Рішення № 103165281, 26.01.2022, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/7763/21

26 січня 2022 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області, в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2021 №Ф-6683-13У на суму 6478,12 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що має право на заняття адвокатською діяльністю на підставі свідоцтва серії НОМЕР_1 від 22.11.2019 та перебуває на податковому обліку у відповідача як особа, що здійснює незалежну професійну діяльність. Водночас, починаючи з 17.09.2019 і по теперішній час працює на посаді провідного юрисконсульта в АТ КБ «Приватбанк», отримує заробітну плату, з якої роботодавцем за нього сплачується єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), як за застраховану особу, в розмірі не менше мінімального. Так, за січень-грудень 2020 року роботодавцем сплачено 52924,92 грн єдиного внеску.

З огляду на вказане вважає, що у нього відсутній обов`язок зі сплати єдиного внеску, відтак оскаржувана вимога Головного управління ДПС у Тернопільській області про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2021 №Ф-6683-13У є протиправною та підлягає скасуванню.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 29.11.2021 клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду задоволено, поновлено ОСОБА_1 пропущений з поважних причин строк звернення до суду з цим позовом; прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі, ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи суддею одноособово.

07.12.2021 позивачем на виконання вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі від 29.11.2021 подано до суду довідку форми ОК-5 з індивідуальними відомостями про застраховану особу ОСОБА_1 з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (а.с.37-41).

Ухвалою суду від 04.01.2022 Головному управлінню ДПС у Тернопільській області продовжено строк для подання відзиву на позовну заяву до 06.01.2022.

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що Головне управління ДПС у Тернопільській області позов не визнає та зазначає, що відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI) роботодавці та особи, які провадять незалежну професійну діяльність, розглядаються як окремі платники єдиного внеску. Платник зобов`язаний визначити базу нарахування єдиного внеску не менше мінімальної величини. При цьому факт неотримання доходу не впливає на мінімальну величину єдиного внеску, що підлягає нарахуванню та сплаті.

Представник відповідача вказує, що з інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 вбачається сума недоїмки зі сплати єдиного внеску в розмірі 6478,12 грн за I-IV квартал 2020 року, що сформована з урахуванням звільнення від обов`язку нарахування та сплати єдиного внеску за березень, квітень і травень 2020 року та відповідних сум переплати.

При цьому у позивача відсутні підстави для звільнення від сплати єдиного внеску, визначені Законом №2464-VI.

З огляду на вказане просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі (а.с.а.с.53-56, 77-80).

10.01.2022 відповідачем надіслано до суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду з огляду на пропуск позивачем строку звернення до суду, в обґрунтування якого вказано, що оскаржувана вимога надсилалась ОСОБА_1 на ту ж адресу, що зазначена у позовній заяві, однак відправлення повернулось у зв`язку із закінченням терміну зберігання 16.03.2021, відтак представник позивача вважає граничним терміном оскарження вимоги 16.09.2021 (а.с.86-88).

14.01.2022 від позивача до суду надійшли заперечення на клопотання про залишення позову без розгляду, у яких ОСОБА_1 стверджує, що не отримував жодних поштових відправлень від податкового органу, а відповідачем не надано належних доказів про інформування та ознайомлення його з оскаржуваною вимогою, оскільки листи повернуті за закінченням терміну зберігання (а.с.97-100).

Щодо питання дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду, то суд зазначає, що ухвалою суду від 12.11.2021 позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення її недоліків у спосіб, встановлений в ухвалі, а саме шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду з цим позовом, у якій вказати підстави для поновлення строку, та надати відповідні докази поважності причин його пропуску.

На виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху від 12.11.2021 позивачем 17.11.2021, у строк встановлений судом, подано до суду клопотання про поновлення строку звернення до суду.

Суд, оцінивши обставини, що перешкоджали реалізації позивачем процесуального права на звернення до суду, дійшов висновку, що доводи позивача про поважність причин пропуску строку звернення до адміністративного суду є обґрунтованими, оскільки копію вимоги №Ф-6683-13У від 11.02.2021 позивач не отримував, про існування останньої дізнався після ознайомлення 08.11.2021 з матеріалами виконавчого провадження.

Постановляючи ухвалу про відкриття провадження у справі від 29.11.2021, суд задовольнив клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду та поновив ОСОБА_1 пропущений з поважних причин строк звернення до суду з цим позовом.

При цьому суд не вбачає, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, відтак у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду слід відмовити.

Також відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача щодо здійснення процесуального правонаступництва від 10.01.2022, у якому представник відповідача просить замінити сторону відповідача у справі Головне управління ДПС у Тернопільській області (код ЄДРПОУ 43142763) на його правонаступника - Головне управління ДПС у Тернопільській області як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ ВП 44143637) з огляду на таке.

На виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху від 12.11.2021 позивачем 17.11.2021 подано до суду клопотання про поновлення строку звернення до суду, у якому також уточнено відповідача, до якого звернена позовна вимога: просить вважати належним відповідачем у справі Головне управління ДПС у Тернопільській області (як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, код ЄДРПОУ 44143637) (а.с.24-27).

Таким чином, провадження у цій справі відкрито з урахуванням вищевказаного клопотання ОСОБА_1 , відповідачем у справі є Головне управління ДПС у Тернопільській області як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ ВП 44143637).

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити повністю з таких мотивів та підстав.

ОСОБА_1 має право на заняття адвокатською діяльністю на підставі свідоцтва серії ТР №000405 від 22.11.2019 (а.с.15) та перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Тернопільській області як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність.

За даними інтегрованої картки платника податків за кодом класифікації доходів бюджету 71040000 (для фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність) заборгованість ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску станом на 18.01.2021 за I-IV квартал 2020 року становить 6478,12 грн (а.с.56 зворот-57, 81-83), а в розрізі податкових періодів:

станом на 21.04.2020 в сумі 2078,12 грн (1039,06 грн х 2 місяці);

станом на 20.07.2020 в сумі 1039,06 грн;

станом на 19.10.2020 в сумі 3178,12 грн (1039,06 грн х 3 місяці).

Головним управлінням ДПС у Тернопільській області на підставі даних інформаційної системи контролюючого органу, відповідно до статті 25 Закону №2464-VI сформовано та направлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2021 №Ф-6683-13, згідно з якою за ОСОБА_1 рахується сума боргу зі сплати єдиного внеску в розмірі 6478,12 грн (а.с.10). Вказана вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилалась Головним управлінням ДПС у Тернопільській області ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою: АДРЕСА_1 , однак поштове відправлення повернулось на адресу відправника з відміткою відділення поштового зв`язку про причину повернення «за закінченням терміну зберігання» (а.с.89).

Позивач отримав в органах державної виконавчої служби вказану вимогу, яка направлена податковим органом як виконавчий документ для примусового виконання, вважаючи її суму узгодженою, тому вимога долучена до позовної заяви містить відмітку про її узгодження (проставлена буква «У» в номері вимоги), а саме № Ф-6683-13У.

Не погоджуючись із вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2021 №Ф-6683-13У, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Рішення відповідача (дії, вчиненні при його прийнятті) як суб`єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягають оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

Правові і організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом №2464-VI. В силу вимог частини першої статті 2 даного Закону його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI до платників єдиного внеску віднесено також осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі ПК України) самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Пункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дає визначення поняттю "працівник" - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон №5076-VI) адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до пунктів 1, 2 та 3 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 01.01.2017) єдиний внесок нараховується:

- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорам;

- для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

- для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

За приписами частини четвертої статті 8 Закону №2464-VI порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 14 Закону №2464-VI на податкові органи покладено обов`язок здійснювати контроль за дотриманням платниками єдиного внеску вимог цього Закону.

Відповідно до частини другої статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно абзацу 3 часини восьмої статті 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Відносини щодо сплати єдиного внеску особою, яка провадить незалежну професійну діяльність та одночасно отримує дохід від роботодавця, що використовує її працю на умовах трудового або цивільно-правового договору, або на інших умовах, передбачених законодавством, Законом №2464-VI не врегульовано.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного соціального внеску. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиного соціального внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць.

Особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не отримує дохід від роботодавця, який використовує її працю на умовах трудового або цивільно-правового договору, або на інших умовах, передбачених законодавством. В іншому випадку така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення правових норм, якими врегульована сплата єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС як самозайняті особи, зокрема особи, які мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та які одночасно отримують доход від роботодавця, який використовує їх працю на підставі трудового або цивільно-правового договору, або інших умовах, передбачених законодавством, спричиняє подвійну сплату єдиного внеску (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Такий правовий висновок щодо застосування норм Закону №2464-VI відповідає висновку, який Верховний Суд зробив в постанові від 27.11.2019 у адміністративній справі №160/3114/19 та в подальшому був підтриманий, зокрема в постанові від 04.12.2019 у адміністративній справі №440/2149/19, а також міститься у постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у цій справі.

Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДПС у Тернопільській області було нараховано позивачу як особі, яка провадить незалежну професійну діяльність, єдиний внесок за 2020 рік на суму 6478,12 грн, що відображено в оскаржуваній вимозі.

Разом з тим, судом встановлено, що у період, за який позивачу нараховано єдиний внесок, ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах.

За змістом довідки від 29.03.2021 №20.1.0.0.0/7-67002, виданої Управлінням розрахунків з персоналом АТ КБ «Приватбанк», ОСОБА_1 з 17.09.2019 по теперішній час працює на посаді провідний юрисконсульт. АТ КБ «Приватбанк» здійснює за нього нарахування та сплату єдиного внеску не менше розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід. За 2020 рік перераховано єдиний внесок на загальну суму 52924, 92 грн (а.с.9).

Факт сплати сум єдиного внеску за позивача його роботодавцем у 2020 році підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) (а.с.37-41). З вказаної довідки форми ОК-5 вбачається, що страхувальником АТ КБ «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570) у 2020 році нараховувалась застрахованій особі ОСОБА_1 заробітна плата та сплачувались страхові внески, про що свідчить відповідна позначка про сплату страхових внесків у довідці (а.с.41).

Таким чином, судом встановлено, що в період нарахування податковим органом позивачу єдиного внеску відповідно до вимоги від 11.02.2021 №Ф-6683-13У про сплату боргу (недоїмки) в сумі 6478,12 грн, позивач перебував у трудових відносинах, а роботодавець, нараховуючи позивачу заробітну плату, сплачував за нього єдиний соціальний внесок, розмір якого перевищує мінімальний страховий внесок, що підтверджується вищевказаними документами.

Доказів отримання позивачем у 2020 році доходу від провадження адвокатської діяльності відповідачем до суду не надано та про наявність таких доходів не зазначено.

За цих обставин варто зазначити, що наявність у позивача свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є доказом її фактичного здійснення та отримання від такої діяльності доходу.

Не змінює вищенаведеного і факт перебування особи на обліку в органах податкової служби, оскільки взяття на облік осіб, в тому числі юридичних або самозайнятих, здійснюється податковим органом незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.

Таким чином, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту (у випадках, передбачених законодавством) саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону №2464-VI позивач дійсно є застрахованою особою, але єдиний внесок за нього в період, за який винесена оскаржувана вимога, нараховував та сплачував відповідний роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як особою, що має право провадити адвокатську діяльність, проте не отримувала дохід від неї.

Оскаржувана вимога не відповідає встановленим у частині другій статті 2 КАС України критеріям щодо рішень суб`єктів владних повноважень, зокрема не відповідає критерію «пропорційності», адже у такий спосіб не дотримано справедливої рівноваги між інтересами держави та інтересами особи - позивача, оскільки мета сплати єдиного внеску - страхування особи в даних правовідносинах досягається сплатою єдиного внеску роботодавцем.

Враховуючи вищевикладене, вимога Головного управління ДПС у Тернопільській області від 11.02.2021 №Ф-6683-13У про сплату боргу (недоїмки) в сумі 6478,12 грн є протиправною та підлягає скасуванню.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено правомірності прийнятого ним рішення, відтак позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України, з огляду на повне задоволення позову, на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 908,00 грн, сплачений відповідно до квитанції від 09.11.2021 (а.с.16).

Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 139, 241-246 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Тернопільській області про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2021 №Ф-6683-13У з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 6478,12 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908,00 грн (дев`ятсот вісім грн 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).

Відповідач: Головне управління ДПС у Тернопільській області (вулиця Білецька, 1, місто Тернопіль, 46003, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу юридичної особи в ЄДРПОУ 44143637).

Повний текст рішення складено та підписано 26 січня 2022 року.

Суддя Чепенюк О.В.