п"б" - делеговані повноваження щодо здійснення заходів щодо розширення та вдосконалення мережі підприємств житлово-комунального господарства, торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування, розвитку транспорту і зв`язку.

Відповідно до ч.5 ст.13 Закону №417-VIII, у разі якщо протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом співвласники багатоквартирного будинку, в якому не створено об`єднання співвласників, не прийняли рішення про форму управління багатоквартирним будинком, управління таким будинком здійснюється управителем, який призначається на конкурсних засадах виконавчим органом місцевої ради, на території якої розташований багатоквартирний будинок. У разі якщо місцевою радою або її виконавчим органом відповідно до законодавства прийнято рішення про делегування іншому органу - суб`єкту владних повноважень функцій із здійснення управління об`єктами житлово-комунального господарства, забезпечення їх утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг, управитель призначається на конкурсних засадах таким органом.

З огляду на наведене, Законом №417-VIII за виконавчими органами місцевої ради, на території яких розташовані багатоквартирні будинки, закріплено обов`язок призначити на конкурсних засадах управителя таких будинків, крім тих в яких створено об`єднання співвласників та прийнято рішення про форму управління багатоквартирним будинком.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 13.06.2016 № 150 відповідно до ч.5 ст.13 Закону №417-VIII затверджено Порядок № 150, який визначає процедуру підготовки та проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку, в якому не створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, співвласники якого не прийняли рішення про форму управління багатоквартирним будинком (п.1 розділу І Порядку № 150).

Згідно п.1 розділу ІІ Порядку №150, організатор конкурсу складає перелік будинків, в яких не створено об`єднань співвласників багатоквартирних будинків, співвласники яких не прийняли рішення про форму управління багатоквартирним будинком, та оголошує щодо них конкурс з призначення управителя.

Відповідно до п.2 розділу ІІ Порядку №150 для проведення конкурсу організатор конкурсу створює конкурсну комісію, склад якої та положення про яку затверджуються організатором конкурсу. Головою конкурсної комісії призначається представник організатора конкурсу.

У разі прийняття конкурсною комісією рішення про визнання конкурсу таким, що не відбувся, його організатор протягом трьох робочих днів з дня його прийняття письмово повідомляє про це всіх учасників конкурсу, що подали конкурсні пропозиції, оприлюднює таке рішення на своєму офіційному веб-сайті та протягом десяти календарних днів розміщує на офіційному веб-сайті місцевої ради оголошення про проведення конкурсу повторно і публікує в засобах масової інформації відповідне інформаційне повідомлення (п.8 розділу IV Порядку №150).

Пунктом 9 розділу IV Порядку №150 визначено порядок ухвалення рішень конкурсною комісією, а саме зазначено, що усі рішення конкурсної комісії приймаються на засіданні у присутності не менш як половини її складу відкритим голосуванням простою більшістю голосів. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос голови конкурсної комісії.

Рішення конкурсної комісії оформлюється протоколом, який підписується усіма членами комісії, що брали участь у голосуванні.

Згідно з п.1, 2, 3 розділу V Порядку №150 переможцем конкурсу визначається його учасник, що набрав максимальну кількість балів щодо об`єкта конкурсу.

Рішення про результати проведення конкурсу приймається конкурсною комісією не пізніше десяти календарних днів з моменту розкриття конвертів з конкурсними пропозиціями відповідно до пункту 9 розділу ІV цього Порядку.

Переможець конкурсу за кожним об`єктом конкурсу оголошується на засіданні конкурсної комісії, на яке запрошуються всі учасники конкурсу або уповноважені ними особи.

Пунктом 5 розділу V Порядку №150 передбачено, що підписаний протокол засідання конкурсної комісії є підставою для прийняття виконавчим органом місцевої ради протягом п`яти календарних днів з моменту його підписання рішення про призначення управителя.

З матеріалів справи слідує, що 25.10.2021 складено протокол №5 засідання конкурсної комісії з призначення управителя групи багатоквартирних будинків міста Тернополя, згідно яким за результатами оцінки конкурсних пропозицій вирішено визнати переможцем конкурсу з призначення управителя групи багатоквартирних будинків міста Тернополя ТОВ "Керуюча компанія "Будсервіс", у тому числі і на лот 5, на який надавав конкурсну пропозицію позивач.

Також вирішено провести засідання конкурсної комісії, на яке запросити всіх учасників конкурсу або уповноважених осіб о 16 год. 00 хв. 26.10.2021 для оголошення результатів роботи конкурсної комісії, оголошення переможців конкурсу.

Відтак, зазначені обставини свідчать про безпідставність твердження позивача про відсутність протоколу конкурсної комісії про оголошення переможців конкурсу на підставі якого відповідачем прийнято оскаржуване рішення, оскільки результати конкурсу чітко викладені у протоколі №5 засідання конкурсної комісії від 25.10.2021, врученому йому 26.10.2021.

Посилання на те, що протокол про оголошення переможців конкурсу мав би бути додатково 26.10.2021 є лише особистими міркуваннями позивача і не базується на вимогах діючих правових норм.

Наявність ж інших порушень процедури підготовки та проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку позивачем не наведено, а судом не встановлено.

Згідно положень конкурсної документації учасники конкурсу вправі оскаржити рішення конкурсної комісії шляхом подання обгрунтованої скарги на ім`я міського голови. Судом не встановлено, а сторонами не надано доказів своєчасного подання скарги на ім`я міського голови з відповідними обгрунтуваннями.

Суд наголошує, що в силу приписів п.5 розділу V Порядку №150 підписаний протокол засідання конкурсної комісії є підставою для прийняття виконавчим органом місцевої ради протягом п`яти календарних днів з моменту його підписання рішення про призначення управителя.

З огляду на викладене, виходячи з системного аналізу норм чинного законодавства, та встановлених обставин справи, суд приходить до висновку, що спірне рішення від 27.10.2021 №974 "Про призначення управителя групи багатоквартирних будинків міста Тернополя", ухвалене відповідно до протоколу №5 конкурсної комісії з призначення управителя групи багатоквартирних будинків міста Тернополя від 25.10.2021, є таким, що прийняте в межах повноважень, в порядку та у спосіб, передбачені чинним законодавством, з дотриманням принципів пропорційності та законності у відповідності до ч.2 ст.2 КАС України, в зв`язку з чим відсутні підстави для визнання протиправним та скасування останнього, а доводи позивача та представлені ним докази наразі не спростовують вказаних висновків суду.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст.9 КАС України).

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, надав суду достатні беззаперечні докази на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і довів правомірність оскаржуваного рішення, про що описано вище.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).

Судом також враховується п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, згідно якого обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Таким чином, виходячи з встановлених обставин справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та наведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позов підлягає залишенню без задоволення за встановленої судом безпідставності його вимог.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України відсутні.

Керуючись ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в позові товариства з обмеженою відповідальністю "Коменерго Тернопіль 3" до виконавчого комітету Тернопільської міської ради треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Управління житлово - комунального господарства,благоустрою та екології Тернопільської міської ради, товариство з обмеженою відповідальністю "Керуюча Компанія "Будсервіс" про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 27.10.2021 №974 "Про призначення управителя групи багатоквартирних будинків міста Тернополя".

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 28 січня 2022 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Коменерго Тернопіль 3" (місцезнаходження/місце проживання: вул. Коновальця, 6,м. Тернопіль,46020, код ЄДРПОУ/РНОКПП 38645583);

відповідач:

- Виконавчий комітет Тернопільської міської ради (місцезнаходження/місце проживання: вул. Листопадова, 5,м. Тернопіль,46001, код ЄДРПОУ/РНОКПП 04058344);

третя особа:

- Управління житлово - комунального господарства,благоустрою та екології Тернопільської міської ради в особі Конкурсної комісії з призначення управителя групи багатоквартирних будинків Тернополя (місцезнаходження/місце проживання: вул. Коперніка, 1,м. Тернопіль,46001, код ЄДРПОУ/РНОКПП 35939939)

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Керуюча Компанія "Будсервіс" (місцезнаходження/місце проживання: вул. Велика Набережна,17,м.Кременчук,Полтавська область,39630, 35868931) .

Головуючий суддя Мандзій О.П.