Ухвала суду № 103164909, 21.01.2022, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про закриття провадження у справі

Справа № 500/8772/21

21 січня 2022 р.м. ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючого судді Баб`юка П.М. розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом Тернопільського зонального відділу Військової служби правопорядку до ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди в порядку регресу у розмірі 11123,28 грн,

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся Тернопільський зональний відділ Військової служби правопорядку з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з відповідача на користь Тернопільського зонального відділу Військової служби правопорядку, в порядку зворотної вимоги вартість виплаченого відшкодування у розмірі 11123,28 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідача - прапорщика ОСОБА_1 наказом начальника Західного територіального управління Військової служби правопорядку від 22.12.2020 №12-РС призначено на посаду інспектора відділення військової інспекції безпеки дорожнього руху Тернопільського зонального відділу Військової служби правопорядку та наказом начальника Тернопільського ЗВ ВСП (по стройовій частині) від 28.12.2020 №229 зараховано в списки особового складу зонального відділу, де він проходить військову службу й на даний час. Відповідач 24.10.2018 о 12 годині 05 хвилин, керуючи автомобілем «ВАЗ-2107», номерний знак НОМЕР_1 допустив зіткнення із транспортним засобом «ЧЕРІ ТІГГО», номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , в результаті чого дані транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим порушив п.п.2.3(б), 10.1, 14.2 (б) Правил дорожнього руху України. Позивач зазначає, що відповідач вчинив дорожньо-транспортну пригоду під час виконання трудових обов`язків (обов`язків військової служби) та перебування у трудових відносинах (під час проходження військової служби) з Тернопільським зональним відділом Військової служби правопорядку.

Оскільки на час скоєння пригоди водій ОСОБА_3 не мав чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, то завдана ним майнова шкода автомобілю «ЧЕРРІ ТІГТО», номерний знак НОМЕР_2 , була відшкодована Моторно (транспортним) страховим бюро України (МТСБУ).

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 07.09.2020 у справі №921/356/20 стягнуто з Тернопільського зонального відділу Військової служби правопорядку на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) 11123,28 грн. шкоди в порядку регресу. Зазначене судове рішення залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 12.01.2021.

18 березня 2021 року Тернопільський зональний відділ Військової служби правопорядку здійснив відшкодування шкоди в порядку регресу, що підтверджується випискою Головного управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області від 18 березня 2021 року на суму 12993,28 грн.

Позивач посилається на статтю 1191 ЦК України, відповідно до якої особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Підставою регресного позову є відповідальність заподіювана шкоди за завдану шкоду та факт виплати позивачем, що пред`явив регресну вимогу, певної грошової суми в рахунок відшкодування завданої шкоди. Право зворотної вимоги виникає лише після того, як відбулася виплата.

Позивач вважає, що має право на стягнення з відповідача в порядку зворотної вимоги вартість виплаченого відшкодування, а тому, звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою від 13.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач 28.12.2021 подав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти позовних вимог (аркуші справи 52-55). В обґрунтування зазначив, що відповідно до частини 1 статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Відповідач звертає увагу суду, що законодавець розрізняє поняття "особа, яка завдала шкоду" та "особа, яка відповідає за шкоду". За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі частини першої статті 1191 ЦК України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Виходячи із наведених норм права, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується останнім, а не безпосередньо винним водієм.

Відповідач вважає, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Позивач подав 05.01.2022 відповідь на відзив, в якій підтримав висловлену ним у позові позицію, просив позовні вимоги задовольнити (аркуші справи 63-64).

Відповідач 13.01.2022 подав заперечення на відзив, в яких просив відмовити в задоволенні позовних вимог, навівши аналогічні мотиви, висловлені у відзиві (аркуші справи 67-69).

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

Згідно з наказом начальника Тернопільського зонального відділу Військової служби правопорядку (по стройовій частині) від 29.01.2016 №19 військовослужбовця військової служби за контрактом прапорщика ОСОБА_1 , призначеного наказом першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 22.12.2015 №259-РС на посаду інспектора відділення військової інспекції безпеки дорожнього руху, який прибув із військової частини польова пошта В0377 м. Чернівці, з 29 січня 2016 року зараховано до списків особового складу Тернопільського зонального відділу Військової служби правопорядку та на всі види забезпечення з посадовим окладом 740,00 грн. на місяць (аркуш справи).

Наказом начальника Західного територіального управління Військової служби правопорядку від 18.03.2019 року №2-РС прапорщика ОСОБА_1 призначено інспектором відділення Військової служби правопорядку Хмельницького зонального відділу Військової служби правопорядку та наказом начальника Тернопільського зонального відділу Військової служби правопорядку (по стройовій частині) від 21.03.2019 №67 його виключено зі списків особового складу Тернопільського зонального відділу Військової служби правопорядку (аркуш справи 10).

В подальшому, прапорщика ОСОБА_1 наказом начальника Західного територіального управління Військової служби правопорядку від 22.12.2020 року №12-РС призначено на посаду інспектора відділення військової інспекції безпеки дорожнього руху Тернопільського зонального відділу Військової служби правопорядку та наказом начальника Тернопільського ЗВ ВСП (по стройовій частині) від 28.12.2020 року №229 зараховано в списки особового складу зонального відділу, де він проходить військову службу й на даний час (аркуш справи 12).

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення відповідач 24.10.2018 о 12 годині 05 хвилин, керуючи автомобілем «ВАЗ-2107», номерний знак НОМЕР_1 , не був уважним, не встежив за дорожньою обстановкою, перед початком обгону не переконався, що це буде безпечним та не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, не переконався, що водій транспортного засобу, який рухається попереду в попутному напрямку по тій смузі самій смузі руху, не подав сигналу про намір повороту ліворуч, здійснив обгін транспортного засобу, який здійснював поворот ліворуч, внаслідок чого допустив зіткнення із транспортним засобом «ЧЕРІ ТІГГО», номерний знак НОМЕР_2 , під. керуванням водія ОСОБА_2 , в результаті чого дані транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим порушив п.п.2.3(б), 10.1, 14.2 (б) Правил дорожнього руху України (аркуш справи 18).

Постановою Збаразького районного суду Тернопільської області від 31.01.2019 у справі №598/2116/18 в притягненні ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164 КУпАП відмовлено, а адміністративну справу закрито у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП, тобто не з реабілітуючих обставин.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 07.09.2020 у справі №921/356/20 задоволено частково позов Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) до Тернопільського зонального відділу Військової служби правопорядку про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з регламентною виплатою. Стягнуто з Тернопільського зонального відділу Військової служби правопорядку на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) 11123,28 грн. шкоди в порядку регресу та 1870,00 грн. судового збору, в частині задоволення позову в сумі 1380 грн. оплачених послуг аварійного комісара відмовлено (аркуші справи 20-27).

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 12.01.2021 рішення Господарського суду Тернопільської області від 07.09.2020 в справі №921/356/20 залишено без змін, апеляційну скаргу Тернопільського зонального відділу Військової служби правопорядку без задоволення (аркуші справи 28-32).

18 березня 2021 року Тернопільський зональний відділ Військової служби правопорядку здійснив відшкодування шкоди в порядку регресу відповідно до рішення Господарського суду Тернопільської області від 07.09.2020 року у справі №921/356/20 на користь МТСБУ у розмірі 12993,28 грн. (11123,28 грн. шкоди та 1870,00 грн. судового збору), що підтверджується випискою Головного управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області від 18 березня 2021 року на суму 12993,28 грн (аркуш справи 33).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

Відповідно до приписів частини першої статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Судова юрисдикція це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Частиною першою статті 19 ЦПК України установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Разом із тим, відповідно до частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (пункт 17 частини першої статті 4 КАС України.

За змістом положень частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади.

Положеннями статті 46 КАС України передбачено, що позивачами в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб`єкти владних повноважень.

Відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об`єднання, юридичні особи, які не є суб`єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб`єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об`єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об`єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.

Тобто, суб`єкт владних повноважень може звертатися до суду з адміністративним позовом до громадян України, іноземців чи осіб без громадянства, їх об`єднань, юридичних осіб, які не є суб`єктами владних повноважень, виключно для превентивного судового контролю своєї ж діяльності та у випадках, визначених законом.

Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило, майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства справа з огляду лише на її суб`єктний склад.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

У справі, що переглядається, роботодавець (Тернопільський зональний відділ військової служби правопорядку) звернувся із позовом про відшкодування шкоди в порядку регресу. Стягнення шкоди з позивача було встановлено шляхом задоволення саме цивільного позову на підставі статті 1172 ЦК України, якою передбачено, що відповідальність за завдану працівником матеріальну та моральну шкоду несе юридична особа. Право відшкодування такої шкоди у порядку регресу закріплено в цивільному законодавстві.

Згідно із частиною першою статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

У частині п`ятій статті 3 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» передбачено, що особа у разі завдання з її вини шкоди третім особам, яку відшкодовано відповідно до закону військовою частиною, установою, організацією, закладом, відшкодовує військовій частині, установі, організації, закладу завдану шкоду в порядку, передбаченому цим Законом та іншими законами України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі №200/22363/16-а (провадження №11-720апп18) зроблено правовий висновок про те, що відшкодування шкоди в порядку регресу відбувається в порядку, передбаченому цивільним законодавством України, тобто за правилами цивільного судочинства, що унеможливлює звернення з таким позовом до адміністративного суду.

При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Таким чином, правовідносини між сторонами у справі, що переглядається, не стосуються безпосередньо прийняття, проходження чи звільнення з публічної служби, не спрямовані на захист прав свобод та інтересів особи від порушень із боку суб`єкта владних повноважень й не стосуються оскарження дій останнього, а виникли з деліктного зобов`язання внаслідок заподіяння шкоди.

У цій справі не підлягає доведенню оцінка правомірності дій особи військовослужбовця, тобто не підлягає вирішенню питання щодо правомірності прийняття, проходження чи звільнення з публічної служби.

Предметом розгляду у цій справі є лише стягнення шкоди в порядку регресу, тобто вирішення приватноправових відносин.

З огляду на зазначене, за своїм суб`єктним складом, предметом спору, обраним позивачем способом захисту порушених прав та характером спірних правовідносин спір є приватноправовим і підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

У цьому випадку той факт, що майнової шкоди завдано позивачеві суб`єкту владних повноважень під час проходження відповідачем служби, не змінює правової природи спірних відносин і не перетворює цей спір на публічно-правовий.

Військовослужбовець, який керує службовим транспортним засобом і вчиняє ДТП, навіть під час виконання ним його службових обов`язків, вчиняє цивільний делікт не під час здійснення адміністративно-владних повноважень, а допускаючи порушення принципу генерального делікту, тобто загальної заборони завдання шкоди особі.

Даний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 04.08.2021по справі №208/13/20.

Крім того, суд зазначає, що посилається на правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 818/1688/16 (провадження № 11-892апп18), оскільки правовідносини сторін у справі, що розглядається, та у справі №818/1688/16 не є тотожними з огляду на предмет та правові підстави позову.

Так, у справі №818/1688/16 відповідач, перебуваючи на посаді, що належить до публічної служби, та будучи матеріально відповідальною особою, завдав шкоди державі в особі УМВС у Сумській області шляхом втрати майна в період здійснення ним установлених повноважень, пов`язаних із виконанням завдань і функцій державного органу. Таким чином, у вказаній справі предметом правового дослідження було не лише встановлення обсягу завданої шкоди/збитків, а й оцінки правомірності дій відповідача.

Разом із тим предметом спору у справі, що переглядається, є відшкодування шкоди в порядку регресу, а неправомірність дій відповідача встановлена постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 лютого 2017 року у справі № 204/8106/16-п та додаткового правового аналізу не потребує.

Зазначене свідчить, що правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 818/1688/16 не підлягає застосуванню в даній справі.

Суд приходить до висновку, що цей спір не є публічно-правовим і не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Таким чином, провадження у справі за позовом Тернопільського зонального відділу Військової служби правопорядку до ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на користь Тернопільського зонального відділу Військової служби правопорядку, в порядку зворотної вимоги вартість виплаченого відшкодування у розмірі 11123,28 грн підлягає закриттю, оскільки, зазначені вимоги не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Також, на виконання вимоги, зазначеної у частині першій статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що розгляд даної позовної заяви має здійснюватися у порядку цивільного судочинства із врахуванням правил територіальної підсудності та суб`єктного складу сторін.

Частиною другою статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи платіжного доручення від 22.07.2021 №234 позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір в розмірі 2270,00 грн.

Враховуючи наведене та норми статті 7 Закону України "Про судовий збір", суд вважає, що позивачу, у зв`язку із закриттям провадження у справі №500/8772/21, судовий збір в сумі 2270,00 грн слід повернути з Державного бюджету.

На підставі викладеного, керуючись статтями 238, 243 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Провадження у справі №500/8772/21 закрити.

Роз`яснити, що спір може бути розглянуто за правилами цивільного судочинства.

Повернути з Державного бюджету України на користь Тернопільського зонального відділу Військової служби правопорядку сплачений судовий збір в сумі 2270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень).

Копію ухвали надіслати сторонам про справі.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- Тернопільський зональний відділ Військової служби правопорядку (місцезнаходження: вул. Дубовецька, 1, м. Тернопіль, 46002; код ЄДРПОУ: 07815417);

відповідач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ).

Головуючий суддя Баб`юк П.М.