Рішення № 103165027, 20.01.2022, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/3143/21

20 січня 2022 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чепенюк О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кухар О.Л.,

представника позивача Уставицького І.І.,

представника відповідача Мурованої І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області, у якому з урахуванням виправленої описки у судовому засіданні 20.01.2022 представником позивача в даті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області від 03.03.2021 № 0003857-2404-1918.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що податковим повідомленням-рішенням Головного управління ДПС у Тернопільській області від 03.03.2021 № 0003857-2404-1918 позивача зобов`язано сплатити податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, а саме з нежитлової будівлі – вівчарника, яка є його власністю з 30.05.2017 та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки відповідно до підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі – ПК України, у редакцій, чинній на час виникнення спірних правовідносин) на зазначену будівлю не повинен нараховуватись податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 07.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено у справі судове засідання на 01.07.2021.

Ухвалою суду від 01.07.2021, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, розгляд справи відкладено до 14.07.2021 за клопотанням представника відповідача та зобов`язано позивача надати додаткові докази стосовно статусу нежитлового приміщення та фактичного використання будівлі за функціональним призначенням, здійснення позивачем виробництва і самостійного перероблення власно виробленої продукції рослинництва і тваринництва у 2020 році, як сільськогосподарським товаровиробником, а також будь-які інші докази на підтвердження того, що він у період 2020 року був сільськогосподарським товаровиробником.

Ухвалою суду від 14.07.2021, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, продовжено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та прийнято відзив до розгляду.

У поданому до суду відзиві на адміністративний позов Головне управління ДПС у Тернопільській області позовні вимоги заперечує та вказує, що нерухоме майно, яке перебуває у власності позивача, відноситься до типу об`єкта: нежитлова будівля (вівчарник).

Відповідно до підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті ПК України не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Представник відповідача стверджує, що для застосування вказаної законодавчої норми необхідна наявність двох умов: власник об`єкта нерухомості має бути сільськогосподарським товаровиробником та використовувати таку будівлю (споруду) безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Позивачем таких умов не підтверджено, відтак відсутні підстави для звільнення об`єкта нерухомості, що належить ОСОБА_1 , від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості.

У задоволенні позовних вимог просить відмовити в повному обсязі (а.с.69-72).

Ухвалою суду від 14.07.2021 клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі задоволено, зупинено провадження в цій адміністративній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №500/2186/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області, Озерянської сільської ради Зборівського району Тернопільської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Ухвалою суду від 10.01.2022 поновлено провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та призначено справу до судового розгляду на 20.01.2022.

Ухвалою суду від 20.01.2022 відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про повторне зупинення провадження у цій справі.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Представник позивача наголосив, що з урахуванням того, що ПК України не встановлює обов`язку сільськогосподарського товаровиробника безпосередньо використовувати будівлі/споруди у сільськогосподарській діяльності, а значення має лише цільове призначення такого об`єкта нерухомості, тому позивач має право на застосування податкової пільги, передбаченої підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті ПК України.

Також представником позивача звернуто увагу на те, що відповідачем при розрахунку суми податкового зобов`язання помилково застосовано ставку податку 1% замість 0,5%, як це передбачено відповідним рішенням Озернянської сільської ради. З огляду на викладене просив позов задовольнити.

Міркування та доводи щодо зазначених аргументів наведені представником позивача у письмово викладених виступі представника позивача у судовому засіданні (а.с.21-25) та доповненні до виступу представника позивача у судовому засіданні (а.с.57-61).

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечила з мотивів, наведених у відзиві на позовну заяву, просила відмовити у задоволенні позову у зв`язку з недотриманням позивачем умов, що визначені законодавцем для застосування податкової пільги, передбаченої підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті ПК України.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у заявах по суті, суд встановив наступні обставини.

Позивачу ОСОБА_1 відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 02.06.2017 (індексний номер 88776520) на праві приватної власності належав об`єкт нерухомого майна: нежитлова будівля вівчарника за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 777,3 кв.м. (а.с.20).

Вказаний об`єкт нерухомого майна перебував у власності позивача у 2020 році - протягом податкового періоду, за який 03.03.2021 Головним управлінням ДПС у Тернопільській області прийнято податкове повідомлення-рішення форми “Ф” № 0003857-2404-1918, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в розмірі 33652,56 грн (а.с.5).

Позивач, вважаючи податкове повідомлення-рішення від 03.03.2021 № 0003857-2404-1918 таким, що підлягає скасуванню, звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі статтею 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

01.01.2015 набув чинності Закон України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи” від 28.12.2014 №71-VIII, яким запроваджено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Порядок оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначено статтею 266 ПК України.

За змістом підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Приписами підпункту 266.2.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (підпункти 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України).

Отже, аналіз наведених правових норм дає підстави вважати, що власник нежитлової нерухомості, яка за своїм окремими характеристиками і площею підпадає під об`єкт оподаткування, є платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Згідно з підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Згідно з підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Спірним питанням у межах цих правовідносин є встановлення того, чи є нерухоме майно, що належить позивачу, об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Так, відповідно до пункту 30.1 статті 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (пункт 30.2 статті 30 ПК України).

Положеннями підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлюються податкові пільги із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до підпункту “ж” підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті ПК України не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 № 507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000 (далі - ДК 018-2000), призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) в Україні. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Державний класифікатор будівель та споруд (ДК БС) є складовою частиною Державної системи класифікації та кодування техніко-економічної та соціальної інформації.

Згідно з ДК 018-2000 до групи “Будівлі нежитлові інші” (код 127) включено клас “Будівлі сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства” (код 1271).

Клас “Будівлі сільськогосподарського призначення” (код 1271) включає в себе будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та ін.

Відтак згідно з ДК 018-2000 будівлі класифікуються за їх функціональним призначенням.

З наданих суду доказів вбачається, що належний позивачу об`єкт нерухомого майна, а саме вівчарник, відноситься до нежитлових будівель, призначених для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Досліджуючи питання, щодо наявності у позивача статусу сільськогосподарського товаровиробника, судом враховано наступне.

За змістом підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу – це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Тобто, визначення “сільськогосподарський товаровиробник”, яке міститься у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, на час виникнення спірних правовідносин застосовувалось для цілей глави розділу ХІV цього Кодексу “Спрощена система оподаткування, облік та звітність”, тоді як в даному випадку йдеться про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (розділ ХІІ “Податок на майно”).

Відповідно до пунктів 5.2, 5.3 статті 5 ПК України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Так, поняття “сільськогосподарський товаровиробник” також міститься у статті 1 Закону України “Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років” від 18.01.2001 №2238-III, під яким законодавець визначає фізичну або юридичну особу, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією. У свою чергу відповідно до норм вказаної сільське господарство (сільськогосподарське виробництво) - вид господарської діяльності з виробництва продукції, яка пов`язана з біологічними процесами її вирощування, призначеної для споживання в сирому і переробленому вигляді та для використання на нехарчові цілі.

За змістом статті 1 Закону України “Про сільськогосподарський перепис” від 23.09.2008 № 575-VI виробники сільськогосподарської продукції – сільськогосподарські товаровиробники, фізичні особи (у тому числі домогосподарства, фізичні особи, що здійснюють діяльність, пов`язану з веденням особистого селянського господарства, самозайняті особи у сфері сільського господарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю.

Наведені вище поняття “сільськогосподарський товаровиробник” не суперечать його визначенню у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, яке, до того ж, має чітко обмежену сферу застосування. Як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів у відповідності до положень пункту 5.3 статті 5 ПК України.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 26.11.2020 у справі №560/168/19.

Отже, визначаючись щодо наявності у позивача як фізичної особи статусу сільськогосподарського товаровиробника, судом враховано, що за змістом проаналізованих та законодавчих норм сільськогосподарським виробником є фізична або юридична особа, яка здійснює виробництво і самостійну переробку власновиробленої продукції рослинництва і тваринництва.

При цьому суд вважає, що товарна сільськогосподарська продукція - це продукція сільськогосподарського виробництва, призначена для реалізації. Товарність сільськогосподарського виробництва прямо пов`язується з виробництвом продукції як товару, тобто кінцевою метою такої діяльності є відчуження сільськогосподарської продукції власного виробництва.

Таким чином, сільськогосподарська діяльність містить в собі дії, які в кінцевому результаті приводять до основної мети такої діяльності, а саме: виготовлення та реалізація сільськогосподарської продукції.

Разом з цим, під час розгляду даної справи, судом не встановлено фактів та доказів, які б свідчили про здійснення позивачем виробництва і самостійного перероблення власновиробленої продукції рослинництва і тваринництва у 2020 році, тобто доказів того, що він був сільськогосподарським товаровиробником у податковому періоді, за який податковим органом здійснено нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Таких доказів не надано позивачем і на вимогу ухвали суду від 01.07.2021, постановленої у судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати.

Сама лише наявність у власності об`єкта нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки, віднесеного до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не встановлення факту здавання будівлі власником в оренду, лізинг, позичку, на що неодноразово покликався представник позивача, не є достатньою правовою підставою для застосування до фізичної особи пільг, передбачених підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Отже, підстави щодо звільнення позивача від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до приписів підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України відсутні.

З огляду на те, що позивач не є сільськогосподарським товаровиробником в розумінні ПК України, а належна йому нежитлова будівля є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення від 03.03.2021 № 0003857-2404-1918 із вказаних підстав не підлягає скасуванню.

Поряд з цим, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що належний позивачу об`єкт нерухомого майна, а саме вівчарник відносяться до будівель, призначених для використання у сільськогосподарській діяльності.

Рішенням двадцять шостої сесії 7 скликання Озернянської сільської ради Зборівського району Тернопільської області від 25.06.2020 №2190 встановлено на території Озернянської сільської ради ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на 2020 рік згідно з Додатком 1 до цього рішення (а.с.74-81).

У Додатку 1 до вказаного рішення сільської ради визначено адміністративно-територіальні одиниці або населені пункти, або території об`єднаних територіальних громад, на які поширюється рішення ради. До переліку увійшла територія (населений пункт) села Цебрів (а.с.75). Згаданий Додаток 1 містить ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2020 рік, зокрема, для фізичних осіб – власників будівель сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства така ставка складає 0,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати за 1 м2 (а.с.80).

Як вбачається з оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 03.03.2021 № 0003857-2404-1918, Головним управлінням ДПС у Тернопільської області визначено ОСОБА_1 суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, яке підлягає сплаті фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2020 рік у розмірі 33652,56 грн (а.с.5).

У спірному випадку відповідачем для визначення суми належного до сплати податкового зобов`язання у розмірі 33652,56 грн застосовано ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в розмірі 1% замість ставки 0,5%, яка встановлена рішенням двадцять шостої сесії 7 скликання Озернянської сільської ради Зборівського району Тернопільської області від 25.06.2020 №2190, що слідує з розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2020 рік, по об`єктах оподаткування, які належать ОСОБА_1 (а.с.73). Застосовуючи вдвічі більшу ставку податку, Головне управління ДПС у Тернопільській області протиправно нарахувало позивачу податкове зобов`язання у розмірі 16826,28 грн (0,5 від 33652,56 грн).

На вказану обставину також звернув увагу представник позивача у своїх поясненнях.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 03.03.2021 № 0003857-2404-1918 в частині визначення ОСОБА_1 суми податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, яке підлягає сплаті фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2020 рік, у розмірі 16826,28 грн є протиправним та підлягає скасуванню.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У цій справі, заперечуючи проти позову, відповідачем частково доведено правомірність прийняття оскаржуваного рішення.

Суд, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають частково.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Як визначено частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позов підлягає задоволенню частково, то відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України позивачу слід відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 454,00 грн, сплачений відповідно до квитанції від 31.05.2021.

Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області від 03 березня 2021 року №0003857-2404-1918 в частині визначення ОСОБА_1 суми податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, яке підлягає сплаті фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2020 рік у розмірі 16826,28 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 454,00 грн (чотириста п`ятдесят чотири грн 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління ДПС у Тернопільській області (вулиця Білецька, 1, місто Тернопіль, 46003, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу юридичної особи в ЄДРПОУ 44143637).

Повний текст рішення складено та підписано 25 січня 2022 року.

Головуючий суддя Чепенюк О.В.