Рішення № 103165245, 25.01.2022, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/6402/21

25 січня 2022 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мандзія О.П., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якій просить:

визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області в перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 згідно із заявою;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до роботи на посаді судді половину строку навчання в вищому юридичному навчальному закладі за денною формою в Харківському юридичному інституті ім.Ф.Дзержинського з 01.09.1977 по 01.07.1981, а саме 2 роки, та здійснити перерахунок та виплату довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідки апеляційного суду Тернопільської області за № 01-17/83/2020 від 05.03.2020 у розмірі 90% суддівської винагороди працюючого судді з урахуванням стажу судді 36 років 8 місяців 25 днів, з урахуванням фактично виплачених сум.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з 16.03.2017 позивач перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України, як суддя у відставці, та отримував щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 90% грошового утримання судді, обчисленої відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VI (далі – Закон №2453-VI). При проведенні з 19.02.2020 перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Тернопільського апеляційного суду від 05.03.2020 №01-17/83/2020, на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 09.11.2020 у справі №500/2909/20, відповідачем зменшено відсоткове значення призначеного довічного грошового утримання судді у відставці із 90% суддівської винагороди до 78%. Також Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області не зараховано до стажу половину строку навчання за денною формою в Харківському юридичному інституті ім.Ф.Дзержинського з 01.09.1977 по 01.07.1981. Позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці, з врахуванням половини строку навчання в вищому юридичному навчальному закладі за денною формою, а саме 2 роки, та у виплаті довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% суддівської винагороди працюючого судді. Проте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області у задоволенні такої заяви, на думку позивача, безпідставно відмовлено, у зв`язку з чим звернувся до суду з даною позовною заявою.

Ухвалою суду від 07.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

На виконання вимог вказаної ухвали, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області 01.11.2021 подано до суду відзив. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що суддівський стаж ОСОБА_1 становить 34 роки 08 місяці 25 днів, що давав право на обчислення щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 90 % суддівської винагороди судді (80% +2% за кожний рік понад 20). Відповідно до ч.3 ст.142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII (далі – Закон №1402-VIII), на момент звернення із заявою про перерахунок, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Таким чином, відсоток для розрахунку щомісячного довічного грошового утримання визначено відповідно до наявного стажу роботи на посаді судді й становить 78% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (50 % +2 % за кожний рік понад 20). Крім того, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зазначає, що на момент здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді чітко визначається перелік робіт на посадах, які зараховуються до стажу роботи на посаді судді, а тому немає підстав для зарахування половини строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі за денною формою в Харківському юридичному інституті ім. Ф. Дзержинського. Також враховуючи той факт, що позивач звертався за призначенням пенсії ще 15.06.2017, відповідач вважає, що будь-які об`єктивні чи суб`єктивні обставини не позбавляли позивачу можливості звернутися до суду у визначені законом строки з відповідним позовом до відповідача, якщо позивач вважав, що його діями чи бездіяльністю порушуються її права та законні інтереси. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою суду від 08.12.2021 постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено у справі судове засідання на 05.01.2022. Відповідачу надати матеріали пенсійної справи, що стосуються звернення ОСОБА_1 : про зарахування до стажу роботи на посаді судді половину строку навчання в вищому юридичному навчальному закладі за денною формою в Харківському юридичному інституту ім.Ф.Дзержинського з 01.09.1977 по 01.07.1981; про перерахунок та виплату довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки апеляційного суду Тернопільської області №01-17/83/2020 від 05.03.2020 у розмірі 90% суддівської винагороди працюючого судді.

Ухвалою суду від 05.01.2022 повторно витребувано з Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області докази. Відкладено розгляд справи на 24.01.2022.

Сторонами заявлено клопотання про розгляд справи без їх участі.

Враховуючи положення ч.3 ст.194, ч.9 ст.205 та ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), суд дійшов висновку про наявність підстав розгляду справи у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи та з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, суд при прийняті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з квітня 2017 року перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області, як суддя у відставці, та отримую щомісячне довічне грошове утримання, розмір якого на дату призначення склав 90% грошового утримання судді, обчисленого відповідно до Закону №2453-VI.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 09.11.2020 у справі №500/2909/20 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до довідки Тернопільського апеляційного суду від 05.03.2020 №01-17/83/2020, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020.

Позивач звернувся до Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою, в якій просив:

зарахувати до стажу роботи на посаді судді половину строку навчання в вищому юридичному навчальному закладі за денною формою в Харківському юридичному інституті ім..Ф.Дзержинського з 01.09.1977 по 01.07.1981, а саме 2 роки;

здійснити перерахунок та виплату довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідки, апеляційного суду Тернопільської області за № 01-17/83/2020 від 05.03.2020 у розмірі 90% суддівської винагороди працюючого судді з урахуванням стажу судді 36 років 8 місяців 25 днів, з урахуванням фактично виплачених сум.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 30.08.2021 №5096-5179/Д-02/8-1900/21 позивачу повідомлено про відсутність підстав для проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% суддівської винагороди. В обґрунтування вказаної відмови зазначено, що відсоток для розрахунку щомісячного довічного грошового утримання визначено відповідно до наявного стажу роботи на посаді судді, який становить 34 роки 8 місяців 25 днів, згідно ст.142 Закону №1402-VIII. Відповідно розмір щомісячного довічного грошового утримання з 01.01.2021 склав 162316,44 грн. (208098,00 х 78%).

Вважаючи такі дії суб`єкта владних повноважень протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість дій відповідача на відповідність вимогам ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), суд виходить з наступного.

Право ОСОБА_1 на перерахунок призначеного їй та виплачуваного спірного довічного утримання судді у відставці на підставі норм Закону №1402-VІІІ та відповідно до довідки апеляційного суду Тернопільської області за № 01-17/83/2020 від 05.03.2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці підтверджено у судовому порядку рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 09.11.2020 у справі №500/2909/20, на виконання якого відповідачем й було проведено перерахунок такого утримання.

Тобто, обставини стосовно наявності у позивача права на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці та розміру складових суддівської винагороди, які повинні враховуватись при здійсненні такого перерахунку, не є спірними та визнаються сторонами, встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили, а тому, згідно з приписами ч.4 ст.78 КАС України доказуванню не підлягають.

Спірні у цій справі правовідносини виникли стосовно правомірності дій відповідача щодо обчислення довічного грошового утримання у відсотках із застосуванням положень ч.3 ст.142 Закону №1402-VІІІ та з врахуванням усього стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, у тому числі, з включенням до такого стажу половини строку навчання за денною формою у вищому навчальному закладі.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон №1402-VIII.

Згідно із п.2 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України від 07.07.2010 №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів", крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.

Відповідно до ч.1 ст.142 Закону №1402-VI судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;

2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (ч.2 ст.142 Закону №1402-VI).

Згідно з ч.3 ст.142 Закону №1402-VI щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Частинами 4 та 5 цієї ж статті передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до ч.3 ст.135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить:

1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Разом з цим, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Так, у пп.4 п.24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII зазначено, що розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року:

а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року ().

Відповідно до п.25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів". За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Однак, Конституційний Суд України рішенням від 18.02.2020 у справі №2-р/2020 п.25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, яким було передбачено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, визнав неконституційним.

Згідно з ч.1 ст.91 Закону України "Про Конституційний Суд України" закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 №2-р/2020 Закон №1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

При цьому, суддів наголошує на тому, що Конституційний Суд України визнав неконституційним весь пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, у тому числі й щодо можливості обчислення відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання відповідно до положень Закону №2453-VI.

На час виникнення спірних відносин у цій справі, право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, його розмір, а також його перерахунок врегульовано положеннями ст.142 Закону №1402-VIII, ч.4 якої передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Водночас, ч.3 цієї статті визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Наведена норма неконституційною не визнавалась.

За наведеного правового регулювання до відносин з визначення відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці при проведенні його перерахунку відповідно до ч.4 ст.142 Закону №1402-VIII повинні застосовуватись виключно норми цього Закону.

Оскільки чинним Законом №1402-VIII передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї для нарахування довічного щомісячного грошового утримання, а також виходячи із принципу єдності статусу суддів, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для обрахунку (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання виходячи із розміру суддівської винагороди діючого судді та розміру її відсоткового значення одночасно за складовими, які передбачені різними законами.

Тобто, для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді за правилами ч.4 ст.142 Закону №1402-VIII формулі його обрахунку має застосуватись розмір відсоткового значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, визначений ч.3 ст.142 Закону №1402- VIII.

Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду щодо застосування ч.3 ст.142 Закону №1402-VІІІ , викладеними у постановах від 24.09.2021 у справі №620/5437/20, від 08.11.2021 у справі № 580/492/21, від 15.11.2021 у справі №580/6051/20, від 24.12.2021 у справі №260/4377/20, правовідносини у яких є аналогічними до тих, які виникли у справі, яка розглядається.

До стажу ж роботи на посаді судді, у розумінні приписів ст.137 Закону №1402-VІІІ, зараховується робота на посаді:

1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України;

2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Також, до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

При цьому, відповідно до абзацу четвертого пункту 34 Розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону №1402-VІІІ судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Обмежень щодо дії цього пункту в часі Законом не встановлено.

У контексті зазначених позивачем підстав позову, зокрема, стосовно неврахування відповідачем до стажу роботи на посаді судді половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі, суд звертає увагу на висновки Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, викладені у постановах від 19.06.2018 у справі №243/4458/17, від 13.11.2019 у справі №521/2593/17, від 05.12.2019 у справі №592/2737/17, від 13.02.2020 у справі №592/5433/17, від 24.03.2020 у справі №559/512/17 та від 29.04.2020 у справі №426/12415/16-а.

У вищевказаних постановах Верховного Суду зазначено, що положеннями Закону України від 21.12.2016 №1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя" були внесені зміни до Закону України "Про судоустрій і статус суддів", зокрема, пункт 34 Прикінцевих та перехідних положень доповнено абзацом четвертим такого змісту: "Судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання) ".

За правилами ст.135 Закону №2453-VI, у редакції, чинній на час звільнення позивачки з посади судді у зв`язку з поданням заяви про відставку, до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

До стажу роботи, що дає судді Конституційного Суду України право на відставку і виплату вихідної допомоги, зараховується також стаж іншої практичної, наукової, педагогічної роботи за фахом та стаж державної служби.

Водночас, відповідно до пункту 11 Перехідних положень Закону №2453-VI, в редакції чинній до 28.03.2015, судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Законом №2453-VI зазначені правовідносини регулювались Законом України від 15.12.1992 №2862-ХІІ "Про статус суддів", який діяв станом на день призначення позивача на посаду судді.

Відповідно до ч.1 ст.43 Закону України "Про статус суддів" кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов`язків за власним бажанням або у зв`язку з закінченням строку повноважень.

Згідно з статтею 1 Указу Президента України від 10.07.1995 №584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів", чинного на день призначення позивачки на посаду судді, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Законом №2453-VI, було передбачено право судді на зарахування до стажу, яке дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарного періоду проходження строкової військової служби. Невключення до відповідного стажу роботи на посаді судді, зокрема, половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді є неправомірним.

Як встановлено судом і це не оспорюється сторонами, стаж роботи ОСОБА_1 на посаді судді, який був врахований при звільненні її з посади у відставку та призначенні їй довічного грошового утримання, складав 34 роки 8 місяців 25 днів.

Відповідачем не враховано до стажу роботи позивача на посаді судді, при здійсненні перерахунку спірного довічного грошового утримання і обчисленні його розміру у відсотках, половини строку навчання за денною формою у Харківському юридичному інституті ім.Ф.Дзержинського з 01.09.1977 по 22.06.1981 відповідно до диплома № НОМЕР_1 від 27.06.1981, тобто упродовж 3 років 9 місяців 22 дня.

За таких обставин, з урахуванням приписів вищевикладених правових норм законодавства, суд вважає, що до стажу роботи на посаді судді, який застосовується для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру, зокрема у відсотках, підлягає зарахуванню половина строку навчання позивача за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі, а саме – 1 рік 10 місяців 26 днів.

Отже, як вбачається з фактичних обставин цієї справи і підтверджується наявними у ній матеріалами, дослідженими у судах попередніх інстанцій, стаж роботи ОСОБА_1 на посаді судді, у тому числі з урахуванням навчання, загалом складає понад 36 повних років, у зв`язку з чим та на підставі положень ч.3 ст.142 Закону №1402-VІІІ, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин, розмір призначеного їй щомісячного довічного грошового утримання повинен збільшуватись за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років на 2% й відповідно становити 82% відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Суд вважає необґрунтованим посилання відповідача на пропуск строку звернення до адміністративного суду з огляду на той факт, що позивач звертався за призначенням пенсії ще 15.06.2017, оскільки спірні у цій справі правовідносини виникли стосовно правомірності дій відповідача щодо обчислення довічного грошового утримання у відсотках із застосуванням положень ч.3 ст.142 Закону №1402-VІІІ та з врахуванням усього стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, у тому числі, з включенням до такого стажу половини строку навчання за денною формою у вищому навчальному закладі, при проведенні з 19.02.2020 перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Тернопільського апеляційного суду від 05.03.2020 №01-17/83/2020, на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 09.11.2020 у справі №500/2909/20.

За сукупністю наведених обставин, суд приходить до висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області щодо призначення з 19.02.2020 позивачу довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 78% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, на підставі довідки Тернопільського апеляційного суду від 05.03.2020 №01-17/83/2020 та необхідність відновлення порушених прав та інтересів позивача шляхом зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату з 19.02.2020 щомісячне довічне грошове утримання, зарахувавши половину строку навчання за денною формою у Харківському юридичному інституті ім.Ф.Дзержинського з 01.09.1977 по 22.06.1981 до стажу роботи на посаді судді, у розмірі 82% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, на підставі довідки Тернопільського апеляційного суду від 05.03.2020 №01-17/83/2020, із урахуванням раніше проведених виплат.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, ч.2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваних дій.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки позов підлягає до задоволення частково, то суд присуджує на користь позивача здійснені ним та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору розмірі 454,00 грн. згідно квитанції №6МОЕ-4АРВ-А82К-ЕН4Н від 29.09.2021 на суму 908,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області щодо призначення з 19.02.2020 довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 78% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, на підставі довідки Тернопільського апеляційного суду від 05.03.2020 №01-17/83/2020.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області здійснити з 19.02.2020 ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, зарахувавши половину строку навчання за денною формою у Харківському юридичному інституті ім.Ф.Дзержинського з 01.09.1977 по 22.06.1981 до стажу роботи на посаді судді, у розмірі 82% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, на підставі довідки Тернопільського апеляційного суду від 05.03.2020 №01-17/83/2020, із урахуванням раніше проведених виплат.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області в користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі збору в розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні 00 (нуль) копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 24 січня 2022 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 );

відповідач:

- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: Майдан Волі, 3, м.Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ: 14035769).

Головуючий суддя Мандзій О.П.