Рішення № 103164576, 13.01.2022, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/3661/21

13 січня 2022 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Дерех Н.В. за участю:

секретаря судового засідання Галінська А.В.

представника позивача Гонта М.С.

представника відповідача Мурована І.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування вимог, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі, позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області (надалі, відповідач), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив визнати протиправною та скасувати Вимогу Головного управління ДПС у Тернопільській області про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2019 №Ф-6224-54У на суму 18276,72 грн., Вимогу Головного управління ДПС у Тернопільській області про сплату боргу (недоїмки) від 12.02.2020 №Ф-6224-54У на суму 8262,54 грн., Вимогу Головного управління ДПС у Тернопільській області про сплату боргу (недоїмки) від 13.05.2019 №Ф-6224-54У на суму 2754,18 грн., Вимогу Головного ДПС у Тернопільській області про сплату боргу (недоїмки) від 10.02.2021 р. № Ф-6224-54 на суму 37788,74 грн., зобов`язати Головного управління ДПС у Тернопільській області зняти ОСОБА_1 з податкового обліку (тобто виключити з Єдиного банку даних інформацію про ФОП ОСОБА_1 та внести зміни до інтегрованої картки платника податків шляхом виключення з неї недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску), зобов`язати Головне управління ДПС у Тернопільській області підготувати висновок про повернення ОСОБА_1 надміру сплачених грошових зобов`язань по сплаті єдиного соціального внеску в розмірі 12283,69 грн. з Державного бюджету України та направити такий висновок для виконання відповідному органу Державної казначейської служби України.

Позов обґрунтований тим, що позивач вважає, що відсутність офіційного підтвердження в позивача статусу ФОП шляхом проходження реєстраційних процедур у порядку, визначеному Законом № 755-IV виключає можливість законного здійснення підприємницької діяльності та отримання відповідних доходів, за відсутності фактичних доказів протилежного, виключає і можливість формальної та фактичної участі позивача у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування за відповідним статусом. Також, оскільки позивач вважає протиправними зазначені вимоги про сплату боргу (недоїмки), то на думку позивача, відповідачу кореспондований обов`язок внести інформацію в інформаційну систему органу доходів і зборів про скасування нарахованої недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску, та, як наслідок підготувати висновок про повернення ОСОБА_1 надміру сплачених грошових зобов`язань по сплаті єдиного соціального внеску в розмірі 12283,69 грн. з Державного бюджету України.

Ухвалою суду від 21.07.2021 позовну заяву та додані до неї документи повернено позивачу у зв`язку із тим, що позивачем не в повній мірі усунені недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.10.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 21.07.2021 у справі №500/3661/21 скасовано і направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

08.11.2021 дану справу отримано Тернопільським окружним адміністративним судом за вх.№24342/21.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 08.11.2021 дану справу передано судді Дерех Н.В.

Ухвалою суду від 12.11.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання у справі призначено на 02.12.2021 о 11:00 год. Даною ухвалою відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що підставою для реєстрації 20.01.2011 року підприємницької діяльності ОСОБА_2 стала подана ним реєстраційна картка про включення відомостей про фізичну особу-підприємця від 20.01.2011 року. Крім цього, вказав, що в матеріалах справи відсутні індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_1 ), наданих Головним управлінням ПФУ в Тернопільській області за період з 2017р. по 2020р. (включно). Також, просить врахувати, що Конвенція між Урядом України і Урядом Республіки Польща про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень, яка підписана 12.01.1993 року та набрала чинності для України 11.03.1994 року застосовується до податків на доходи і на майно, що стягуються від імені Договірної Держави або її політико-адміністративного підрозділу, або місцевої влади, незалежно від способу їх стягнення. На думку відповідача, працевлаштування у Республіки Польща, жодним чином не впливає на обов`язок позивача сплати ЄСВ в Україні, оскільки роботодавці в Республіці Польща не є роботодавцями в розумінні Закону №2464-VI, відповідно, позивач не вважається застрахованою особою, за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок. Відтак, на переконання відповідача, позивач як фізична особа - підприємець повинен був сплачувати у 2017-2020 (включно) роках єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, оскільки був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (на підставі поданої ним 20.01.2011 року реєстраційної картки про включення відомостей про фізичну особу-підприємця) як фізична особа підприємець, а тому спірна вимога є правомірною та скасуванню не підлягає.

02.12.2021 у відкритому судовому засіданні постановлено ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про заміну відповідача - Головного управління ДПС в Тернопільській області (код ЄДРПОУ 43142763) на правонаступника відповідача - Головне управління ДПС у Тернопільській області як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 44143637). Також, оголошено перерву до 08.12.2021 о 15:30 год.

08.12.2021 у відкритому судовому засіданні оголошено перерву до 20.12.2021 о 15:30 год.

20.12.2021 у відкритому судовому засіданні оголошено перерву до 13.01.2022 о 12:30 год.

Представник відповідача подав до суду додаткові пояснення, в яких просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

13.01.2021 у відкритому судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити повністю з мотивів, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача у відкритому судовому засіданні проти позову заперечив, просив відмовити у задоволенні позову повністю з мотивів, наведених у відзиві на позовну заяві, додаткових поясненнях.

Судом встановлено, що 06.02.2019 Головним управлінням ДФС у Тернопільській області винесено Вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6224-54У, у відповідності до якої станом на 06.05.2019 заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску становить 18276,72 грн.

13.05.2019 Головним управлінням ДПС у Тернопільській області винесено Вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6224-54У, у відповідності до якої станом на 29.09.2019 заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску становить 23785,08 грн.

12.02.2020 Головним управлінням ДПС у Тернопільській області винесено Вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6224-54У, у відповідності до якої станом на 27.05.2020 заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску становить 29293,44 грн.

10.01.2021 Головним управлінням ДПС у Тернопільській області винесено Вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6224-54, у відповідності до якої станом на 31.01.2021 заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску становить 37778,74 грн.

Не погоджуючись із вказаними вимогами та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Згідно із частиною другою статті 50 Цивільного кодексу України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Частиною першою статті 128 Господарського кодексу України визначено, що громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

01 липня 2004 року набрав чинності Закон № 755-IV, яким передбачено створення і формування Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (тут і далі - у первинній редакції).

Відповідно до частини першої статті 42 Закону № 755-IV для проведення державної реєстрації фізична особа, яка має намір стати підприємцем, повинна подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору за місцем проживання такі документи: заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця; копію довідки про включення заявника до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів; документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації ФОП.

Згідно з пунктом 2 розділу VIII «Прикінцеві положення» цього Закону державний реєстратор протягом 2004-2005 років при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки, відповідно до вимог статті 19 цього Закону, зобов`язаний провести заміну раніше виданих їм свідоцтв про державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка. При цьому реєстраційний збір за заміну свідоцтва про державну реєстрацію не стягується.

Таким чином, визначена процедура державної реєстрації з дати набрання чинності Законом № 755-IV передбачала встановлення волевиявлення особи щодо одержання правового статусу ФОП через здійснення повного (при первинному набутті) чи мінімального (при підтвердженні набутого статусу суб`єкта підприємницької діяльності до 01 липня 2004 року) комплексу дій шляхом подання державному реєстратору реєстраційної картки (документ встановленого зразка, який підтверджує волевиявлення особи щодо внесення відповідних записів до ЄДР - абзац сьомий частини першої статті 1 Закону № 755-IV) та отримання свідоцтва про державну реєстрацію (документ встановленого зразка, який засвідчує факт внесення до ЄДР запису про державну реєстрацію юридичної особи або ФОП - абзац дев`ятий частини першої статті 1 Закону № 755-IV).

03 березня 2011 року набрав чинності Закон № 2390-VI, яким було внесено зміни до Закону № 755-IV.

Пунктами 2-4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2390-VI було передбачено, що процес включення до ЄДР відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 01 липня 2004 року, завершується через рік, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Усі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані до 01 липня 2004 року, зобов`язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до ЄДР та для заміни свідоцтв про їх державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка або для отримання таких свідоцтв.

Свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 01 липня 2004 року, після настання встановленого пунктом 2 цього розділу строку вважаються недійсними.

Водночас пунктом 8 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2390-VI визначено, що після закінчення передбаченого для включення відомостей до ЄДР строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, уповноважені органи у місячний строк проводять остаточне звірення даних відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), за результатами якого готують аналітичну інформацію для передачі її тимчасовим міжвідомчим спеціальним комісіям, утвореним з метою проведення в Автономній Республіці Крим та відповідних областях інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 01 липня 2004 року, відомості про яких до строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, не включені до ЄДР. За результатами проведеної тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями роботи відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 01 липня 2004 року, включаються до ЄДР з відміткою про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 01 липня 2004 року, вважаються недійсними.

Таким чином, строк для включення до ЄДР відомостей про фізичних осіб - підприємців, державна реєстрація яких була проведена до 01 липня 2004 року, визначений пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2390-VI, закінчився 03 березня 2012 року. При цьому цей строк включення до ЄДР відомостей про фізичних осіб - підприємців, державна реєстрація яких проведена до 01 липня 2004 року, підлягав застосуванню виключно у випадках самостійного подання останніми реєстраційних карток державному реєстратору.

Натомість відомості про фізичних осіб - підприємців, які самостійно не звернулись із відповідною заявою у строк, установлений пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2390-VI, підлягали включенню до ЄДР на підставі інформації, отриманої від тимчасових міжвідомчих спеціальних комісій. Державні реєстратори, вносячи відомості про цих фізичних осіб - підприємців до ЄДР, зобов`язані були зробити відмітку про недійсність їхнього свідоцтва про державну реєстрацію.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань, позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець 20.01.2011 року, номер запису в ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 264601170000018659 та 23.03.2021 року припинив підприємницьку діяльність.

З наведеного мотиву суд не приймає до уваги доводи сторони позивача стосовно того, що згідно витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань дата та номер запису про проведення державної реєстрації відсутні. Наявний запис про припинення підприємницької діяльності - 23.03.2021 номер запису - 2006460060001018659.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі Закон №2464-VI).

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Таким чином, визначення наявності у особи статусу фізичної-особи підприємця має першочергове значення для вирішення питання щодо наявності обов`язку сплати єдиного внеску.

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону №2464-VI облік осіб, зазначених у пункті 4 частини 1 статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - учасниками накопичувальної пенсійної системи), - з національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом.

Взяття на облік осіб, зазначених у пункті 4 частини 1 статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.

Зняття з обліку платників єдиного внеску, зазначених в пункті 4 частини 1 статті 4 цього Закону, здійснюється органами доходів і зборів на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, платників єдиного внеску - фізичних осіб - підприємців, - на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 7 Закону №2464-VІ для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Частиною 5 статті 8 Закону № 2464-VI встановлено, що єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Згідно з частиною 8 статті 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, зокрема, фізичні особи-підприємці, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина 12 статті 9 Закону №2464-VI).

Таким чином, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. Метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

В той же час, відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення підприємницької діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом № 2464-VI не врегульовано.

З урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, задля досягнення мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок сплати його роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в податкових органах і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Вказане відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 27 листопада 2019 року (справа №160/3114/19), від 04 грудня 2019 року (справа №440/2149/19), від 23 січня 2020 року (справа №480/4656/18).

В ході розгляду справи судом встановлено, що нарахування єдиного соціального внеску позивачу в сумі 37788,74 грн. здійснено за період з 01.01.2017 по 31.01.2021.

Вирішуючи спір по суті, суд приймає до уваги те, що з 2017 до січня 2020 позивач офіційно працював у Польщі, та єдиний страховий внесок за позивача сплачував роботодавець, що підтверджується долученою до матеріалів справи інформацією про підстави та внески за 2017, 2018, 2019 роки, за січень 2020 року, що, на думку суду, відповідає укладеному договору між Україною та Польщею щодо уникнення подвійного оподаткування та соціального захисту.

Суд зазначає, що згідно із статтею 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст.4 Конвенції про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень між Урядом України і Урядом Республіки Польща від 12.01.1993 року, яка набрала чинності 11.03.1994 року (далі-Конвенція) ця Конвенція застосовується також до будь-яких ідентичних або подібних по суті податків, які стягуються одною з Договірних Держав після дати підписання цієї Конвенції, в доповнення до або замість існуючих податків цієї Договірної Держави.

Статтею 24 Конвенції передбачено процедуру усунення подвійного оподаткування шляхом введення знижки від оподаткування своїх громадян, які отримали доходи за межами своєї держави та вже сплатили в тій державі відповідний податок з отриманого доходу.

Крім цього, суд приймає до уваги те, що з 21.07.2020 позивач прийнятий на роботу водієм автотранспортних засобів в ТОВ "МВ Стеллар", що підтверджується записами у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 і з цього часу ЄСВ за позивача сплачує роботодавець.

За наведених обставин суд вважає, що оскаржувані позивачем вимоги про сплату про сплату боргу (недоїмки) є протиправними та підлягають скасуванню.

Разом з тим, у відповідності до частини третьої ст.245 КАС України, у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

То ж, стосовно зобов`язання відповідача зняти ОСОБА_1 з податкового обліку (тобто виключити з Єдиного банку даних інформацію про ФОП ОСОБА_1 та внести зміни до інтегрованої картки платника податків шляхом виключення з неї недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску), суд зазначає наступне.

Механізм ведення обліку сплати податків встановлено Порядком ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 07 квітня 2016 року № 422(далі- Порядок № 422).

Згідно із пунктом 2 розділу І Порядку № 422 інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами.

Положеннями пункту 3 розділу І Порядку № 422 передбачено, що оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами ДФС в інформаційній системі органів ДФС.

Пунктом 1 Розділу ІІ Порядку № 422 передбачено, що з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.

Відповідно до пункту 4 розділу V Порядку № 422 у разі якщо за результатами судового оскарження донарахована/зменшена сума з урахуванням її складових (платіж, санкція, пеня) у повному обсязі скасовується (статус повідомлень-рішень/рішень/вимог та/або рішень щодо єдиного внеску в підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, змінюється на «Скасовується в судовому порядку»), то в ІКП відображення облікових показників (операцій) щодо донарахування /зменшення суми не проводиться.

Інформація, внесена та збережена відповідальними працівниками підрозділів адміністративного/судового оскарження до інформаційної системи органів ДФС, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження, та інформаційної системи органів ДФС, яка забезпечує відображення результатів адміністративного оскарження, щоденно автоматично відображається в реєстрі «Апеляційне та судове оскарження» підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи.

Відповідальні працівники підрозділів, які проводять контрольно-перевірочні заходи, щоденно опрацьовують інформацію, завантажену в підсистему, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи з інформаційних систем органів ДФС, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскаржень.

Підпунктом 2 пункту 1 розділу VІ Порядку № 422 передбачено, що первинними документами, на підставі яких в ІКП здійснюється погашення (зменшення) суми податкового боргу та заборгованості зі сплати єдиного внеску, є, зокрема рішення суду про вирішення питання по суті (скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов`язання та пені / суми єдиного внеску за результатами судового оскарження).

Таким чином, в інтегрованій картці платника податків повинна бути відображена інформація, у тому числі про відкриття провадження у справі та рішення суду, прийняте по суті стосовно податкової вимоги, що оскаржується в судовому порядку, шляхом блокування в ІКП при внесенні інформації з ухвали суду про відкриття провадження у справі відповідних облікових показників (операцій) та виключення з обліку донарахованих/зменшених сум, які після цього не беруть участі у розрахунках, і які, у разі якщо за результатами судового оскарження донарахована/зменшена сума з урахуванням її складових (платіж, санкція, пеня) у повному обсязі скасовується, в ІКП відображення таких облікових показників (операцій) щодо донарахування/зменшення суми не проводиться.

Суд зауважує, що скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) є автоматичною підставою для здійснення контролюючим органом коригування даних в інтегрованій картці платника шляхом включення з неї відомостей про наявність боргу зі сплати єдиного внеску та, відповідно нарахованих на підставі такої вимоги про сплату боргу (недоїмки) пені та штрафів.

При цьому, суд наголошує, що аналіз положень Порядку № 422 свідчить про те, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов`язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом. Відповідно, у разі скасування вимоги про сплату податкового боргу, контролюючий орган повинен вчинити дії щодо відображення/коригування у особовій картці позивача дійсного стану зобов`язань перед бюджетом.

Вказана правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 25.03.2020 в адміністративній справі № 826/9288/18.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною другою ст.9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відтак, враховуючи протиправність оскаржуваних вимог про сплату боргу (недоїмки), з метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та з метою дотримання судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, виходячи з наведених вимог законодавства, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління ДПС у Тернопільській області внести інформацію в інформаційну систему органу доходів і зборів про скасування нарахованої недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску в сумі 37788,74 грн. за період з 01.01.2017 по 31.01.2021 та привести у відповідність облікові дані інформаційної системи органу доходів і зборів та інтегровану картку платника ОСОБА_1 , з урахуванням скасованої нарахованої недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску в сумі 37788,74 грн. за період з 01.01.2017 по 31.01.2021.

Щодо позовної вимоги зобов`язати Головне управління ДПС у Тернопільській області підготувати висновок про повернення ОСОБА_1 надміру сплачених грошових зобов`язань по сплаті єдиного соціального внеску в розмірі 12283,69 грн. з Державного бюджету України та направити такий висновок для виконання відповідному органу Державної казначейської служби України, то суд вважає, що така не підлягає до задоволення, оскільки є передчасною з огляду на наступне.

Відповідно до абзацу першого частини п`ятої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки податкових органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування або на єдиний рахунок, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь).

Відповідно до абзацу першого частини шостої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», для зарахування єдиного внеску в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та його територіальних органах відкриваються в установленому порядку небюджетні рахунки відповідному податковому органу. Зазначені рахунки відкриваються виключно для обслуговування коштів єдиного внеску.

Відповідно до частини тринадцятої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», суми помилково сплаченого єдиного внеску зараховуються в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску або повертаються платникам у порядку і строки, визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наказом Мінфіну від 16.01.2016 №6 затверджено Порядок зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів (далі Порядок №6).

Порядок №6 визначає процедуру зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування або повернення платникам, на яких згідно із Законом покладено обов`язок нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску.

Відповідно до пункту 4 Порядку №6 у випадку надмірної сплати сум єдиного внеску на рахунок 3719 органом доходів і зборів здійснюється зарахування цих Коштів у рахунок майбутніх платежів за тим самим рахунком відповідно до встановленого розміру єдиного внеску та у порядку календарної черговості виникнення зобов`язань Платника з цього платежу.

Відповідно до пункту 5 Порядку №6, повернення коштів здійснюється у випадках:

1) надмірної або помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на відповідний рахунок 3719;

2) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на невідповідний рахунок 3719;

3) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на рахунок з обліку доходів бюджету;

4) помилкової сплати податкових зобов`язань з податків, зборів, штрафних (фінансових) санкцій та пені, передбачених Податковим кодексом України, на рахунок 3719.

Пунктом 6 Порядку №6 встановлено, що повернення коштів здійснюється на підставі заяви Платника про таке повернення

З аналізу вищенаведених норм законодавства слідує, що повернення сплачених платниками податків у передбаченому законом порядку коштів єдиного внеску можливо виключно на підставі заяви такого платника податків та за умови набуття такими коштами статусу «надмірно та/або помилково» сплачених.

Відтак, з врахуванням подальшого скасування таких сум сплаченого єдиного соціального внеску судовому порядку, такі суми, на переконання суду, набувають статусу «надмірно сплачених».

З урахуванням зазначеного, з метою обрахунку конкретної суми «надмірної» сплати єдиного соціального внеску, контролюючому органу необхідно привести у відповідність інтегровану картку платника податків шляхом виключення з обліку тих сум єдиного внеску, які перебувають у статусі «нарахованих», оскільки без вчинення таких дій суми сплаченого єдиного внеску не є «надміру» сплаченими в розумінні Порядку №6, а отже підстави для їх повернення відсутні. У суду на момент розгляду даної судової справи, відсутні докази про те, що відповідачем не буде повернуто надміру сплачених грошових зобов`язань по сплаті єдиного соціального внеску після приведення у відповідність ІКП позивача шляхом виключення з обліку сум недоїмки з єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування, з урахуванням скасованої нарахованої недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску в сумі 37788,74 грн. за період з 01.01.2017 по 31.01.2021.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати вимоги Головного управління ДФС у Тернопільській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6224-54У від 06.02.2019, Головного управління ДПС у Тернопільській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6224-54У від 12.02.2020, від 13.05.2019, №Ф-6224-54 від 10.02.2021.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Тернопільській області внести інформацію в інформаційну систему органу доходів і зборів про скасування нарахованої недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску в сумі 37788,74 грн. за період з 01.01.2017 по 31.01.2021 та привести у відповідність облікові дані інформаційної системи органу доходів і зборів та інтегровану картку платника ОСОБА_1 , з урахуванням скасованої нарахованої недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску в сумі 37788,74 грн. за період з 01.01.2017 по 31.01.2021.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області на користь ОСОБА_1 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп. сплаченого судового збору згідно квитанції про сплату №78153 від 16.07.2021.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 18 січня 2022 року.

Реквізити учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач - Головне управління ДПС у Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Білецька, 1, м.Тернопіль,46003 код ЄДРПОУ: 43142763).

Головуюча суддя Дерех Н.В.