Рішення № 103164277, 13.01.2022, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/7675/21

13 січня 2022 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мандзія О.П., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПC у Тернопільській області (далі - відповідач), в якому просить:

визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Тернопільській області від 08.07.2019 №00009571302, №00009551302 та №00009561302;

стягнути з Головного управління ДПС в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати, із судового збору в розмірі 2724,00 грн. та вартості надання правничої допомоги в розмірі 4000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 30.01.2017 приватним нотаріусом Теребовлянського районного нотаріального округу Тернопільської області на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом зареєстровано право власності на 1/2 частки земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 1,8340 га, що знаходиться на території Сороцької сільської ради Теребовлянського району Тернопільської області, кадастровий номер 6125087800:01:001:0168 за позивачем. ОСОБА_1 є онукою померлої ОСОБА_2 , між якими існує другий ступінь споріднення. Однак у жовтні 2021 року позивачу стало відомо про проведення Головним управлінням ДФС у Тернопільській області документальної невиїзної перевірки з питань достовірності повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податків, зборів і платежів за період з 01.01.2017 по 31.12.2017, результати якої викладені в акті від 22.05.2019 №624/19-00-13-02/ НОМЕР_1 , та винесення податкових повідомлень-рішень від 08.07.2019 №00009571302, №00009551302 та №00009561302.

Позивач вказує про протиправність висновків контролюючого органу про не подання декларації про майновий стан та одержані доходи за 2017 рік та несвоєчасну сплату суми податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 2024,75 грн. та з військового збору на загальну суму 607,42 грн., оскільки об`єкт спадщини, що успадковується членами сім`ї спадкодавця другого ступенів споріднення починаючи з 01.01.2017 оподатковується за нульовою ставкою в силу вимог пп.174.2.1 п.174.2 ст.174 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

За таких обставин, позивач вважає спірні податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, які підлягають скасуванню, що і зумовило звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 12.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.

На виконання вимог вказаної ухвали, Головним управлінням ДПС у Тернопільській області 01.12.2021 подано до суду відзив на позов. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що ОСОБА_1 протягом 2017 року отримала доходи, які згідно з ПК України підлягають включенню до загального місячного (річного) оподаткованого доходу та відображенню платником податку в річній декларації про майновий стан і доходи (податковій декларації). Згідно з відповіддю на запит приватного нотаріуса Гордєєвої Л.І. в період з 01.01.2017 по 31.12.2017 ОСОБА_1 фактично отримала дохід в сумі 40494.93 грн. за ознакою 114 згідно Довідника ознак доходів фізичних осіб. Відповідно до абз."а" пп.174.2.1 п.174.2 ст.174 ПК України (чинної на час набуття у власність успадкованої ділянки) об`єкти спадщини, що успадковується членами сім`ї спадкодавця першого ступеня споріднення оподатковуються за нульовою ставкою. Відповідно, позивач помилково зазначає редакції ПК України, яка передбачає оподаткування за нульовою ставкою об`єкти спадщини, що успадковується членами сім`ї спадкодавця другого ступеня споріднення. У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2017 рік не подала, податкові зобов`язання за 2017 рік необхідно сплатити: з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 2024,75 грн. грн. та з військового збору в розмірі 607,42 грн. Відтак, Головним управлінням ДПС у Тернопільській області підставно винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Також відповідач повністю заперечує проти відшкодування витрат на професійну правову допомогу, оскільки вважає, що такі не відповідають критеріям реальності (встановлення їх дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру, виходячи з обставин справи та фінансового стану обох сторін. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представниками сторін подано заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Враховуючи положення ч.3 ст.194, ч.9 ст.205 та ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов висновку про наявність підстав розгляду справи у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи та з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, суд при прийняті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.

Судом встановлено, що Головним управління ДФС в Тернопільській області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 за період з 01.01.2017 по 31.12.2017, результати якої оформлені актом від 22.05.2019 №624/19-00-13-02/ НОМЕР_1 (а.с.15-29).

Перевіркою правильності визначення суми податку на доходи фізичних осіб та військового збору, які підлягають сплаті платником податку, встановлено, що ОСОБА_1 декларацію про майновий стан та доходи за 2017 рік не подала. Суми податку на доходи фізичних осіб та військового збору , які підлягають сплаті ОСОБА_1 за 2017 рік, у зв`язку з неподанням декларації платника податків ОСОБА_1 визначаються контролюючим органом самостійно на підставі бази даних Головного управління ДФС в Тернопільській області та отриманої відповіді від приватного нотаріуса Гордєєвої Л.І. від 10.12.2018 №3321/6/19-00-13-05/ НОМЕР_2 та №3322/6/19-00-13-05/ НОМЕР_2 . Згідно отриманої відповіді від приватного нотаріуса Гордєєвої Л.І. в 2017 році нею було вчинено нотаріальну дію по ОСОБА_1 , сума одержаного доходу 40494,93 грн. та відомості про це відповідно відображено в податковому розрахунку №1-ДФ, а саме в звітності за І квартал 2017 року з ознакою доходу "114" - дохід, отриманий у спадок від фізичної особи, що не є членом сім`ї першого ступеня споріднення. У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2017 рік не подала, податкові зобов`язання за 2017 рік необхідно сплатити: з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 2024,75 грн. грн. та з військового збору в розмірі 607,42 грн.

За висновками перевірки, встановлено порушення позивачем:

пп.49.18.4 п.49.18 ст.49, пп."в" п.176.1 ст.176, п.179.1 ст.179 ПК України, а саме: не подання декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік;

пп.168.2.1 п.168.2 ст.168., пп.174.2.2 п.174.2, п.174.3, п.174.6 ст.174 ПК України, а саме: несвоєчасно сплату суми податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 2024,75 гри. в тому числі по податкових (звітних) періодах: 2017 рік - 2024,75 грн.;

п.16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України, а саме: несвоєчасну сплату суми податкового зобов`язання з військового збору на загальну суму 607,42 грн, в тому числі по податкових (звітних) періодах: 2017 рік - 607,42 грн.

На підставі вказано акту перевірки, 08.07.2019 Головного управління ДФС в Тернопільській області винесено податкові повідомлення-рішення:

№00009571302, яким за порушення пп.49.18.4 п.49.18 ст.49, пп."в" п.176.1 ст.176, п.179.1 ст.179 ПК України застосовано штрафні санкції в розмірі 170,00 грн. (а.с.32);

№00009551302, яким за порушення пп.168.2.1 п.168.2 ст.168., пп.174.2.2 п.174.2, п.174.3, п.174.6 ст.174 ПК України, нараховано податкове зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в сумі 2024,75 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 506,19 грн. (а.с.31);

№00009561302, яким за порушення п.16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень, ст.168, ст.176 ПК України, нараховано податкове зобов`язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в сумі 607,42 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 151,86 грн. (а.с.33).

Не погодившись із такими рішеннями контролюючого органу, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість висновків відповідача, викладених в акті перевірки, і винесених на підставі них спірних рішень на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України (в редакції, чинній на момент набуття спадщини).

Платником податку, зокрема, є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи (пп.162.1.1 п.162.1 ст.162 ПК України).

Об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (пп.163.1.1 п.163.1 ст.163 ПК України).

У відповідності до пп.164.2.10 п.164.2 ст.164 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: дохід у вигляді вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна у межах, що оподатковується згідно з цим розділом.

Згідно з п.174.3 ст.174 ПК України, особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці, які отримали спадщину.

Дохід у вигляді вартості успадкованого майна (кошти, майно, майнові чи немайнові права) у межах, що підлягає оподаткуванню, і зазначається в річній податковій декларації, крім спадкоємців-нерезидентів, які зобов`язані сплатити податок до нотаріального оформлення об`єктів спадщини та спадкоємців, які отримали у спадщину об`єкти, що оподатковуються за нульовою ставкою податку на доходи фізичних осіб, а також іншими спадкоємцями - резидентами, які сплатили податок до нотаріального оформлення об`єктів спадщини.

Нотаріус щокварталу подає до контролюючого органу за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса інформацію про видачу свідоцтв про право на спадщину та/або посвідчення договорів дарування в порядку, встановленому цим розділом для податкового розрахунку (п.174.4 ст.174 ПК України).

Відповідно до пп."а" пп.174.2.1 п.174.2 ст.174 ПК України об`єкти спадщини оподатковуються, зокрема, за нульовою ставкою вартість власності, що успадковується членами сім`ї спадкодавця першого ступеня споріднення.

Згідно з пп.174.2.2 п.174.2 ст.174 ПК України об`єкти спадщини оподатковуються: за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 цього Кодексу, вартість будь-якого об`єкта спадщини, що успадковується спадкоємцями, які не є членами сім`ї спадкодавця першого ступеня споріднення.

Водночас, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування спадщини" №1910-VIІІ від 23.02.2017 внесено зміни у п.174.2 ст.174 ПК України, а саме:

пп."а" пп.174.2.1 викладено в такій редакції: "а) об`єкти спадщини, що успадковується членами сім`ї спадкодавця першого та другого ступенів споріднення";

у пп.174.2.2 слова "не є членами сім`ї спадкодавця першого ступеня споріднення" замінити словами та цифрами "не зазначені у підпункті 174.2.1 цього пункту".

Відповідно до Прикінцевих положень цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та застосовується до доходів, отриманих починаючи з 1 січня 2017 року платником податків у вигляді спадщини/дарунка.

При цьому, п.16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних положень ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу (пп.1.1 п.16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ ПК України).

Об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу (пп.1.2 п.16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ ПК України).

Водночас, п.179.1 ст.179 ПК України платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до цього розділу обов`язок платника податку щодо подання податкової декларації вважається виконаним і податкова декларація не подається, якщо такий платник податку отримував доходи, зокрема, у вигляді об`єктів спадщини, які відповідно до цього розділу оподатковуються за нульовою ставкою податку та/або з яких сплачено податок відповідно до пункту 174.3 статті 174 цього Кодексу (п.179.2 ст.179 ПК України).

Таким чином, при отримані спадщини платник податку має подати відповідну декларацію, сплатити податок на доходи та військовий збір, однак в разі отримання спадщини від члена сім`ї першого ступеня споріднення та з 01.01.2017 другого ступеня споріднення, такий об`єкти спадщини оподатковується за нульовою ставкою, що звільняє спадкоємця від сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору та від подання декларації про майновий стан і доходи.

Як видно з матеріалів справи, 30.01.2017 приватним нотаріусом Теребовлянського районного нотаріального округу Тернопільської області Гордєєвою Л.І. на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 30.01.2017 №172 (а.с.10) зареєстровано право власності на 1/2 частки земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 1,8340 га, що знаходиться на території Сороцької сільської ради Теребовлянського району Тернопільської області, кадастровий номер 6125087800:01:001:0168 за ОСОБА_1 (а.с.9).

Дану земельну ділянку позивачем успадковано після смерті ОСОБА_4 - бабусі ОСОБА_1 з боку матері, про що свідчать свідоцтво про народження ОСОБА_1 НОМЕР_3 від 01.04.1994 (а.с.11) та свідоцтво про народження ОСОБА_5 НОМЕР_4 від 10.05.1974 (а.с.12).

Відповідно до положень пп.14.1.263 п.14.1 ст. 14 ПК України членами сім`ї фізичної особи першого ступеня споріднення для цілей розділу IV цього Кодексу вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої фізичної особи, у тому числі усиновлені.

Членами сім`ї фізичної особи другого ступеня споріднення для цілей розділу IV цього Кодексу вважаються її рідні брати та сестри, її баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки.

Встановлені судом обставини справи та наведені норми чинного законодавства України свідчать про те, що дохід, отриманий позивачем у вигляді успадкованої земельної ділянки від бабусі, яка є членом сім`ї ОСОБА_1 другого ступеня споріднення, підлягає оподаткуванню за нульовою ставкою, а відтак у позивача відсутній обов`язок зі сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору та подання декларації про майновий стан і доходи.

За сукупністю наведених обставин, суд приходить до висновку про безпідставне, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, нарахування позивачу податкових зобов`язань та застосування до нього штрафних санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями від 08.07.2019 №00009571302, №00009551302 та №00009561302, що свідчить про їх невідповідність критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, в контексті ч.2 ст.2 КАС України, а отже такі є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" суд визначив, що "... адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі і поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваних рішень.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.

Положеннями ч.1 ст.132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.132 КАС України).

Відповідно до ч.1 ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст.134 КАС України).

Відповідно до ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч.4 ст.134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.5 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 7 ст.139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.2018 у справі №815/4300/17, від 11.04.2018 у справі №814/698/16.

З матеріалів справи видно, що 01.11.2021 між позивачем та адвокатським об`єднанням "Віфікс" укладено договір№01/11-ФО про надання правової допомоги, у відповідності до якого клієнт доручає а адвокатське об`єднання, відповідно до чинного законодавства України, приймає на себе зобов`язання в якості правничої допомоги здійснювати представницькі повноваження, захищати права і законні інтереси клієнта в обсязі та на умовах, встановлених цим договором та за домовленістю сторін (а.с.34-35).

Додатковою угодою №1 від 01.11.2021 до даного договору на виконання вимог п.4.1 договору сторони дійшли згоди, що розмір гонорару адвокатського об`єднання за надання правничої допомоги клієнту, пов`язаної із написанням позовної заяви та представництва інтересів клієнта у суді щодо оспорювання документів, складених податковим органом, буде становити фіксований розмір 4000,00 грн. (а.с.36).

Відповідно до опису проведених робіт адвокатом Тришаком О.Г. (а.с.5) здійснено:

вивчення та аналіз усіх документів, складених та направлено податковим органом ОСОБА_1 , вивчення відповідного законодавства та практики судів з аналогічних правовідносин, тривалістю 2 год.;

формування обгрунтувань, виклад обставин справи та написання самого змісту позовної заяви, тривалістю 3 год.;

формування позовної заяви з додатками (копіювання, посвідчення копій) та подача в суд - 2 год (а.с.38).

Гонорар за надання правової допомоги позивачем оплачено квитанцією №0.0.2325087554.1 від 02.11.2021 на суму 4000,00 грн. (а.с.37).

Стосовно вирішення питання про компенсацію витрат на правничу допомогу Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "East/West Alliance Limited" проти України", оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy), №34884/97).

Суд також зазначив, що підприємство-заявник уклало договір з юридичною фірмою щодо її гонорару, який можна порівняти з угодою про умовний адвокатський гонорар. Така угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (рішення у справі "Ятрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), №31107/96).

При цьому, у відповідності до ч.6 ст.134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.7 ст.134 КАС України).

Відповідач повністю заперечує проти відшкодування витрат на професійну правову допомогу, оскільки вважає, що такі не відповідають критеріям реальності (встановлення їх дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру, виходячи з обставин справи та фінансового стану обох сторін

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним ст.19, 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суті виконаних послуг, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 4000,00 грн. є надмірною та неспівмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг, оскільки такі адвокатські послуги як: вивчення та аналіз усіх документів, складених та направлено податковим органом ОСОБА_1 , вивчення відповідного законодавства та практики судів з аналогічних правовідносин, формування обгрунтувань, виклад обставин справи та написання самого змісту позовної заяви, формування позовної заяви з додатками (копіювання, посвідчення копій) та подача в суд, охоплюються загальною діяльністю адвоката та мають на меті складання позовної заяви і подання її до суду.

Таким чином, виходячи з вищенаведеного, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, суд приходить до переконання про недотримання вимог ч.3, 5 ст.134 КАС України, а тому, з урахуванням критерію співмірності зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом, та обсягом виконання відповідних робіт, стягнута має бути сума витрат, пов`язаних з розглядом справи, на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн. та витрат по сплаті судового збору розмірі 908,00 грн., сплаченого згідно квитанції №80120 від 08.11.2021 на суму 2724,00 грн. (а.с.4), за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо сплаченої суми 1916,00 грн., то позивач має право на звернення до суду із заявою про повернення надмірно сплаченого судового збору у відповідності до ст.7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Тернопільській області від 08.07.2019 №00009571302, №00009551302 та №00009561302.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 (нуль) копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень 00 (нуль) копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 13 січня 2022 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 );

відповідач:

- Головне управління ДПС у Тернопільській області (місцезнаходження: вул.Білецька, 1, м.Тернопіль, 46003, код ЄДРПОУ: 44143637).

Головуючий суддя Мандзій О.П.