Рішення № 103164509, 12.01.2022, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/8272/21

12 січня 2022 рокум. Тернопіль головуючої судді Мірінович У.А.

за участю:

секретаря судового засідання Шостак Н.І.

представника позивача Гураля Р.В.,

представника відповідача Живчик В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Адемн" до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Адемн» до Головного управління ДПС у Тернопільській області, у якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Тернопільській області від 04.08.2021 №00038310703, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «АДЕМН» зменшено розмір від`ємного значення податку на додану вартість за квітень 2021 року в сумі 990 439 гривень 00 коп.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Тернопільській області від 04.08.2021 №00038300703, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «АДЕМН» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2021 року в сумі 595256 гривень 00 коп. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 297628 гривень 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Головним управлінням ДПС у Тернопільській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Адемн» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за квітень 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, результати якої відображені в Акті №3259/19-00-07-03/39864030 від 14.07.2021.

Позивач вказує, що податковим органом в акті перевірки зафіксовано завищення товариством бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2021 року та завищення від`ємного значення податку на додану вартість за квітень 2021 року в результаті господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Мостгрей», які не носять реального характеру, оскільки ТОВ «Адемн» введено в товарообіг (легалізовано) товар невідомого виробництва та виробника.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, Головним управлінням ДПС у Тернопільській області винесено податкові повідомлення-рішення від 04.08.2021 №00038310703 та від 04.08.2021 №00038300703.

Позивач не погоджується із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями та вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Зазначає, що за результатами належного дослідження наданих позивачем первинних документів, що були надані як до перевірки, так і до матеріалів справи, можна дійти обґрунтованого висновку, що такі підтверджують факт виконання договору поставки сої, укладеного з контрагентами, оскільки такі документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, мають всі необхідні обов`язкові реквізити, а надані позивачем первинні платіжні, облікові та звітні документи у своїй сукупності - дають можливість встановити фактичне виконання спірних господарських операцій та фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій.

Ухвалою від 23 листопада 2021 року суд відкрив провадження в адміністративній справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 21.12.2021.

10.12.2021, на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву відповідача в якому він повністю заперечив проти задоволення позовних вимог та вказав, що проведеною перевіркою податкової декларації позивача з податку на додану вартість за січень 2021 року встановлено, що ТОВ «Адемн» придбано у січні (в частині 595 255,95 грн. ПДВ заявленого до бюджетного відшкодування в квітні), березні, квітні 2021 року у ТОВ «Мостгрей» соєву олію в кількості 282, 53 т.

Однак, податковим органом при перевірці зроблено висновок, що ТОВ «Мостгрей» не могло виробити, та як наслідок поставити олію соєву для ТОВ «Адемн», а ТОВ «Адемн» фактично не отримувало її від ТОВ «Мостгрей», оскільки документально не підтверджено реальність постачання товару по ланцюгу постачання до ТОВ «Мостгрей» та від ТОВ «Мостгрей» до ТОВ «Адемн».

Податковий орган зазначає, що позивачем здійснено лише документування господарської операції з придбання олії соєвої у ТОВ «Мостгрей» та в порушення вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», пункту 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» - оформлено недостовірні документи, а саме: видаткові та податкові накладні на господарські операції з поставки ТОВ «Адемн», олії соєвої, оскільки на момент проведення операцій у ТОВ «Мостгрей» був відсутній сам актив - олія соєва (арк. справи 123-134).

Підготовче засідання, призначене на 21.12.2021, суд, з урахуванням думки представника позивача, відкладав на 04.01.2022 у зв`язку з неявкою представника відповідача.

В судовому засідання 04.01.2022, суд закрив підготовче провадження у справі та призначив її до розгляду по суті на 12.01.2022.

06.01.2022, через відділ документального забезпечення суду представником позивача подано клопотання про долучення додаткових доказів у справі.

12.01.2022, представник відповідача подала заяву про виклик в якості свідка – головного ревізора-інспектора відділу перевірок з питань відшкодування ПДВ управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Тернопільській області, Ковальчук В.А.

Ухвалою від 12.01.2022, суд, заслухавши думку представника позивача, відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача заяву про виклик свідка, як не обгрунтованого.

В судовому засіданні від 12.01.2022 представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з мотивів, викладених у позовній заяві, та поясненнях наданих в ході розгляду справи, просив їх задовольнити.

Представник відповідача - заперечила проти позову з мотивів викладених у відзиві на позовну заяву, наданих поясненнях, просила у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Адемн» зареєстровано як юридична особа з основним видом економічної діяльності « 49.41 Вантажний автомобільний транспорт (основний)» та взятий на облік, як платник податків, про що свідчить інформація з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за посиланням https://usr.minjust.gov.ua/content/free-search/person-result.

З матеріалів справи слідує, що позивач також був зареєстрований платником податку на додану вартість з 01.10.2015 по день підписання акту з присвоєнням індивідуального податкового номеру – 200232114.

Головним управління ДПС у Тернопільській області, на підставі наказу від 16.06.2021 №871-п, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Адемн» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за квітень 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, результати якої оформлено актом документальної позапланової виїзної перевірки №3259/19-00-07-03/39864030 від 14.07.2021 (арк. справи 9-21).

Проведеною перевіркою відповідачем зафіксовано порушення ТОВ «Адемн» пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено суму податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на 595256,00 грн та завищено суму від`ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу наступного звітного періоду на суму 990439,00 грн.

На підставі акту позапланової перевірки відповідачем винесено, а позивачем оскаржено такі податкові повідомлення-рішення від 04.08.2021 (арк. справи 22-23, 24-25):

- №00038300703 форми «В1», яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2021 року в сумі 595256 гривень 00 коп. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 297628 гривень 00 коп.;

- №00038310703 форми «В4», яким зменшено розмір від`ємного значення податку на додану вартість за квітень 2021 року в сумі 990 439 гривень 00 коп.

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся із даним позовом в суд про їх скасування.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України.

Згідно з підпунктами «а», «б» пункту 185.1 статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг згідно приписів пункту 187.1 статті 187 ПК України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (пункт 188.1 статті 188 ПК України).

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Пунктом 198.1. ст. 198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.3 встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. ст.198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані (зареєстровані) з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, підставою для включення платником податку - покупцем (отримувачем) товарів/послуг сум податку до складу податкового кредиту є: податкова накладна, належним чином складена та зареєстрована в ЄРПН; інші документи, визначені пунктом 201.11 статті 201 ПКУ.

Формування податкового кредиту та витрат підприємства обумовлено придбанням товарів, послуг з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності у платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року №996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК України.

Згідно із положеннями пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону №996-ХIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції, і власне її результат, підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, що підтверджується наданими до перевірки та долученими до матеріалів справи первинними документами.

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Відповідно до вищенаведеного визначення господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Отже, фактичне здійснення господарської операції підтверджується наступним: 1) дією або подією; 2) зміною в структурі активів та зобов`язань або власному капіталі; 3) відомостями про господарську операцію; 4) економічним ефектом (приріст/збиток) у часі.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Судом встановлено, що між позивачем – ТОВ «Адемн» (покупець) та ТОВ «Мостгрей» (постачальник) укладено Договір поставки №1402-20 від 14 лютого 2020 року (арк. справи 26-29).

За умовами вказаного договору, постачальник зобов`язується поставити та передати у власність, а покупець прийняти та оплатити олію соєву на умовах, передбачених даним Договором.

При цьому, сторони узгодили, що якість, асортимент товару, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, ціна за одиницю товару, терміни поставки, загальна вартість товару, якість товару – узгоджується сторонами та визначається Специфікацією, що є додатковою угодою до цього договору за домовленістю сторін.

Сторони також узгодили, що поставка товару підтверджується оригіналами наступних документів на товар: рахунок фактура, видаткова накладна, товаротранспортна накладна, посвідчення про якість товару або інший документ, що засвідчує якість товару (пункт 4.3 Договору).

Окрім цього, відповідно до пункту 4.4. Договору, визначено, що датою поставки товару – вважається дата оформлення ТТН та підписання видаткової накладної.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, позивачем на умовах вказаного договору поставки з ТОВ «Мостгрей», придбано в січні 2021 року олію в кількості 200,76 тонн на загальну суму 6093840 грн, в т. ч. 1015640 грн ПДВ і включає в себе як фактично отриману партію в поточному місяці (січні), так і оплачену авансом та отриману в наступному періоді.

В ході судового розгляду справи судом досліджено первинні документи щодо поставки позивачу соєвої олії, зокрема: видаткові накладні, специфікації до договору, посвідчення про якість продукції, товаротранспортні накладні, а також митні декларації та міжнародні автомобільні товаротранспортні накладні, якими підтверджується постачання придбаної позивачем сої – за межі митної території України.

Так зокрема, згідно матеріалів справи, в січні 2021 року позивачем було отримано олію згідно наступних видаткових накладних:

№10 від 13.01.2021 в кількості 23,25 тонни на загальну суму 685875,19 грн, в т. ч. 114312, 53 грн ПДВ (Специфікація №3 від 11.01.2021 до договору 1402-20 від 14.02.2020, ТТН №10/1301 від 13.01.2021, Посвідчення про якість на соєву олію №12/01-21, експортована для Sp.z.o.o. «POLI MAKS» в Німеччину: CMR №0135998, митна декларація МД-2 UA209140/2021/002067);

№11 від 13.01.2021 в кількості 24,04 тонни на загальну суму 709180,19 грн, в т. ч. 118196,7 грн ПДВ (Специфікація №3 від 11.01.2021 до договору 1402-20 від 14.02.2020, ТТН №11/1301 від 13.01.2021, Посвідчення про якість на соєву олію №12/01-21, експортована для Sp.z.o.o. «POLI MAKS» в Німеччину: CMR №0135997, митна декларація МД-2 UA209140/2021/002066);

№13 від 17.01.2021 в кількості 24,50 тонни на загальну суму 747250,10 грн, в т. ч. 124541,68 грн ПДВ (Специфікація №4 від 16.01.2021 до договору 1402-20 від 14.02.2020, ТТН №13/1701 від 17.01.2021, Посвідчення про якість на соєву олію №15/01-21, експортована для Sp.z.o.o. «POLI MAKS» в Німеччину: CMR №0135999, митна декларація МД-2 UA209140/2021/ );

№19 від 22.01.2021 в кількості 23,22 тонни на загальну суму 708210,10 грн, в т. ч. 118035, 02 грн ПДВ (Специфікація №4 від 16.01.2021 до договору 1402-20 від 14.02.2020, ТТН №19/2201 від 22.01.2021, Посвідчення про якість на соєву олію №22/01-21, експортована для WR ENERGIA SP Z O.O. в Німеччину: CMR №134189, митна декларація МД-2 UA209140/2021/004643);

№25 від 26.01.2021 в кількості 23,64 тонни на загальну суму 721020,10 грн, в т. ч. 120170,10 грн ПДВ (Специфікація №4 від 16.01.2021 до договору 1402-20 від 14.02.2020, ТТН №25/2601 від 26.01.2021, Посвідчення про якість на соєву олію №25/01-21, для WR ENERGIA SP Z O.O. в Німеччину: CMR №31012021/2, митна декларація МД-2 UA209140/2021/007475).

В березні 2021 року позивачем отримано олію згідно наступних видаткових накладних:

№13/1 від 08.03.2021 в кількості 23,34 тонни на загальну суму 851910,10 грн, в т. ч. 141985,02 грн ПДВ (Специфікація №5 від 05.03.2021 до договору 1402-20 від 14.02.2020, ТТН №13/1/0803 від 08.03.2021, Посвідчення про якість на соєву олію №12/01-21, експортована для WR ENERGIA SP Z O.O. в Німеччину: CMR №090321, митна декларація МД-2 UA209140/2021/021718);

№40 від 20.03.2021 в кількості 23,68 тонни на загальну суму 923520,00 грн, в т. ч. 153920,00 грн ПДВ (Специфікація №5/1 від 19.03.2021 до договору 1402-20 від 14.02.2020, ТТН №40/2003 від 20.03.2021, Посвідчення про якість на соєву олію №20/03-21, експортована в Латвію для «Scenery Corporation», від імені якої товар одержувало Agerona sp.z o.o.: CMR №190321 митна декларація МД-2 UA209140/2021/026395);

№50 від 25.03.2021 в кількості 23,74 тонни на загальну суму 925860,00 грн, в т. ч. 154310,00 грн. ПДВ (Специфікація №5/1 від 19.03.2021 до договору 1402-20 від 14.02.2020, ТТН №50/2503 від 25.03.2021, Посвідчення про якість на соєву олію №23/03-21, експортована для Sp.z.o.o. «POLI MAKS» в Польщу: CMR №260321, митна декларація МД-2 UA209140/2021/029305);

№53 від 29.03.2021 в кількості 22,04 тонни на загальну суму 848540,17 грн, в т. ч. 141423,36 грн ПДВ (Специфікація №6 від 22.03.2021 до договору 1402-20 від 14.02.2020, ТТН №53/2903 від 29.03.2021, Посвідчення про якість на соєву олію №29/03-21, експортована для Sp.z.o.o. «POLI MAKS» в Польщу: CMR №290321, митна декларація МД-2 UA209140/2021/030129).

В квітні 2021 року позивачем отримано олію згідно наступних видаткових накладних:

№4 від 02.04.2021 в кількості 24,02 тонни на загальну суму 924 770,20 грн, в т. ч. 154128,37 грн ПДВ (Специфікація №6 від 22.03.2021 до договору 1402-20 від 14.02.2020, ТТН №4/0204 від 02.04.2021, Посвідчення про якість на соєву олію №02/04-21, експортована для Sp.z.o.o. «POLI MAKS» в Польщу: CMR б/н від 02.04.2021, митна декларація МД-2 UA209140/2021/032320);

№5 від 05.04.2021 в кількості 23,48 тонни на загальну суму 903980,18 грн, в т. ч. 150663,36 грн ПДВ (Специфікація №6 від 22.03.2021 до договору 1402-20 від 14.02.2020, ТТН №05/0504 від 05.04.2021, Посвідчення про якість на соєву олію №05/04-21, експортована для Sp.z.o.o. «POLI MAKS» в Польщу: CMR №080421, митна декларація МД-2 UA209140/2021/033948);

№13 від 10.04.2021 в кількості 23,56 тонни на загальну суму 907060,19 грн, в т. ч. 151176,7 грн ПДВ (Специфікація №6 від 22.03.2021 до договору 1402-20 від 14.02.2020, ТТН №13/1044 від 10.04.2021, Посвідчення про якість на соєву олію №10/04-21, експортована для Sp.z.o.o. «POLI MAKS» в Польщу: митна декларація МД-2 UA209140/2021/051664.

Також матеріалами справи підтверджено, а відповідачем не спростовано, що у власності ТОВ «Адемн» знаходяться спеціалізовані вантажні сідлові тягачі: IVECO MAGIRUS (реєстраційні номер НОМЕР_1 ), IVECO STRALIS (реєстраційний номер НОМЕР_2 ), IVECO STRALIS (реєстраційний номер НОМЕР_3 ), IVECO AS440 S43 (реєстраційний номер НОМЕР_4 ), IVECO AS440 S42Т (реєстраційний номер НОМЕР_5 ), DAF FT XF105.460 (реєстраційний номер ВО4556AІ) та спеціалізовані напівпричіпи - контейнеровози: MAFA CONT.SAL40/27E (реєстраційний номер НОМЕР_6 ); VAN HOOL 3B0049 (реєстраційний номер НОМЕР_7 ); HENDRICKS (реєстраційний номер НОМЕР_8 ); RINNEN (реєстраційний номер НОМЕР_9 ); BURG (реєстраційний номер НОМЕР_10 ).

Відповідач в акті перевірки зазначив, що підприємство – ТОВ «Мостгрей» не могло поставити олію соєву, а позивач її фактично не отримував, реальність постачання товару документально не підтверджена. Вказані відносини відповідач вважає документуванням господарських операцій, яких не було. Первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані контрагентами, які не мали можливості фактично здійснювати господарські операції, в зв`язку із відсутністю майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу або надання послуг, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Висновки відповідача у Акті перевірки обґрунтовані тим, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня інформація про наявність у ТОВ «Мостгрей» виробничих потужностей, а в Єдиному реєстрі податкових накладних відсутня інформація про придбання ТОВ «Мостгрей» у періоді з 01.01.2020 по 30.04.2021 олії соєвої або послуг по переробці давальницької сировини.

Також, згідно листа управління боротьби з фінансовими злочинами ГУ ДФС у Тернопільській області від 07.07.2020 №597/10/19-97-04-02-09/915 отримано інформацію, що ТОВ «Мостгрей» з ознаками ризиковості, а саме встановлено, що ГУ ДФС у м. Києві здійснює досудове розслідування у кримінальному №42020000000000934 від 23.05.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27, ч.3 ст.212 та ч.2 ст.205-1 КК України, «фігурантом» якого є ТОВ «Мостгрей». Крім цього, в Єдиному реєстрі податкових накладних відсутня інформація про те, хто поставляв сою постачальникам ТОВ «Мостгрей» на різних ланках постачання.

В Акті перевірки зазначено, що згідно інформації Державного реєстру речових прав в місті Первомайську на бул. Миру,4-Ж знаходиться комплекс нежитлових приміщень, які належать ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_11 ). У вказаному вище реєстрі відсутня інформація про права користування ТОВ «Мостгрей» нерухомим майном, необхідним для виробництва олії.

Однак, наведені висновки та доводами податкового органу суд оцінює критично з огляду на таке.

Відповідно до абзацу дев`ятого пункту 2 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) підлягає державній реєстрацій, якщо його укладено на строк не менш як три роки.

Як слідує з матеріалів справи, відповідно до договору №14 оренди вказаних у акті виробничих приміщень від 03.09.2019, укладеного між ТОВ «Мостгрей» та ФОП ОСОБА_1 , однак, строк оренди за умовами договору не перевищує три роки, а отже, відповідно до приписів частини першої статті 794 Цивільного кодексу України, - таке право не підлягає державній реєстрації.

Відповідно до договору позички №15 від 03.09.2019 ФОП ОСОБА_1 позичила ТОВ «Мостгрей» обладнання для виробництва олії, що спростовує висновок податкового органу про відсутність документального підтвердження наявності основних засобів для виробництва контрагентом позивача олії соєвої.

Крім цього, ТОВ «Мостгрей» 02.03.2020 подало повідомлення 20-ОПП, в якому вказало про наявність у нього виробничих потужностей в АДРЕСА_1 , в тому числі цеху для переробного цеху, складу, цистерни для зберігання олії, еструдера, олійного пресу, зернової сушилки, спеціалізованого автотранспорту. В Акті перевірки зазначено про наявність такої податкової інформації в базі даних ІС «Податковий блок», однак, в порушення вимог підпункту 83.1.2 пункту 83.1 статті 83 ПК України посадові особи контролюючого органу під час проведення перевірки не зробили свої висновки на її підставі.

Суд звертає увагу на те, що судовий контроль не призначений перевіряти економічну доцільність рішень, що приймаються суб`єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов`язань тощо). При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких первинних документах, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 04 червня 2020 року у справі № 340/422/19.

В постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 813/3577/13-а Верховний Суд вказав, що ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Не заповнення у первинних облікових документах окремих позицій, які не впливають на зміст господарської операції, відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг, а так само відтворення в актах виконаних робіт (наданих послуг) такого ж самого переліку послуг, що й зазначені в специфікаціях, не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені.

Верховний Суд постановах від 27 лютого 2020 року справи №813/7081/14, №814/120/15, від 3 жовтня 2019 року справа №813/4079/15, від 10 вересня 2019 року справа №814/2412/17, від 02 квітня 2020 року у справі №160/93/19, від 13 серпня 2020 року справа №520/4829/19 вказав, що наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами.

При цьому норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Також Верховний Суд у постанові від 30 червня 2020 року справа №440/426/19 встановив, що норми ПК не ставлять у залежність право платника ПДВ на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентами постачальниками, якщо цей платник (покупець) дійсно придбав товари (послуги), призначені для використання у господарській діяльності, та мав реальні витрати у зв`язку з їх придбанням. Порушення постачальником товару (послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (послуг) вимог закону щодо підстав виникнення права на податковий кредит. Платник податку (покупець) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Суд враховує, що позивач разом із позовною заявою та в ході судового розгляду справи, надав докази подання звітності з відображенням у ній спірних операцій, а відповідач не спростував правомірність формування ТОВ «Мостгрей» податкових зобов`язань за операціями з позивачем, та не висунув жодних заперечень проти включення таких показників до декларації контрагентів. Жодних актів, зустрічних звірок, в межах яких би спірні операції були б відсторонювані щодо контрагентів до суду також не надано.

Варто зауважити, що не заперечуючи факт перерахування позивачем коштів своїм контрагентам, суду не надано доказів того, що посадові особи ДПС чи інші контролюючі чи правоохоронні органи встановити подальший рух перерахованих позивачем коштів, оскільки без фактичного повернення таких коштів особі, яка їх перерахувала, втрачається будь-яке економічне підґрунтя укладення безтоварних правочинів. Оскільки, у разі якщо кошти для покупця товару не повертаються, то в будь-якому разі покупець несе відповідні витрати, та не має жодного зиску від укладення правочину, а ніж той який пов`язаний із безпосереднім придбанням необхідного йому товару за договором.

Відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності «замкнутої схеми руху коштів», яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання ним «незаконної податкової вигоди», останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу (постанова Верховного Суду від 9 березня 2019 року в справі № 810/302/15).

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України встановлено, що презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

За змістом указаної норми, за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано).

Таким чином, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування платником даних свого податкового обліку, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Окрім цього, варто наголосити, що на час складання податкових накладних, які включено позивачем до податкового кредиту та які взяли участь у формуванні суми від`ємного значення, та подачі їх на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних, жодних рішень про зупинення її реєстрації або відмови її у реєстрації не приймалося.

Натомість, податковий орган при перевірці зазначає про їх реєстрацію податковим органом в ЄРПН.

При цьому, необхідно зважити, що критерії на які покликається податковий орган в акті перевірки, ґрунтуються на показниках податкової історії платників податку - постачальників. А відтак, якщо податковий орган в акті зазначає про обставини, які на його переконання свідчать про те що, постачальники позивача є недобросовісним, а його діяльність не спрямована досягнення реальної цілі господарської діяльність, то такі обставини мали бути виявленні саме на стадії реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, за наслідком чого мало бути прийняте рішення про зупинення реєстрації податкової накладної та або відмови в її реєстрації. Зазначений правовий механізм, якраз і створений державою для того щоб «відсіювати» недобросовісних платників податків та не допускати їх до підриву звичайної господарської діяльності інших платників податків-контрагентів.

Як, наслідок, якщо податковий орган допустив реєстрацію податкових накладних виписаних на позивача, то у ТОВ «Адемн» були підстави вважати, що його постачальник відповідає критеріям добросовісності, а відтак, правомірність формування позивачем податкового кредиту, від`ємного значення та бюджетного відшкодування з ПДВ, на переконання суду, ґрунтується на вимогах чинного законодавства, оскільки вони сформовані, в тому числі, на підставі належно оформлених та зареєстрованих податкових накладних, отриманих від контрагентів, які мали спеціальну правосуб`єктність.

Щодо покликань податкового органу на лист ГУ ДФС у Тернопільській області від 07.07.2021№597/10/19-97-04-02-09/915 у якому зазначено, що слідчим управлінням здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42020000000000934 від 23.05.2019 фігурантом якого є ТОВ «Мостгрей» , то суд зазначає, що відповідна податкова інформація не є підставою для того, щоб вважати правочин таким, що не відбувся, та не спростовує реальності виконання господарської операції, оскільки при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Натомість судом встановлена наявність підтверджуючих документів, що свідчать про реальність здійснених господарських операцій, рух активів та зміну стану зобов`язань суб`єкта господарювання, а в акті перевірки відсутні посилання на ухилення контрагентів позивача від сплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов`язань, винесення вироків посадовим особам підприємств, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угоди з метою, що порушує публічний порядок. В свою чергу, вищезазначені договори були виконані, поставки відбулись, сторони претензій одна до одної не мають.

Верховний Суд в постанові від 27 березня 2018 року у справі №816/809/17 (адміністративне провадження №К/9901/1349/170), зазначив, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Окрім того, під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства. Здійснення господарської діяльності контрагентами не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов`язок суб`єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов`язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій.

На період господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентами, останні були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платником податку на додану вартість.

Відповідачем не надано жодних належних доказів на підтвердження фактичної відсутності у контрагентів позивача об`єктивної неможливості здійснення господарської діяльності з надання послуг, адже у комерційній діяльності виконання послуг не завжди вимагає наявності власних основних засобів, значної кількості персоналу, оскільки наявна можливість укладення договорів оренди, найму тощо.

Доказів наявності вироку суду відносно будь-кого – з контрагентів позивача за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 205, 212 КК України відповідачем не надано, а договори, укладені позивачем з даними товариствами до теперішнього часу у судовому порядку не визнано недійсними.

Згідно з частиною другою статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

За змістом статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 28.08.2018 по справі №826/11298/14 (№К/9901/48398/18), від 25.05.2018 по справі №2а-8687/09/2270/16 (№К/9901/2772/18), постанові Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2016 року.

Окрім цього, суд вважає за необхідне зазначити, що господарські операції між ТОВ «Адемн» та ТОВ «Мостгрей» на підставі Договору поставки від 14.02.2020 №1402-20 (входять в предмет дослідження в межах даної судової справи), в частині щодо декларування від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету за грудень 2020 року – вже були предметом дослідження в межах судової справи №500/4213/21 за позовом ТОВ «Адемн» до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. В межах вказаної судової справи, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, було встановлено реальність господарських операцій між ТОВ «Адемн» та ТОВ «Мостгрей» на підставі Договору поставки від 14.02.2020 №1402-20 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/100367198).

Відповідно до статей 9, 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Суд також звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29).

За наведених обставин, суд висновку, що позовні вимоги позивача щодо скасування податкових повідомлень-рішень є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки викладений в акті перевірки висновок контролюючого органу є необґрунтованим та таким, що не відповідає обставинами справи, взаємовідносини позивача із зазначеним контрагентом, який на момент здійснення господарських операцій був належним чином зареєстрований як платник податку на додану вартість, оформлені договорами, які не були визнані в судовому порядку недійсними, а також підтверджені виданими контрагентами первинними документами, зокрема, податковими накладними, отже позивачем було виконано передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на податковий кредит.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Адемн" до Головного управління ДПС у Тернопільські області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДПС у Тернопільській області від 04.08.2021 №00038310703.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДПС у Тернопільській області від 04.08.2021 №00038300703.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 18 січня 2022 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Адемн" (місцезнаходження/місце проживання: вул. Є. Петрушевича, 10/1,м. Тернопіль,46002 код ЄДРПОУ/РНОКПП 39864030);

відповідач:

- Головне управління ДПС у Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: вул. Білецька, 1,м. Тернопіль,46003 код ЄДРПОУ/РНОКПП 44143637).

Головуючий суддя Мірінович У.А.