Рішення № 103165271, 26.01.2022, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/7681/21

26 січня 2022 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Дерех Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Шумської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі, позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Шумської міської ради (надалі, відповідач), в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Шумської міської ради №1900 від 28 липня 2021 року «Про відмову в затверджені проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 », зобов`язати Шумську міську раду повторно розглянути подану ОСОБА_1 заяву від 05 липня 2021 року, зареєстровану за вх.№ 12.02.05/01-1509 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,9900 га, кадастровий номер 6125882800:01:001:0617, яка розташована за межами населеного пункту с. Жолобки Кременецького району Тернопільської області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що має законне право на земельну частку (пай) розміром 3,29 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) відповідно до виданого головою Шумської районної державної адміністрації сертифікату серії ТР №0326820 від 20 лютого 2014 року. Такий сертифікат зареєстровано 20.02.2014 у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №296. Позивач звернув увагу суду на тому, що свою відмову Шумська міська рада аргументувала невідповідністю документації із землеустрою положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно- правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації, а саме пункту «г» ст. 49-1 Закону України «Про землеустрій», згідно якого проекти землеустрою щодо організації земельних часток (паїв) включають розрахунок нормативно грошової оцінки і розміру земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах, який відсутній у даній документації. Позивач вважає, що відмова відповідача в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не відповідає вимогам закону, оскільки розрахунок нормативної грошової оцінки і розміру земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах передбачено надавати при розроблені проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), а поданий ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідає вимогам ст. 50 Закону України «Про землеустрій», а тому рішення відповідача є протиправним та таким, що підлягає до скасування.

Ухвалою суду від 11.11.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Даною ухвалою відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що не погоджується з позовними вимогами в частині стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 16000,00 грн., які позивач очікує понести за наслідками розгляду справи, вважає їх необґрунтованими та неспівмірними з виконаною роботою.

Ухвалою суду від 17.12.2021 постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання у справі призначено на 12.01.2022 о 12:00 год.

Ухвалою суду від 12.01.2022 розгляд справи відкладено до 26.01.2022 о 11:00 год.

26.01.2022 у відкрите судове засідання позивач та представник позивача не прибули, представник позивача подав до суду письмове клопотання, в якому просив розгляд даної справи здійснювати в порядку письмового провадження без виклику і участі сторін, на підставі матеріалів справи.

Представник відповідача у відкрите судове засідання не прибув, подав письмове клопотання, в якому просив розглядати справу за відсутності їхнього представника.

Враховуючи положення частини третьої ст.194, частини дев`ятої ст.205 та частини четвертої ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, КАС України), суд дійшов висновку про наявність підстав розгляду справи у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Судом встановлено, що 29.09.2020, розглянувши заяву позивача вх №12.02.05/2347 від 04.09.2020 року, Шумською міською радою Тернопільської області (сьоме скликання, шістдесят друга сесія, друге пленарне засідання) прийнято рішення №4877 "Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 ", згідно якого Іщуку надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка знаходиться за межами населеною пункту с.Жолобки Шумського району, у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, що знаходиться на території відповідної ради та становить 3,29 га в умовних кадастрових гектарах, за рахунок земель комунальної власності сільськогосподарського призначення - землі запасу. кадастровий номер 6125882800:01:001:0617 з метою передачі даної земельної ділянки безоплатно у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Після цього, 24.12.2020 Шумською міською радою Тернопільської області (восьме скликання, друга сесія), розглянувши заяву позивача вх.№12.02.05/3468 від 01.12.2020 року про внесення змін в рішення сесії від 29.09.2020 № 4877 року, прийнято рішення №252, згідно якого внесено зміни в рішення сесії Шумської міської ради №4877 від 29.09.2020 «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 » виклавши його в наступній редакції: « 1. Надати дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, що знаходиться на території відповідної ради та становить 3,29 га в умовних кадастрових гектарах, за рахунок земель комунальної власності сільськогосподарського призначення - землі загального користування, кадастровий номер 6125882800:01:001:0617, яка знаходиться за межами населеного пункту с.Жолобки Шумського району.

У вказаних рішення відповідача також зазначено: " ОСОБА_1 виготовити з урахуванням вимог статей 118, 186, 186-1 Земельного кодексу України та державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Крім цього, вказані рішення відповідача прийняті враховуючи наявність в особи права посвідченого сертифікатом на земельну частку (пай) серії ТР №0326820, виданого на підставі розпорядження голови райдержадміністрації №15-ОД від 22.01.2014 року.

Після цього, позивач звернувся до відповідача із заявою про затвердження проекту землеустрою №12.02.05/01-1509 від 05.07.2021.

28.07.2021 Шумською міською радою Тернопільської області прийнято рішення №1900, яким відмовлено позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3.9900 га. кадастровий номер 6125882800:01:001:0617, яка розташована за межами населеного пункту с. Жолобки Кременецького району Тернопільської області на підставі частини 8 статті 186 Земельного кодексу України, у зв`язку із невідповідністю документації із землеустрою положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них і нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації, а саме пункту «г» ст. 49-1 Закону України «Про землеустрій», згідно якого проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) включають розрахунок нормативної грошової оцінки розміру земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах, який відсутній у даній документації.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку доводам сторін, суд дійшов таких висновків.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю урегульовано Земельним кодексом України від 25.10.2001 №2768-ІІІ (надалі, ЗК України, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, 05.07.2021).

Частиною першою статті 3 ЗК України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частинами першою, другою, третьою ст.116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Частиною шостою ст. 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

То ж, як зазначено вище, повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування визначені ст.122 ЗК України.

Згідно частини дев`ятої ст.118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

За змістом частин сьомої, восьмої, дев`ятої ст.186 ЗК України, підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, іншим суб`єктам, визначеним цією статтею, при погодженні та затвердженні документації із землеустрою забороняється вимагати: додаткові матеріали та документи, не включені до складу документації із землеустрою, визначеного Законом України "Про землеустрій"; надання погодження документації із землеустрою будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами чи організаціями, погодження яких не передбачено цією статтею; проведення будь-яких обстежень, експертиз чи робіт.

Кожен орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, інший суб`єкт, визначений цією статтею, розглядає та погоджує документацію із землеустрою самостійно та незалежно від погодження такої документації іншими органами.

Висновок (рішення) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, іншого суб`єкта, визначеного цією статтею, щодо відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію. Повторна відмова у погодженні або затвердженні документації із землеустрою допускається лише у разі, якщо розробник не усунув недоліки, зазначені у попередньому висновку (рішенні), а також якщо підстава для відмови виникла після надання попереднього висновку (рішення). Повторна відмова у погодженні або затвердженні не позбавляє розробника документації із землеустрою права усунути недоліки такої документації та подати її на погодження або затвердження.

Відповідно до п. а) частини першої ст. 22 Закону України «Про землеустрій» встановлено, що землеустрій здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою (у тому числі при розробленні містобудівної документації).

Згідно зі статтею 49-1 Закону України "Про землеустрій", проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) розробляються з метою формування земельних ділянок сільськогосподарських угідь, що підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв), а також земельних ділянок, що передаються з колективної у комунальну власність.

У разі необхідності в проектах землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) здійснюється перерахунок розміру в умовних кадастрових гектарах та вартості земельної частки (паю).

Проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) розробляються на підставі рішення відповідної сільської, селищної, міської ради про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв).

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що з метою формування земельних ділянок сільськогосподарських угідь, що підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв), а також земельних ділянок, що передаються з колективної у комунальну власність розробляються за проектом землеустрою щодо організації території земельних ділянок (паїв).

При цьому, суд вважає, що до даного проекту землеустрою повинні бути включенні певні документи в тому числі розрахунок нормативної грошової оцінки і розміру земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах про який зазначає відповідач в оскаржуваному рішенні.

Згідно ст.7 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) встановлено, що проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) розробляється суб`єктами господарювання, які мають у своєму складі сертифікованих інженерів-землевпорядників, погоджується відповідною сільською, селищною, міською радою і затверджується на зборах більшістю власників земельних часток (паїв) у межах земель, що перебувають у користуванні одного сільськогосподарського підприємства, та оформляється відповідним протоколом.

Зі змісту рішення Шумського районного суду Тернопільської області від 14.11.2013 року вбачається, що позивач ОСОБА_1 являвся членом КСП «Жолобки» з 1993 року по 1998 рік, працював в даному господарстві. При розпаюванні землі і передачі в колективну власність він не був включений в списки до державного акту на землю, що передавалась в колективну власність, що підтверджується трудовою книжкою.

Частиною четвертою ст.78 КАС України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В подальшому, на підставі вказаного вище рішення Шумського районного суду Тернопільської області позивачу видано сертифікат про право на земельну частку (пай) серії ТР №0326820 розміром 3,29 в умовних кадастрових гектарах.

Разом з тим, суд зазначає, що у статті 25 Закону України «Про землеустрій» визначено види документацій із землеустрою, серед іншого: ґ) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок; ж) проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

В ході розгляду даної справи судом встановлено, що 23.06.2021, між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 укладено Договір № 255, на підставі якого інженером-землевпорядником виготовлено «Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за межами с. Жолобки Кременецького району Тернопільської області».

При цьому, вирішуючи спір по суті, суд приймає до уваги твердження сторони позивача, викладене у позовній заяві стосовно того, що відповідач у справі надав дозвіл позивачу на виготовлення саме проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а не проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Суд зазначає, що статтею 50 Закону України «Про землеустрій» визначено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок розробляються у разі формування нових земельних ділянок із земель державної, комунальної власності (крім випадків формування земельних ділянок за іншою документацією із землеустрою) та у разі зміни цільового призначення земельних ділянок у випадках, визначених законом. Проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки також можуть передбачати поділ, об`єднання земельних ділянок, які перебувають у власності однієї особи.

Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок може передбачати формування та/або зміну цільового призначення декількох земельних ділянок, за умови що розпорядником земельних ділянок буде один орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України, або власником земельної ділянки приватної власності є одна особа.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки включає: а) пояснювальну записку; б) матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); в) розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); г) розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); ґ) перелік обмежень у використанні земельної ділянки; д) кадастровий план земельної ділянки.

Таким чином, у сукупності наведених вище обставин та змісту ст.2 КАС України, суд вважає, що оскаржуване рішення відповідача про відмову в затверджені проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки, на думку суду, розрахунок нормативної грошової оцінки і розміру земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах передбачено надавати при розроблені проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), а поданий позивачем проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідає вимогам ст. 50 Закону України «Про землеустрій».

При цьому, на переконання суду, належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути подану ОСОБА_1 заяву від 05 липня 2021 року, зареєстровану за вх. №12.02.05/01-1509 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,9900 га, кадастровий номер 6125882800:01:001:0617, яка розташована за межами населеного пункту с. Жолобки Кременецького району Тернопільської області.

Згідно частини першої, другої ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що даний позов підлягає до задоволення повністю. Сплачений судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень в порядку, визначеному частиною першою ст. 139 КАС України.

Крім цього, позивач просить стягнути на його користь з Шумської міської ради витрати на професійну правничу допомогу у орієнтовному розмірі 16000,00 грн., з приводу чого суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною третьою статті 132 цього Кодексу до витрат, пов`язаних із розглядом справи належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Отже, витрати на професійну правничу допомогу входять до складу судових витрат.

Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга статті 134 КАС України). Склад та обсяг судових витрат визначено у частині третій статті 134 КАС України, згідно з якою для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина третя статті 134 КАС України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України). Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п`ята статті 134 КАС України).

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

У відповідності до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Отже, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

На підтвердження витрат на правничу допомогу позивач надав такі докази: копію Договору №74 про надання правничої (правової) допомоги від 22.10.2021 року; копію додатку №1 до Договору №74 про надання правничої (правової) допомоги від 22.10.2021 року; копію додатку №2 до Договору №74 про надання правничої (правової) допомоги від 22.10.2021 року- Акт №01 приймання-передачі виконаних робіт по наданню правничої (правової) допомоги» від 25.10.2021 року на загальну суму 5600 грн. При цьому квитанція про сплату вказаної суми суду не подано.

Водночас, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі №362/3912/18, від 30 вересня 2020 року у справі №201/14495/16-ц.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України» зазначено, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року у справах №810/3806/18, №810/2816/18, №810/3806/18), від 22 листопада 2019 року у справі №810/1502/18.

З аналізу вищевказаних правових норм можна дійти висновку, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Разом з тим, на переконання суду, заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу адвоката у орієнтовній сумі 16000,00 грн. та в сумі 5600 грн.(згідно Акт №01 приймання-передачі виконаних робіт по наданню правничої (правової) допомоги) від 25.10.2021 не підтверджені у встановленому порядку, оскільки в матеріалах справи відсутні документи, що підтверджують їх фактичне понесення (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо), тому такі витрати не можуть бути стягнуті з відповідача.

Суд вважає, що розрахунок правничої допомоги повинен бути співмірним у співвідношенні до складності справи та обсягу наданих позивачу послуг.

Суд звертає увагу, що дана категорія справ є поширеною, судова практика сформована судами, розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження.

Відтак, на думку суду, обсяг часу на підготовку документів не міг бути значним, як і обсяг юридичної і технічної роботи.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що слід відшкодувати позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правничу допомогу, у розмірі 2000,00 грн., так як саме такий розмір правової допомоги буде співмірним заявленим позовним вимогам.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Шумської міської ради №1900 від 28 липня 2021 року «Про відмову в затверджені проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 ».

Зобов`язати Шумську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05 липня 2021 року, зареєстровану за вх.№12.02.05/01-1509 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,9900 га, кадастровий номер 6125882800:01:001:0617, яка розташована за межами населеного пункту с. Жолобки Кременецького району Тернопільської області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Шумської міської ради на користь ОСОБА_1 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн. 00 коп. сплаченого судового збору та 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 26 січня 2022 року.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Реквізити учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач - Шумська міська рада (місце проживання:вул. Українська, 59, м. Шумськ, Тернопільська область,47101 код ЄДРПОУ:04396259).

Головуюча суддя Дерех Н.В.