Рішення № 103164454, 18.01.2022, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/9439/21

18 січня 2022 рокум. ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Баб`юка П.М. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано- Франківськ) про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом до Тернопільського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Тернопільського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Бойка Дмитра Олександровича про відкриття виконавчого провадження №67650512 ВІД 26.11.2021.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження порушив статтю 24 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки прийняв до виконання виконавчий документ не за місцем проживання позивача. Також, позивач звертає увагу суду на статтю 12 Закону України "Про виконавче провадження", згідно з якою виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Позивач вважає, що порушено тримісячний строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, адже у постанові серії 1АВ №01622214 від 27.04.2021 вказано строк пред`явлення до виконання 27.06.2021, а виконавче провадження відкрито 26.11.2021. На думку позивача така постанова про відкриття виконавчого провадження є протиправною та підлягає скасуванню.

Ухвалою від 22.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати суддею одноособово, з урахуванням особливостей, визначених статтею 287 КАС України, призначено у справі судове засідання.

Від відповідача 04.01.2022 надійшов відзив на позов, в якому він заперечив проти задоволення позовних вимог. Також, у відзиві відповідач заявив клопотання про заміну відповідача на належного, а саме, на Тернопільський відділ державної виконавчої служби Тернопільського району Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ).

Ухвалою від 05.01.2022 заяву про заміну відповідача задоволено та замінено первісного відповідача - головного державного виконавця Тернопільського відділу ДВС у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління МЮ Бойка Дмитра Олександровича на належного Тернопільський відділ державної виконавчої служби Тернопільського району Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (адреса місцезнаходження: м. Тернопіль, вул. Київська, 3а, код ЄДРПОУ 34905338).

Від представника відповідача 04.01.2022 надійшов відзив на позов, в якому він заперечив проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування зазначив, що місце виконання виконавчого документа визначається за кількома критеріями (місце проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням майна боржника). Яким саме користувався стягувач, зазначаючи адресу у виконавчому документі, відповідачеві невідомо, проте згідно норм чинного законодавства місце реєстрації боржника не є єдиним місцем, за яким можуть проводитися виконавчі дії щодо боржника. Також, звертає увагу суду на те, що згідно з вихідним номером відповідної заяви поданої стягувачем (Управління безпеки дорожнього руху Департаменту патрульної поліції) про примусове виконання постанови 1АВ№01622214 від 27.04.2021 дана заява була пред`явлена 25.06.2021 за вихідним номером 214954/41/27-2021 тобто з дотриманням строків, встановлених чинним законодавством.

Позивач подав на адресу суду 13.01.2022 подав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача на адресу суду 13.01.2022 подав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначив, що заперечує проти позову і просить в його задоволенні відмовити.

Враховуючи положення ч. 3 ст. 194, ч. 9 ст. 205, ч. 4 ст. 229 та ч.3 ст. 268 КАС України, суд дійшов висновку про наявність підстав для розгляду справи у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши подані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

На виконанні у Тернопільському відділі державної виконавчої служби Тернопільського району Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) знаходиться постанова серії 1АВ №01622214 від 27.04.2021, якою притягнуто ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до адміністративної відповідальності та накласти на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн; строк пред`явлення постанови до виконання: 27.06.2021 (аркуш справи 8).

Головним державним виконавцем Тернопільського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Бойком Дмитром Олександровичем 26.11.2021 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №67650512 з виконання постанови №01622214, виданої 27.04.2021 ДПП у м. Києві про стягнення із ОСОБА_1 в користь держави штраф в сумі 3400,00 грн (аркуш справи 7).

Вважаючи постанову про відкриття виконавчого провадження протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).

Згідно із ст. 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 ст. 2 Закону №1404-VIII визначено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону №1404-VIII примусовому виконанню підлягають рішення на підставі, зокрема, постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Вимоги до виконавчого документу регулюються ст.4 ЗУ №1404-VIII, відповідно до якої у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред`явлення рішення до виконання.

Початок примусового виконання рішення регламентується статтею 26 Закону №1404-VIII, за правилами частини першої якої виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до вимог ч.3 ст.26 ЗУ №1404-VIII у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону №1404-VIII виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

За правилами ч. ст. 19 Закону №1404-VIII сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Відповідно до ч.3 ст.24 Закону №1404-VIII виконання рішення, яке зобов`язує боржника вчинити певні дії, здійснюється виконавцем за місцем вчинення таких дій.

Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень, що розроблена відповідно до Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження", інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції України і визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню (далі - Інструкція).

Так, розділ V Інструкції визначає порядок передачі виконавчих документів та виконавчих проваджень. Відповідно до п. 6 даного розділу виконавче провадження передається з одного органу державної виконавчої служби до іншого у разі, зокрема, якщо місце проживання, перебування, роботи боржника або місцезнаходження його майна знаходиться на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби.

Суд урахував, що спірне рішення відповідач прийняв на підставі чинної постанови серії 1АВ №01622214 від 27.04.2021, в якій зазначена адреса проживання боржника - ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , - що відповідає територіальному округу відповідача.

Зазначений виконавчий документ мав всі обов`язкові реквізити, визначені законом.

Виконавчим документом визначено накласти на позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн. Докази недійсності чи скасування постанови про накладення адміністративного стягнення відсутні.

Отже, відповідач не мав законних підстав для повернення виконавчого документу стягувачу у зв`язку із пред`явленням його не за місцем виконання. Відкриваючи спірним рішенням виконавче провадження за чинним виконавчим документом, в якому зазначене місце перебування боржника, що відповідає територіальному округу для виконання, відповідач у заявлених спірних правовідносинах не допустив порушень вимог закону.

Згідно з ч.5 ст.26 Закону №1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Отже, законом встановлені спосіб і строки здійснення дій виконавця під час отримання виконавчого документа. Використання для таких цілей інформації з виконавчого документа не становить порушення вимог закону. Зазначену адресу відповідач добросовісно та правомірно врахував, як місце перебування фізичної особи.

На підставі частини першої статті 28 Закону № 1404-VIIІ постанови про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанови, передбачені пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Виходячи із системного тлумачення частини першої статті 4, частини першої статті 28 Закону № 1404-VIIІ у виконавчому документі має бути зазначено адресу місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), або місцезнаходження майна боржника, які знаходяться у межах виконавчого округу виконавця. Саме за зазначеною у виконавчому документі адресою державний виконавець в силу положень частини першої статті 28 Закону № 1404-VIIІ зобов`язаний надіслати, зокрема, постанову про відкриття виконавчого провадження.

Таким чином, положення статті 28 Закону № 1404-VIIІ встановлюють імперативний обов`язок виконавця надіслати постанову про відкриття виконавчого провадження саме за адресою, зазначеною у виконавчому документі, що обумовлює відсутність меж розсуду у державного виконавця при визначенні адреси боржника.

Такий висновок про необхідність направлення постанов про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі, узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними в постановах від 19 серпня 2020 року в справі № 520/9978/18 (пункти 52-53), від 08 квітня 2020 року в справі № 804/6996/17 (пункт 39), від 9 грудня 2020 року в справі №460/3537/20.

Таким чином, державний виконавець приймає до виконання виконавчі документи, у яких зазначено місце проживання/ перебування боржника або місцезнаходження майна боржника, які знаходяться в межах його виконавчого округу.

Враховуючи наведене нормативне регулювання та праворозуміння, правильне вирішення спору у вказаних категоріях справ залежить від того, чи знаходиться адреса місця проживання або місця перебування боржника (фізичної особи) або місцезнаходження майна боржника, що вказана у виконавчому документі, в межах виконавчого округу приватного виконавця. Якщо адреса місця проживання/перебування боржника (фізичної особи) або місцезнаходження майна боржника, вказана у виконавчому документі, знаходиться в межах виконавчого округу приватного виконавця, то відкриття виконавчого провадження, за умови дотримання приватним виконавцем інших вимог Закону № 1404-VIII, є правомірним.

Крім того, якщо місце проживання, перебування, роботи боржника або місцезнаходження його майна знаходиться на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, нормами п.6 Розділу 5 Інструкції передбачено передачу виконавчого провадження до цього органу.

Таким чином, проживання чи перебування боржника та/або місцезнаходження його майна за межами виконавчого округу, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, що відкрив виконавче провадження, може бути підставою для передачі виконавчого провадження до іншого органу відповідно до п.6 Розділу 5 Інструкції.

Разом з тим, це не є підставою для визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.

Щодо строків пред`явлення виконавчого документа суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону № 1404-VIIІ виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Судом встановлено, що у виконавчому документі - постанові серії 1АВ №01622214 від 27.04.2021, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, вказано строк пред`явлення постанови до виконання: 27.06.2021.

Заява про примусове виконання рішення Управлінням безпеки дорожнього руху департаменту патрульної поліції Національної поліції України №214954/41/27-2021 пред`явлена до виконання 25.06.2021, тобто з дотриманням строків, встановлених Законом №1404-VIIІ (аркуш справи 44, зворот).

Те, що відкриття виконавчого провадження відбулось значно пізніше - 26.11.2021, не впливає на строк пред`явлення виконавчого документу до примусового виконання.

Враховуючи наведене правове регулювання та встановлені обставини, суд дійшов висновку про правомірність оскарженої постанови від 26.11.2021 про відкриття виконавчого провадження №67650512. Відтак, підстави для її скасування відсутні.

Згідно із частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, положень проаналізованого законодавства, наявних у матеріалах справи доказів та аргументів, наведених учасниками справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Підстави для відшкодування судових витрат у справі відповідно до положень статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 6 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення (складення повного тексту) судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 );

відповідач:

- Тернопільський відділ державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано- Франківськ) (місцезнаходження: вул. Київська, 3-А, м. Тернопіль, 46016, код ЄДРПОУ: 34905338).

Головуючий суддя Баб`юк П.М.