Рішення № 103164440, 11.01.2022, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/7586/21

11 січня 2022 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Дерех Н.В. за участю:

секретаря судового засідання Галінська А.В.

представника позивача Никитюк Р.І.

представника відповідача Стрижак О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови №285926 від 26.10.2021, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа – підприємець ОСОБА_1 (надалі, позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (надалі, відповідач), в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову Придністровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу №285926 від 26.10.2021, якою постановлено стягнути з ОСОБА_1 8500,00 грн.

Позов обґрунтований тим, що позивач не погоджується із винесеною постановою від 26.10.2021, вважає її протиправною та такою, що підлягає скасуванню, а плату у розмірі 9,80 євро такою, яка нарахована неправомірно і не може підлягати стягненню. Позивач звернув увагу суду на тому, що вантаж (пшениця, врожаю 2021 р.), наданий для перевезення 29.09.2021 водію вказаним транспортним засобом, відповідав усім правилам перевезень відповідних вантажів, в тому числі масі – 39,940 т, підтвердженням чого є товарно-транспортна накладна №0125 від 29.09.2021. Позивач вважає, що відсутнє підтвердження того, що вимірювальне і зважувальне обладнання, яке застосоване 29.09.2021 при здійсненні габаритно-вагового контролю утримувалось у робочому стані; проводилась повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології; що не відповідає та грубо порушує п. 12 Порядку №879. Щодо справності обладнання зазначив, що у позивача є всі підстави вважати, що на час здійснення габаритно-вагового контролю 29.09.2021 відповідачем використане вимірювальне і зважувальне обладнання, яке є несправним, та відносно якого періодична повірка (метрологічна атестація) не проведена. Позивач вказав, що згідно результатів зважування транспортного засобу (автомобіля (тягача) RENAULT та причіпа (напівпричіпа) WEIGHTLIFTER) загальна маса не перевищувала 40 т, що зафіксовано в п. 8 Акту №0054543 від 29.09.2021 (допустима - 40 т; фактична - 39,900 т) та у чекові зважування №2135 від 29.09.2021. Зважаючи на стан доріг, на позивача, під час руху автомобіля, такий вантаж, як пшениця, що є сипучим (подільним) вантажем, може переміщуватися по всім його осям, а тому, результати кожного наступного зважування будуть відрізнятись від попереднього. Зазначив, що перед ваговим контролем транспорт подолав відстань - 49 км дорогою, із схилами та різкими поворотами, а при самому зважуванні передував у динамічному режимі (швидкість - 3 км/год), тобто не був нерухомим. За наведених обставин, на переконання позивача, відповідач при прийнятті рішення про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу та винесення відповідної постанови діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачений чинним законодавством України.

Ухвалою суду від 09.11.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання у справі призначено на 02.12.2021 о 10:00 год. Даною ухвалою відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що перевіркою зафіксовано перевищення вагових обмежень транспортного засобу позивача, а саме, навантаження на одиночну вісь 11,590 т, що на 5,36% перевищує нормативно визначені 11 т. Вважає, що участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові параметри яких перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, зокрема, навантаження на вісі транспортного засобу, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів, а при перевезенні вантажу без відповідного дозволу настає адміністративно-господарська відповідальність, яка залежить від відсоткового перевищення встановлених законодавством габаритно - вагових норм. На думку представника відповідача, враховуючи, що пунктом 22.5 Правил дорожнього руху встановлена габаритно-вагова норма щодо граничного навантаження на осі, перевищення цього показника є підставою для застосування адміністративно-господарського штрафу відповідно до статті 60 Закону «Про автомобільний транспорт». Просить врахувати, що габаритно-ваговий контроль транспортного засобу позивача, здійснювався технічними засобами, що пройшли відповідні процедури (передбачені чинним законодавством при введенні в експлуатацію зважувального обладнання вперше) з оцінки відповідності, мають відповідні сертифікати, декларацію відповідності, у зв`язку із чим є придатними до застосування. Також зазначив, що факт перевищення транспортним засобом позивача вагових обмежень також підтверджується талоном (роздруківкою) зважування №17 від 29.09.2021, який формується і видається технічними засобами габаритно-вагового контролю автоматично, що унеможливлює втручання особи в результати зважування. Безпідставними, як вважає відповідач, є також твердження позивача про те, що маса сипучого вантажу не є сталою у різних точках автомобіля під час заїзду на вагу, що може свідчити про помилковість результатів зважування. Окрім того зазначив, що в талоні (роздруківці) зважування №17 від 29.09.2021, зафіксовано швидкість транспортного засобу позивача, з якою він проїхав через вагові платформи зважувального обладнання, а саме 3 км/год. Відтак, на переконання відповідача, твердження позивача про те, що вантаж, який перевозився є рухомим, і його маса не є сталою у різних точках автомобіля під час руху (як свідчення помилковості результатів зважування) є безпідставними, оскільки автомобіль проїхав через ваги повільно із швидкістю, в даному випадку не більше 3км/год, тому така швидкість руху не може призвести до зміщення вантажу під час процедури зважування. Також вважає, що обов`язок вжиття заходів із затримання транспортного засобу покладений на відповідні підрозділи МВС, тому відповідні посилання позивача не можуть свідчити про фіктивність складених матеріалів. Додатково вказав, що розрахунок плати за проїзд визначається за наслідком точного габаритно-вагового контролю, у тому числі шляхом визначення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному або пересувному пункті, а тому відомості з товарно-транспортної накладної не можуть спростовувати встановлені під час такого контролю показники. Звернув увагу суду на тому, що долучена до матеріалів справи довідка про результати здійснення габаритно - вагового контролю №0051157 від 29.09.2021 відповідає встановленій формі та містить відомості про дату проведеного габаритно-вагового контролю: 29.09.2021; найменування: ППГВК (надалі, пересувний пункт габаритно-вагового контролю), місце розташування пункту габаритно-вагового контролю: а/д М-19 км345+580м.

Позивач подав до суду відповідь на відзив, в якому звернув увагу на тому, що такі документи, як направлення та графік, які слугували підставою здійснення рейдової перевірки на ділянці дороги М-19 км 345-580, не були представлені водію автомобіля RENAULT НОМЕР_1 до ознайомлення чи відома, в тому числі у матеріалах справи були відсутні. Позивач вважає, що такі докази як щотижневий графік проведення рейдових перевірок від 21.09.2021 та направлення на рейдову перевірку №012793 від 27.09.2021, які затверджені керівником територіального органу, не містять достовірної інформації, на підставі якої можна встановити дійсні обставини справи, а тому у справі №500/7586/21 є неналежними та недопустимими. На думку позивача, майданчик для проведення габаритно-вагового контролю, а також сама процедура зважування транспорту, не відповідають вимогам Наказу №255. Також, вказав, що відповідач не надав розпорядчого акту (спільного наказу тощо) щодо затвердження складу комісії, яка уповноважена складати такі акти обстеження, в тому числі Акт від 27.04.2021, що. знову ж таки, свідчить про неправомірність проведеної рейдової перевірки 29.09.2021 відносно позивача. Зазначив, що сертифікат №006246 та декларація № 2135 видані у відповідності до Технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки № 94, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 13.01.2016, який, в свою чергу, не врегульовує порядку проведення зважування вагами транспорту в динамічному стані. Також, вважає, що довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю №0051157 від 29.09.2021 оформлена з порушенням вимог, передбачених наказом Міністерства інфраструктури України та Міністерства внутрішніх справ України від 10.12.2013 №1007/1207. Відтак, на думку позивача, неможливо встановити остаточність перевищення габаритно-вагових параметрів вимірювальним приладом, справність якого не підтверджена жодним належним та допустимим доказом. Додатково звернув увагу суду на тому, що будь-якої методики, яка б регулювала порядок перевезення сипучого вантажу та проведення досконалого зважування транспорту з таким, немає.

Представник відповідача подав до суду письмові заперечення, в яких зазначив, що станом на 29.09.2021 (дата проведення зважування транспортного засобу позивача) метрологічна характеристика вимірювальної техніки відповідала вимогам нормативно-технічної документації. Отже, вважає, що габаритно-ваговий контроль транспортного засобу позивача здійснювався технічними засобами, що пройшли відповідні процедури (передбачена чинним законодавством при введенні в експлуатацію зважувального обладнання вперше) з оцінки відповідності, мають відповідні сертифікати, декларацій відповідності, у зв`язку із чим є придатними до застосування. Звернув увагу суду на тому, що документи габаритно-вагового контролю (акт, довідка) складаються за затвердженою формою, і не містять графи, яка б визначала марку, модель та заводський номер вимірювально-зважувального обладнання тощо. Вважає, що документи, складені за результатами проведення габаритно-вагового контролю, як і облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорога загального користування відповідають вимогами чинного законодавства. Просить врахувати, що незгода із результатами зважування не є підставою для здійснення повторного габаритно-вагового контролю, як про це помилково зазначає позивач.

Ухвалою суду від 02.12.2021 розгляд справи відкладено на 06.12.2021 о 15:30 год.

06.12.2021 у відкритому судовому засіданні оголошено перерву до 10.12.2021 о 09:30 год.

10.12.2021 у відкритому судовому засіданні оголошено перерву до 11.01.2022 о 10:00 год.

11.01.2022 представник позивача у відкритому судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити повністю з мотивів, наведених у позовній заяві, відповіді на відзив.

Представник відповідача у відкритому судовому засіданні проти позову заперечив, просив відмовити у задоволенні позовну повністю з мотивів, наведених у відзиві на позов, письмових запереченнях.

Судом встановлено, що інспекторами Придністровського міжрегіонального управлінням Укртрансбезпеки (Тернопільська область) в рамках проведення заходів державного контролю відповідно до Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті - Порядку 1567, шляхом проведення рейдової перевірки, 29.09.2021 р. на а/д М-19 км 345+580м, перевірено транспортний засіб марки RENAULT-тягач, реєстраційний номер НОМЕР_1 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 ), з напівпричепом марки WEIGHTLIFTER, реєстраційний номер НОМЕР_3 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 ), що належить та використовується в своїй діяльності автомобільним перевізником ФОП ОСОБА_1 , при наданні послуг з перевезення вантажу - пшениці, на підставі товарно-транспортної накладної №0125 від 29 вересня 2021, по маршруту: с. Мшанець, Тернопільська область-м. Тернопіль.

Рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснювалася на підставі направлення на рейдову перевірку № 012793 від 27.09.2021 року та графіка проведення рейдових перевірок Придністровського міжрегіонального управлінням Укртрансбезпеки (Тернопільська область) в період з 27.09.2021 по 03.10.2021.

Також, габаритно-ваговий контроль здійснювався на підставі графіку роботи пересувного пункту габаритно-вагового контролю на вересень 2021, погодженого Управлінням патрульної поліції в Тернопільській області, Управлінням превентивної діяльності ГУНП в Тернопільській області, Придністровським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки, Службою автомобільних доріг у Тернопільській області.

Так, під час здійснення габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки RENAULT-тягач, реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом марки WEIGHTLIFTER, реєстраційний номер НОМЕР_3 , на підставі талону (роздруківки) зважування №17 від 29.09.2021 зафіксовано перевищення нормативно визначених вагових параметрів транспортного засобу із вантажем на одиночну вісь, а саме – 11,590т, при нормативно визначених 11т.

За результатами проведення габаритно-вагового контролю-інспекторами Придністровського міжрегіонального управлінням Укртрансбезпеки (Тернопільська область) складено Довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю №0051157 від 29.09.2021 р. та Акт №0054543 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 29.09.2021, на підставі яких проведено Розрахунок №0054543 від 29.09.2021 року плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування та нарахована плата за проїзд 9,8 євро.

За результатами проведення рейдової перевірки складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №313036 від 29.09.2021, в якому вказано, що автомобілем марки RENAULT-тягач, реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом марки WEIGHTLIFTER, реєстраційний номер НОМЕР_3 , під час надання послуг з перевезення вантажу згідно ТТН№0125 від 29.09.2021 при проходженні габаритно-вагового контролю, було виявлено перевищення вагових параметрів на одиночну вісь 590 кг, що склало 5,36%, відповідальність за яке передбачено абзацом 14 частини першої ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Після цього, 26.10.2021 посадовими особами Придністровського міжрегіонального управління винесено Постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №285926, з якою вбачається, що 29.09.2021 (а/м М-19) під час перевезення вантажу автомобілем марки RENAULT НОМЕР_5 з перевищенням габаритно-вагових параметрів більше 5% на одиничну вісь, чим порушено ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт", ст. 60 абзацу 14 частини першої Закону України «Про автомобільний транспорт» перевищення габаритно-вагових норм більше 5% без відповідного дозволу. За вказане порушення до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф в сумі 8500,00 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, відповідно до пункту 1 якого Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Підпунктами 2, 15, 27, 54, 58, 62 пункту 5 даного Положення передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті; здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю; проводить перевірки за додержанням суб`єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт; здійснює контроль наявності, видачу дозвільних документів на здійснення перевезень та контроль відповідності виду перевезення, що фактично здійснюється; здійснює інші повноваження, визначені законом.

Згідно з пунктом 8 вказаного Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до пункту 3 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567, (надалі, Порядок № 1567) органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансінспекція, її територіальні органи - управління в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські, районні управління.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що відповідач під час здійснення своїх повноважень діє як суб`єкт владних повноважень, якому надано повноваження щодо здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням перевізниками законодавства про автомобільний транспорт.

Пунктом 14 Порядку №1567 передбачено, що рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Під час проведення рейдової перевірки перевіряється, серед іншого: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону України «Про автомобільний транспорт» (пункт 15 Порядку №1567).

Пунктом 16 Порядку №1567 передбачено, зокрема, що під час проведення рейдової перевірки можливе здійснення габаритно-вагового контролю.

Відповідно до пункту 21 Порядку №1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Частиною другою статті 29 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається в порядку встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, і за плату, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок №879).

Відповідно до п. 3 Порядку № 879, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.

За визначенням, наведеним у підпункті 4 пункту 2 Порядку № 879, габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Водночас, ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-ІІІ передбачено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно - транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом (окрім зазначених у частині другій даної статті) є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Відповідно до п.3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року №30 (далі - Правила №30), транспортний засіб з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь -11т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі -16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь -11т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Також, статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №198 від 30.03.1994 року перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об`єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначені окремими актами законодавства.

Згідно п. 4 Правил №30, рух великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Як слідує з матеріалів справи, під час здійснення габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки RENAULT-тягач, реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом марки WEIGHTLIFTER, реєстраційний номер НОМЕР_3 , на підставі талону (роздруківки) зважування №17 від 29.09.2021 зафіксовано перевищення нормативно визначених вагових параметрів транспортного засобу із вантажем на одиночну вісь, а саме – 11,590 т, при нормативно визначених 11т.

В той же час, інші показники відповідають нормативним значенням, а саме, повна вага транспортного засобу становить 39,9 т - при нормативному значенні 40 т, а навантаження на інші осі відповідає нормативному значенні для них відповідно, визначеному п. 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.

Суд звертає увагу на тому, що абзац 3 пункту 22.5 Правил дорожнього руху взагалі забороняє рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т у разі перевезення подільних вантажів.

В ході розгляду даної справи судом встановлено, що у спірному випадку транспортний засіб, здійснював перевезення подільного вантажу (пшениці), про що зазначено і в акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, і в довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю.

Верховний Суд у постанові від 29.01.2020 у справі №814/1460/16 зазначив, що чинним законодавством взагалі забороняється перевезення подільних вантажів з перевищенням вагових параметрів автомобільними дорогами, тому дозвіл на рух такого вантажу не видається, а може бути лише застосовано відповідальність у виді плати за проїзд, якщо при зважуванні вантажу встановлено порушення вагових параметрів.

Наведене дає підстави вважати, що правила перевезення неподільного та подільного вантажів у випадку перевищення вагових або габаритних параметрів є різними: перевезення неподільного вантажу допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі; перевезення подільного вантажу не допускається взагалі.

Законодавець встановив спеціальний порядок перевезення саме неподільного вантажу. Оскільки можливо безперешкодно розділити подільний вантаж по різних автомобілях, не перевищуючи їх технічні характеристики та не пошкоджуючи автомобільні дороги перевезення подільного вантажу з перевищенням вагових параметрів взагалі забороняється. Натомість, для неподільних вантажів така можливість відсутня, а тому законодавством допускається перевезення таких вантажів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, але за умови отримання відповідного дозволу.

Сторонами у справі не заперечується обставина, що позивач перевозив пшеницю, яка є подільним вантажем, тобто при завантаженні може бути поділений на окремі частки без втрати або пошкодженні його властивостей, а тому перевезення такого вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм, відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху заборонено, що виключає можливість отримання позивачем відповідного дозволу для його перевезення з перевищенням вагових параметрів.

То ж, суд зазначає, що заборона руху транспортних засобів з перевищенням вагових параметрів при перевезенні подільного вантажу, унеможливлює отримання перевізником дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.

За таких умов, оскільки видача дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, які перевозять подільні вантажі з перевищенням габаритно-вагових параметрів, не передбачена, то на особу не може бути накладений штраф за відсутність такого дозволу.

Відповідно до п. 31-1 Порядку №879, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру.

За правовою позицією Верховного суду, що викладена в постанові від 29.01.2020 р. № 814/1460/16, у випадку перевезення подільних вантажів з перевищенням вагових параметрів автомобільними дорогами до перевізника може бути застосована відповідальність лише у вигляді плати за проїзд, якщо при зважуванні вантажу встановлено порушення вагових параметрів.

Отже, суд вважає, що у спірному випадку до позивача має бути застосована відповідальність у вигляді нарахування плати за проїзд, що і було зроблено відповідачем.

З наведених вище мотивів, суд не приймає до уваги доводи сторони позивача щодо неправомірності нарахування плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, вказаній у Розрахунку від 29.09.2021.

Та обставина, що належний позивачу транспортний засіб здійснював рух автомобільними дорогами загального користування, перевозячи подільний вантаж, що призвело до нерівномірного розподілу вантажу та до перевищення навантаження на вісь, при забороні руху за таких умов, визначеній у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, не звільняє позивача як перевізника від відповідальності, передбаченої абзацом 15 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», установленої за перевезення вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм.

Разом з тим, суд зазначає, що Закон №2344-III та Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Мінтрансу України №363 від 14 жовтня 1997 року, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України за №128/2568 від 20 лютого 1998 року, визначають товарно-транспортну накладну обов`язковим документом, що повинен оформлюватися при перевезенні вантажів автомобільнім транспортом.

Так, пунктом 11.1 Правил передбачено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб`єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

При цьому суд звертає увагу на те, що розрахунок плати за проїзд визначається за наслідком габаритно-вагового контролю, у тому числі шляхом визначення габаритновагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному або пересувному пункті, а тому відомості, зазначені у товарно-транспортній накладній, не можуть спростовувати встановлені під час такого контролю показники. Тому сам факт наявності товарно-транспортної накладної не виключає перевезення, одночасно і інших товарно-матеріальних цінностей, не вказаних в первинних документах, що впливає на загальну вагу транспортного засобу.

Така правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 02 серпня 2018 року при розгляді справи №820/1420/17 та від 31 липня 2019 року при розгляді справи №802/518/17-а.

Також, суд зазначає, що Єдиною методикою виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі в Україні є лише Методика виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі, розроблена Харківським національним автомобільно-дорожнім університетом Державної служби автомобільних доріг України, затверджена заступником голови Державної служби автомобільних доріг України (Укравтодор), атестована у відповідності з ГОСТ 8.010-99 Національним науковим центром «Інститут Метрології», свідоцтво про атестацію № 02-84-08.

Разом із тим, вказана методика не розповсюджується на транспортні засоби з рідким вантажем або вантажем, що змінює розподіл навантажень на вісі транспортного засобу в русі.

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду у справі №816/2329/13-а (постанова від 12.04.2018), у справі № 826/442/13-а (постанова від 16.01.2018), у справі №821/597/17 (постанова від 12.06.2018).

З огляду на наведене, суд вважає, що оскільки позивачем здійснювалось перевезення сипучого та подільного вантажу, навантаження на вісі транспортного засобу під час його руху є не сталим та може змінюватись.

Вирішуючи даний спір по суті, суд враховує те, що зважування шляхом поосьового заїзду тягача на платформу ваг, без дотримання часу, необхідного для врівноваження сипучого (подільного) вантажу, не може дати достовірних результатів навантаження на одну вісь транспортного засобу, так як за таких обставин відсутня можливість врахувати перерозподіл тиску на осі та зсув центру ваги під час нахилу тягача при заїзді на платформу ваг.

Разом з тим, динамічний режим зважування підтверджується талоном (роздруківкою) зважування №17 від 29.09.2021 р

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до ч. 1статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується.

Щодо доводів позивача стосовно відсутності характеристик та несправності вимірювального обладнання, то такі спростовуються змістом Сертифікату перевірки типу UA.TR.113-0076-18 версія 2, Сертифікатом відповідності UA.TR/113-0076/42F-20 (чинний до 09.11.2021), Декларації про відповідність №2135.

Отже, на думку суду, габаритно-ваговий контроль транспортного засобу позивача здійснювався технічними засобами, що пройшли відповідні процедури з оцінки відповідності, мають відповідні сертифікати, декларацій відповідності, у зв`язку із чим є придатними до застосування.

Як вже зазначалось вище, матеріалами справи підтверджено, що при проведенні контролю виявлено невідповідність фактичного навантаження на одиночну вісь, а саме – 11,590 т, при нормативно визначених 11т, в той же час інші показники відповідають нормативному значенню, як і повна вага транспортного засобу.

Факт перевищення транспортним засобом позивача вагових обмежень також підтверджується талоном (роздруківкою) зважування №17 від 29.09.2021 р який формується і вилається технічними засобами габаритно-вагового контроль автоматично, то ж, на переконання суду, унеможливлює втручання особи в результати зважування.

Як наслідок, документи габаритно-вагового контролю (акт, довідка) складаються за затвердженою формою, про що зазначено вище і не містять графи, які б визначали марку, модель та заводський номер вимірювально-зважувального обладнання тощо.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Верховним Судом у постанові Верховного суду від 03.07.2019 адміністративне провадженні №N79901/24562/18 (справа №819/1381/16), а саме п.61 правової позиції).

Суд зазначає, що в талоні-роздруківці зважування №17 від 29.09.2021 р. зазначено відомості про вагове обладнання, а саме: «ВАГА №2135», що в свою чергу ідентифікує зважувальні обладнання за допомогою якого проводилась перевірка.

При цьому судом не встановлено, що при перевірці/зважуванні транспортного засобу у водія позивача виникла потреби пересвідчитися у тому, чи відповідає згаданий засіб вимірювальної техніки державним стандартам і йому було у цьому відмовлено.

Ні водій, ні підприємець не зверталися зі скаргами щодо відмови працівників Управління надати документи щодо зважувального обладнання, яке використовувалося при здійсненні габаритно-вагового контролю, про що судом не здобуто, а учасниками справи суду не подано належних, достатніх та допустимих доказів.

Так, вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що форма акта перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт передбачена додатком 3 до Порядку №1567.

Форма довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю встановлена Порядком взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженим спільним наказом Міністерства інфраструктури України та Міністерства внутрішніх справ України від 10.10.2013 № 1007/1207.

Форма акта про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів встановлена Порядком зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної служби з безпеки на транспорті та її територіальних органів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 № 422.

Затверджені форми актів та довідки не передбачають внесення до них відомостей про обладнання, яким здійснювався точний габаритно-ваговий контроль, ні акти, ні довідка не містить графи для заповнення інформації про марку, модель та заводський номер вимірювально-габаритного обладнання.

Суд додатково звертає увагу на тому, що відповідно до пункту 22 Порядку № 879, у разі виявлення на стаціонарних або пересувних чи автоматичних зважувальних пунктах порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів такий транспортний засіб тимчасово затримується згідно із статтею 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

За приписами Кодексу України про адміністративні правопорушення повноваженнями щодо затримання транспортного засобу в порядку статті 265-2 наділені виключно органи Національної поліції України.

Поряд з цим, габаритно-ваговий контроль проводиться двома посадовими особам Укртрансбезпеки або однією посадовою особою Укртрансбезпеки із залучення: посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю.

Тому посилання позивача на Вимоги до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорога загального користування, затверджених наказом Мінінфраструктури України №25 від 28.07.2016 р. в якому зазначено, що робота пересувного пункту забезпечуєте персоналом з трьох працівників (начальник пункту, оператор, водій), не беруться судом до уваги, оскільки змінами до абзацу другого пункту 16 Порядку 1567 передбачено можливість здійснення габаритно-вагового контролю двома посадовими особами Укртрансбезпеки. Такі зміни були внесені 19.08.2020.

Окрім того, відповідачем надано акт обстеження майданчика ППГВК на автомобільній дорозі державного значення М-19 Доманове-Ковель-Чернівці-Тереблече на км 345+580 (смт. Дружба) від 27.04.2021, яким підтверджується відповідність місця здійснення габаритно-вагового контролю.

З наведених мотивів, суд зазначає, що оскільки габаритно-ваговий контроль транспортного засобу позивача здійснювався в рамках рейдової перевірки, то відповідно Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №313036 від 29.09.2021, складений за результатами цієї перевірки, підписаний двома посадовими особами Укртрансбезпеки ( ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ).

Отже, на думку суду посадові особи Укртрансбезпеки не наділені повноваженнями на тимчасове затримання транспортних засобів в порядку статті 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а відповідно до приписів статті 19 Конституції України, діяли в межах повноважень та у спосіб, передбачений законом.

За наведених обставин у їх сукупності, суд дійшов переконання про необґрунтованість та протиправність оскаржуваної в даній справі постанови.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.05.2011: згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

З огляду на вищевказане, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Сплачений судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Придністровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу №285926 від 26.10.2021.

Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 17 січня 2022 року.

Реквізити учасників справи:

позивач - Фізична особа -підприємець ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_6 );

відповідач - Державна служба України з безпеки на транспорті (місцезнаходження: проспект Перемоги, 14, м. Київ,01135 код ЄДРПОУ: 39816845).

Головуюча суддя Дерех Н.В.